Exit Through the Gift Shop (2010) або Мистецтво у Всьому

Я рідко дивлюсь документалки. Не тому, що вони не є цікавими чи інформативними, а швидше через сам стиль подання. Художнє бачення тієї чи іншої історії часто добряче відрізняється від того, що було насправді...і документалки в цьому плані теж працюють як художні фільми, як не дивно. Якась частка бачення автора завжди виступає тією лінзою, крізь котру ми пізнаємо події, персонажів і може навіть відношення творців до того, чим вони займаються.
І яскравим прикладом є фільм Бенксі "Вихід через сувенірну крамницю", який має чимало думок і навіть певну мораль наприкінці. Але про все по порядку.

Власне, Тьєррі, головний герой стрічки

Сюжет

Фільм розповідає історію реальної людини - Тьєррі Ґуетти. Якщо сказати, що він любив знімати - це буде сильним применшенням. Ні, Тьєррі був зацикленим на тому, щоб фільмувати стільки моментів свого життя, скільки зможе. Навіть якщо то щось просте і буденне. А що, якщо це буде щось дивне, чого інші не робили?
Його кузен - вуличний художник Інвейдер - долучив Тьєррі до спільноти стріт-арту, після чого Ґуетта знімав те, як вони, ризикуючи бути упійманими поліцією, створюють свої роботи. Доволі таке нестандартне заняття. І Тьєррі всеціло був поглинутий усім цим. Він починав із співпраці з лос-анджелеськими художниками, потім почав подорожувати по США, а згодом - і в інші країни.
І от за кілька років розвитку цього хобі Тьєррі зустрівся із власне Бенксі - мабуть що найвідомішим творцем стріт-арту у світі. А от до чого це все привело - дивіться самі, не буду спойлерити.

Фільм сам по собі планувався як така собі історія стріт-арту, погляд на нього ізсередини, що мотивує цих людей, як вони займаються своїм мистецтвом, які ідеї та переконання мають. Але значно більше тут історії самого Ґуетти, який хотів бути максимально залученим у все, і можна сказати, що певною мірою в нього це вийшло.

Закадровий текст читає Ріс Іванс (The Amazing Spider-Man, House of the Dragon, Elementary), і ці доповнення дають більше розуміння про думку самого Бенксі про ті чи інші моменти стрічки.

Мені складно оцінити, наскільки для когось така документалка буде цікавою, чи просто порівняти з іншими документальними фільмами, але щось тут точно є, раз воно пам'ятається навіть через кілька місяців після перегляду.

Сам Бенксі теж з'являється у фільмі. Звісно ж, анонімно.

Візуал та аудіо

Ну це нарізка різноманітних малих відео, відредагованих чи заблюрених інтерв'ю, просто нічних чи бічних зйомок. Те ж саме і з аудіо - мінімум додаткової обробки, максимум оригінального матеріалу. Нуфф сказав.
А от із цікавого - ми бачимо власне процес творення стріт-арту з точки зору того, хто був напряму до цього долученим. Я не художник, але мені сподобалось це споглядати.
Також у фільму є цілком собі композитор - Джефф Барроу, але я не знайомий із іншими його роботами, окрім часткової над Ex Machina.

Стріт-арт є не зовсім законним, тому більшість художників не часто взаємодіють із широкою публікою, але є й винятки

Ідея та втілення

Як вже писав раніше, Тьєррі постійно знімав все, що бачив, і за роки в нього назбиралися величезні коробки записів. Із цього всього планувалося скомпонувати фільм про стріт-арт, але в Ґуетти це не дуже вийшло. Тому тут вже долучився сам Бенксі з командою, і в результаті ми й отримали цю документалку. Що цікаво, фільм навіть мав номінацію на Оскар, але програв для Inside Job.
Мені дуже подобаються мотиви вираження стріт-арту у стрічці. Це і свобода як такий найбільш об'єднуючий елемент, і анонімність, і ризик, і багато-багато іншого. Ці фрагменти потребують трохи часу для переварювання та усвідомлення, і тут ми підбираємось до ще однієї теми - а чи зрозумів Тьєррі суть стріт-арту? Мені здається, що взагалі ні, ну як, він дуже багато бачив і знімав, знову ж таки чесно допомагав, але пропустив найважливіше у цьому всьому. Бо побачити - не однозначно зрозуміти.

Тому ж частина наративів залишається відкритими для глядача, щоб він міг сам сказати, що про те думає. І це для мене один із найкращих методів подання - коли тебе може і підводять до певної думки, але рішення приймаєш сам. Це сильно змінює сприйняття стрічки, бо в моєму випадку просто документалка зводиться до такої собі сатиричної трагікомедії у реалі, що може й сумно, але це життя, тут трапляються і значно гірші речі.

Плюс трохи більш коротких історій стріт-артерів. Вони не про досягнення успіху чи слави, а більше про самовираження чи донесення меседжу. Знову ж, це теж могло бути упущеним головним героєм.

Також про стрічку ходило трохи чуток про не зовсім реалістичний показ певних подій (hoax - обман, містифікація), однак сам Тьєррі стверджує, що все там - 100% правда.

На томатах все дуже добре

Рейтинги та сприйняття

Imdb ставить 7.9/10 на базі 70 тисяч оцінок.
На томатах - узагалі 96% від критиків та 91% від глядачів, тому можна цілком справедливо стверджувати, шо фільм багатьом сподобався.

Фільм хвалять за прямоту та простоту показаного. Більшість думок та тез доволі незаангажовані, мають конкретне підґрунтя і навіть численні записи.

Кожен сам вирішує, що винести із цієї історії

Підсумок

Вхід через сувенірну крамницю - один із тих фільмів, які точно раджу до перегляду. Не те, щоб він перевертав світ чи ламав шаблони, але цілком може розширити кругозір і показати мистецтво там, де того не очікуєш.
Мене трохи вразила остання третина твору, бо точно не очікував такої розв'язки, але я й не надто пов'язаний із темою.
У цілому що перегляд, що обговорення принесли чимало їжі для розуму, хіба що до огляду не міг дійти ну дуже довго, бо мій безспойлерний формат погано працює із такими проєктами.

І це було #lazyreview

Теми все більше вичерпуються, треба дивитися щось нове (чи згадувати старе). У цілому ця половина року дала кілька дуже хороших проєктів, про котрі вже писав.
Тут не буде огляду кальмара і ще кількох популярних речей, мені просто не цікаво після першого сезону. Треба якось глянути Ironheart, я мало знаю про персонажку, тому щодо рев'ю вирішу ближче до кінця показу.