Якщо взяти типову підліткову магічну шкільну історію типу Гаррі Поттера чи Персі Джексона і схрестити її з темним драматичним поданням в дусі Хлопаків чи Академії Амбрелли, то вийде...що? Правильно, The Magicians, вони ж Чарівники, і які теж, як не дивно, засновані на книзі. А тепер про все по порядку.
Квентін, він же головний герой історії
Сюжет
Квентін Колдвотер (Джейсон Ральф) - невдаха, якому не дуже вдається знайти місце у цьому житті. Тому великою несподіванкою стає запрошення на навчання в Університет магії Брейкбіллз, де він і виявляє свій хист до чарів, а також те, що дитячі книги іноді приховують дуже не дитячі речі. А от його подрузі - Джулії Вікер (Стелла Мейв) - щастить куди менше, тому їй доводиться шукати магію деінде.
Брейкбіллз може виглядати такою собі пародією на Гоґвортс, але на ділі все значно складніше. Тут і помітно більший вік студентів, куди серйозніші загрози (що стосуються навіть викладачів), а також більше плутанини з різними вимірами, часовими лініями, богами, божками та іншою чарівною хрінню.
Як і сама система магії, яка швидше передбачає розвиток вроджених вмінь і талантів, ніж просто вивчення широкого кола заклять, як то часто показують. Також тут помітно більше насилля, жорстокості, смертей, сексу, а також певної системи карми, якщо так можна описати, ніж у більшості схожих серіалів. Останнє проявляється у правилі "магія має свою ціну", і головні герої не раз і не два зустрінуться з наслідками своїй дій, що доволі реалістично для такого темного фентезі. Плюс "залежність" від магії, яка часто штовхає героїв на не найкращі вчинки.
Ще з хорошого - другорядні персонажі та акторський склад загалом. Тут майже немає когось із першого ешелону (найближче до цього є ролі другого плану Анни Дудек та Есме Б'янко), що звісно зіграло злий жарт із низькими рейтингами на старті, але й мало свої переваги теж. Різні побічні персонажі на кшталт Еліота, Еліс, Пенні, Марґо та інших часто мають добре прописані характери та історії, і навіть цілі сюжетні лінії, присвячені їм. Може й не щось феноменальне, але й статистами їх теж не назвати більшість часу.
Щодо якості історії - то тут не все гладко. Початок доволі заплутаний і якщо після перегляду епізоду буде враження "я ніфіга не зрозумів" - то десь так і задумали автори. У другому-третьому сезоні з цим справи пішли вгору, власне тому їх називають найкращими у шоу, в четвертому намагаються позакривати більшість лабіринтів сюжетних ліній, розпочатих раніше, і це навіть майже непогано вдається. П'ятий, фінальний сезон...ну він існує, але при цьому дуже програє в наративній складовій навіть першому, і багато хто взагалі радить завершувати перегляд на четвертому. Я би сказав, що тут не так погано, як з умовним Декстером, але відчуття, що канал доїть напівмертву корову, на місці.
Як вже було згадано, середина серіалу є найбільш цілісною та гармонійною, тому певним чином витягує проблеми інших частин, але не перекреслює їх. Тут не вийшло як з Легіоном, який хоча б закінчили вчасно.
Із серії дивних, але все ще працюючих візуальних рішень
Візуал
Картинка є водночас дуже якісною, так і доволі дивною в окремих сценах. І в основному біди починаються саме з зображення магії, а точніше у спробі показати її іншим чином, ніж то роблять інші тайтли. Деколи це вдається, деколи це провал. У той же ж час грим, костюми, зображення того ж Філлорі - хороші навіть без усіляких але. Проте це не означає, що наступна сцена не тхнутиме дешевизною і сумнівними графічними ефектами. Спершу це найбільш помітно в усьому, що пов'язано із Звіром, далі це розповсюджується на низку інших подій та персонажів, і є помітним мінусом серіалу.
Аудіо
Композитором виступив Вілл Бейтс, який чимало працював над саундтреками для різних не дуже популярних серіалів, а також для DLC до шостого Far Cry. Основна тема доволі хороша, інші мелодії пригадуються гірше. Також на спотіфаї є ціла підбірка з іншими піснями з шоу на 100+ пунктів, посилання залишу.
Українською серіал офіційно не перекладався, було декілька фанатських озвучок, але навіть їх зараз не всюди реально знайти.
Одне з перевидань книги із серіальним Квентіном на обкладинці
Ідея та втілення
В основі лежить роман Лева Ґроссмана з однойменною назвою, який на момент виходу у 2009-му називали одним із кращих представників міського фентезі, тому зовсім не дивно, що книгу (і її продовження) захотіли перенести на телеекрани. Я не читав саму книгу, але знаю, що для серіалу історію добряче переробили, персонажі стали старшими на декілька років, навчання "утрамбували" в три роки (із задумом знімати один сезон - один семестр), але при цьому більшість стосунків між персонажами та важливих для сюжету речей залишили.
Спершу проєктом у 2011-му зацікавились Фокс і навіть найняли авторів X-Men: First Class для написання пілотного епізоду, але далі справа не пішла. Пізніше продюсер Майкл Лондон переробив сюжет з іншими сценаристами, і тоді вже серіалу дали "зелене світло" на Syfy, де й зняли усі 5 сезонів у Канаді.
Що вдалось - це передати оцю неофентезійну атмосферу з елементами жахів та драми. Так як цільова аудиторія не обов'язково була знайомою із книгою, то певні моменти спростили чи навпаки - додали більше деталей, ту ж депресію Квентіна показали більш явно. А от із показами було доволі так собі, бо таймслот 9 вечора в понеділок - не те, щоб поганий, але далеко не центральний. Вже після хороших відгуків щодо першого сезону канал перемістив шоу на вечір середи, де він і був аж до свого закриття (п'ятий сезон змістили ще на годину пізніше, бо зацікавленість глядачів вже помітно впала).
Як екранізація шоу працює доволі непогано. Так, тут трохи менше психоделіки, ніж в улюбленому публікою Легіоні, але вистачає більш приземлених проблем, в тому числі порушення різних прав і свобод людини, що стартує фактично із перших серій. Спільнота магів тут неоднорідна, і хоча в ній не видно очевидного розколу, але зверхність по відношенню до простих смертних проглядається неозброєним оком. Як і різні "ігри в богів", які часто призводять до взагалі незапланованих речей і наслідків.
Попри значну кількість подібних сюжетів, серіал таки знайшов свою нішу, в якій може бути достатньо оригінальним, але при цьому й залучати до перегляду тих, хто любить подібні шоу. Правда дорослий глядацький рейтинг це добряче обмежує, але тут він більш-менш виправданий, сцен у стилі "шок заради шоку" не те, щоб немає, але зазвичай вони не є так жорстко акцентованими, як у деяких інших "серйозних" проєктах. Так само менше контрасту з гумористичною складовою, бо вона тут доволі бідна, що теж вписується у загальну драматичну атмосферу. Як і фігура потойбічного зла, яке завжди десь близько і готове вдарити в момент слабкості, а таких тут хоч загрібай.
В загальному непогано
Рейтинги та сприйняття
Imdb ставить 7.6/10 на основі 57 тисяч оцінок, що в цілому доволі адекватно передає характер серіалу. На томатах цікавіше, бо можна подивитися у розрізі сезонів:
1 - 74% від критиків та 75% від глядачів;
2 - 91%/81%;
3 - 100%/81%;
4 - 93%/74%;
5 - 100%/58%.
Ну і в цілому 91%/74%, критики люблять шоу помітно більше, хоча й аудиторія оцінила проєкт доволі високо (окрім фіналу).
Хвалять сюжет, персонажів, зосередженість на розвитку історії та дрібних деталей, які перекривають проблеми з графікою на нестачу іменитих зірок. Що цілком справедливо, я вже кілька разів казав, що наявність зірок першої величини може більше нашкодити шоу, ніж допомогти.
Критикують за значну плутанину із часовими лініями, де може, що й чорт голову зломить, не те що самі автори. Ну і слабкий фінал, який багатьох розчарував після і так неоднозначного закінчення четвертого сезону, де вже й самі автори не знали, а про кого власне історія. Можливо, що каналу просто не варто було продовжувати, а залишити цю лінію недорозказаною, хтозна. Коли улюблене багатьма шоу різко здає темп і з цікавого перетворюється на таке, що викликає більше нудьгу, - це приносить розчарування, а це найстрашніша доля для будь-якого довговічного твору. І тут без цього не обійшлось.
Серіал заслуговував кращого
Висновок
Чарівники - це доволі прикольний проєкт, коли хочеться подивитися на те, що відбувається за лаштунками магії та магічних шкіл. Дорослість тут не обов'язково означає власне 18+ сцени, а швидше емоційне та психологічне зростання персонажів, коли їм доводиться зустрічатися із наслідками своїх рішень. І в цьому плані шоу дійсно працює дуже добре.
Раджу дивитися тим, кому подобається Амбрелла і подібні серіали, але повторю, що сцен жостокості та іншого вистачає, тому дивитися у поганому настрої - не найкраща ідея.
Якщо проєкт таки зацікавить, то моя порада - забути про існування п'ятого сезону, він додає до історії не так багато сенсу, але при цьому руйнує дуже і дуже велику кількість хороших вражень від всього попередньо показаного. Так само як не існує ніякого 9-го сезону "Клініки".
І це було #lazyreview
Якщо вдасться потрапити у кіно - може буде кілька думок про Дедпула, але наразі закликаю всіх уникати спойлерів, а тих, хто вже дивився, - не спойлерити іншим.
Можливо, що також якось доберусь до теми повернень акторів і персонажів у кіновсесвітах, бо ажіотаж останніми днями страшенний.
Останні коментарі (0)