Джюнджі Іто, Лавкрафт і однобітна графіка - огляд World of Horror

Something strange is happening in our town

👉 Зараз в Стімі можна знайти як чимало хорорів, натхненних творчістю Лавкрафта, так і японські творіння зі своїм власним підходом до психології страху, але поєднання тематики, характерної для робіт вищезгаданого Лавкрафта, з однобітним піксельним візуалом, в якому можна впізнати стиль Джюнджі Іто, я бачу вперше. Тим паче, що і жанрово гра не зовсім стандартна і також є результатом союзу візуальної новели з роуглайтом, а основний ігровий процес нерідко нагадує класичні настільні ігри.

👉 Гра обіцяє моторошні історії, що підбираються випадково в кожному проходженні, чималий пул ігрових персонажів, різних Древніх богів, яким доведеться протистояти та загальну атмосферу тривожності, якою будуть просякнуті всі ваші пригоди. І цих обіцянок World of Horror переважно дотримується, хоча певні мінуси, звісно ж, теж присутні. Загалом, гра нагадала мені трилогію Monster Prom, що також являла собою поєднання візуальної новели з роуглайтом, але тут зовсім інша атмосфера, більш явне вираження характеристик та й загалом винесення РПГ системи на перше місце, а тому гру варто в першу чергу розглядати саме як рольову.

Armed with clues, spells and your dwindling sanity, you’ll investigate mysteries across the city… And in realms beyond.

🎭 Як і у вже згаданій Monster Prom тут відсутній якийсь центральний стовп у вигляді основного сюжету, що в рамках жанру не є якимось серйозним мінусом, але особисто мені хотілось би більшого. Особливо з урахуванням того, що знайомство з грою починається з невеликого але неймовірно атмосферного епізоду в якому ви опиняєтесь в замкненій школі посеред ночі і змушені вчасно зібрати всі необхідні предмети для того, щоб провести ритуал, який ослабить моторошну жінку з великими ножицями, котра вбила вже кількох людей, і дасть можливість її перемогти, що є єдиним способом врятувати вашого друга. Причому, незважаючи на, здавалось би, очевидний фінал, в епізоді вистачає і моментів, коли все може піти не так, наприклад, якщо ви накреслите неправильну пентаграму або взагалі почнете ритуал, не зібравши всі предмети.

👺 І от після подібного ви починаєте знайомство вже безпосередньо з основною грою і виявляється… що таких епізодів в ній не те, щоб взагалі не було, але вони в досить обмеженій кількості і загальна геймплейна формула набагато репетативніша, що наче і серйозним мінусом не можна назвати в рамках роуглайту, але й планку на початку гри вже підняли досить високо, а тому до основного ігрового процесу доводиться звикати.

👻 То який же він, цей основний ігровий процес? Загалом, в грі є кілька режимів і майже півтора десятка різних персонажів, яких ви будете поступово відкривати, але все можна звести до спільного займенника. Все починається з короткого вступу, який розповідає що на дворі 1984 рік і ви прибули в японське місто Шіокава, де відбуваються дивні речі - розростаються таємні культи, зникають люди та пробуджуються Древні боги. З останніх і починається кожен забіг, адже вам випадково випадає один із богів, який має той чи інший вплив на ігровий процес, зокрема у вигляді різних дебафів.

💡 Опинившись у своїй квартирі ви вирішуєте розплутати таємниці, якими окутана Шіокава і на початку забігу генерується набір із п’яти таких таємниць, які, до речі, можна реролити, якщо ви ще не почали їх розгадку. Кожна таємниця, що характерно, має незвичну назву, де всі слова починаються з однієї літери, типу “Chilling Chronicle of a Crimson Cape”. І хоча для проходження гри вам доведеться розв’язати всі п’ять таємниць, порядок, в якому ви за них братиметесь, теж впливатиме на хід проходження.

📊 Після того, як ви взялись за таємницю ви, в більшості випадків (якщо не закриті на одній локації, як це було зі школою), вільні досліджувати місто, що дозволить вам відвідати магазини і дістати зброю чи допоміжні предмети (якщо у вас достатньо грошей, звісно) або, наприклад, дізнатися останні чутки в школі та навіть завербувати собі союзників, які будуть супроводжувати вас на локаціях та даватимуть різні бафи або дебафи. Для дослідження ж таємниці вам треба просто слідувати за вказаним на місцевій “мапі” маршрутом.

👺 Ось тут дає про себе знати друга велика проблема гри - рандомні події. Самі по собі вони цікаві і досить різноманітні, але проблема полягає в тому, що при розв’язанні таємниці в кращому випадку кожна друга подія буде рандомною і коли ви, приміром, йдете лісом а у вас з’являється подія, в якій до вас на вулиці хтось причепився, це, м’яко кажучи вибиває із занурення в історію. Втім, на фоні цього починаєш особливо цінувати рідкісні історії, що замикають вас в рамках однієї локації і змушують, до прикладу, досліджувати обставини смерті свого померлого далекого родича. Наче вас і обмежують в основному ігровому процесі, але, в той же час, і не відволікають від історії.

💬 Після того ж, як ви розгадаєте чотири таємниці, в яких до речі, може бути від двох до п'яти різних фіналів, в залежності від ваших дій, п’ята таємниця завжди буде однією і тією ж самою - дослідити місцевий маяк та зупинити поточного Древнього бога. Маяк взагалі можна відвідати в будь-який момент, але двері там зачинені на кілька замків, ключі від яких ви отримуватимете за розв’язані таємниці.

🎲 Якщо говорити про РПГ складову гри, то вона досить класична - у вас є персонаж з показниками фізичного та ментального здоров’я і шістьма характеристиками, які впливають на перевірки навичок, є підняття рівня з прокачкою характеристик і унікальними перками, доступний інвентар з обмеженим простором та можливість екіпірувати до трьох різних предметів, які потім можна буде використовувати під час покрокових боїв, де ви спочатку робите чергу із запланованих дій, а потім запускаєте їх виконання.

🌄 Ваш персонаж також може отримувати різні прокляття або ж вивчати щось подібне до заклять, а втрата всього здоров’я не завжди призводить до смерті і його нерідко можна відновити, в той же час є рівень приреченості, який росте по ходу гри або внаслідок виконання певних дій і от там 100% це вже гарантований Game Over, а тому це ще один ресурс для менеджменту. Вороги вийшли максимально різноманітними і колоритними і до багатьох треба різний підхід адже ті ж привиди, наприклад, ніяк не реагують на звичайну зброю але бояться солі, а з деякими могутніми ворогами взагалі немає сенсу битись і краще всього буде втекти.

👿 Наостанок згадаю ще пару мінусів, пов’язаних з функціоналом Стіму, адже хоч гра була в ранньому доступі три роки і вже вийшла з нього, в ній не те що немає звичайного стімівського функціоналу типу досягнень (хоча безпосереднього в грі вони є), так ще й підтримка хмарних збережень досі не з’явилась, що просто неприпустимо в 2024 році.

The ancient horror lies dead on the classroom floor, slowly dissolving into nothingness…

🎨 Візуально гра виглядає доволі незвично, адже зараз дуже рідко зустрінеш ігри в подібній стилістиці та й то переважно всі вони це своєрідна данина творінням з 80-х і 90-х, а тому на фоні сучасних продуктів однобітний піксельний стиль виглядає… якось свіжо, чи що. Хоча якщо ви волієте бачити більше кольорів то в грі є і двобітний режим з купою можливих варіантів. Сам же дизайн гри просто чудовий, він одночасно і відсилає до ігор із минулого, і достатньо некомфортний, що плюс для хорора і при цьому ще й залишається високофункціональним. Ну а враховуючи любов автора (так, це, гра, зроблена, здебільшого, однією людиною) до творчості Джюнджі Іто за стилістику взагалі не варто перейматись.

🎷 Звуковий супровід теж відмінний - як в тому, наскільки правдоподібно він передає епоху 80-х, так і завдяки створенню якісної атмосфери для хорору.

World of Horror – це:

👌 Та сама жінка з широкою посмішкою і ножицями
👌 Звичайний якудза (всі співпадіння з окремим представником клану Тоджьо проста випадковість)
👌 Можливість зробити хорор трохи патріотичним
👌 Deja vu! I've just been in this place before…
👌 Файли збереження в форматі ITO
👌 Історія про переїзд відьми із Блер

🔷 Досить незвичне поєднання Джюнджі Іто, Лавкрафта, роуглайту, візуальної новели, РПГ, хорору і однобітної графіки, яке, тим не менш, змогло знайти свою аудиторію і повністю дотримується своїх обіцянок, пропонуючи незабутній досвід, натхненний хоррорами 80-х.🔷

🔰 Діагноз – Японська кріпіпаста під соусом “лавкрафтіано” 🔰

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім