Караоке, диско, іграшкові машинки і півень-менеджер в кримінальній драмі - огляд Yakuza 0

Welcome to the club, buddy!

Про серію Якудза я дізнався доволі давно, але тривалий час вона залишалася для мене чимось вкрай нішевим, що, як мені здавалося, було зовсім поза межами моїх смаків, адже я ніколи не був шанувальником японських кримінальних драм, у яких добру половину історії герої просто теревенять і по десять разів повторюють одну й ту саму інформацію, багатозначно називають одне одного на ім'я, а бійки, які вони влаштовують, різко піднімають рівень того, що відбувається, з приземленого і реалістичного до типового аніме.

І справді, в якомусь сенсі Якудза - типове аніме з усіма відповідними особливостями, але глибина опрацювання основного сюжету і другорядних завдань, а також тонни активностей і взаємозв'язок між усім перерахованим вище робить його вельми привабливим в епоху, коли добра половина ігор у відкритому світі - це навколоюбісофтівські дрочильні з купою грінду й тоннами знаків запитання на карті.

Мільярд за три квадратних метри?! На якій довбаній планеті?! - Горо Мадзима

Надворі кінець 1988-го року, а за вікном Японія під час свого найбільшого економічного підйому, завдяки якому гроші буквально лилися рікою, а повсюдні розваги на будь-який смак ледь не зробили країну висхідного сонця справжнім храмом гедонізму.

Квартал Камурочо в Токіо вночі сяє так, наче сонце і зовсім не сідало, але навіть у нього є кілька темних підворіть, куди далеко не кожен наважиться забрести. Саме в такому темному місці ми і знайомимося з одним із двох протагоністів гри, членом сім'ї Доджима з клану Тоджо, Кадзума Кірю, який зайнятий тим, що вибиває гроші з боржника, який мав необережність піти по фінансову допомогу до чергового Швидкопозичальника. Саме це запустить низку подій, що змінять не лише долю самого Кірю, а й розстановку сил якудзи, адже виявляється, що місце, в якому герой мав необережність опинитися, має величезне значення, оскільки стоїть на шляху в багатомільярдного проєкту, а дії Кірю привертають до закутка надто багато уваги. До того ж невідомо, кому належать права на землю, а тому той, хто першим зможе знайти власника крихітного клаптика землі й укласти з ним угоду, зможе диктувати свої умови цілому клану якудза.

У цей самий час у районі Сотенборі в Осаці ми знайомимося з Горо Маджимою - другим протагоністом гри, який раніше був членом якудзи, але через дуже серйозний проступок був позбавлений цього статусу, так само як і ока, та вигнаний з Камурочо, а тепер вимушений виконувати доручення голови своєї колишньої сім'ї з надією на те, що колись він зможе до неї повернутися. І такий шанс незабаром з'являється, а все, що потрібно від Маджими - вбити одну конкретну людину. Однак на ділі все виявляється не так просто, а, здавалося б, абсолютно різні історії двох протагоністів поступово дедалі більше перетинаються, в той час як сам сюжет має безліч несподіваних і добре прописаних твістів, завдяки чому історія інтригує до самих фінальних титрів.

Однак Якудза славиться не тільки своїми сюжетами, а й побічними історіями, яких тут налічується близько сотні і які одна божевільніша за іншу. Не варто дивуватися тому, що в рамках гри належить допомогти домінатрікс вжитися в роль, дістати дорослий журнал для хлопчика, виграти в боулінгу приз у вигляді півня, а потім влаштувати його на роботу, допомогти містеру Лібідо знайти найгарячіших дівчат, відволікати увагу, доки артист, замаскований під статую, ходить у туалет, піти з незнайомою дівчиною на побачення, вдаючи з себе її хлопця у присутності її батька, прикрити бізнес школярок, що торгують своєю спідньою білизною, і багато чого ще. При цьому навіть якщо вам здається, що подібну історію ви вже бачили, будьте впевнені - вона може розвернутися зовсім несподіваним чином.

Справжній якудза використовує геймпад

Можна виділити три основні стовпи, на яких стоїть гра: бійки, історії та міні-ігри. Якудза це типовий бітемап, де доведеться як битися сам-на-сам, так і протистояти цілому натовпу, а щоб зрівняти шанси, герої мають по три бойові стилі, кожен з яких має відмінні від інших можливості, має власну музичну тему і рухи - тут і окремий стиль із битою, і брейк-данс, і навіть можливість бити супротивників підручними предметами, аж до велосипедів і мотоциклів. Є і багатий арсенал зброї, починаючи з вогнепалу, який в якудзі не особливо люблять, і закінчуючи різними мечами, кастетами, нунчаками і навіть сіллю. Крім того, кожен стиль має велике дерево прокачування, на яке і підуть 90-95% усіх зароблених грошей, бо наприкінці доведеться зливати вже мільярдами. Водночас відчувається невелика застарілість і незграбність боївки, що, найімовірніше, просто данина поваги до більш ранніх ігор серії.

Історії я вже згадував, але зазначу ще те, що все в грі взаємопов'язано, а тому виконання побічних дій не відбувається у вакуумі і герой отримує предмети для міні-ігор або інших квестів, а також заводить корисні знайомства і навіть знаходить нових співробітників до себе на роботу. Так, крім усього іншого тут є робота - управління нерухомістю для Кірю і завідування кабаре-клубом для Маджими. І це не просто якісь активності, це дві повноцінні сюжетні лінії більше десятка годин кожна зі своїми персонажами, конфліктами, історіями та механіками.

Що стосується інших активностей і міні-ігор, то можна знайти щось на будь-який смак, а то й зовсім забити на основний сюжет і досліджувати відкритий світ, який досить компактний, але щільно набитий розвагами: можна співати в караоке, танцювати на дискотеці, пограти в більярд, дартс, купу карткових ігор, класичні ігри з аркадних автоматів, дивитися еротичні відео, спілкуватися з дівчатами по телефону, брати участь у перегонах іграшкових машинок, їсти в різноманітних їдальнях, робити ставки на підпільних жіночих боях або ж знаходити інші, не менш цікаві розваги. А ще, як у будь-якій поважаючій себе японській грі, тут є РИБАЛКА.

You know how to push it to the limit, Kazuma-kun!

Особливою технологічністю гра не балує, та й різниця в опрацюванні основних і другорядних персонажів місцями сильно впадає в очі. Водночас атмосферу Японії кінця 80-х передано просто чудово, що читається в яскравих вивісках, багатому оформленні клубів, вбраннях перехожих і самих героїв. Місцями опрацювання оточення кульгає, але гра вміло переводить увагу на щось цікаве або епічне.

Звучить Якудза так само, як і грається - бадьоро і динамічно, чи то бойові теми, музика в караоке, чи то танцювальний трек на дискотеці. Крім цього, гра виділяється характерним японським озвученням, здатним надати виразності навіть найбанальнішим сценам, не кажучи вже про постановку основного сюжету.

Yakuza 0 - це:

👌 Скримери від Сеги
👌 Справжній якудза, що ламає обличчя геймпадом
👌 Пейджер останньої моделі
👌 Хлопець із татуюванням дракона
👌 WRYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYY
👌 Звичайне японське божевілля
👌 King Crimson
👌 It's a trap!
👌 Krazy Kyo в ролі Хігашікати Джоске
👌 Міракл Джонсон у кліпі Стівена Спінінга

Прекрасна суміш екшену з кримінальною драмою, купи божевільних, але захопливих історій із життя простих людей, і десятків міні-ігор, що підійде тим, хто не боїться провести сотню-другу годин в одній грі.

Підсумок – Dame da ne dame yo dame na no yo

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім