Midsommar (2019) (18+) або Жахи у Тихій Місцині

Минулих вихідних подивився доволі цікавий фільм у стилі folk horror (це якщо вірити вікі, я б сказав, що трилерної складової там значно більше, як і психологічної драми) із Флоренс П'ю в головній ролі - Сонцестояння.

Дані та Крістіан

Сюжет

У центрі історії - студентка Дані Ардон (Флоренс П'ю), котра важко переживає смерть у родині після доволі кошмарного інциденту. Депресія, відчай, спустошення, панічні зриви - це воно. Окрім того ще напружені стосунки із її хлопцем Крістіаном (Джек Рейнор). Той із компанією збирається на літо до Швеції на запрошення їхнього нового друга Пелле (Вільгельм Бломгрен) на свято сонцестояння, щоб і відпочити, і написати про різні збережені старі ритуали, що для антропологів звісно ж буде цікаво. І от Дані вирушає із ними. Така от довга зав'язка.

Певна частина фільму проходить під дією різних психотропів чи просто у не надто стабільному стані, тому не завжди розумієш, що є реальним, а що ні. Але вся оця фольклорно-ритуальна складова цікава. Не впевнений, наскільки багато використано авторами із справжньої історії та міфології, але чимало елементів навіть мені були знайомими. Що не сильно зменшує шоково-жахаючий фактор, а іноді навіть і збільшує.

Також є замасковані чи приховані слешерні елементи. І я люблю хороші слешери. Чи пародії на них у стилі Scary Movie або Tucker & Dale vs. Evil (добре, що згадав про цей фільм, треба передивитися якось). Так-от, Сонцестояння - взагалі не про те. Ні, тут значно більше про теми переживання травми, токсичні стосунки, нерозуміння, почуття відчуженості та віднайдення себе. А смерті - це вже друга страва.

Не можу не похвалити Флоренс, це одна з її найемоційніших ролей у фільмах, що бачив, і персонажка теж викликає чимало співчуття, жалю та розуміння. Інші актори теж ок, навіть той же Вілл Поултер, який вже класично для нього грає напівкомічного героя. Трохи тайпкаст, але що зробиш, йому таке підходить.

Ну і нагадування про те, що дорослий рейтинг тут дуже доречний. Теми смертей, сексу, наркотиків та багато іншого недитячого контенту, тож дивіться на власний розсуд.

На довершення сюжетної частини - фільм є довгим, майже 2.5 години. Воно відчувається як щось трохи коротше, але це більше про підхід авторів, щоб зацікавити глядача. Чи є при цьому Сонцестояння затягнутим? І так, і ні. Деякі сцени дійсно відчуваються дуже пролонгованими, і не те, щоб сильно на щось впливали. Інші ж навпаки - ніби обірвані, і зроблено це якраз навмисно. Фільм залишає з пів дюжини відкритих запитань, не пояснюючи все-все детально. Ні, основна історія є завершеною і більшість у ній під кінець є зрозумілою, але певні містерії таки зостаються на поталу фантазії глядача. І це добре, у мене переварювання і обговорення фільму зайняло певно ще кілька годин, і це гарний комплімент для історії.

Аудіо

Як на мене, то звуковий дизайн - одна із найсильніших сторін стрічки. Навіть не стільки у плані саундтреку від Боббі Крліча (сербське прізвище), скільки власне різних шумів, гулу, інших низьких звуків у певних сценах, які ДУЖЕ впливають на сприйняття та оцінку ситуації. Щось середнє між моторошним та відверто неприємним.
OST можна прослухати, наприклад, на Спотіфаї.

Українська озвучка теж хороша, не дуже порівняю із первинною, бо не впевнений, чи захочу передивлятися в оригіналі.

Це село навіть візуально виглядає незвично

Візуал

Мені подобається те, скільки реалістичних та практичних ефектів було використано тут. Це може й далеко не найвидовищніший із хорорів останніх років, але сцени, котрі повинні злякати глядача, - так, частково лякають. Чогось дуже особливого не було, але я передивився десятки чи навіть сотні фільмів жахів, тому не супероб'єктивний. Від власне гуро-сцен не стільки страшно, скільки просто нудило, але це нормально.
А от що хочеться похвалити - це власне останні дві третини фільму, де події проходять у цій комуні язичників. Тут від краєвидів до дивної архітектури, різноманітної символіки, певно що численних посилань на щось із ритуально-традиційних моментів і так далі. Хто в темі - розповість значно більше, моє знання про Швецію обмежується скандинавською міфологією, історіями про вікінгів та вже сучасними штуками. І не впевнений, що того достатньо, щоб повністю зрозуміти всі деталі.

Але саме деталі і те, як все взаємопов'язане - це зроблено добре. Наприклад, тут нам показують такий собі "комікс" із певним любовним ритуалом, а вже згодом таке використовується у прямому сенсі. Що додає балів до візуальної оповіді, форшедовінгу (для уважного глядача швидше) і просто рівня пропрацьованості світу. Часом навіть задумуєшся, а скільки з такого було у наших предків-слов'ян, що потім вогнем винищилось християнством. Who knows?

Попередній фільм режисера. Виглядає похмуро

Ідея та втілення

Режисер Арі Астер до цього фільму мав лише 1 повнометражну роботу - Hereditary, але я не бачив його, можливо колись то виправлю.
Сонцестояння ж спочатку задумувалось саме як слешер про шведських культистів, і добре, що ця ідея відійшла врешті на другий план.
Кінцевим задумом став фільм про проблеми у стосунках, травму, горе, втечу, що ми і отримали. Для фольклорних елементів дійсно вивчали реальні речі із Гельсінгланду.

Із цікавого - більшість сцен знято було не у Швеції, а в Угорщині. Також добра частина акторів не володіла англійською, тому різні моменти, де персонажі спілкуються, а їх ніби не розуміють місцеві, - дуже навіть реальні.
На постпродакшн пішло багато часу, бо окремі сцени (особливо про наркотріпи) мали десятки версій.

Загалом при бюджеті в 9 мільйонів стрічка зібрала аж 48, що доволі успішно для категорії B.

Мене трохи здивувала така кількість оцінок

Рейтинги і сприйняття

Imdb ставить 7.1/10 на основі 450 тисяч оцінок (от станом на сьогодні фільм входить у топ-100 популярних на 91-му місці).
На томатах - 83% від критиків та 63% від глядачів.

По відгуках - по-різному. Знову ж, це доволі вузький жанр, і я б не сказав, що бачив аж дуже багато фольклорних хорорів останнім часом. Є, звісно, наша Конотопська Відьма, але по ній навіть огляд не хочеться робити, хоч там і були непогані шматки.
Багато хвалять візуал, акторську гру, відносно просту історію з кількома цікавими поворотами.
До мінусів відносять повільний чи навіть часом затягнутий розвиток історії, окремих стереотипних персонажів, загублені лінії.

Таке от темне, але цікаве кіно

Підсумок

Сонцестояння - це хороший трилер і меншою мірою жахастик. І мене більше лякали саме якісь психологічні моменти, а не слешерні, які не те, щоб сильно відрізнялися від багатьох інших слешерів. Окремо похвалю звуковий дизайн, який був максимально тривожним і атмосферним.
Чи можу радити до перегляду? Так, але з дуже багатьма нюансами. Фільм помітно пригнічує, тож дивитися при вже поганому настрої, - не завжди хороша ідея. Те ж саме щодо кривавих чи оголених сцен, це не всім подобається.
Мені було цікаво в першу чергу подивитися на гру Флоренс, і нею дуже задоволений.

Фільм не потребує продовжень (думаю, вони б лише нашкодили) і загалом на один раз, що не є чимось поганим насправді. Проте емоційно він добряче зачепив і от вже третій день обдумую певні моменти, чим і хотілось поділитися.

І це було #lazyreview

До наступного тижня. Тем нема, але спробую щось придумати. У липні буде 2 великі коміксні прем'єри, спробую хоча б на одну з них потрапити в кіно.