Devil May Cry від світу ритм ігор та головне відкриття року - огляд Hi-Fi Rush

Сьогодні хотілось би поговорити про головне (особисто для мене) відкриття року і просто неймовірну гру, одну з тих, які в кращому випадку виходять раз в кілька років. Обирайте зручний для себе формат - відео чи текст, і приємного перегляду/читання)

Сторінка гри в Стімі

Наскільки складно рекламувати гру, яку навіть описати коротко не так просто? Схоже, що розробники The Evil Within зі студії Tango Gameworks не знали відповіді на це питання. Власне, як і Bethesda та Microsoft, що вирішили взагалі не ризикувати і випустити гру одразу після анонсу, для страхування додавши її в Gamepass. Завдяки цьому Hi-Fi Rush пропустила стадію завищених очікувань та покадрових розборів трейлерів, діставшись одразу до геймерських ПК, тим паче, що і ціна в 600 гривень була цілком прийнятною. Результат? 97% позитивних відгуків при 12000+ рецензій і, особисто для мене, перший кандидат на гру року.

Я дуже не люблю фразу «Тут кожен знайде щось для себе», оскільки за нею, як правило, ховається максимально знеособлений продукт, створений для привернення уваги самої широкої аудиторії, однак Hi-Fi Rush – саме той випадок, коли грі є що запропонувати майже кожному гравцю (хіба що крім епілептиків). Для любителів екшену – багата бойова система, для дослідників – купа секретів і цікаві рівні, для казуалів – повне налаштування складності під себе, для хардкорщиків – різноманітні випробовування, для любителів коротких ігор – закінчена історія і тривалість в рамках 10-15 годин, для любителів надовго затримуватись в іграх – чимала кількість endgame контенту, для любителів котів – більше котячого контенту ніж в Stray, для поціновувачів відсилок – достобіса відсилань до всього, до чого тільки можна…

Наратив

Головний герой з кумедним ім’ям Чай - простий 25-річний хлопець, що мріє стати рок зіркою і з цією ж мрією та травмованою рукою приходить до компанії Вандалей – корпорації світового рівня, яка спеціалізується в тому числі і на модифікаціях тіла. Однак в ході операції не все йде за планом і крім кібернетичної руки протагоністу вживляють до серця його ж музичний плеєр, який не тільки дає руці додаткову енергію але й дозволяє Чаю буквально відчувати ритм навколишнього світу. Втім подібне не проходить повз увагу системи безпеки а тому героя називають дефектом та намагаються знищити і лише знайомство з дівчиною Пеппермінт (або ж Перцевою м’ятою) дозволяє Чаю уникнути переслідувачів.

Just remember: Feel the beat…

Дізнавшись, що лідер корпорації, Кайл, з невідомою ціллю створив штучний інтелект на ім’я СПЕКТРА, що, очевидно, не призведе ні до чого хорошого, Чай і Пеппермінт, а згодом і їх нові союзники – Макарон, Сінамон (він же Кориця) та Корсіка намагаються перемогти керівників всіх відділів корпорації щоб отримати їх флешки з даними та зупинити проект СПЕКТРА.

Сюжет вийшов доволі простим, з класичним трохи безглуздим героєм в центрі історії, досить чіткою мораллю, підняттям важливості командної роботи, невеличкою порцією нарутотерапії та звичною історією про злі корпорації, водночас в ньому можна прослідкувати багато паралелей з реальним світом і навіть ігровою індустрією, а таємний план антагоніста можна взагалі вважати своєрідним метанаративом, враховуючи те, яким чином була випущена гра. При цьому якщо є бажання копнути трохи глибше, то в діалогах роботів корпорації (так, більшість персонажів, яких ви зустрічаєте, це роботи), електронній пошті та інших записах можна знайти купу гротескних пародій на сучасний корпоративний світ, накшталт листа, який повідомляє про те, що оформляти лікарняний в компанії варто не пізніше ніж за шість місяців до днів, в які ви не вийдете на роботу, та десятків інших подібних висміювань.

Персонажі, незважаючи на лише одну чи дві яскраво виражені риси, вийшли дуже харизматичними і хоча команда Чая це буквально дівчина-механік, здоровань, який не любить насилля, робот-психолог, що не дуже проявляє емоції та голова служби охорони, котра розчарувалась в компанії, за взаємодіями цих персонажів дуже приємно спостерігати. А, ну і 808, робо-кішка, яку змайструвала Пеппермінт, що є чи не маскотом даної гри і відіграє ключову роль як в сюжеті, так і в геймплеї. (Stray, шо з лицем?)

Окремо хочеться виділити босів, що просто один дивніше іншого. Якщо пам’ятаєте босів з Metal Gear Rising Revengeance, де в кожного була своя філософія, то тут схожа ситуація, а тому голова R&D просто збільшує масштаби виробництва на 300% кожного року, не допускаючи жодних дефектів і не турбуючись ні про що ще, керівник фінансового відділу намагається урізати бюджет де тільки це можливо, в той же час отримуючи рекордні прибутки, якими заповнюється цілий басейн як у Скруджа Макдака, а винахідник і голова технічного відділу взагалі не рахується з витратами і переймається лише тим, щоб все було як йому того захотілось.

Босфайти теж вийшли крутими - в одній сцені ми б’ємося з справжнім роботом-перевертнем, в іншій повторюємо славнозвістний боссфайт з нічного клубу в DmC, а в третьому випадку… битва з босом взагалі не відбувається бо він витратив дуже багато ресурсів на попередні намагання нас знищити а тому банально не може добудувати свого велетенського робота бо йому скоротили фінансування. І це я ще не торкався дизайну антагоністів, серед яких знайшлося місце і жіночій версії сенатора Армстронга, і своєрідному Красунчику Джеку, та що вже говорити, один з антагоністів це буквально ходячий ДжоДжо референс.

І оскільки я вже торкнувся теми референсів, то варто згадати не тільки про ДжоДжо, але й про інші відсилки в грі, бо їх тут достобіса. Давайте подивимось:

• The Evil Within та два роботи, що дуже нагадують Себастьяна Кастелланоса та Джозефа Оду, навіть равлик з лого та відоме дзеркало знайшли свій шлях до гри;
• Термінатор з його фірмовим кібернетичним зором;
• Копіювання сцени з Твін Пікс;
• Фільм “Леон” та відома сцена звідти;
• Відсилки до відомих картин; Та багато іншого, що ви знайдете вже самі, якщо зіграєте.

І це я ще не згадую про численні ламання четвертої стіни, накшталт того, що для перемоги над босом ви викликаєте персонажа, якого по сюжету ще не зустріли, чому інші герої дивуються а одному з них доводиться запускати катсцену з програшем вручну. Про те, що в грі просто десятки комічних ситуацій і говорити не буду.

Геймплей

Перше, що ви побачите в грі – це неймовірну роботу розробників, завдяки якій БУКВАЛЬНО ВСЕ рухається в ритм музиці – починаючи від самого головного героя, який підтупує ногою та клацає пальцями, HUD’а, ворогів, кішки-напарниці 808 і закінчуючи купою дрібних деталей на кожному рівні та в кожній катсцені. Уже це заслуговує на величезну похвалу бо нічого подібного я взагалі ніколи ще не зустрічав, хоча з деякими ритм-іграми знайомий.

Якщо ж намагатися коротко охарактеризувати гру то це Devil May Cry від світу ритм ігор. Саме так, причому схожість прослідковується в першу чергу з DmC 2013 року. Hi-Fi Rush це неймовірно стильний проєкт, який не соромиться братися за велику купу механік і з усіма прекрасно справляється. Бої представляють собою бітемап, де в Чая є доступ до чималої кількості комбо та окремих спеціальних атак, що витрачають енергію. Останні доволі різноманітні і представляють як звичайні серії ударів, так і щось більш екстравагантне, а тому не варто дивуватись тому, що в грі є польоти на гітарі або ж взагалі можливість викликати кішку яка всіх зачарує (Стрей, шо з лицем?).

Окрема механіка - це виклик союзників, кожен з яких має свої особливості - Пеппермінт розбиває енергетичні щити та відкриває доступ до джагл комбо в повітрі, Макарон ламає щити з Z-укріпленнями (які судячи з їхньої якості були аналоговнєтной розробкою росії) та наносить додаткову шкоду ворогам а Корсіка здатна погасити полум’я та оглушити ворогів.

Серед базових механік також присутнє ухилення, яке, якщо виконувати в ритм, буде більш ефективним, та парирування. Ці дві механіки тісно пов’язані з викликом союзників оскільки після успішного парирування чи ухилення можна одразу провести контратаку. Ще союзників можна використовувати в кінці комбо, адже кожна комбінація має спеціальний фінальний удар в ритм, замість якого за енергію можна викликати когось з героїв для додаткової атаки.
Крім всього згаданого рука героя обладнана ще й магнітом, який дозволяє йому притягуватися до ворогів на манір DmC і, таким чином, легко контролювати натовп.

And this… is Game Over!

Ще одна причина для порівняння з DMC – тут також є система рангу, яка враховує ваші попадання в ритм та не тільки їх і нагороджує за це відповідною літерою – за звичною шкалою від D до S. Різновидів ворогів також чимало і майже до кожного виду треба свій підхід а бої з окремими представниками корпорації перетворюються на справжній танець парирувань та ухилень.

Звісно, все не обмежується одними лише боями а тому чимала частка гри – це платформінг та мандри різноманітними локаціями, від звичних коридорів наукових комплексів до міських вулиць та навіть жерла вулкану. Тут більшість вже згаданих можливостей, таких як магніт, ухилення та виклик союзників теж стають в нагоді, але тепер для взаємодії з оточенням.

В своїх мандрах Чай може зібрати чималу кількість деталей, які потім стануть в нагоді коли в сховищі потрібно буде відкрити нове комбо чи спецприйом, придбати нові предмети для прокачки максимального здоров’я або енергії чи кастомізувати героя за допомогою спеціальних чіпів, що помітно впливають на геймплей але через обмежену кількість слотів їх треба ретельно обирати для кожної ситуації. До речі, предмети для збільшення здоров’я, енергію і тому подібні речі також можна знаходити схованими на рівнях, в цьому плані гра доволі класична.

Незважаючи на те, що гра цілком лінійна і досить швидко проходиться, endgame контенту завезли чимало і він включає в себе: секрети на локаціях, які можна відкрити лише при повторному їх відвідуванні, місцевий аналог таємних місій з DMC, в яких пропонується завершити бій протягом відведеного часу і з якимось додатковим обмеженням, окремі ігрові випробування, що приносять різні ресурси та відкривають цілу ігрову картину.
Є можливість відкривати моделі персонажів з описами та саундтрек а також ціле окреме меню кастомізації зовнішності Чая та інших героїв як з дрібними деталями, так і з окремими скінами.

Якщо здається, що за одне проходження геймлею було замало, є нові рівні складності для любителів хардкору, на останньому взагалі потрібно постійно підтримувати високий рівень стилю. А в якості родзинки ще й присутній аналог Кривавого палацу з DMC - арена з купою рівнів де треба змагатися не лише із ворогами, але й із часом, а потім за рахунок цього самого часу купувати предмети між рівнями.

You’ve got a killer track. But every song’s gotta end.

З часів, коли я писав цей текст, гра отримала пару оновлень, одне з яких принесло фоторежим, а тому причин затриматися стало ще більше. І варто відзначити, що це одна з кращих реалізацій фоторежимів які я бачив в іграх, бо можливо тут не так вже й багато наліпок чи рамок як в іграх Соні, але є можливість додавати в кадр інших персонажів з команди героя і розміщувати їх як завгодно, переміщуючи по всім трьом осям, що, здається, я взагалі ще не бачив ні в одному фоторежимі.

Недоліки

Оскільки все, чим я займався до цього - це хвалив гру, то, на мою думку варто приділити трохи часу і її недолікам. Їх небагато, дехто можливо взагалі їх не помітить але, тим не менш, вони є.

Перше, що особливо для мене незрозуміло - це механіка контейнерів для здоров’я. Якщо коротко, то працює вона наступним чином - ви купуєте в магазині або збираєте по частинах на рівнях три контейнери і у випадках, коли маєте повну шкалу здоров’я, додаткові аптечки на рівнях будуть одразу відправлятися до контейнерів, щоб у випадку втрати всього ХП автоматично відновити його частину. І наче звучить як хороша механіка останнього шансу, але, як то кажуть, є нюанс - для того щоб контейнер спрацював, він повинен бути повністю заповненим, однак для заповнення потрібно чимало аптечок, які могли б відновити чи не все здоров’я пару разів, в той час як сам контейнер відновлює лише кілька поділок, а тому від його існування ні холодно ні гаряче. Особливо кумедно ця механіка виглядає в порівнянні з однією спеціальною атакою, яка всього за дві одиниці енергії здатна відновити чи не половину максимального здоров’я і не потребує додаткових умов.

І оскільки я вже згадав за спеціальні атаки, то варто зазначити, що з їх балансом теж не все добре. Звісно, я розумію, що це моя причіпка бо головне в грі це все ж стиль, однак якщо й говорити про ефективність, то виявиться, що добра половина спецатак мають дуже низький ККД - чи то через високу вартість використання, чи то через специфіку самої атаки, поки що однозначно корисними в усіх ситуаціях можу назвати лише лікування, та використання кішки для оглушення ворогів, всі інші атаки, такі як, наприклад, політ на гітарі досить ситуативні, а деякі навіть взагалі шкодять, як те ж створення силового поля біля героя в грі, де цей самий герой ні секунди не стоїть на місці і постійно переміщується ареною.

Ще одне зауваження буде актуальним для тих, хто затримається в грі більше ніж на одне проходження. Якщо ви плануєте зібрати всі предмети, то доведеться лізти в гайди в інтернеті, бо тут немає статистики того, скільки предметів і яких саме сховано на конкретному рівні, що не дуже зручно при перепроходженні. Так, після першого проходження відкривається спеціальний чіп і 808 сигналізує, коли поряд знаходиться якийсь предмет, але радіус дії цієї здібності доволі малий і вона буде корисна лише в парі випадків.

Ну і ще одна моя суб’єктивна причіпка - складність деяких кімнат Спектри. Це ті самі аналоги секретних місій з DMC про які я вже згадував. Так от, якщо більшість завдань мають помірну складність (навіть їх посилені версії, бо тут є й такі), деякі все ж більше дратують ніж пропонують цікавий челендж, бо проходження битви з точністю попадань в біт не менше 90% це справжній підрив дупи, який не має нічого спільного зі словом “весело”.

This isn’t some video game, Chai. You can’t just… beat the boss and call it a day.

Втім, повернемось до основної гри. Останнє, що хотілось би віднести до недоліків - систему горіння. Деякі вороги можуть використовувати вогонь в якості атак і підпалити героя і ось тут трапляється найгірше, що може трапитись в подібній грі - ви повністю втрачаєте контроль над персонажем, не можете ні атакувати ні ухилятись ні навіть викликати Корсіку яка б цей вогонь погасила. Єдине, що ви можете робити - швидко ялозити лівим стіком щоб погасити вогонь. на мій погляд, все можна було зробити набагато краще і в дусі гри - просто зробити QTE де треба потрапити в ритм - вдалося - і ваш персонаж одразу погасив вогонь. Ні - тоді вже грайтеся зі стіком. Подібна рекомендація актуальна ще й тому, що іноді вогонь це просто cheap damage, оскільки сигнали про те, що вас атакують саме вогнем, нічим не відрізняються від сигналів інших атак, в результаті чого навіть не бачачи ворога на екрані ви за звичкою намагаєтесь парирувати але замість цього ловите повну іммобілізацію, що, як на мене, руйнує саму внутрішньоігрову ідею парирування.

Аудіовізуал

Ще один випадок, коли гра стала впізнаваною не завдяки фотореалістичній графіці а завдяки стилізації. Багата кольорова палітра, сел-шейдінг та трохи гротескний дизайн зробили свою справу, а завдяки купі деталей на рівнях все сприймається дуже жваво. Окремої похвали заслуговують численні катсцени з крутою постановкою та дуже плавний перехід до геймплею.

Було б дивно якби в подібній грі були проблеми зі звуком, але навіть так не вдасться принизити старання розробників, які не тільки домовились з Gibson, додавши в гру легендарні гітари, але й запросили для створення звукового супроводу Nine Inch Nails, The Prodigy та інших, не менш відомих виконавців.

Hi-Fi Rush це гра-відкриття, що вистрілила на релізі, змогла увібрати в себе купу механік та елементів, перетворившись на щось неймовірно стильне, і точно подарує незабутні відчуття, будучи одним з кращих проєктів як цього року, так і багатьох попередніх. Хтось критикує Hi-Fi Rush за «дизайн епохи PS2» але саме цей дизайн і дозволяє їй бути тим, чим вона є і зараз подібних ігор дуже не вистачає.

Дякую за увагу, сподіваюсь, зміг вас зацікавити цією грою і ви спробуєте в неї зіграти, бо це один з тих проєктів, які не варто пропускати.

---

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім