Фантазія замість утопії - огляд Metaphor: ReFantazio

Is fantasy a powerless creation?

👉 Фантазія. Саме вона допомагає не втрачати надію і вірити в краще майбутнє. Нерідко здатність фантазувати і уявляти інші, нехай в чомусь і утопічні, світи спроможна перемогти фаталізм і зневіру в самій ймовірності змін, і якраз можливість фантазувати є першим кроком до реалізації змін. Власне, це і доносить гра. А ще вона є метафорою, однак, даний факт, гадаю, вам вже і так відомий.

👉 Враховуючи кількість ігрових серій, які доступні Сегі як видавцю (взяти хоча б Персону), аж трохи дивно що вони не доручили Атлус зробити своє нове творіння черговою частиною якоїсь із них. Натомість Metaphor: Refantazio це цілком самобутня історія в повністю новому світі зі своєю власною історією, конфліктами та дилемами.

👉 Напевно, так і краще, адже для знайомства з грою взагалі не потрібно нічого знати про інші ігри розробників і видавця, завдяки чому світ королівства Юкронія та проблеми, які він переживає, відкритий для кожного, хто шукає чарівну пригоду на добру сотню годин, бажає познайомитись з купою колоритних персонажів і допомогти їм з їхніми особистими дилемами та готовий до численних несподіваних поворотів, які поступово розкриватимуть секрети, котрі приховує цей світ. Одним словом, цей світ відкритий для кожного, кому потрібна хороша jRPG, якою і являється Metaphor: Refantazio, бо іншого від Atlus годі було і очікувати.

I’ve realised over the past year just how much a nation is defined by its people. No matter how great a king, he alone does not a country make.

🎭 Як я вже згадував, події розгортаються в фентезійному королівстві Юкронія, котре населяють вісім різних рас, складні відношення між якими провокують постійне суспільне напруження, особливо на фоні нерівності, через яку керувати країною дозволено лише обраним расам, тоді як до деяких інших відносяться гірше ніж до тварин. Крім проблем внутрішніх, королівство на додачу має ще й проблеми зовнішні, найбільша з яких - існування людей, що становлять неймовірно високу загрозу. Люди в цьому світі - це велетенські і могутні монстри, здатні без жодних зусиль знищувати цілі поселення але, при цьому, позбавлені будь-якого інтелекту чи емпатії.

🎭 І наче описаних проблем було недостатньо, постає нова - підле вбивство короля залишає королівство без правителя. Однак оскільки в цьому світі існує магія то і покійний правитель задовго до своєї смерті встиг використати свою королівську магію щоб накласти закляття на цілу країну. Це закляття дозволяє стати наступним королем будь-кому, хто отримає найбільше підтримки від населення, таким чином поклавши початок цілому турніру.

🎭 Саме цей турнір і дає всі шанси протагоністу - хлопцеві на ім’я Вілл, представнику найрідкіснішої раси елда, який бореться від імені принца, що став жертвою прокляття і про сам факт виживання якого мало кому відомо. Як і в будь-якій jRPG герой не буде наодинці, а тому під час його пригоди в нього з’являтиметься все більше союзників, що є представниками різних рас та мають свою причини для зміни майбутнього країни на краще.

🎭 У цій пригоду протагоністу та його друзям доведеться відвідати кожен куток королівства, дізнатися природу походження королівської магії, розкрити головну таємницю людей, пробудити силу героїв древності, котра носить назву “архетипи”, та дати відповідь на головне питання “Чи здатна фантазія вплинути на реальність або ж будь-яке уявлення про кращий світ це не більше ніж утопія?”

I have done this for their sakes. Not mine. History, and the will of the people, will prove that.

🏰 Якщо ви грали в будь-які jRPG і, особливо, в серію Persona, то геймплей Metaphor не стане для вас чимось абсолютно новим, адже це класична покрокова рольова гра, де ви керуєте групою героїв з різними здібностями і особливостями, досліджуєте численні і різноманітні локації та берете участь в покрокових боях. Як і в згаданій Персоні тут є календар а тому ваш час обмежений, однак на відміну від одного й того ж самого міста з одними і тими ж самими локаціями тут на вас чекає повноцінна мандрівка світом з відвідуванням всього королівства Юкронія по ходу боротьби з іншими кандидатами за престол.

💫 В бойовій системі активно використовується унікальний елемент гри - вже згадані архетипи. Якщо в Persona протагоніст мав можливість міняти, власне, різні персони та мати в своєму розпорядженні декілька з них то тут, по суті, це може робити з архетипами кожен член групи, завдяки чому бойова система стає неймовірно гнучкою і дозволяє ліпити з сопартійців саме те, що хотілось би бачити вам, хоча, звісно, в них є власні схильності і сильні сторони, для яких підходять конкретні архетипи.

💧 Загалом, якщо описувати Metaphor без детального перелічування його окремих аспектів, то це Персона, яка намагається бути не душною, завдяки чому з персонажами легко будувати та відслідковувати зв’язки, можна наперед дізнаватись, які бонуси за відносини ви отримаєте, є можливість вбивати ворогів без покрокових боїв, якщо маєте серйозну перевагу в рівні, керувати архетипами максимально зручно і ще ціла купа моментів, завдяки яким ця гра чудово підійде тим, хто тільки знайомиться з жанром, але як мінімум вже готовий до достатньої глибини історії та ігрового світу.

The virtues once lost have been restored in this turbulent world… You yourself have become a hero.

🎨 Сказати, що Atlus вміють робити хороший дизайн - це не сказати нічого, адже будь-яка їхня гра візуально є справжнім витвором мистецтва і Metaphor, звісно ж, не став винятком. Те, як в грі реалізовані меню, екрани завантаження та інтерфейс, викликає чисте естетичне задоволення, а коли переводиш погляд на дизайн представників різних рас, архетипи і, особливо, людей, та розумієш, що весь цей химерний світ створювався для гри практично з нуля, а не традиційно копіювався з попередніх ігор Atlus то це… як мінімум викликає повагу. І це вже не говорячи про мальовничі краєвиди, якими гра, в силу своєї природи, просто переповнена, завдяки чому навіть, здавалось би, рутинна мандрівка на ранері дійсно відчувається як захоплива пригода. Все, що стосується, арт дизайну гри - це буквально майстер-клас з того, як робити свої творіння незабутніми.

💢 І, на жаль, я не можу сказати нічого подібного про технічну сторону графіки, бо для 2024 року це, м’яко кажучи, дуже посередньо. Текстури одягу, з деталізацією нижче ніж в третій Персоні з PS3, які можна бачити в сюжетних катсценах або ж відсутність будь-якого згладжування як поняття - це лише вершина айсбергу відверто поганої графіки і хоч арт дизайн та інші аспекти гри все перекривають, це далеко не той рівень, який очікуєш від провідної студії в наш час та ще й за такі гроші.

🎷 Гадаю, ні для кого не стане сюрпризом той факт, що якість звукового супроводу тут під стать дизайну, але хіба можна було очікувати іншого від авторів Персони? Metaphor має свій відмінний стиль який, як і в чималій кількості японських ігор, включає співи, котрі додають битвам особливої епічності, але й за їх межами саундтрек прекрасно підтримує відчуття пригоди. Окремо варто відмітити і якісну англійську озвучку, з якою грав я, і яка цілком підходить грі, натхненній середньовічною Європою.

Metaphor: Refantazio – це:

👌 Attack on Human
👌 дЕбати
👌 Таємний спін-офф Персони
👌 One Piece з нульовим вмістом піратів
👌 Дуже багато серфінгу
👌 Церква святого лося
👌 Звичайні традівські вейпери

🔷 Крім майстер-класу з арт дизайну, завдяки якому Metaphor складно забути, Атлус вдалося створити захопливу пригоду, котра, водночас, піднімає чимало суспільних проблем, таких як расизм чи військова диктатура, тоді як в геймплейному плані це представник, давайте чесно, душного жанру, який намагається бути не душним і легко підійде тим, хто тільки відкриває для себе jRPG.🔷

🔰 Діагноз – Absolute Fantasy 🔰

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім