Додано кві 7, 10:04, 2023 • Оновлено тра 26, 09:43, 2023

Мовчазні але круті - один із підходів до створення жіночих персонажів в іграх

#ігри #steam #відео #укрютуб

Вітаю. Сьогодні хотілось би згадати ще одну цікаву тему, яку я вже піднімав, а тому обирайте зручний для себе формат та приємного перегляду/читання)

Жіночі персонажі в комп’ютерних іграх… Досить цікава та складна тема, розвиток якої зайняв кілька десятків років. Власне, як і в реальному житті, де, щоправда, відлік йшов не на роки, а на століття, протягом яких суспільство відійшло від концепції жінки як власності або ж особи на утриманні до повноцінного члена суспільства з правами, аналогічними правам чоловіка. Ну, або ж ми прагнемо до цього, з кожним днем наближаючись до подібного майбутнього, хоча навіть в наш час все ще існують певні варварські традиції в окремих точках земної кулі.

В історії розвитку жіночих персонажів в іграх можна було прослідкувати схожі тенденції. На самому початку розвитку даного медіуму жіночі образи являли собою лише певну нагороду – для головного героя, або ж для самого гравця. Згадайте купу ігор, де в фіналі герой добивався якоїсь красуні, або ж і взагалі купа жінок падала до його ніг. Взяти хоча б всім відомого Маріо, який раз за разом шукає свою принцесу по різних замках для того щоб… та ні для чого, просто шукає і все, в принцеси немає ні характеру ні особистості, це просто функція.

Згодом, на зміну подібному підходу прийшов інший – робити жінок протагоністами ігор. Однак на ранньому етапу подібні героїні крім статі мало чим відрізнялись від чоловічих персонажів і, приміром, майже ніхто з геймерів аж до самого фіналу Metroid не знав, що Самус Аран – жінка, в той же час, для особливо наполегливих і вправних була ще й сексуалізація головної героїні в секретному фіналі, де вона з’являлась в купальному костюмі. Загалом же, подібна тенденція створювати жіночих персонажів просто роблячи своєрідне rule63 чоловічих існувала чи не до початку 2000-х років. Тоді одна не дуже здорова тенденція, змінилась іншою – вже згаданою сексуалізацією, завдяки чому з’являлись героїні, образи яких частково або ж повністю базувалися на їх зовнішності та поведінці, взятій наче з фільмів для дорослих.

Власне, в цьому й полягала проблема, оскільки від жінок-функцій індустрія переключилась на жінок-фетішів, чого тільки варта Рейн, яка ввібрала в себе одразу цілу купу стереотипів. Звісно, не всі жінки в іграх були подібними, з’являлися й якісно пропрацьовані героїні, такі як Талі'Зора, Джил Валентайн, Ада Вонг, Кортана, Хезер Мейсон, Гладос, Грейс, Байонетта та звісно ж, Лара Крофт. В наш час помітні позитивні тенденції, завдяки яким з’являється все більше цікавих героїнь як в ролі звичайних ігрових персонажів, так і на місці протагоніста. І в цьому відео я хотів би зосередити свою увагу на кількох із них і розібрати один, як мені здається, троп. Якщо ми звернемося до Вікіпедії то знайдемо там таке визначення тропу:

Троп (грец. τρόπος — «зворот») — це прийом виразності, що реалізується на рівні слова чи словосполучення. Слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його «внутрішньої форми»

Однак більш актуальним для нас буде його додаткове значення:

Також термін вживається щодо поширеного амплуа, сюжетного ходу або штампу. Наприклад, тропами є deus ex machina, благородний лицар, щасливий кінець.

Тобто, іншими словами троп – це прийом, який повторюється в кількох творах в більш-менш сталій формі. Таким чином, ми, приміром, можемо назвати тропом відомий багатьом мономіф – шлях героя з його переродженням або переосмисленням своїх цінностей. Або є прийом, коли протагоніст на початку історії володіє купою сил але одразу після прологу їх втрачає і змушений відновлювати на протязі всієї гри. Чи згадати ситуації, коли в руки героя потрапляє розмовляюча зброя з присутністю якої він змушений миритись. Герой, що втратив пам’ять, обраний, місія по врятуванню всесвіту, унікальний протез замість втраченої кінцівки - якщо трохи копнути то в іграх можна знайти десятки та навіть сотні різних тропів. Існує навіть окремий сайт під назвою TV Tropes де можна побачити чимало з них, а тому якщо більш-менш володієте англійською то вкрай рекомендую його відвідати.

Троп же, про який я хотів би поговорити в даному відео, не має власної назви, принаймні, мене не вдалося її знайти, але його легко описати. В центрі історії знаходиться мовчазна героїня, яка може взагалі не розмовляти протягом всієї гри, однак в неї є супутник, який не обмежений подібним, а тому не соромиться все описувати, коментувати або ж і взагалі розповідати історію, яка відбувається. Як правило, при цьому супутник героїні може виглядати дещо… незвично. В цьому плані даний троп перекликається з Maiden and the Monster, суть якого якраз і полягає в відносинах відносно нормальної дівчини з тим чи іншим монстром. Ну а також не зайвим буде згадати троп Heroic Mime, який, власне, і позначає протагоніста, який віддає перевагу мовчанню, щоправда, ніяк не вказуючи на його стать чи кількість супутників.

