Істинний Повелитель Демонів мертвий. Настали мирні часи! Проте... ніхто не знає де вмер Істинний Король Демонів й чия рука завершила життєвий цикл цього втілення зла. Тож, керманичі королівства Ауреатія вирішують влаштувати турнір на якому оберуть Героя-Нищителя Істиного Короля Демонів. Та перед турніром треба розв'язати меншу й набридливішу проблему із нареченою Королевою Демонів Тарен, котра від'єднала від Аураетії місцеву Венецію й назвала її Новим Князівством Літією.
Але... Перед тим, як ми перейдемо до великої пролитої крові, поговоримо про краплі крові з яких усе почалось.
Наґан, місто-лабіринт. Місто, в якому вивчають великий та древній Лабіринт на якому стоїть місто. Місто, в якому є університет де й готують майбутніх дослідників та дослідниць Лабіринту.
Бо, що ще робити? Істинний Король Демонів вбитий. Прийшли мирні часи.
Жителькою цього міста, ученицею цього університету і є Юно. Юно Далекий Кіготь.
Юно робить все те, що робимо ми з вами. Юно вчиться. Юно мріє. Юно будує плани. Юно кохає. Аж поки, одного вечора, що плавно переходить в ніч, у Наґан, місто-лабіринт, не приходить смерть. З досліджуваного Лабіринту, через випадок, про який не знає ані Юно, ані ще хтось.
І ця смерть нищить все, про що Юно мріє, все, що Юно планує, всіх, кого Юно кохає. І Юно боїться. Юно панікує. Юно не може врятувати й втрачає все, що має.
Але ось, приходить він, Герой! Герой, що рятує Юно. Герой, що знищує нищівну смерть. Герой, який... приходить надто пізно для міста-лабіринту. Герой, який рятує тільки Юно. Герой, який знищує нищівну смерть. Щоправда, знищує він її, бо йому нудно, а він ісекайщик, якого вигнали з його власного світу.
І що ж Юно? Юно… Юно… Юно ламається. Ставши крихкою, як лезо меча запізнілого героя Соджіро, Юно усвідомлює власну слабкість й вирішує помститися. Не тому, що це до чогось призведе. Не тому, що це чимось допоможе. Не тому, що це когось поверне. Просто тиха дівоча помста герою, що спізнився. Усвідомлюючи всю марність бажаного.
І Юно розказує Соджіро про турнір Героїв. Турнір, на якому Соджіро отримає цікавих суперників, а Юно - сподівання смерті Соджіро. Бо не може ж бути, щоб в усьому світі не знайшлось нікого, хто б не виграв у битві з вигнанцем-ісекайщиком.
З цього й починається історія "Ішури". Історія повсталого князівства. Історія турніру Героїв. Історія Істинних та наречених Королів Демонів. Історія однієї маленької війни.
Герої.
Юно.
Ішура, це мозаїчна історія, тож називати Юно головною героїнею не зовсім коректно. Просто її історія розповідається першою. Проте, у першому сезоні Юно зайняти важливою справою - вона зростає над собою й стає сильніше, маніпулятивніше, розумніше, свідоміше своїх слабкостей та можливостей. Юно поступово стає зародком тої, хто можливо, тільки можливо, буде колись щось важити у цьому світі. Якщо виживе, якщо здобуде, якщо зможе.
Соджіро.
Соджіро - це типовий ісекайщик. Неймовірно сильний, із запаморочливими здібностями за межами людського розуміння. Ще він соціопатичний, егоїстичний та неприємний тип і це доволі чітко показано. Що логічно. Світ "Ішури" взагалі не дуже приємний, як і в "Сокуші чіто". Зрештою, було би дивно, якби світ сповнений зайдами, в яких немає ані емоційної, ані життєвої прив'язаності до цього світу, був приємним місцем.
О, і ще. Здається, що Соджіро це саме найтрадиційніший ісекайщик. Ісекайщик з нашого світу. Точніше з постапокаліптичного майбутнього нашого світу. І так, його звідти вигнали.
