На вихідних передивився один із улюблених фільмів, який водночас є комікс-адаптацією, вже другою в історії видання, але от з касою йому не дуже пощастило.
Отже, Дредд.
Андерсон і Дредд на завданні
Сюжет
2080-й рік, добра частина США знищена у ядерній війні, тепер це прокляті землі. Більшість населення проживає в одному із 5 супермегаполісів, тут описується Мегасіті-1, що тягнеться вздовж Східного узбережжя і налічує сотні мільйонів душ. Однак, світ цей далеко не утопічний, а швидше навпаки, тому злочинність підкоряє собі слабких і чинить буквально що захоче.
Подолати таку анархію та насилля повинен спецзагін Суддів - які виносять вироки прямо на місці, бо це єдина правоохоронна система, яка ще хоч трохи здатна працювати у подібних умовах.
У центрі історії - Суддя Дредд, зіграний Карлом Урбаном, який на той момент саме закріплювався в Голівуді. Дредд має значний досвід у принесенні справедливості (без лапок) на вулиці, а правопорушники добре знають про його непідкупність та підготовку. Його мета на цей день - знищити злочинну мережу, котрою керує наркобаронеса Ма-Ма (Ліна Гіді). А допомагати в цьому буде Кассандра Андерсон (Олівія Тірлбі) - суддя-новобранка, яка має психічні здібності.
І це майже всі іменовані персонажі у стрічці. Далі ж іде рутинний робочий день судді - зачистка лігва злочинців, перестрілки і, звісно ж, покарання винних. Брутальності фільму не займати, а дорослий рейтинг відчувається чи не з перших хвилин.
Що цікаво - історія дуже мало описує сам світ, його політичну систему, що саме призвело до подібного становища і так далі. У нас є герої і ціль. Дуже прямолінійно і добре підходить картині. Ну і загалом все добряче так нагадує кіберпанк, хіба що кіберскладова доволі обмежена у порівнянні із звичними поглядами на такі речі, разом з тим будучи і постапокаліптичною антиутопією.
Ма-Ма та її великі іграшки
А от різні погляди на правосуддя у Дредда та Андерсон і навіть певний умовний конфлікт з цього приводу - це вже цікавіще. Бо бачення Дредда (його імені тут не згадують) доволі чорно-біле, він роками виконує свою справу і бачив чимало. А в Андерсон дещо більше віри в людство, ну і погляди ближче до "сірих", якщо так можна висловитися. Саме тому взаємодія між персонажами працює - вони у багатьох моментах протиставлені одне одному, але в той же ж час об'єднані спільною ціллю та відповідальністю.
Фільм непогано балансує між просто м'ясним бойовиком і дещо філософськими мотивами, може тому його й цікаво передивлятися через роки після виходу.
Палаюче місто як символ вигорілого світу
Візуал
Дуже багато контрасту - тут і сірість міських хащів, і яскраве зображення дії нового наркотику "Слоу-мо" (який відтворюється однойменним ефектом, але тут автори хоча б не так зловживають ними, не буду вказувати пальцем на Зака Снайдера), і броня суддів, яка виглядає в першу чергу функціональною для ведення вуличних боїв, і просто різноманітні дрібні деталі. Останніх тут вистачає, один лише пістолет судді з різними режимами стрільби чого вартий.
Сам образ Дредда теж цікавий, бо на початку фільму він одягає свій шолом і так і носить його протягом всього екранного часу, на відміну від першої екранізації (так, Мандо не зовсім оригінальний у цьому). Тобто Урбан грає лише нижньою частиною обличчя, і виходить у нього добре.
Екшн-сцени, фірмове "м'ясо" та безліч пострілів і вибухів - на дуже хорошому рівні, як для 2012-го року, так і зараз.
Аудіо
Музикою до фільму займався шотландський композитор Пол Леонард-Морґан, який також був одним із розробників саундтреку до Cyberpunk 2077, тож певні знайомі мотиви впізнати вийде.
Прослухати можна у вільному доступі на титрубі, наприклад
Доволі непогана музика, як на мене.
Розмов у фільмі не те, щоб багато, але добру частину фраз взято з коміксів, ну і класичні вислови типу "Ma-Ma is not the law... I am the law." були культовими задовго до виходу фільму.
Решта звукового оформленння на хорошому рівні, нічого екстраординарного, просто добре виконана робота.
Українського офіційного дубляжу не існує, але є непогана озвучка від "Омікрону". Я б радив дивитися в оригіналі чи з сабами, бо, повторюсь, розмов тут мало і в основному вони відносно прості, а от оригінальні голоси та інтонації цілком варті потрачених зусиль.
Фільм 90-х попри значно більший бюджет виглядав швидше як пародія на те, як треба показати Дредда
Ідея та втілення
Суддя Дредд - це один із вельми популярних коміксів поза межами франшиз Marvel та DC (правда останні теж певний час випускали свою альтернативну версію Дредда), і виходить він ще з 1977 року, встигнувши обрости добрячою такою фан-базою, а також десятками історій та персонажів. Однак сама основа героя - брутальне втілення справедливості - залишається тим самим каркасом, на якому цей світ можна ще розвивати і розвивати. Я сам читав лише декілька випусків, і вони були цікавими.
І от з популярністю приходить і зацікавлення студій у тому, щоб додатково заробити. І от перша спроба тут була, м'яко кажучи, невдалою. Фільм 95-го "Judge Dredd", маючи тоді ще мегапопулярного Сільвестра Сталлоне, не зумів відбити свій роздутий 85-90-мільйонний бюджет, зібравши по світу трохи більше 110 мільйонів. А якість фільму не критикував хіба що лінивий, бо там залишилось мінімум від оригіналу і забагато Сталлоне. Навіть зараз можна побачити, що рейтинги на томатах лише 22%/30% (і тут понад 100 тисяч глядацьких оцінок, що таки велика вибірка). Але проблеми цієї стрічки можна залишити на окрему тему колись, до якої я все забуду повернутися.
І після такого провалу робити щось нове було доволі ризиково. Режисером виступив Піт Тревіс, якого я пригадую за Endgame (2009), а сценарій писав Алекс Ґарланд (28 Days Later). Так як бюджет був менший - всього 45 мільйонів (і це далеко не те ж, що та ж сума в 95-му), відомих і розкручених акторів у касті не було, на рекламу потратили мало... І звісно ж фільм не окупився. Що дуже жаль. Навіть Урбан в одному з інтерв'ю критикував маркетингову кампанію, бо про фільм приблизно ніхто не знав.
Зате із втіленням самої ідеї значно краще, і про це також у наступному розділі.
Хороші показники як для комікс-адаптації
Рейтинги і сприйняття
Imdb ставить 7.1/10 (майже 300 тисяч оцінок). На томатах - 80% від критиків та 72% від глядачів, тобто десь те ж саме.
І фільм добряче хвалять, що за коміксну складову в основі, з її символізмом (типу того, що шолом, який закриває очі судді - це алюзія на Феміду), що за оригінальні ідеї. Тут і чудова гра основного акторського складу, і доволі реалістичне насилля (дехто його відносив до мінусів), і костюми з декораціями. І підборіддя Урбана теж.
Також відзначали хороше 3D, а зараз фільм навіть набув культового статусу. Про сиквел говорили доволі довго, ну і так як Урбан зараз став дуже популярним актором, то всяке можливо, але я б не чекав у найближчі кілька років нічого по цьому.
"Я - закон"
Висновок
Дредд - це квінтесенція розуміння першооснови, простого, але вдалого сюжету і...повного невезіння.
Є багато думок щодо того, чому фільм провалився. Тут і вже згадана ніяка реклама, і побоювання багатьох тих, хто пам'ятав фільм із Сталлоне, що тут не краще. І дорослий рейтинг, бо хоч стрічки 18+ виходили і раніше, але справжню популярність і СЕРЙОЗНІ касові збори вони отримали швидше після виходу першого Дедпула через кілька років після Дредда. Можливо, що якби проєкт вийшов після нього (і решта факторів були би трохи кращими), то і фінансові успіхи були би кращими. Але маємо те, що маємо.
Я люблю цей фільм і переглядаю щокілька років. Навіть вважаю роль Урбана тут однією з найкращих у його кар'єрі (Хлопаки все ж вище, та й досвід роботи з ультранасиллям згодився), а Ліни Гіді - значно кращою, ніж у тій же "Грі престолів". Доволі сумно, що фільм залишився поза увагою глядачів на момент релізу, але зараз більшість фанів погоджується, що це хороша стрічка, якій добряче не пощастило.
Якщо подобається щось подібне з антиутопією та дорослим рейтингом - раджу подивитися.
Це було #lazyreview
Може наступного тижня буде ще щось цікаве.
Топ коментарі (0)