Як ви вже, напевно, здогадались, прикладами описаного тропу виступають Transistor, Hellblade: Senua’s Sacrifice та Metal: Hellsinger, а тому давайте познайомимося з ними трохи ближче і подивимося, як в них це реалізовано.

І першою на черзі в нас буде Ред – співачка з міста майбутнього під назвою Клаудбанк, де вона було доволі відомою і успішною, однак в результаті нападу втратила свій голос в той час як її коханий взагалі втратив тіло та був ув’язнений в незвичному мечі-транзисторі. В результаті дівчина подорожує поступово зникаючим містом, не здатна вимовити ні слова, в той час як пісні в її виконанні ми повсюдно чуємо в записі. І це насправді чудовий прийом демонстрації втраченого, який доповнюється діалогами Невідомого, змушеного миритися із своїм існуванням в новій формі. Крім суто наративної функції подібне перекликається і з геймплеєм, оскільки Транзистор здатен щось відбирати й в інших персонажів, завдяки чому героїня й отримує нові здібності.

Сенуа, героїня Hellblade, з іншого боку, не позбавлена свого голосу, однак користується ним вкрай рідко, віддаючи перевагу численним голосам в голові, які радять, застерігають, кепкують та навіть розповідають її історію. Реального супутника в героїні немає, однак в ній живе пам’ять про Друта, друга, який багато чому навчив Сеную і чиї знання стали їй в нагоді в Хелхеймі. Крім того, в ній живе і пам’ять про Діліона, її коханого, душу якого вона й хоче повернути з царства мертвих, а тому моменти, коли він звертається до героїні, відрізняються особливою емоційністю, а фінал, демонструючий інший погляд на всі показані події, стає піковою точкою гри.

У Невідомої є багато спільного з Ред, оскільки вона також втратила голос, однак в її випадку його забрали і для того щоб повернути втрачене героїня не зупиниться ні перед чим, навіть якщо доведеться перевернути догори дригом і Пекло, і Рай. В її мандрівці восьми кругами пекла її супроводжує Паз, балакучий череп, який нічого не пам’ятає про своє минуле але впевнений, що зустріч з Невідомою була для нього дуже важливою подією а дії героїні мають назавжди змінити баланс сил в усіх світах. Як і в випадку з Transistor, Паз в Metal: Hellsinger виконує й геймплейну функцію, оскільки є одним із видів зброї і хоча не може похвастатись високою шкодою, його роль полягає в підтриманні ритму в ті моменти, коли поруч немає ворогів. Крім того, він дійсно пов’язаний з героїнею сюжетно, проте обійдемося без спойлерів.

Звісно ж, все не обмежується лише трьома названими героїнями з трьох згаданих ігор а тому є й інші.

Apsulov: End of Gods схожий на Hellblade, оскільки його історія також пов’язана зі скандинавською міфологією однак дія відбувається в майбутньому в науковій лабораторії де людям вдалося знайти артефакти накшталт молоту Тора та відкрити шлях до інших восьми світів. Безіменна головна героїня приходить до тями і дізнається що через коріння Іггдрасіля, світового дерева, в світ людей потрапляє якась порча, а тому вона змушена знайти спосіб це все зупинити, мандруючи різними світами, в той час як з нею на зв’язку залишається один із вцілілих вчених. Хоч гра і виконана більше в жанрі хорору, але зберігає характерні ознаки нашого тропу, що й розкриється по ходу сюжету, коли з’ясується, що, наприклад, героїня, не така вже й проста як здається.

Невеликою девіацією від формули є серія Portal, де також представлена мовчазна головна героїня, однак тут у неї більшою мірою в супутниках, якщо можна так сказати, знаходиться штучний інтелект Гладос, з яскраво вираженим жіночим голосом. Гладос виконує переважно суто наративну функцію, постійно розповідаючи героїні про важливість експериментів, в яких вона бере участь, або ж відверто глузуючи з неї. І це саме той випадок, коли другорядний персонаж набагато яскравіший та цікавіший за протагоніста.

Також не варто забувати про творіння японської студії Clover Studio, що свого часу засяяла наче яскрава зірка але так само швидко і згоріла, подарувавги нам лише серію Viewtiful Joe, God Hand та Окамі. Остання представляла історіїбогині-лисиці на ім’я Аматерасу, яка, як ви вже певно здогадались, не мала сильного бажання висловлювати свої думки, а тому всі розмови брав на себе дух Іссун, який і супроводжував богиню в її пригодах.

В залежності від вибору гравця ми можемо згадати і Аstral Chain від Platinum Games, де доводиться обирати між братом і сестрою, в результаті чого обраний персонаж стане мовчазним головним героєм чи героїнею, в той час як той, що залишиться, буде спілкуватися в звичайній формі.