Я починала дивитися це аніме як поганенький ісекай. Той, де ти пів серії сидиш і регочеш над якимось тупняком, іноді крінжуєш та рофельно коментуєш. Десь в той момент, коли аніме само почало вистьобувати себе ілюструючи мої жарти я почала підозрювати, що щось пішло не так. Коли я додивилась першу серію, то... я її додивилась. Вже тут була проблема.
Тож, очевидний дроп перетворився на ілюстрацію мемчика - "ну ти бачиш? бачиш?" і так, цей мем теж був у аніме.
Не стало краще й коли я усвідомила, що опенінг спойлерить все. Це не перебільшення, і якщо ви думаєте, що звичайні опенінги спойлерять аніме, то ні, вони взагалі нічого не спойлерять.
Маленький відступ. Насправді назва цього аніме карикатурно довга - "Sokushi Cheat ga Saikyou sugite, Isekai no Yatsura ga Marude Aite ni Naranai n desu ga." Перекладається це як "Моя здібність миттєвої смерті настільки сильна, що ніхто в іншому світі не має шансу проти мене!" І це правда. Ця назва є повною й беззаперечною правдою. І ця карикатурна імбовість прекрасна.
Опенінг. ГГ може вбити все, що захоче. В аніме є десь близько ста персонажів. Що робить опенінг? Показує хто помре від рук ГГ, хто помре не від рук ГГ, хто не помре. Не хочете спойлерів - не дивіться опенінг, або не думайте над ним.
Сюжет.
Все починається з того, що Мудриня Шіон переносить в інший світ автобус зі звичайним японським класом, який їхав на екскурсію.
Це - Мудриня. Перше, що вона робить в іншому світі - встановлює власний софт поверх особистостей звичайних японських школярів й дає їм магічні сили, завдяки яким вони можливо стануть такими ж Мудрецями. Або стануть корисним інструментом Мудреців. Якщо виживуть...
Цей беззаперечно позитивний початок продовжується тим, що на кількох учнів не вдалось встановити софт, тож клас покидає їх, як принаду для дракона, щоб встигнути втекти до найближчого місця.
В той момент, коли двоє з чотирьох залишених вже встигли померти від драконячого хвоста, Йогірі Такато прокидається від того, що його трусить Томочіка Даннора. Тут би казочка й завершилась, але у Йогірі є дуже вдале для цих обставин вміння. Якщо він каже "помри", то те, що він хоче вбити - вмирає.
Усвідомивши глибину дупи, в якій опиняються Томочіка та Йогірі, ця пара вирішує зробити найлогічніший висновок - тре' знайти Мудриню й випитати як повернутися назад в спокійну й звичну Японію. А поки... Поки у Йогірі з'явився чудесний новий світ у якому нарешті можна ставити експерименти з'ясовуючи обмеження власних здібностей.
Персонажі.
Йогірі Такато.
Невеличкий спойлер очевидний з сили Йогірі. Він буквально є Альфою та Омегою. Себто Початком та Кінцем. Себто він бог, або істота божественного рівня сил. Він беззаперечна, безальтернативна імба. Він може вбивати живе, мертве та концепції.
Бачите різницю між цими двома скрінами? Йогірі теж не бачить. Йогірі - Дихлофос Монстрів.
Насправді у сил Йогірі є невеличкі обмеження. Іноді йому треба спати, і спить він довго та міцно. А ще, все що може зробити Йогірі - це вбити бажанням. І тут той же момент, що й з Одноударником. Все чудово, але встигнути бути всюди Йогірі не в змозі. Так, це розкривається. Всі інші обмеження вигадані самим Йогірі, бо в нього була гарна вчителька (коли його тримали в Організації для експериментів/захисту/використання оберіть більш гожий аргумент), яка реалістично розуміла необмеженість сил Йогірі, потенційні проблеми від його потрапляння під чийсь вплив, тож тепер Йогірі сам собі морально-етичний комплекс.
Томочіка Даннора.
Томочіка це вкрай багатофункціональний персонаж. Вона і видає весь необхідний спектр емоцій на діяння Йогірі. Щоправда, чим ближче до кінця сезону, тим меланхолійнішою стає реакція Томочіки. Ну вмер хтось, ну буває, дуже сумно, пішли далі по квесту, я вже звикла.
Її генканута, з легкими нотками цундернутості, реакція на все гарно контрастує з кудернутою до пофігізма поведінкою Йогірі.
Окрім того, вона є спадкоємицею древнього роду воїнів. Тому в неї є родинна дух-охоронниця. Тому Мудрині не вдалося поставити свій софт на Томочіку, бо Мокомоко допомогла. Скажемо дякую Мокомоко, бо софт троха-троха посилював соціопатичну поведінку звичайних японських школярів.
А ще, хто як не Даннора буде джерелом фансервісу?! Він прекрасний. Настільки невтемний та штампований, що його треба на п'єдестал ідіотичного фансервісу ставити.
Повертаючись до пригод.
В цьому аніме десь сто персонажів. Без жартів. У деяких є арки, деяких є чимось несподіваним, деякі просто висміюють фактом свого існування якийсь штамп і помирають від рук Йогірі, або не Йогірі (для точного дізнавання долі персонажів дивіться опенінг). Одна з головних проблем, або бонусів (зважаючи на те ви дивитесь зі стилістичного чи сатиричного погляду) аніме є у певній... незлагодженості чардизів.
На мій погляд, це плюс. Світ "Sokushi Cheat" це буквально світ ісекайщиків. Тут є місцеві, є якісь ісекайні роботи, є ще якісь інші роботи, є компанія японських школярів (деякі з яких потрапляють у цей світ вже другий раз), та й взагалі тут цілий мультиверс зі складними принципами переміщення між світами.
Якось так виглядають наслідки пересування Йогірі та Томочіки по цьому світу. Вони дещо руйнівні. Іноді Йогірі неіронічно смикає Томочіку за рукав та питає, чи вигадала вона якісь обмеження для нього, чи все ще варто вбивати тих, від кого він відчуває бажання вбити його. Уточнюю, вбиває він наперед не чекаючи атаки. Бажання для смерті вистачить.
Взагалі, якщо чесно, цей сезон, що в дропнутому, що не в дропнутому, порадував кількістю тайтлів де безцензурно вбивали персонажів. Чвяк і чвяк, буває. І ніякої зеленої крові та накамофікації.
Одна з найбільших іроній "Sokushi Cheat" в тому, що Мудриня Шіон, яка початково позиціюється як антагоністичний міні-бос, взагалі нічо так. Не найгірша людина. І не найкраща, щоправда. Але в цьому світі можна навіть сказати, що вона старається. Докладає помітних зусиль, як мінімум.
А у цих двох найбільша кількість інтелекту. Взагалі вони з ворогуючих за Йогірі організацій, але в них є мізки, тож вони здаються на милість Йогірі/приєднуються до його паті (залежно від вашого погляду на проблему). Поплескаймо в долоньки й посподіваймося, що панянки виживуть.
Ліва, якщо що, неіронічно здавалась Йогірі. Права, неіронічно хоче дружніх обнімашок (можливо, після обнімашок ви знайдете ніж всередині своєї печінки).
Для найкращого перегляду спробуйте впіймати ось цей вайб центральної пари - легку знудженість та огиду від чергових очевидно невдалих замахів на життя.
І наостанок.
Це аніме, воно... воно геніальне. Кострубатий чардиз, темп швидкої перемотки, висміювання тропів імбових ісекаїв, відсутність хоч якоїсь інтриги (яку, знову ж, висміюють в самому аніме, бо злодіям серії навіть не дають договорити). Це доведена до абсурду історія з неможливо сильним ГГ, в якій кульмінація - це усвідомлення суперниками відсутності концепції їх виграшу. Поки Рімуру вдає драму, Йогірі просто каже "помри" Поки Катаріна намагається не бути злодійкою, Йогірі питає у Даннори "чи не створити нам хоч якість морально-етичні, або логічні обмеження? А то станемо ж злодіями..." Поки Сейя і Рістарте паранойять, Йогірі випадково вбиває світознищувальне зло. Поки Таня дискутує з богом, Йогірі є богом.
Це "Sokushi Cheat" - історія, яка навіть не намагається бути серйозною, а пароксизмує фінал ери ісекаїв. Та й таке.
Шановні, якщо вам сподобався цей текстик та хочеться більше чогось на кшталт нього, то запрошую вас сюди, в ТҐ, де все написане мною з'являється раніше. А іноді й взагалі з'являється тільки там.
Топ коментарі (0)