На початку місяця передивився один хороший фільм. Не знаю, наскільки доречно називати його старим, якщо той вийшов 12 років тому? Думаю, це складно.
Але він гарний, легкий, емоційний, отож про все по порядку.
Волтер за роботою
Сюжет
Волтер Мітті (Бен Стіллер) - менеджер відділу роботи з негативами в журналі "Лайф". І його життя не назвати особливо цікавим, воно монотонне, передбачуване і проплановане. І навіть поставити смайлика для колеги Шеріл (Крістен Віґ), котра йому подобається, - це вже свого роду пригода, котра викликає дуже багато хвилювань.
Попри це, Волтер - великий мрійник. Він регулярно уявляє різні дивні ситуації, де він проявляє себе із кращого боку, а всі це підтримують. Жаль, що таке буває лише в казках. Чи ні?
Життя робить різкий розворот, коли бос Волтера Тед (Адам Скотт, так, той самий, що в Severance того ж Стіллера) вимагає від нього негатив кадру номер 25, котрий повинен піти на обкладинку останнього випуску журналу. Однак негативу ніде немає, і тепер Мітті збирається знайти фотографа Шона (Шон Пенн), щоб отримати той самий кадр, від котрого залежить робота і майбутнє Волтера.
І тут вже починаються справжні пригоди, хоча часом відрізнити те, що відбувається наяву, а що лише в уяві Волтера, - ще та задачка.
Отака от зав'язка. По ходу історії ми більше дізнаємося про Волтера, про його життя до цієї роботи, про таланти. І це цікаво, така досить глибока побудова персонажа.
Інші теж добре прописані. Як і самі ситуації, а також те, як усе це впливає на Мітті, змушуючи його до змін, до яких ніби як і не був готовим.
Кому б не хотілося бачити себе головним героєм дня?
Стрічка має чимало комедійних моментів, але й драматичних теж вистачає. Я б сказав, що тут також є такі собі філософські підтексти та роздуми щодо того, а чи буваємо ми надто старими, щоб спробувати щось нове?
Волтер як персонаж теж дуже подобається. У ньому поєднується простота (на перший погляд), сірість...і романтизм, як не дивно. Він загалом нагадує отакий собі камінь на вершині, котрий очікує поштовху, щоб нарешті почати рухатися.
І фільм саме про рух, про те, як зробити оцей перший, найважчий крок. Про провали, дороги, небезпеки. І просто про життя. Мабуть, що так.
Аудіо
Музика від Теодора Шапіро, котрий вже працював із Стіллером над Tropic Thunder, а також над багатьма іншими фільмами, включно з Ідіократією, про яку чимало говорять останнім часом.
Плюс Хосе Ґонсалес та Роуґ Вейв. Частину можна прослухати на спотіфаї.
Загалом гарна робота над звуком.
Український дубляж якісний, майже не втрачає сенсів та гумору.
І різкі зміни перспективи з офісу на далекі острови
Візуал
Тут доволі гарне поєднання реалізму із сюрреалізмом, останній більше у фантазіях Волтера.
Плюс дуже масштабні зйомки в інших країнах, тому краєвидів та пейзажів тут чимало.
Не впевнений, що тут ще додати про візуал, якщо з ним і так все в порядку.
Обкладинка оригінального фільму (оцифрованого та реставрованого)
Ідея та втілення
Що цікаво - в основі фільму лежить коротка розповідь Джеймса Турбера 1939-го, а також однойменний фільм 1947-го року з Денні Кеєм у ролі Мітті. Його новітня адаптація розпочалася в 1990-х, і на головну роль навіть хотіли запросити Джима Керрі, котрий вже був суперзіркою, але нічого не вийшло і розробка перейшла у виробниче пекло.
Сценарій переписувався багато разів, у касті то й діло звучали популярні імена на кшталт Скарлетт Йоханссон та Саші Барона Коена, але це все теж нікуди не розвинулось.
Врешті в 2011-му році на головну роль затвердили Бена Стіллера, але проблема була в режисері, бо охочих знімати було небагато. Таким чином режисером став...сам Бен Стіллер, котрий хоч і мав вже кілька стрічок у доробку, але деякі із них (той же "Кабельник" чи "Зулендер") були сумнівними чи просто не виправдовували очікувань студії, навіть якщо були гарно сприйнятими (Tropic Thunder, котрий я дуже люблю, хоча й не передивлявся давно).
І фільм таки зробили, хоч і не без проблем, плюс роки розробки суттєво роздули бюджет, тож тепер економили на чому тільки можна.
Трейлер теж був гарно сприйнятим аудиторією...і це частина подальших негараздів стрічки. Бо хоча він і показує реальні і може що й навіть найцікавіші кадри звідти, але робить враження про зовсім інший характер твору, тому очікування глядачів були дещо невірними, бо частина аудиторії йшла на фантастичний пригодницький фільм, яким той не був. Я не впевнений, чи можна було б тут зробити якусь кращу промоцію, але маємо те, що маємо.
Із бюджетом у 90 мільйонів касові збори склали 188 мільйонів, що звісно хороший результат, але студія все одно залишилась незадоволеною.
Плюс критики рознесли фільм, але про це у наступному розділі.
Навіть сьогодні фільм тримається в тисячі популярних
Рейтинги та сприйняття
Imdb ставить 7.3/10 на основі 353 тисяч оцінок, що загалом дуже навіть гарний результат для нішевого фільму на межі комедії та драми.
На томатах 71% від глядачів (тобто приблизно те ж саме, що і на imdb) та...52% від критиків.
Отож, почнемо із названих мінусів. Фільм називали якісним, але надто амбіційним і загалом більш обмеженим у сатиричному тоні, ніж був оригінал. Придиралися до гумору Стіллера, який може і специфічний, але на мою думку непогано вписувався у картину. Дехто пише, що гумору замало, дехто - що його забагато. От і розумій тепер, що ж насправді.
До позитивних моментів відносили легкість та загальну манеру оповіді фільму, дехто навіть називав особистим фільмом року.
Я б додав, що студія добряче вистрелила собі в ногу, не зайнявшись нормальною рекламою фільму, ніби взагалі не покладаючи на нього жодних надій. Це призвело до значно більшої кількості негараздів та непорозумінь, ну і погіршило фінансові результати театрального релізу.
З часом сприйняття фільму стало значно кращим, глядачі більше розуміють, що це за фільм і навіщо він.
Фільм має і гарний акторський склад, і завершену цікаву історію, і багато іншого. І точно не потребує продовжень.
Висновок
Таємне життя Волтера Мітті - це цікавий і дійсно легкий фільм, дуже радий був його переглянути знову. Також варто зауважити, що він сприймається по-різному у різному віці та в життєвому становищі. Вперше його бачиш ще коли вчився в універі, і він просто сприймався як непоганий. Із дорослішанням більше починаєш розуміти Волтера, його пригнічений стан, бажання звільнитися і знайти себе. І в цьому плані стрічка працює дуже круто.
Чи радити? Так, дуже так. Але врахуйте, що краще дивитися із хорошим настроєм та підходом, все ж фільм дуже неоднорідний і емоційний.
Стіллер із роками значно прогресував і як актор, і як режисер. Плюс він відкрито підтримує Україну, що теж дуже круто.
Про його Severance теж якось напишу, бо перший сезон дивився доволі давно, тож треба буде переглядати і його, і другий, бажано послідовно.
І це було #lazyreview
Потрошки розгрібаюсь із темами, попереду ще чимало цікавого. Думаю, наступного тижня буде Невколупний, якщо все піде добре.
Топ коментарі (0)