За всю багатолітню історію аніме вийшло неймовірна кількість різноманітних серіалів і фільмів, на повний перегляд яких доведеться витратити не один рік життя. Але за кожним таким творінням стоять реальні люди, які своїм талантом, вміннями та поглядами зробили аніме індустрію такою, яка вона є зараз.
Цей матеріал — добірка, на мій погляд, найбільш знакових імен, з якими ви можете зіткнутися при детальному вивченні аніме, а також перелік їх робіт і досягнень.
Через те, що імен накопилося дуже багато, це буде перша частина, в якій йтиметься в основному про авторів і режисерів. Частина друга про аніматорів і художників, та частина третя про композиторів вийде незабаром. Якщо ви не знайшли у списку когось із ваших улюблених творців, напишіть про це коментар.
Осаму Тедзука — так званий "батько манги и аніме", людина, на рахунку якої більше тисячі найменувань різної манги, а також засновник студії Mushi Production і режисер першого комерційного аніме серіалу Tetsuwan Atom (Astro Boy). Пізніше разом з режисером Еічі Ямамото відповідальний за створення проекту Animerama, трьох анімаційних фільмів, орієнтованих на дорослу аудиторію: Thousand and One Nights, Cleopatra та Beladonna of Sadness. Саме комерційний провал "Клеопатри" разом з місменеджментом всередині студії у підсумку довів Mushi до банкротства.
Сьогодні фігура Тедзуки досить суперечлива і багато хто переоцінює його роль і рішення в становленні сучасних канонів аніме (як такого поняття "лімітованої анімації") але це вже розмова для іншого разу.
Шотаро Ішіноморі — мангака, якого також вважають батьком "токусацу" — японського жанру телевізійних серіалів про супер героїв. Автор також неймовірної кількості манги, серед якої: Skull Man, Kamen Raider, Cyborg 009, Genma Taisen та багато іншої. Його роботи отримали десятки адаптацій і сформували сучасну японську медіа культуру.
Го Нагай — легендарний мангака, який вплинув на становлення і популяризацію багатьох жанрів та канонів аніме. Саме він випустив мангу Harenchi Gakuen, яку вважають засновником жанра "еччі" (еротичної комедії), саме він написав Devilman, прабатька сучасних шьоненів, саме він придумав Mazinger Z, першого пілотованого робота, саме він відповідальний за Cutie Honey, перший серіал с дівчиною-воїном, орієнтованого на хлопчиків. Практично весь еротизм, кров, бруд і безвихідь прийшла від Нагая, і саме йому перш за все слід завдячувати, що манга і аніме почали відходити від дитячої аудиторії.
Кен Ішікава — спочатку працював асистентом Нагая, а потім випустив Getter Robo, першу супер робот історію, де робот складався кількох частин. Важливість Getter Robo важко переоцінити, адже він не тільки був неймовірно популярний, але і вплинув практично на все робот аніме після його виходу, аж до того, що саме їм надихалися творці "Гуррен Лаганну".
Ісао Такахата — режисер, який не вмів малювати, але став одним з найважливіших режисерів в аніме і дідусем сучасної "повсякденності". Починав в Toei Animation де його ж перша робота Horus Prince of Sun стала найдорожчим аніме фільмом свого часу. Пізніше разом за Міядзакі працював у Nippon Animation над першими серіалами World Masterpiece Theather: Alps no Shoujo Heidi та Akage no Anne, а ще пізніше приєднався до Ghibli де і випустив свої найвідоміші (принаймні на заході) роботи. Grave of Firefrlies, Pom Poco, Only Yesterday, Tale of Princess Kaguya, хоча б щось із цього ви могли бачити.
Незважаючи на багаторічну співпрацю з Міядзакі вони ніколи не були друзями і часто конфліктували між собою.
Хаяо Міядзакі — найвідоміший аніме режисер в історії і єдиний (на момент написання статті) кому вдалося отримати премію "Оскар" за свою роботу. Пройшов довгий і складний шлях, про який написано багато книжок і знято багато відео, так що якщо ви не впізнали хоча б його ім’я, то я не знаю, як ви взагалі сюди потрапили. Найвідоміші роботи: Lupin III: Cagliostro no Shiro, Castle in the Sky, Princess Mononoke, Spirited Away (за який і отримав Оскара), Howl Moving Castle, The Wind Raises. На момент написання статті працює над своїм черговим "останнім" фільмом, назва якого перекладається "Як ти живеш?" і який має вийти влітку 2023-го.