Хідо.
Поговорімо про сторони конфлікту. Ось це - Хідо. Один з королів Ауреатії. З політичною системою Ауреатії все складно. Там є королі яких обирають, але є принцеса, яку не обирають. Вона просто є.
Хідо не герой цієї історії. Хідо це щось гірше. Він є людиною, яка посилає інших людей щось робити. Відверто кажучи, він не те щоб погана чи хороша людина. Він просто політик. Навіть непоганий. На передовій буває. Не боїться руки забруднювати.
Кузе.
Кузе є одним з тих людей, котрих відсилає Хідо. Кузе теж непогана людина, хоч і служитель церкви. Кузе вміє захищати людей, недарма він усюди носить із собою щит. Але є момент. Окрім щита разом із Кузе, тінню, завжди ходить Ангел Смерті. І ні, це не художнє перебільшення. Ангел Смерті цього світу чомусь прив'язалась до Кузе. Тому не думайте вбивати Кузе в його присутності. Ангел Смерті захищає Кузе попри його бажання та заперечення.
Ніхіро.
А це Ніхіро. Вона є залишком останньої війни. Військовий експеримент, який вже давно не є людиною, але дуже хоче нею бути. Відчути все те, що відчувають люди. Робити все те, що роблять люди. Задля цього Ніхіро зробить все-все-все, що скаже Хідо. Як же без цього?
Елеа.
Елеа одна з королів Ауреатії. З тих, котрих обирають. Ще вона донька конкубіни, а не законної дружини, тож у неї є ну дуже вагомі підстави намагатися взяти від життя все, що тільки можна. Взяти, забрати, отримати за будь-яку ціну. Бо так просто ніхто нічого не дасть, а краса, що залишилась у спадок від матері - штука минуща. От Елеа і намагається. Намагається знайти потенційного переможця турніру Героїв. І навіть знаходить, але про це - далі.
Кіа.
Кіа Світове Слово. Кіа Світове Слово - це ставка Елеа на виграш. Кіа - ельфка і її словам кориться світ. Що б не сказала Кіа, це сказане одразу ж стає реальністю. Так, Кіа імба. Імба обмежена власним інтелектом, якого у Кіа не дуже багато. Не вірте в її зовнішність, вона не підлітка, вона десь п'ятирічна дитина. Та й там, схоже, всі ельфи такі, тупуваті. Бо селище ельфів відпустили Кіа з Елеа з власної волі.
Окей, так, до фінальних результатів лінія Кіа дуже часто є дещо надуманою. Якого біса Елеа поперлась в Літію разом з Кіа? Формально причина є, але реально це не дуже тягне на причину. Якого біса Елеа то використовує здібності Кіа, то забиває на них? А просто аби було. Виправдовує всю цю награну клоунаду тільки те, що фінал першосезонної історії Кіа та Елеа таки гарний. Елеа гарно розкривається як людина (і людина вона гімняна). Кіа гарно розкривається як потенційний рятівник дня (аби ще голову включати почала, а шансів на це мало).
Принцеса Ауреатії.
Жодних коментарів, тільки одне питання. Ми ж усі віримо, що ця дівчинка є дуже гарною та високоморальною особою. Так?
Харджент.
Один з небагатьох справді гарних людей в цьому аніме. Харджент є генералом Ауреатії, але він справді хоче, щоб все було як краще. Щоправда, його вміння ніби знущається з його бажань. Він може саммонити балісту. Всьо. Це весь його талант. Але людина він беззаперечно хороша.
Арс.
Між Ауреатією та Літією поговоримо про того, хто не є представником ані Ауреатії, ані Літії. Це віверн Арс і він одинак. З вівернами він в поганих стосунках. Сторону у війні він не обрав. Все що він робить, це збирає могутні артефакти, які віртуозно використовує, грає свою гру та, чомусь, вкрай прихильний до Харджента, до якого завжди готовий прийти на поміч.
Тарен.
Поговорімо про іншу сторону. Нове князівство Літія і його правителька - наречена Королева Демонів Тарен (наречена вона таким іменуванням з легкої руки Королів Ауреатії, звісно ж. Чому б не назвати правительку повсталого князівства якимось беззаперечно поганим епітетом?)
Відверто кажучи, ми небагато знаємо про Тарен. Чому вона повстала проти Ауреатії? А панянка була однією з Королів Ауреатії. Ні, ми звісно підозрюємо, з непрямих доказів, що Ауреатія є расистською державою, але точних підтверджень - жодних. Та й ескалація конфлікту на руках Тарен. Ауреатія всього лише влаштовувала розбійницькі напади на каравани в Літію. Але ж то все через проксі, отже доказів ніяких й в усьому беззаперечно винна Тарен. Зручно, чи не так?
О, і так, Літія це буквально Венеція.
Карте.
А це Карте, названа донька Тарен. Сліпа дівчинка, яку підібрали десь в якомусь селі знищеному війною. І піклується про неї Тарен не просто так. У Карте вкрай дивні та вкрай близькі стосунки з Регнеджи, віверни якого є головною військовою силою Літії. Головна дивність у тому, що Карте, щонайменше формально, не підозрює, що Регнеджи віверн. Бо Карте сліпа, а торкатися себе Регнеджи не дозволяє. А ще у них кохання. Або щось, що найбільше нагадує кохання зважаючи на обставини.
Регнеджи.
Регнеджи - лідер зграї віверн, що захищає кордони Літії від нападів підступної Ауреатії. Ще в нього персональний та ідейний конфлікт з Арсом. Ще він суворий лідер, який цивілізує віверн за спроби вбивати цивільних, бо вони ж мусять бути кращими! Ще в нього буде багато цікавих відтінків, про які ви будете дізнаватися ледь не до останньої серії включно. Бо все дуже неоднозначно. Ну от дуже.
Дакай.
Він не мечник. Це важливо. Він ісекайщик. Це теж важливо. Він працює на Тарен. Остання з важливих речей. Дакай - це віддзеркалення Соджіро. Спраглий до викликів. Охочий цікавого герцю. Дакай буде одним з небагатьох, хто отримає все чого бажає й навіть трошки більше. Це ж гарно, так?
Шарк.
Найманець, що працює на Тарен, поки йому платять гроші й це не загрожує його репутації. Шарк це персонаж, що гарно репрезентує суть цього світу. Немертвий скелет зі списом, який просто робить свою роботу.
Хігуаре.
Жива мандрагора, раб, який (?) яка (?) яке (?), так, певно яке. Яке усвідомило цікавість убивств та захопливість використання зброї. Вельми непересічна особа з пам'ятним життям.
Всі ці цікаві та неоднозначні особистості з багатим внутрішнім світом сплетуться в першому сезоні у заплутане гніздо життів, бажань, сутичок, конфліктів, співпраць та зрад.
Ви спитаєте, чим все закінчиться? Ви знаєте чим. Турнір навіть не почнеться (мабуть, буде в другому сезоні, анонс якого вже є), а загиблих буде більше аніж можна перелічити. Бо, яка різниця від чиїх рук та як вони загинули? Завжди можна сказати, що в усьому повинні по природі жорстокі та злі віверни. Завжди ж спрацьовувало.
"Ішура" - це цікаве аніме. Це магічний світ, що розвивається, а не застряг у черговому середньовіччі.
Це красиве аніме, в якому є доречне тридей не менш доречна відсутність триде.
А ще це аніме про війну. Про те, що забирає війна. Про можливості, що надає війна. Про жертви, яким немає ліку й яких звуть просто загиблими. Про те, що історія, ні, не так, Історія, ще навіть не встигла початися, або закінчитися, а у могильщиків все ніяк не закінчується робота.
Шановні, якщо вам сподобався цей текстик та хочеться більше чогось на кшталт нього, то запрошую вас сюди, в ТҐ, де все написане мною з'являється раніше. А іноді й взагалі з'являється тільки там.
Найстаріші коментарі (0)