Коли мистецтво ніхто не обмежує - огляд Clair Obscur: Expedition 33

Grief is not a burden that needs to be carried alone.

👉 Для опису таких ігор, як Експедиція 33, існує окреме слово - феномен. Бо тільки так можна хоч якось описати те, як команда з кількох колишніх вихідців із Ubisoft, джуни без серйозного досвіду в ігровій індустрії та люди, яких знайшли завдяки форумам, змогли не просто разом зібратися, спланувати і довести до релізу гру, але й стали центром загального обговорення, продали мільйон копій за перші три дні, тоді ж отримали пропозиції на створення екранізації та численні номінації на GOTY. І це вже не говорячи про те, що озвучку для їх творіння робили не аби хто, а, поміж інших, Енді Серкіс, Чарлі Кокс, Дженіфер Інгліш та Бен Старр, тоді як звуковий супровід Експедиції це чи не пік ігрових саундтреків, геймплей є фантастичною і захопливою мішаниною з жанрів, а сюжет в кінці кожного акту змусить вас сидіти з відвислою щелепою.

👉 Як і нещодавній The First Berserker Khazan, це була та гра, від якої я нічого не очікував, і яка до релізу знаходилась десь на периферії мого ігрового інтересу, однак побачивши, наскільки це феноменальне творіння, я, звісно ж, не міг пройти повз. І без зайвого пафосу скажу, що це одна з найкращих ігор, в які я грав. Ні, не в цьому році. Взагалі за весь час. Чи є в грі недоліки? Очевидно що є, як і в будь-якій іншій. Але це настільки неймовірне творіння, що про них забуваєш майже одразу і взагалі не згадуєш. Експедиція 33 - це саме те, чим мають бути ігри, не обмежені бюрократією видавців, ефективними менеджерами чи самими розробниками, загнаними в тісні рамки “обережних проєктів з перевіреною формулою”. Врешті-решт, це гра, яка викликала чимало суперечок стосовно різних аспектів, а здатність художнього твору розпочати дискусію - одна із ознак справжнього мистецтва.

When one falls. We. Continue.

🎭 Clair Obscur демонструє дивний світ, що нагадує Францію за часів “Прекрасної епохи”, але в цьому світі життя вирує лише в частину міста з назвою Люм’єр. Майже 67 років тому сталась подія, відома як Розкол, внаслідок якої існуючий світ було розбито на фрагменти і одна з частин Люм’єру була відділена від основного континенту. В той же час з’явився загадковий моноліт, біля якого можна було спостерігати величезну постать, котру прозвали Художницею.

🎭 Раз на рік Художниця малює на моноліті нове число, починаючи з сотні та з кожним разом зменшуючи його на одиницю, що стає причиною явища, відомого як Гоммаж. Люди, вік яких співпадає з числом на моноліті, просто назавжди зникають у вихорі пелюсток і таким чином, мешканці Люм’єра приречені з самого свого народження, а населення міста з кожним роком лише зменшується.

🎭 Однак не всі готові змиритися з невідворотністю смерті та короткими роками життя, а тому кожен рік, одразу ж після гоммажу, організовуються експедиції на континент, кінцева мета яких - зупинити Художницю та розірвати цей цикл смертей. 67 підряд років експедиції відправлялись в один кінець, не здатні зупинити невідворотнє, але, принаймні, спроможні прокласти шлях для тих, хто прийде за ними. Тепер же настав час Експедиції 33 і, цілком можливо, що цього разу все буде по-іншому…

🎭 Якщо ви думаєте, що Clair Obscur це чергова типова jRPG про битву з якимось божеством та порятунок світу завдяки силі дружби то ви дуже сильно помиляєтесь. Основною темою гри є скорбота, те, як вона проявляється і впливає на життя та мотивацію людей, що гра майстерно розкриває в кожному з актів, водночас уміло переводячи фокус з проблеми виживання людства на трагедії окремо взятих героїв. Це не є чимось новим для жанру, але диявол ховається в деталях і саме деталі роблять історію гри водночас фентезійно-глобальною та приземлено-інтимною, завдяки чому вона здатна зачепити почуття більшості людей.

For those who come after, right?

🌌 Коли мова йде про кіно чи книги, то давно існує думка, що всі можливі сюжети вже давно написані і все, що залишається авторам - це якось їх доповнювати чи видозмінювати. Схожа ситуація і з ігровими жанрами - вже складно назвати інноваційною чергову jRPG чи екшен гру з парируванням, адже чисті жанри давно вже віджили своє, а тому оригінальність сучасних ігор зводиться до того, наскільки майстерно їх автори здатні поєднати різні жанри щоб це не тільки дарувало новий досвід, але й виглядало достатньо гармонійно. І авторам Експедиції вдалося зробити це хоч і не ідеально, але в достатній мірі для того, щоб гру можна було номінувати на GOTY хоча б завдяки геймплею.

