Минулого місяця нарешті додивився доволі популярну корейську драму (не впевнений, наскільки доцільно називати дорамою, бо хоч у нас цей термін і прижився щодо азійських драм у цілому, але схоже, що більше відноситься до японських) "Надзвичайна юристка У (Ву)", тож варто таки зробити й огляд. Одразу скажу, що серіал сподобався, хоч я й мало дивлюсь подібного. Також не до кінця знаю щодо правильності транслітерації, тож імена можуть бути не зовсім вірними, але ближче до англійської озвучки.
У пошуках зачіпок
Сюжет
Ву Ян-ву (Park Eun-bin) - молода юристка, яка завершила університет із відзнакою, але знайти роботу - важче, ніж хотілося б. Основна причина - у Ву діагностований аутизм, який добряче обмежує її життя. Але в неї є два захоплення - кити та юриспруденція, тож коли випадає нагода попрацювати в елітній фірмі Hanbada, то Ву береться за це. І хоча новий бос старший адвокат Чон Мьон Сок (Kang Ki-young) далеко не в захваті від цієї ідеї, але вирішує дати дівчині шанс, особливо коли про те просить сама директорка фірми.
У центрі сюжету саме історія Ву, але другорядні персонажі - це те, що мене дійсно зачепило. Їхні типажі доволі звичні: тут і подруга дитинства, і романтичний інтерес, і більш емоційна юристка-колега, і юрист-мудило (навіть два), і ще багато різного. Але їхнє зображення дуже цікаве. Той же батько, котрий відмовився від кар'єри, щоб самостійно виховувати доньку, і тепер завідує маленьким рестораном кімбапів (які власне і є улюбленою їжею Ву), і намагається її по-справжньому підтримувати. Чи старший юрист, думка про котрого змінювалась по ходу серіалу кілька разів, щоб наприкінці сезону він став чи не улюбленим персонажем. І ще багато такого.
Адвокатська команда
Серії представляють собою конкретну справу, котрою займається фірма, конкретніше команда молодих юристів під керівництвом Чон Мьон Сока (сюди ж входить і Ян-ву), і зазвичай така справа розбивається на декілька серій. І поряд із цим виникають різноманітні інші проблеми, часто соціальні чи комунікативні, але не лише. І це зберігає непогану ритміку, бо і самі справи доволі складні, і крім них вистачає стресу та всіляких інших негараздів.
Повертаємось до слона у кімнаті - аутизму Ву. Він тут є не просто механізмом сюжету, а доволі реальною проблемою, про яку не так часто говорять, зазвичай все обмежується другорядними персонажами на кшталт Джеррі Еспенсона в "Юристах Бостона" (колись може і про них напишу більше) із його синдромом Аспергера (і певно ще й Туретта, не скажу точно). Але саме головних героїв бачу вкрай рідко із схожими розладами, це більше до комікс-адаптацій типу "Легіона" чи "Місячного лицаря", хоча в них зовсім інші проблеми.
І наскільки чув по відгуках - зображення в Ву доволі реалістичне, хоча й специфіка розладу в кожного своя. Тут і зациклення на китах, і відсутність багатьох соціальних навичок, і погане розуміння емоцій, і багато іншого.
І це лише одна сторона питання. Друга - це зовнішнє сприйняття. Ти можеш бути капець яким хорошим спеціалістом, але суспільство буде бачити тебе хворим, недосконалим, чи ще гірше - неповноцінним. І Ву не раз за час серіалу стикається із таким як щодо себе, так і кількох клієнтів. Навіть мене доволі сильно зачепила саме ця соціальна складова шоу, вона доволі болюча і гризюча. І дійсно близька до правди, бо нашому світу ще чимало потрібно рости, щоб це саме сприйняття не було настільки проблемним.
Щодо юридичної сторони серіалу - не можу сказати особливо багато. Подумки звісно порівнюю із іншими баченими серіалами про адвокатів, і справи тут виглядають цікавими, однак їхня моральна, суспільна чи ще якась складова тут дійсно подана інакше. Так само як співвідношення між етикою та правильністю, а це не зовсім те ж саме.
Загалом би сказав, що серіал захоплює, має чимало сильних моментів (і декілька слабших) і другорядних персонажів, і після шістнадцяти 60-70-хвилинних серій хочеться ще, але нема.
Аудіо
Над музикою працювала Noh Young-shim (в інших джерелах також бачу про Roh Young Sim), і я майже не бачу інфи про неї. Послухати можна, наприклад, на титрубі і на спотіфаї.
Музика хороша, але фонова. Що значно цікавіше - це інше звукове оформлення. Типу того, що Ву слухає в навушниках записи "голосів" китів. І ще трохи подібного. Це додає занурення.
Дивився на Нетфліксі з англійською озвучкою та українськими субтитрами. Вони не завжди між собою узгоджуються, але з обох можна зіставити плюс-мінус те, що справді було в оригіналі. Якість перекладу непогана, хоч і критикував у кількох моментах. Ну і в різних перекладачів імена персонажів іноді писались по-різному, не буду стверджувати, що з того правильніше, не філолог.
Тут буде багато китів, косаток, дельфінів та іншого. Тільки не називайте їх рибою
Візуал
Реалізм? Так, але не лише. Бо в моменти високого емоційного напруження, натхнення та подібні, - Ву уявляє китів (і дельфінів), ніби ті літають поміж будинків, посеред кімнати і все таке, тож певна кількість CGI тут є. Це водночас і спосіб "утекти" від світу, і зібратися з думками, коли це потрібно.
І загалом внутрішній стан головної героїні часто передається саме такими візуальними методами та ефектами. Спочатку воно виглядає дивно, далі теж дивно, але просто звикаєш.
Одна з причин - бо у Ву своя власна "нормальність", якщо можна так сказати. І чимало звичних речей для неї обмежені чи недосяжні.
З рештою - та непогано все, найчастіше ми бачимо Сеул, його околиці, але й інші місця теж охоплені. Офіс виглядає як офіс, адвокати як адвокати, судді як судді (хоча в окремих є щось клоунське у поведінці, але нехай).
Плюс різні культурні та схожі елементи.
Кімбап!
Ідея та втілення
Схоже, що це буде один із найбідніших розділів такого плану, бо інформації насправді мало. Над сценарієм працювала Moon Ji-won, правда я не знайомий із її попередніми роботами.
Сама ідея зображення юридичної драми із елементами показу розладів аутичного спектру - це щось нове. Так, після успіху цього серіалу вже ціла низка країн та каналів зацікавлені у тому, щоб зробити свої версії/ремейки... і я відношусь до цього дуже скептично, бо лише із кількома шоу це працювало (типу "Офісу"), і то в основному тому, що вони почали розвивати щось власне на базі вже існуючого оригіналу. Тож якщо у найближчі роки з'явиться надцять версій цієї ж історії - та нехай собі будуть, але не думаю, що мені буде цікаво.
Із прямим продовженням інформація доволі суперечлива. Бо другий сезон був анонсованим ще раніше із запланованим релізом у 2024-у, але одразу кілька факторів наклалися. Тут і авторка, що працює над іншим проєктом, і один із основних акторів Kang Tae-oh, котрий пішов служити в армію на 18 місяців (вже відслужив). Тож наразі про продовження нічого конкретного ми так і не знаємо, окрім того, що колись воно буде. Можливо.
Також цей серіал став таким собі міні-феноменом у Південній Кореї, стартувавши із 0.9% глядачів та закінчуючи із 17% з фінальним епізодом. Ну і дистрибуція на Нетфліксі теж була дуже успішною, у 2022-у серіал навіть став шостим найбільш популярним шоу не англійською мовою на сервісі (за всі роки), що теж не так і мало.
І це теж успіх
Рейтинги та сприйняття
Imdb ставить серіалу 8.7/10 на основі 33 тисяч голосів, тож вибірка не така і мала.
На томатах - 100% від критиків та 94% від глядачів, але оглядів/оцінок суттєво менше.
Серіал дуже багато хвалять, тут і цікаві персонажі, і історії та ситуації, і складне життя самої головної героїні, яка хоч і має феноменальну пам'ять та неабиякі здібності до своєї справи, але постійно стикається із реальним світом, який не те, щоб був добрим чи завжди розуміючим. Ну і про зображення різних розладів та інтеграцію людей із ними в суспільство вже говорив, це теж відносять до сильних сторін.
З мінусів - для когось шоу може бути дуже некомфортним для перегляду, надмірно емоційним чи навіть стресовим. Також є слабші місця із власне корейськими проблемами (традиції, сусіди, різного роду абсурдизм), які не завжди будуть зрозумілими іноземцям, все ж серіал більше готувався на внутрішнього споживача. Я б не сказав, що це аж зовсім критично, але зауважити варто.
Хто теж чекає на продовження?
Висновок
"Extraordinary Attorney Woo"- це складний, але дуже хороший серіал. Дивився з подругою декілька тижнів, і мабуть що це нормальним темп, бо окремі серії сильно пригнічують (а наступні можуть ще й зверху насипати).
Особисто мені дуже сподобався показ проблем суспільства, як тих, що часто на слуху, так і тих, про котрі не дуже прийнято говорити. Це був ризиковий експеримент, але втілення справді якісне.
Раджу дивитися тим, кому подобаються корейські драми, юридичні драми чи просто щось із опису. Але не всім-всім, все ж серіал важкий, про що вже говорив вище.
Мені цікаво буде подивитися продовження, якшо воно таки вийде коли-небудь. Але не впевнений, чи воно загалом потрібне, так, тут є певні відкриті фінали сюжетних ліній, але в більшості все працює непогано і як завершене шоу. Щодо міжнародних ремейків - є шанс, що в когось будуть нові ідеї та доповнення, але якщо просто перезнімати 1-в-1 із врахуванням національних штук, - то моя віра в таке мінімальна. Все ж канали і студії більш охоче займаються адаптаціями вже готових історій чи перезйомками перезйомок, ніж чимось новим. І мені ця тенденція не подобається взагалі.
І це було #lazyreview
P.S. Передивляюсь перший сезон Severance, щоб дійти до другого, бо вже геть забув, що там було. Ну і дивлюсь Шибайголову, тож колись і вони будуть у рубриці.
Топ коментарі (0)