Кожного разу, коли хтось згадує про нашестя супергеройських серіалів (нерідко сумнівної якості), хочеться згадати про період нульових, коли вони теж не були зовсім аж новинкою, але і не сприймалися як щось негативне. Отож, один із улюблених серіалів дитинства і студентства - "Смолвіль", він же "Таємниці Смолвіля".
Персонажів багато і з кожним сезоном дедалі більше
Сюжет
Кларк Кент (Том Веллінґ) був парубок моторний. А ні, це не з того твору. Хоча теж підходить. Отож, шоу розповідає про юнацькі часи Супермена, ну тоді ще ні, плюс серіал трішечки мав проблем із авторськими правами, тому використовувати слово "Супермен" було зась. Трохи нагадує ситуацію з "Ґотемом" значно пізніше, ну і загалом синопсис серіалів дуже подібний - показати оріджини найвідоміших героїв DC до того, як вони власне стали цими самими героями. І якщо ідея не супер оригінальна, то результат вийшов значно кращим, ніж того очікуєш.
Тут і величезна кількість персонажів, що змінених коміксних, що придуманих власне для шоу. Я б окремо відмітив сім'ю Люторів - Лекса (Майкл Розембаум) і його батька Лайонела (Джон Ґловер), які виступають спочатку як просто не дуже чесні чи дивні люди, з часом займаючи роль чи не головних антагоністів окремих сезонів. І якщо з Лексом все більш-менш зрозуміло (і то історія показує тривалий період значно кращих відносин із Кларком, як дивно б це не звучало), то Лайонел - не настільки частий гість.
Плюс сила-силенна інших іменованих персонажів, і батьки Кларка, і друзі, і багато всякого народу. Хто знайомий із коміксами/фільмами/мультфільмами/іграми та яке там ще є медіа про Супса - частину точно впізнають.
Події відбуваються у, хто б міг подумати, Смолвілі, вигаданому містечку в Канзасі, який став для Кларка новим домом. Ну і трішки ще в інших містах.
Побудова відносно проста - тут є і центральний сюжет сезону, і окремі в кожному епізоді чи арках по 2+ серії. Часто воно виглядає як певне розслідування діяльності тих чи інших негідників різного масштабу, але може бути і звичайною підлітковою драмою. Все ж Кент не до кінця знає і розуміє свої сили, тому на опанування та відточування майстерності витрачає чималий час.
Однією із сильних сторін шоу я б назвав діалоги і побудову характерів, деякі з них дуже вдалі і переконливі, деякі - помітно слабші. Світ тут живий, насичений і часом навіть доволі небезпечний. Так, навіть для Кларка, якого в дорослому образі ми звикли бачити майже невразливим, наголос на майже. І ця сторона шоу насправді гарно пропрацьована.
Зі слабких - надмірна драматичність, не завжди вдала акторська гра (хоча до самих акторів претензій менше, вони навіть плюс-мінус нагадують підлітків, бо навіть Веллінґу на початок серіалу було трохи більше 20-и) і періодичне перегинання з клоунадою, що потім стало згубою для Arrow-версу від Сідабу. Сідаб згаданий теж не просто так, бо серіал перекочував до нього одразу ж після створення каналу у 2006-му. І багато хто всерйоз називає Смолвіль одним із найменш проблемних супергеройських шоу від цієї студії.
Аудіо
Непоганий саундтрек від Марка Сноу, а в пізніших сезонах - від Луїса Фебре. Також величезна кількість популярних гуртів і пісень пізніх 90-х - початку 2000-х, один із плейлістів із усім цим добром можна прослухати, наприклад, на титрубі.
Ностальгічне. От прямо зараз слухаю The Calling - Unstoppable звідти ж.
Робота над звуком і ефектами хороша, але залежить від сезону, десь між 5-7 були певні проблеми.
Українською перекладено студією ТакТребаПродакшн і транслювалося то на Інтері, то на Новому, але повністю показано на К1. Було таке діло, сам дивився колись.
Один із пізніх варіантів одягу Кларка
Візуал
Знову ж, якісна проведена робота над більшістю всього, що можна було. Так, зараз 20-річний CGI вже не буде сприйматися особливо красивим чи переконливим, але на свій час цілком справлявся із поставленими задачами навіть попри всі недоліки.
Проблемою був костюм Кларка, бо як вже казав на початку, права на Супермена студія так і не мала майже до самого закінчення (навіть сам символ S врешті зайняв своє законне місце). Проте викручувалися як могли. Тут - з поєднанням червоного і синього у футболках/сорочках, тут - з червоною курткою, тут - з чорними кольорами (що саме по собі пасхалка), тут ще якось. Та, це трохи несерйозно, але цілком вписувалося в загальну атмосферу.
Загалом же гримери, костюмери та інші спеціалісти тут дуже і дуже постаралися.
Також вдалими вийшли образи антагоністів, того ж Брейніака, зіграного і без того популярним після ролі в "Баффі" Джеймсом Мастерсом.
Привіт, Спайк. Себто Брейніак
Ідея та втілення
Серіал почали розробляти у 2004-му, коли саме йшов новий стрибок популярності супергероїки, і WB хотіли вижати з цього максимум. Альфред Ґоф та Майлз Міллар, які разом працювали над другою частиною Спайдермена Реймі, зайнялися сценарієм...і у них вийшло розтягти історію на цілих 10 сезонів, хоча спершу розраховували на 2-3 максимум.
Добряче цьому всьому посприяло вигадане ними ж правило "no tights, no flights", згідно з яким Кларк не літатиме по світу у своєму традиційному костюмі. І це дало шоу саме ту новизну, яка була потрібна. Також створили цілу низку нових персонажів типу тої ж Хлої Салліван, котру зіграла Еллісон Мак (краще не гугліть про актрису, я попередив), а деяких перенесли з інших коміксів - як Лану Ленґ (Крістін Кройк), котра насправді була романтичним інтересом Супербоя, а не Кларка. І подібних змін дуже і дуже багато.
Шоу старалося бути водночас серйозним і несерйозним, поєднуючи чимало різних мотивів та історій. І можливо саме тому воно стало якщо й не зовсім сімейним, то як мінімум популярним серед широкої публіки. І навіть отримало схвальний відгук від Крістофера Ріва, котрий щось таки тямить у темі.
Дуже багато склалося, щоб шоу побачило світ і могло стільки прожити. Тут і хороші авторські ідеї, і непоганий колектив, і молоді харизматичні актори, які дуже полюбились глядачам. І навіть відхід від псевдореалізму до більш коміксної подачі пішов серіалу на користь.
Серіал от уже 20 років сприймається як щось хороше
Рейтинги і сприйняття
Imdb ставить 7.5/10 на базі 140 тисяч оцінок, на томатах - 78% від критиків та 70% від глядацької аудиторії. Це хороше шоу, не ідеальне жодною мірою, але й далеко не погане теж.
Із плюсів виділяють ризикований відхід від знайомих історій із заміщенням, переказом, переосмисленням багатьох ідей та образів. Що характерно - це таки спрацювало.
Із мінусів - періодичні просідання в якості сюжету, певну прогнозованість подій (спойлер: Кларк колись стане Суперменом. Критики вмирають від серцевого нападу), відмінність від першоджерел. Ну ок.
Про анімаційне продовження із майже тим же акторським складом говорять вже дуже довго... Але поки що все не на часі. Ну Ікс-Мени свого дочекалися, тож хтозна
Висновок
Smallville - це цікавий епізод у житті телебачення. Серіал має проблеми, але ностальгічно чи ні - та сприймається доволі позитивно. Я люблю оці goofy шоу того часового періоду, бо вони часто були дуже експериментальними і ніхто не задумувався так сильно про рейтинги чи вибудову цілого супергеройського тісно переплетеного всесвіту, щоб перейматися долею одного-єдиного серіалу. Так, ризик все одно був, але іноді він того вартий.
Якщо якимось чудом не бачили цей серіал, а тема, всесвіт DC чи сам Супс подобаються, - раджу спробувати. Це не те шоу, перегляд якого вважаю обов'язковим, але й нашкодити не повинно.
І це було #lazyreview
Знову треба буде шукати якісь цікаві теми, бо вже поліз у заначку прописаних давним-давно ідей. Ну або чекати новинок, які я дійсно буду дивитися, за кілька тижнів одна така буде.
Топ коментарі (0)