📊 Елементів, які їм вдалося запхати в гру, дійсно багато - починаючи з партійної покрокової jRPG та адвенчури і закінчуючи ритм-грою, соулслайком з парируваннями а місцями навіть шутером. Основа в вигляді jRPG із партією з трьох героїв та покрокової бойової системи тут доповнюється необхідністю підсилювати свої прийоми за допомогою QTE та використовувати парирування чи ухилення з метою уникнення шкоди, що змушує вчити таймінги атак ворогів, прямо як в якихось соулсах.

🔗 Все це неймовірно поглиблюється завдяки системі піктосів, що є, по суті, одночасно і бронею, і аксесуарами. І хоча кількість слотів для них обмежена, а їх активні характеристики впливають на числові показники персонажів, кілька проведених боїв з екіпірованим піктосом відкривають його пасивну особливість для всіх героїв - достатньо лише витратити трохи спеціального ресурсу. Таким чином гра дозволяє створювати найнеймовірніші білди та навіть повністю ламати баланс, якщо у вас виникне таке бажання і буде вільний час.

👓 Персонажі ж вийшли вельми різноманітними геймплейно, адже крім атак різних стихійних видів та спеціалізацій типу “мілішник” або “хілер”, кожен з них має якусь свою особливість, довкола якої обертається геймплей. У когось це шкала стилю (ага, прямо як в Devil May Cry), що може підсилювати прийоми і впливати на шкоду, хтось навішує мітки на ворогів чи має спеціальні бойові стійки, ну а дехто взагалі може збирати частини тіл ворогів щоб потім в стилі Персони перетворюватися на них в бою і використовувати їх же здібності. Це все доповнюється цілими деревами прокачки в кожного персонажа, можливістю майже в будь-який момент перерозподілити очки характеристик та приємною системою зброї, де замість того, щоб, приміром, постійно міняти мечі на більш потужні, кожен з них має унікальні характеристики і все залежить від того, який стиль гри ви самі для себе оберете.

📈 Окремо хочеться сказати і про доволі грамотну прогресію, коли вас не кидають одразу у відкритий світ з десятками відміток на карті, а поступово додають нові здібності переміщення, завдяки чому дослідити кожен куток мапи ви зможете лише в третьому акті, ближче до фіналу гри, а сама гра частково є метроїдванєю. При тому, що Clair Obscur має тривалість в районі 60-80 годин (для повного завершення), вона не відчувається ні затягнутою, ні короткою, концентрація контенту рівно така, щоб вам було постійно цікаво досліджувати світ, відкривати все нові й нові локації, знаходити секрети або ж просто експериментувати з бойовою системою.

👿 Якщо все ж шукати якісь мінуси в грі, то це відсутність повноцінного журналу, де, в тому числі, відмічались би квести (нехай їх і небагато), а також те, що в третьому акті практично одразу можна йти до фінального боса, тоді як контент, який міг би краще прокласти дорогу до нього, чомусь зробили опціональним.

Which is worse? To die or to be the one who survives? To grieve? Or to be grieved?

🎨 Clair Obscur це одна з небагатьох ігор на Unreal Engine 5, яка чудово оптимізована і при цьому має просто фантастичний візуал, де далекі краєвиди світу, що зазнав катастрофи, при більш детальному огляді перетворюються на руїни міст, древні поселення, незвичного кольору ліси, летючі острови, поля битв, підводні простори чи навіть безодню. Обличчя персонажів передають найдрібніші емоції, тоді як дизайн ворогів місцями вражає химерністю, а інші мешканці континенту вийшли вельми колоритними. І це вже не говорячи про вагому долю косметики в грі, що є гідною нагородою. Незважаючи на те, що до рівня ААА Експедиція 33 не дотягує, це все ще одна з найкрасивіших сучасних ігор з величезним різноманіттям локацій, що не може не вражати.

🎷 Особисто для мене саундтрек гри одразу ж залітає в топ 10, а то навіть і топ 5 найкращих саундтреків з ігор і це ще при тому, що я майже не володію французькою. Але, гадаю, це черговий доказ того, як музика здатна долати мовний бар’єр і доносити емоції творців. Ну а якщо знати тексти пісень, то можна взагалі вважати звуковий супровід шедевральним. Une vie à t'aimer - один з найкращих треків в іграх.

Clair Obscur: Expedition 33 – це:

👌 Ейфелева вежа курця
👌 Футфетишист як ігровий клас
👌 Парирування в стилі “хто не скаче - той моcкaль”
👌 Знайомий присмак Елден Рінгу
👌 Обов’язковий пляжний епізод
👌 Еск’є, мон амі
👌 Звичайне кишенькове піаніно

🔷 Справжнє відкриття не те, що цього року, а мінімум кількох останніх років, фантастичне поєднання різних ігрових жанрів, багатошаровий сюжет, що дивує до самих фінальних титрів і викликає цілу бурю емоцій, а також фантастична робота над тим, як світ гри виглядає та звучить. Творчість, не обмежена сучасним корпоративним світом, приклад того, яким має бути справжнє мистецтво та одна з найкращих ігор в які я коли-небудь грав. Чи варто говорити щось іще? 🔷

🔰 Діагноз – What will you paint? 🔰

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім