Я люблю фільми з участю Джима Керрі. І хоч його кар'єра останніми роками рухалася кудись у невідомому напрямку (аж до успіху Соніка), але в 90-х він був справжньою суперзіркою. І сьогодні хочу поговорити про одну із стрічок, яка підняла його до голівудських вершин, а разом із тим і трохи (вкотре вже) зачепити тему комікс-адаптацій. Без спойлерів, хоч я не впевнений, чи хтось не дивився цей фільм.
Сюжет.
Стенлі Іпкісс (Джим Керрі) - невдаха, що найбільше страждає від невпевненості у собі, і понад усе просто хоче бути хорошим хлопцем, без усяких "але".
Стенлі в середовищі свого існування.
Він дрібний банківський клерк і великий мрійник, от тільки більшість його мрій розбиваються об холодний та нещадний асфальт реальності: машина вічно ламається, особисте життя не клеїться, та й загалом життя ніби проходить десь поряд із ним та його песиком Майло. Аж поки до його рук дивним чином не потрапляє містичний артефакт, що перевертає все догори дриґом - та сама Маска. Якщо в оригінальному коміксі її походження фактично так і не було пояснене, то тут є жирний такий натяк на скандинавського бога Локі (не марвелівського, а саме міфологічного, який був ще тим трікстером).
Маска притягує до себе.
Маска має майже необмежену силу, але та залежить від того, хто її носить. Якщо це хороша людина - ну результат буде хоч і хаотичним, але як мінімум не надто небезпечним для оточення. А от поганці ясно що використовуватимуть це все на зло. В цьому полягає один із філософських комікс-моментів фільму: а що б ти робив, маючи таку владу?
Маска із вічною посмішкою.
Фільм наскрізь просочений гумором та кетч-фразами, але якщо комікс був більше про жорстоку агресивну сатиру, то тут жарти відносно добрі та іронічні. Деякі персонажі у зміненому вигляді перекочували з оригіналу, але загалом фільм переписав практично все. І це було більш, ніж просто вдале рішення, бо стрічка стала майже сімейною, а точніше з рейтингом PG-13, що сильно допомогло із касовими зборами та рекламою.
Дехто навіть може охарактеризувати Маску як романтичну комедію, і в чомусь це таки буде правдою, хоча сама любовна лінія місцями виглядає дещо натягнутою, але в загальній трохи сумбурній атмосфері це практично не помітно. Загалом же сюжет має гарно пропрацьований розвиток і дещо рвану ритміку, яка цілком відповідає денним та нічним періодам розповіді.
Танці як вирішення складної ситуації були винайдені не Вартовими Галактики.
Аудіо.
Музика, багато її! Гарні позитивні мелодії, а того ж "Cuban Pete" дійсно виконує сам Керрі, як і танці, і чимало трюків теж. Музичний супровід тут часто є частиною історії, яка обертається навколо нічного клубу Coco Bongo, чим власне все просто і пояснюється. І пісенних елементів якраз вдосталь, щоб не перетворити все у повноцінний мюзикл, гарний баланс. Хіба що в останній третині фільму цього вже трохи менше, але нехай. Список можна знайти за запитом "The Mask: Music From the Motion Picture", плюс є ще оркестровий запис мелодій заднього плану.
І таких мультяшних кадрів тут чимало.
Візуал.
Більшість сцен з Маскою мають добрячу таку кількість спецефектів, однак не всі з них є саме комп'ютерною графікою в тому сенсі, що ми звикли зараз, натомість тут багато саме що анімації від студії Industrial Light & Magic (заснованої Джорджем Лукасом у далекому 1975-му році, зараз вона фактично один із підрозділів компанії Дісней), а головний герой то й діло посилається на відомих мультяшних персонажів. Власне у цьому і полягає певна унікальність візуального стилю стрічки - ніхто не намагається давити на реалізм, ні, натомість глядача то й діло переносять у дивний гібрид live-action з традиційною анімацією, які мали ще кілька вдалих представників у ті роки. Правда, ще як мінімум декілька великих VFX-сцен довелося вирізати, щоб вкластися в рамки не надто великого бюджету, проте й без них картинка відчувається живою і наповненою. Та й сприймається це все як належне, як власне прояви сили Маски, а також чудово поєднується із яскравістю образу самого головного героя, є таке гарне українське слово - строкатий, яке сюди гарно вписується.
І це ще не кажучи про складний грим, величезні зуби, добірні костюми основних діючих осіб і так далі. З фільму витиснули максимум можливого на далекий 1994-й рік.
Приклад перенесеної із коміксу сцени. Тільки там все закінчилось не так позитивно.
Ідея та втілення.
Почну з того, що комікс - кривавий, сатиричний та дуже дорослий. Якщо любите фільм - не став би рекомендувати взагалі. Хоча в чомусь він перетинається із різними там The Boys та багатьма іншими тепер вже популярними графічними романами для старшої вікової аудиторії.
Екранізацію ж планували як...фільм жахів. І слава режисеру Чаку Расселу, який відговорив студійних боссів від цієї ідеї та найняв сценариста Майка Верба ("Без обличчя" - одна з його пізніших робіт), який фактично і переробив ідею вже значно ближче до того стану, в якому побачили глядачі. Проте навіть ця версія ще мала добряче так насильства та іншого обмеженого рейтингами контенту, хоча гумору та пробивання "четвертої стіни" стало помітно більше. Після чого все ще раз переписалося і з 1991 почалося виробниче пекло.
Востаннє сценарій доробили вже після погодження ролі з Джимом Керрі, який саме набирав популярності на телебаченні. І хоч Маска не принесла йому надвеликого гонорару, але 94-й він вже розпочав з дуже успішного "Ейса Вентури", а тут з бюджету у 20 з хвостиком мільйонів New Line Cinema зібрала 351 мільйон вічнозелених. Керрі та Діаз прокинулися вже суперзірками.
Тут мали б бути кадри з "Сина Маски", але воно вам не треба, повірте.
Про сиквел говорили багато, але Керрі не згодився навіть за запропоновані 10 мільйонів гонорару, бо був дещо розчарований другим Ейсом, та й як для актора це могла бути пастка. "Син Маски" ж вийшов у 2005-му і став касовою бомбою для студії, заробивши лише 59 мільйонів при майже 100-мільйонному бюджеті. НЕ дивіться цей фільм, він абсолютно не вартий уваги і лише паразитує на франшизі, як то часто і буває. Ще є мультсеріал 90-х, його 3 сезони можна і глянути, але чогось сильно унікального звідти не запам'яталося.
Сама ж Маска - це приклад того, як адаптація може цілковито відійти від оригіналу, але навіть виграти від того. Тут зміни суттєво більші, ніж у тому ж "Бійцівському клубі": персонажі, їх поведінка, сюжет, атмосфера - все інше, збереглося лише декілька імен. Фанати коміксу часто порівнюють його з екранізацією, але я не впевнений, наскільки то доцільно взагалі. Так, тут немає холіварів щодо умовних "штанів Арагорна", та й комікс у цілому має значно менше охоплення.
При цьому деякі сцени таки збереглися, наприклад, коли Стенлі в образі відвідує механіків чи коли Келлавей задумується щодо носіння Маски (в коміксі він був третім, здається, носієм). Але це швидше дрібні моменти. Загалом же у нас зовсім різні твори, той випадок, коли фраза "за мотивами" найбільш точно передає суть екранізації.
Ну, нормальний рейтинг, нічого надзвичайного.
Рейтинги.
Imdb ставить 6.9/10, rotten tomatoes - 80%/68%, тобто приблизно те ж саме. Стрічка має цілу низку шанувальників, однак нічого нового по ній не роблять (комікс закінчився ще у 90-х, а "The Mask: I Pledge Allegiance to the Mask" 19-20-го була швидше політичною сатирою, ніж чимось іншим, плюс кілька кросоверів теж погоди не роблять) і навряд чи взагалі ще колись буде, тому як мінімум кінофраншизу простіше вважати мертвою. Стрічка ж 94-го назавжди залишиться тою ж самою доброю та теплою комедією з дитинства, хоч їй скоро вже і 30 років.
Романтична лінія тут не зайва, вона допомагає розкрити персонажів.
Підсумок.
Можливо, що Маска - це більше про ностальгію. На теперішній час фільм вже не вражатиме графічними ефектами чи відносно простим сценарієм. Однак акторська гра молодих Керрі та Діаз, трохи божевільна атмосфера та шикарне музичне наповнення не постаріли. Це стрічка, яку вмикаєш, коли тобі сумно, коли хочеться трохи зігрітися не злим гумором і просто посміятися до вух. Це така собі казочка про те, що навіть невдахи можуть чогось досягти завдяки тому, ким вони є усередині. А чи потрібна для того Маска, гроші, суперсили та інше - кожен вирішує сам для себе.
Це було #lazyreview
І поки що не знаю, що буде наступного тижня.
Топ коментарі (1)
Цікавий допис! Дякую