Осаму Дедзакі — один з найбільш впливових режисерів телевізійного аніме, батько візуальної режисури, який часто відходив від першоджерела при адаптації робіт. Йому одночасно вдавалося відтворювати стиль дорослої "гекіга" манги в Ashita no Joe та Golgo 13: The Professional, ілюструвати інтенсивну мелодраму жіночої манги Ace wo Nerae!, Rose of Versallies і Oniisama e, та гратися с динамічною комедією в Gamba no Bouken. Популяризував кілька знакових прийомів, як листівкові спогади, потрійний дубль та інші, які зараз стали невід’ємною частиною аніме. У його фільмі по "Голго 13" вперше використовувалася комп’ютерна графіка.
Інші важливи роботи: Takarajima, Space Adventure Cobra, Black Jack. У нульових наприкінці кар’єри спробував себе в адаптаціях візуальних новел, випустивши фільми Air і Clannad, але вони були затьмарені серіалами від студії Kyoto Animation.
Леджі Мацумото — мангака та режисер. У 1974 році у співавторстві з продюсером Йошинобу Нішідзакі створив серіал Uchuu Senkan Yamato, який перевернув уявлення про науково-фантастичне аніме свого часу і став однією з найбільш знакових космоопер. Вслід за Ямато вийшли Captain Harlock, Galaxy Exrpess 999 та ще багато спін-оффів і адаптацій інших робіт Мацумото, які всі пов’язані одним всесвітом та схожими персонажами.
Рiнтаро — справжнє ім’я Шідеюки Хаяші, режисер і один із співзасновників студії Madhouse. Після успіху кінотеатральної версії Space Battleship Yamato саме він виступив режисером наступних фільмів по творам Мацумото — Captain Harlock та Galaxy Express 999. Пізніше випустив Genma Taisen, дизайнером персонажів якого був Кацухіро Отомо, X/1999 та Metropolis. У 2023-му знову у співпраці з Отомо випустив короткий фільм з довжелезною назвою Yamanaka Sadao ni Sasageru Manga Eiga "Nezumikozou Jirokichi".
Незважаючи на те, що був одним із перших режисерів комерційних аніме фільмів "нової хвилі", більшість його робіт не була схвально прийнята західним глядачем.
Йошіюкі Томіно — режисер, творець найпопулярнішої меха франшизи в аніме. Почав роботу ще в Mushi Pro, пізніше перейшов в Sunrise, де через кілька років отримав прізвисько Kill 'em All Tomino (Вбий їх усіх), через неймовірно трагічний фінал свого серіалу Muteki Choujin Zanbot 3.
Кілька років потому випустив Mobile Suit Gundam, серіал який став родоначальником піджанру "реалістичних роботів". Через низькі рейтинги і непопулярність іграшок серіал скоротили під час показу з п’ятдесяти епізодів до сорока трьох, але пізніше він акумулював популярність, що призвело до випуску кінотрилогії, яка в свою чергу призвела до справжнього успіху.
В період вісімдесятих та дев’яностих Томіно виступав режисером багатьох меха серіалів, в половині з яких також вбивав багато героїв в фіналі. Після Victory Gundam втомився від франшизи, що призвело до альтернативних таймлайнів від інших режисерів, але згодом Томіно знову повертався до Гандаму декілька разів.
Інші помітні роботи: Space Runaway Ideon (серіал також відмінили і фінал випустили в форматі фільму), Aura Battler Dumbine, Sentou Mecha Xabungle, Overman King Gainer.
Кацухіро Отомо — в першу чергу мангака, але також автор і режисер "Акіри", одно из найвідоміших аніме фільмів в історії. Крім цього працював над антологіями Robot Carnival, Neo Tokyo і Memories, був сценаристом фільмів Spriggan і Metropolis, а також з тріском провалився зі своїм високогобюджетним повнометром Steamboy у 2004 році.
Хідеакі Анно — аніматор та режисер, один з стовпів студії Gainax. Був режисером Gunbuster i Fushigi Umi no Nadia, після яких в середині дев’яностих створив один із найбільш знакових серіалів в історії — Neon Genesis Evangelion. Згодом після виходу романтичної комедії Kare Kano зосередився на лайв-екшені, доки не повернувся з серією фільмів Rebuild of Evangelion у середині нульових, останній з яких вийшов тільки у 2021 році. У проміжку роботи над "Євою" разом зі своїм минулим колегою с Гайнаксу Шінджі Хигучі випустив фільм Shin Godzilla, який став хітом серед критиків и глядачів. Зараз знову займається римейками лайв-екшен токусацу серіалів, випустивши Shin Ultraman та Shin Kamen Raider.
Мамору Осіі — режисер, який почав кар’єру з адаптації комедійної манги Urusei Yatsura, та після виходу другого фільму Beatiful Dreamer різко змінив траєкторію, ставши одним із самих новаторських і самобутніх творців в індустрії. Практично весь список його аниме робіт заслуговує уваги: Angel's Egg, Patlabor Early Days, Patlabor Movies 1&2, Gosenzo-sama Banbanzai, Ghost in the Shell, Ghost in the Shell 2 Innocence, Sky Crawlers. Працював також над ігровим кіно, але в порівнянні з Анно, широкого успіху не отримав.
А ще дуже любить свого собаку, якого додає у більшість своїх фільмів.
Йошіакі Каваджірі — аніматор, дизайнер персонажів та режисер, який прославився роботою над похмурими кривавими ОВА та фільмами вісімдесятих та дев’яностих. Найвідоміші роботи — Vampire Hunter D, Ninja Scroll та Cyber City Oedo 808. Зараз перетворився на ремісника і в основному робить розкадрування для епізодів різних популярних серіалів, серед яких може бути як Kimetsu no Yaiba так і Chihayafuru.
Масао Маруяма — продюсер, одних із засновників студії Madhouse, відповідальний за більшість їх знакових робіт. Підтримував ініціативних творців з виразним стилем, таких як Каваджірі, Хосода, Юаса і Сатоші Кон. В 2011 році покинув Madhouse і створив нову студію, Mappa, яку знову ж покинув у 2016-му для створення ще однієї студії, М2 де зараз продюсує адаптацію манги Наоко Урасави Pluto, що має нарешті вийти в 2023 році.
Джунічі Сато— знаковий режисер студії Toei і їх "дитячого аніме". Саме він в 1992 році почав працювати над Sailor Moon, серіалом, який став справжнім культурним феноменом по всьому світу, змінивши жанр дівчат-чарівниць. Згодом виступав співавтором та режисером таких аніме як Ojamajo Doremi, Mahoutsukai Tai! Kaleido Star, Princess Tutu, Fushigiboshi no☆Futagohime, Strange Dawn, Tamayura, був режисером адаптації манги Aria та багато іншого.
Масаакі Юаса — аніматор і режисер з дуже виразним стилем, який вперше проявився ще при роботі над фільмами франшизи Crayon Shin Chan. Дебютував як режисер в 2004 році з фільмом Mind Game який одразу отримав кілька нагород і звернув на себе увагу. Деякий час випускав серіали на студії Madhouse та пізніше створив свою власну студію Science Saru, на якій пропрацював до 2021 року, заявивши про свою відставку та відпочинок від аніме. Режисерські роботи: Kemonozume, Kaiba, Tatami Galaxy, Ping Pong The Animation, Devilman Crybaby, Inu-Oh та інші.
Куніхіко Ікухара — режисер, який почав роботу в Toei, прийнявши від Сато третій сезон Sailor Moon. Та справжня слава прийшла до нього після виходу Shoujo Kakumei Utena, одного з найбільш концептуальних серіалів свого часу, який навіть називали "Евангеліоном для дівчат". Після чого кожна наступна робота Ікухари виділяється гострою соціальною проблематикою, великою кількістю символів та метафор, та яскраво-вираженими одностатевими відносинами. Після Утени він випустив лише три серіали: Mawaru Penguindrum, Yuri Kuma Arashi і Sarazanmai, але кожен його проект провокує активні дискусії у глядачів.
Шінічіро Ватанабе — режисер з яскравим "про-західним" стилем. Першою його роботою була ОВА Macross Plus але світова слава прийшла після виходу Cowboy Bebop в 1998 році, який зараз вважається "класикою аніме". Як і Ікухара намагається брати "якістю", а не "кількістю". Інші роботи: Samurai Champloo, Sakamichi no Apollon, Space Dandy, Zankyou no Terror, Carole & Tuesday.
Такеші Койке — в першу чергу аніматор і дизайнер персонажів, але також режисер послідовник стиля Каваджірі. Вперше звернув на себе увагу неймовірно детальним дизайном в короткометражці "Аніматриці" "Світовий рекорд", і лише потім прославився своїм адреналіновим гоночним фільмом Redline, робота над яким зайняла майже сім років. Нажаль, у момент виходу фільм практично провалився в прокаті, ставши вже пізніше "культовою класикою". Койке ж продовжив працювати режисером опенінгів та ендінгів, а також випустив декілька аніме по Люпену, Goemon's Blood Spray та Fujiko Mine's Lie.
Акіюкі Шімбо — режисер, який почав роботу ще в дев’яностих над епізодами серіалу Yuu Yuu Hakushо, де одразу взявся формувати індивідуальний стиль, зосереджений на грі кольору, нетипових ракурсах та рваному монтажі. Після кількох маловідомих проектів, серед яких був Soul Taker, новий директор студії Shaft Міцутоші Кубота запросив Шімбо, щоб він зробив свій індивідуальний стиль надбанням цілої студії. З цього моменту Шімбо став "головним режисером" практично кожного аніме від "Шафту", але, всупереч поширеній думці, він не був відповідальний за кожне творче рішення і кожен індивідуальний епізод (навпаки, з 2005 року Шімбо майже не малював розкадрування епізодів, і в основному лише вносив правки), який випускала студія, і його вплив на багато серіалів був досить малий.
Незважаючи на це, він відіграв важливу роль в створенні впізнаваного стилю і виростив ціле покоління послідовників, більшість з яких пізніше покинуло Shaft (як наприклад Онума Шін, Мамору Хатакеяма чи Нобуюки Такеучі), і продовжили свою роботу деінде.
Макото Шінкай — людина, яка пройшла шлях від режисера опенінгів візуальних новел та незалежних короткометражок до найбільш касового творця романтичних аніме фільмів за всю історію. Найвідоміші роботи: Byousoku 5 Centimeter, Kotonoha no Niwa, Kimi no Nawa, Tenki no Ko.
Такуя Ігараші — один з перших послідовників Ікухари, який почав свою роботу з п’ятого сезону Sailor Moon. Пізніше перейняв другий сезон Ojamajo Doremi від Джунічі Сато, і ще три роки працював над цією франшизою до її завершення. Одразу після цього випустив свій оригінальний серіал Ashita no Nadja, який виходив у тому ж таймслоті, але після його завершення покинув студію Toei і переселився в Bones, де і працює понині. Наступні роботи: адаптації Soul Eater та Ouran Host Club, оригинальні аніме Star Driver і Captain Earth, та онгоінг Bungou Stray Dogs, над яким він працює і зараз.
Мамору Хосода — наступний послідовник Ікухари, висока якість індивідуальних епізодів якого привернула увагу самого Міядзакі, що запросив його на роль режисера майбутньої адаптації "Ходячого замку Хаула". Але, нажаль, через творчі суперечності Хосода покинув проект, повернувшись на деякий час в Toei, і пізніше зробив собі ім’я вже на власних анімаційних фільмах.
Зараз на своїй студії Chizu намагається випускати новий фільм кожні три роки, у деякій мірі конкуруючи с Шінкаем за право називатися найбільш успішним аніме режисером після Міядзакі. Відомі роботи: Toki wo Kakeru Shoujo, Summer Wars, Ookami Kodomo no Ame to Yuki, Belle.
Хіроші Нагатама — ще один "учень" Ікухари, який пішов своїм шляхом. Найвідоміші роботи — Mushishi, Detroit Metal City та Aku no Hana. Зараз працює над адаптацією манги Uzumaki, яка коли небудь побачить світ (анонсована вона була років п’ять тому).
Сатоші Кон — один з найталановитіших режисерів повнометражного аніме, який, нажаль, зумів подарувати глядачу лише декілька робіт, через свою трагічну смерть від раку в 2010 році. Режисерські роботи: Perfect Blue, Millenium Actress, Tokyo Godfathers, Paranoia Agent (єдиний ТВ серіал), Paprika.
Хироюкі Імаіші — найбільш відомий сучасний послідовник "стилю Канади", про який читайте в другій частині. Аніматор та режисер спочатку студії Gainax, а пізніше Trigger, популярність до якого прийшла після вибухового супер робот серіалу Tengen Toppa Gurren Laggan. Інші роботи — Dead Leaves, Re: Cute Honey, Panty & Stocking with Garterbelt, Promare, Cyberpunk: Edgerunners.
Наоко Ямада — режисер студії Kyoto Animation, яка швидко завоювала серця глядачів своєю адаптацією манги K-On! Після чого поступово стала переорієнтовуватися на повнометражне аніме, формуючи свій індивідуальний стиль у таких роботах як Tamako Love Story, Koe no Katachi та Liz to Aoi Tori. Після пожежі в головній будівлі студії 18 липня 2009 року, у якій загинуло тридцять шість людей, Ямада покинула KyoAni, і зараз працює на студії Science Saru, де нещодавно випустила серіал Heike Monogatari.
Марі Окада — сценарист, яка здобула небувалої популярності, працюючи над підлітковими мелодрамами. Як і більшість сценаристів аніме, починала з адаптацій, але після успіху аніме c довжелезною назвою Ano Hi Mita Hana no Namae wo Bokutachi wa Mada Shiranai на неї стали звертати увагу. У 2018 році вийшла її перша режисерська робота, фільм Maquia, після якої вона працювала над сценаріями ще декількох фільмів, і в майбутньому планується вихід її нового фільму в якості режисера, Alice to Therese no Maboroshi Koujou.
Інші роботи: Hanasaku Iroha, Nagi no Asukara, Kiznaiver, Araburu Kisetsu no Otome-domo yo.
У другій частині ви зможете прочитати про індивідуальних аніматорів, дизайнерів і художників, роботи яких мали такий вплив, що навіть рядова публіка стала звертати на них увагу.
Топ коментарі (8)
Тішить що зараз почали активно видавати манґу українською
Dobra stattja, ćekaju na novu. Okremo zaznaću pro Śjimba Akejuka: raʒ́u zvernutı uvahu na odnu z joho starıx robôt Kozetto no Shōzō, tam vsjoho trı serijı, tomu dostatnjo odnoho vôljnoho većora. Sumno, śćo nınê studija Shaft dobrjaće zanepala.
Deśćo zhôdnıj z @ultra_scream, a sáme ne zavadılo bı xoća bı unifikovatı transliteraciju: манґаки ale манги, Імаіші ale Ігарасі, Хироюкі ale Хідеакі itp itd.
В цілому гарненьке, особисто для мене ця стаття радше нагадує про імена творців та їхні твори, бо в цілому я з тим знайомий. Тому було приємно перечитати та пригадати.
Втім я наполегливо бажаю більш уважно віднестися до тексту, тому що при такому великому обсязі його неохайність стає доволі помітною. Це стосується, в першу чергу, вживання ком - їх частіше немає в потрібних місцях. Після них згадаю орфографічні помилки, які також розсереджені по тексту. І зовсім рідко, але бували подібного плану неузгодження: "собака" - це він 🌚, і єдина правонька "
звернулапривернула увагу самого Міядзакі".Окремо хочу зазначити правильну транслітерацію японських термінів, тобто мають бути "еччі" (подвоєння зберігається) та "шьонен" (використання м'якого знаку). Є різниця, коли помилково написали в коментарі і коли помилку допущено в статті, тому цей аспект також заслуговує на окрему увагу.
Покладаю надію на те, що наступна стаття стане ліпшою. Успіхів!
Хаяо Міядзакі це не тільки режисер, але й мангака. При чому як мангака він набагато сильніший ніж режисер оскільки його роботи принципово відрізняються від звичайної манги та більше нагадують книги у яких багато ілюстрацій. Це дуже прикро що мало хто читав його мангу та сприймає в першу чергу як режисера, наприклад, "Навзікая" як манга набагато краща за фільм.
Image description
Dorećı, dlja mene Isao Takahata > Hajao Mijazaki.
Гарний лікбез. Багатьох знаю по візуалу, але не по імені.
Ну і додав би сюди Цутому Ніхея, але прекрасно розумію його нішевість.
Дякую за чудовий матеріал! Хоча й більшість імен згаданих у статті мені відомі, проте було однаково цікаво читати. Сподіваюсь у майбутньому ви напишете про когось окремий матеріал.
Чудова добірка, чекаю інші частини.
Тільки абзаци роби, а то текст зливається 🙂