ЛОР гри S.T.A.L.K.E.R.: справжня історія Військових

Вітаннячко пані та панове! Для багатьох, включно з нами, серія S.T.A.L.K.E.R. стала витвором ігрового мистецтва. Вона, як та мавка, притягує своєю містичністю, та знайомою кожному атмосферою. А потім причаровує… Звичайно, усього цього ми б не відчували без детальної роботи над ЛОРом. З англійської: ЛОР – це Знання. Тобто, все те, що відомо нам про світ гри, його історію, персонажів і багато іншого. А S.T.A.L.K.E.R. дійсно є докладно проробленим усесвітом, в якому можна провести сотні годин і не помітити їх. Наприклад, в компанії з красенями із сталкерських угруповань.

Хоча Військові однозначно красені усі до єдиного – у Сталкері називати їх угрупованням трішечки не зовсім коректно. Це, однозначно, урядова організація, яка не є незаконним формуванням на території Зони. Але, тим не менш, не поговорити про військових ми не можемо. Зараз ЗСУ вправно захищає терени нашої Батьківщини на всіх напрямках, впевнено розвінчуючи міфи про силу рузкого оружия та другу армію світу, доводячи, що українські військові – це про честь, відвагу та сміливість. Але в рамках ігрового всесвіту Зони – армія України була показана далеко не з найкращого боку. Й звинувачувати у цьому розробників неможливо, бо всі ми знаємо, що на момент розробки гри наша армія та всі держоргани дійсно знаходилися на рівні розграбованих та спаплюжених тотальною корупцією, а також низкою інших специфічних проблем.

Варто зазначити, що Військові в Сталкері – це дуже суперечлива тема, бо там вийшла мішанина з усього що тільки можна: від Державної служби охорони до спецназу, внутрішніх військ та, власне, ЗСУ.

Вони вартували Зону до вибуху, після нього та першими відправилися досліджувати та розслідувати першопричини появи такого формування, як Зона. З якими проблемами зіштовхнулися, як корупція та не компетентність військового керівництва заважала роботі військовим в Зоні, чому провалилися всі масштабні операції на її території, які назавжди увійшли до пантеону сорому, та чи винесли з цього якийсь урок?

ХТО ОХОРОНЯЄ ЧЗВ В РЕАЛЬНОСТІ?

Насправді, в реальності, ЧЗВ охоронялася та охороняється різними підрозділами. Там бували й прикордонники, бо поряд кордон з білорусью, й міліція, й поліція, й ДСО при МВС. ДСО – це нинішня поліція охорони, колись цей орган називався саме так. Його емблему військові в Сталкері й використовують, до речі.

Звичайно, участь в деяких моментах, приймала й СБУ. Куди ж без цього. Але, певне, основним правоохоронним органом, який займався безпекою ЧЗВ – були Внутрішні Війська України при Міністерстві Внутрішніх Справ. До 13 березня 2014 року. Після того цей орган було розформовано, а на його базі було створено Національну Гвардію України, яка продовжила виконувати цю роботу.

Національну гвардію України вперше було сформовано 4 листопада 1991 року Законом №1774-XII. Але, всупереч поширеній думці про підпорядкування Мінобороні, вона знаходилась у підпорядкуванні взагалі законодавчого органу – Верховної Ради, а її діяльність затверджувалася Президентом. НГУ – була самостійним військовим озброєним органом, мала власні Головні Управління, приймала активну участь в кількох конфліктах (Придністров’я, Крим в 1992-93р.) і до 1998 року розвилася дуже інтенсивно, рівень підготовки нацгвардійців доходив до рівня подібних організацій Західної Європи та США. Звісно ж, у розвиток втрутилася корупція. Через “недостатнє фінансування” заплановані реформи у 1998 році були зірвані, НГУ почала перебирати забагато функцій інших силових органів та через 2 роки – була розформована законом №1363-XIV від 2000 р. Особовий склад, військову техніку, озброєння, фонди та інше майно з'єднань, частин, закладів і установ Національної гвардії України передали відповідно до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Збройних Сил України без збільшення їх загальної чисельності.

В 2014 році внутрішні війська розформовують та на їх базі створюють нову Нацгвардію, яка продовжила виконувати свої функції, як по забезпеченню внутрішнього порядку, так і зовнішнього захисту України. Цього разу в складі МВС, а не як самостійний орган. З деякими нюансами: у військовий час НГУ підпорядковується ще й Міноборони.

ХТО ОХОРОНЯЄ ЧЗВ В ГРІ?

Це було в реальності. Як ви можете зрозуміти, охорона ЧЗВ в ній для звичайних цивільних – біс ногу зламає. Хтось розформовувався, хтось формувався, порядок інколи не дотримувався. В грі мішанину передали, можна сказати, сповна.

Ми бачимо людей у військовій формі з шевронами взагалі ДСО (яка в грі називається СОП, що розшифровується, як Служба Охорони Периметру), які підпорядковані МВС. Ми чуємо розмови про якихось Військових Сталкерів, ще в ТЧ Служба Безпеки України через гучномовець закликала перешкоджати проникненню сталкерів, а в ПП ми взагалі граємо за СБУшника. Хто всі ці люди – до кінця не зрозуміло.

Найлогічніший висновок, який можна зробити – це той, що після 2006 року було сформовано окрему службу при МВС, яка займається охороною та операціями на території ЧЗВ. Загалом – це логічно, бо ЧЗВ територія України, отже цим має займатися в першу чергу МВС, якщо їх сил не вистачає то згідно з усталеним законодавством проводити операції у співпраці з підрозділами Міністерства Оборони. Але стверджувати, що це саме так ми не станемо, бо в грі це не вказано. Наголошуємо на цьому.

Військові сталкери – це ще один підрозділ, унікальний для ЧЗВ, люди, які пройшли спецпідготовку для роботи в Зоні або були колишніми сталкерами. Вони рідко залучаються, хіба в якихось надважких випадках, тож можна зробити висновок, що в цій службі малувато народу й їх роботу ми майже не спостерігаємо в грі. Згідно з описом, переважно використовуються для вивчення причин і наслідків катастрофи, а також займаються картографуванням Зони. Можуть ходити як поодинці, так і групами до п'яти осіб. Звичайних сталкерів до себе не підпускають - одразу ж відкривають вогонь. При цьому колишні сталкери не завжди стають військовими сталкерами після підписання контракту. До прикладу, Дегтярьов спокійно пішов на службу в СБУ, дослужився до чину майора. Ймовірно, він мав досвід роботи в спецслужбі й до сталкерства, бо на момент 2012 минуло лише 6 років з часу утворення Зони й стати майором за такий проміжок часу… важкувато, щонайменше. Чи розкриють нам детальніше роботу військових сталкерів у S.T.A.L.K.E.R. 2 – покаже час.

Призвели до появи цих усіх служб, звичайно, події, що сталися після Другого Вибуху. Й до їх розбору ми зараз й перейдемо.

ВІЙСЬКОВІ В 2006 РОЦІ

Зона й без того була очеплена військовими. Відразу після провального експерименту Усвідомлення 10 червня 2006 року вона раптово освітилася нестерпним світлом. На кілька миттєвостей настала повна тиша, і було видно, як у небі випаровуються хмари. Потім прийшов страшний гуркіт, здригнулася земля. Більшість військовослужбовців, які охороняли периметр, миттєво загинули. Опис дуже нагадує Викид, який цілком міг вбити цих військовослужбовців. Вони й стали його першими жертвами.

Уже за добу урядові війська щільно очепили нову Зону. За допомогою супутників удалося з'ясувати, що епіцентр вибуху знаходився не у блоках самої АЕС, а за кілометр від них. Вважається, що весь персонал станції загинув миттєво, однак всередині кільця оточення залишилося багато інших людей. Організувати рятувальні операції не було можливості, оскільки загони людей і техніки, послані на уражену територію, майже одразу ж гинули. За якийсь час після аварії діаметр Зони раптовим стрибком зріс на кілька кілометрів. Більша частина урядових військ, що охороняли периметр, і наукових лабораторій, котрі знаходилися там, загинули. Почалася паніка, жителі навколишніх селищ та міст були поспіхом евакуйовані або втекли самі.

Не розуміючи, що відбувається військове керівництво постійно направляє до Зони різні військові загони. Більшість з них вже ніколи не повернеться. Через деякий час, як було знайдено епіцентр Другого Вибух, прийнято рішення вибити клин клином: підірвати в епіцентрі тактичну ядерну зброю. Звісно, ідея провалилася, причому ще в зародку мала б, але ні. Організували масштабну спеціальну операцію, яка мала за мету прорватися до центру Зони та підірвати ядерку – що стало першою масштабною операцією Військових з прориву до ЧАЕС. Людей відправили до Зони без спеціального захисту, без детекторів, майже без інформації про те, що на них там чекає.

Під час цієї великої військової операції до Зони вперше потрапляють майбутні засновники Долгу: капітан Таченко, майбутні генерали Крилов та Воронін, а також майбутній майор Долгу Звягінцев. Операція провалилася, армія понесла значні втрати через сутички з мутантами, аномалії та Викид, яким Усвідомлення намагалося завадити військовим.

Після цієї невдачі військові на деякий час відкладають проведення масштабних операцій. Про це згадує Сидорович в Чистому Небі, мовляв після провалу вояки вирішили не суватися за Кордон.

ВІЙСЬКОВІ ДО 2012 РОКУ

З 2007 по 2010 рік військові нових операцій і не проводили, лише брали участь у супроводі наукових експедицій та слабувато охороняли периметр. Перші сталкери проникли до Зони відразу в 2006 році, серед них був й Сидорович, й Чехов, й Щукін й багато інших видатних постатей.

В 2009 році сталкерів, які змогли пройти оточення, нараховували до 300 осіб. А вже у 2010 році сталкерство набуває широкий розмах, військові починають приймати активну участь у корупційних схемах: зокрема, беруть хабарі на постах, як в самій Зоні, так і задля того, щоб потрапити за Периметр, налагоджують контакти з Сидоровичем та іншими торговцями, продають списану зброю.

У 2011 році про хабарництво та спекуляції в Зоні з боку військових можна довідатися чимало. Крім Сидоровича, й з простими сталкерами торгівля зброєю йшла пречудово. Абсолютно взаємовигідна, не для бюджету, звісно, співпраця. Військові постачають зброю, сталкери діляться грошиками та інформацією про скупчення аномалій. Але грошей ніколи не буває забагато – командири починають домовлятися ще й з бандитами. Продають не тільки зброю, а й здають сталкерів, їх маршрути та інформацію про спорядження сталкерів, аби гопстопери їх оббирали. Це потім трішечки вильється військовим…

Близько 2011 року керівництво вирішує спробувати проведення повторної операції, ще масштабнішої. Яка стала другою з прориву до центру Зони. Залучається приблизно 1000 людей особового складу та величезна кількість бронетехніки. Армійські підрозділи, у тому числі й спеціального призначення, очолювані загонами військових сталкерів, зробили великий рейд усередину Зони з метою прорватися до ЧАЕС і знищити ймовірну причину виникнення смертельних аномальних полів або хоча б отримати достовірну інформацію про процеси, що там відбуваються. Та експедиція, в якій брали участь понад тисячу осіб і безліч техніки, провалилася. Окремі групи вцілілих осіли на території Зони без особливих надій на порятунок.

Єдине, що вдалося – це тимчасово закріпитися на Військових Складах та Бар’єрі, стримуючи натиски мутантів та монолітівців, доки під кінець 2011 року їх звідти не вибиває угруповання “Воля”. Але найвидимішим результатом стала кинута бронетехніка та чимало трупів у військовій формі на всіх околицях Зони…

Операція знову повністю провалилася. Великі розуми в командуванні продовжили обмірковувати, що їм робити далі. Тим часом в Зоні розгорається війна угруповань, сталкери об’єднуються та дають копняків непрожерливим корупціонерам, які їх зрадили. Після того, як через дії військових двоє сталкерів потрапили в рабство на Смітнику – сталкери починають діяти жорстко. Вони змогли взяти у заручники командира блокпосту Халецького. З яким у Чистому небі можна потеревенити й він чудово показує наскільки сильно підірвано було моральний дух військових. Генерали та уряд розповідають з екранів телевізорів, що все під контролем, вони зможуть захистити цивілізований світ, а на ділі всі операції провалюються, а хлопці гинуть від рук мутантів, аномалій та сталкерів. У той час, як люди із великими зірочками на погонах спокійно мирно собі пилять грошики та п’ють елітні віскарики. От Халецький й вирішив увірвати шмат пирога але трішки загрався.

Разом із ним основні корупційні потоки контролювали ще двоє поплічників, які в грі не названі повноцінно. Один з них, зокрема, мав прізвисько Генерал. Вони разом гребли гроші, які потім Халецький сховав. Він їм був конче потрібен і, звісно ж, його намагалися врятувати. Але найманець Шрам завадив їхнім планам.

Скоріше за все, після цих всіх катавасій зі сталкерами провели службове розслідування, військових на блокпосту замінили. Через це, до речі, сильно просіли позиції військових на Кордоні. Якщо в 2011 вони контролювали його майже з усіх боків, то в 2012 мали лише два пости. І все почалося з початку. Корупція нікуди не ділась, звичайно…

Відносини між сталкерами та військовими були повністю зруйнованими. В 2012 році вони захоплюють колишню базу Долгу на НДІ Агропром, де облаштовують собі базу. Пізніше вони прочісують територію поблизу Агропрому та виявляють на старій фабриці групу Крота, яка активно їм чинить опір, але несе великі втрати. Лідеру цієї групи все ж таки вдається вижити, завдяки допомозі сталкера Міченого.

Служба Безпеки України теж почала активно цікавитися подіями в Зоні. Тоді капітан Максименко спільно з полковником СБУ Кручельниковим у рамках “операції Істина” дізналися про незаконну діяльність директора НДІ Агропром Стрижа та професора Чубко, які з 2005 по 2008 рік активно були у змові з Усвідомленням. Ймовірно, в рамках цієї операції під роздачу потрапила група Крота з Міченим, що зайняла фабрику на Агропромі. Основною задачою операції “Істина” – пошук причин, передумов та винуватців Другого Вибуху. Пізніше, військові проводять рейд в Темній Долині, якраз в той час, коли Мічений потрапить в Х18, аби теж дослідити підпільну діяльність невідомої групи вчених. Але, як ми бачимо, слідчі слабенько простиралися крізь терни до істини.

ОПЕРАЦІЯ “МОНОЛІТ”

В 2012 році Стрілець вимикає Випалювач мізків. Почалася масова експансія до центру Зони, куди намагалися прорватися як звичайні сталкери, так і чимало сталкерських угруповань. Військові оминути цю подію не могли та організували ще одну масштабну операцію під назвою “Моноліт”. Керував нею військовий з позивним “Квартет”. Точна чисельність учасників не названа, але там приймало участь щонайменше 11 гелікоптерів, колона БТРів, кілька танків та десант.

Спершу було проведено рейд на Радар. Але закріпитися там їм не вдалося, бо на Радарі залишалися монолітівці та й це було основною дорогою всіх сталкерів та угруповань. Військові гинули у перестрілці.

Щонайменше два гелікоптери змогли пробитися до Прип’яті. Один екстрено приземлився біля автовокзалу, другий розбився на стадіоні “Авангард”. Прип'ять було вирішено обійти стороною.

Решті вдалося дістатися до ЧАЕС, де вони зіткнулися з чималими силами Моноліту та Міченим. Бої були важкими, у тотальному хаосі було інколи важко розібратися де свої, а де чужі, й тут грянув черговий Викид, частина гелікоптерів прийняла рішення відступати, а ті хто лишився – загинули.

Операція знову повністю провалилася…

ОПЕРАЦІЯ “ФАРВАТЕР”

Втім, провал не став приводом для засмучення. Здаватися ніхто наміру не мав. Тому буквально відразу за “Монолітом” послідувала ще одна операція “Фарватер”. РНБО мали б проаналізувати причини поразки та зробити висновки. Але сталося знову не так, як гадалося.

Командиром операції було призначено полковника Ковальського. Споряджено 5 гелікоптерів МІ-24, з 2 пілотами та 8 десантниками в кожному, які отримали позивний “Скат”. Вцілому ж було відправлено близько 10 гелікоптерів. Загалом залучено близько сотні осіб, що навіть смішно, враховуючи, що перед тим тисячами відправляли й вони не змогли впоратися. В групі “Скат” було близько 50 осіб, але ми побачили в грі набагато менше.

Жоден з десятка гелікоптерів не повернувся й навіть не досягнув ЧАЕС. Черговий провал. Служба Безпеки України, яка, певно, втомилася дивитися на поразки, відправляє до Зони свого агента – майора Дегтярьова, який в минулому був досвідченим сталкером. Його мета дізнатися про причини провалу операції. Причиною виявилися повітряні аномалії, мапи яких були неправильно складені, так які змінюються щоразу після Викиду. Дегтярьов проводить розслідування та знаходить уцілілих військових в Прип’яті. Після чого вони зустрічають сталкера Стрільця (Міченого), який допомагає з’ясувати причину та разом покидають Зону на двох гелікоптерах, які приземляються біля точки евакуації Б28, що знаходилася біля кінотеатру Прометей. Точки евакуації також скадалися без проведення попередньої розвідки. Одна з них знаходилась у таборі сталкерів на “Скадовську”, а Б28 взагалі виявилася табором угруповання Моноліт, з яким вцілілим довелося боротися, аби евакуйуватися.

Зрештою, керівництво намагалося перекласти провину за провал операцією на полковника Ковальського, але їм цього не вдалося й він зміг спокійно дослужити до пенсії. А Дегтярьов отримав позачергове звання підполковника та став наглядачем від СБУ в Зоні.

Подальша історія Військових відкриється нам в S.T.A.L.K.E.R. 2.

ЗАВЕРШЕННЯ

Що ж, Викид знову закінчується, отже нам час знову продовжувати дослідження Зони. Зустрінемося зовсім скоро, на цьому ж самому місці – в Аномальному Притулку! Слава нації! І чи не забули ви сьогодні зробити донат ЗСУ на підпал рузкого міра?