Здатність бачити людину такою, якою вона є насправді, - це величезний дар.
👉 Уже своєю першою грою - Remember Me, студія Dontnod мимоволі задала подальший курс - ігри з цікавим сеттінгом і якимись запам'ятовуваними механіками, але не без недоліків, через що до кожної їхньої гри можна підійти зі списком запитань, що, втім, не заважає отримувати задоволення від їхнього проходження. Однак якщо простежити шлях студії трохи пізніше, після виходу Life is Strange, може скластися враження, що Dontnod стала заручницею ситуації, створеної нею ж, і змушена перетвориться на студію "ігор одного жанру" - дві частини Life is Strange, The Awesome Adventures of Captain Spirit, Tell me why, а тепер ще й Twin Mirror. І найсумніше тут не те, що студія повністю зосередилася на таких ось сюжетних адвенчурах, що є сусідами з інтерактивним кіно, це якраз-таки могло стати візитною карткою Dontnod, проблема в явній деградації, щонайменше, у випадку з Twin Mirror, яка в усьому поступається першій LiS, випущеній ще за кілька років до неї.
👉 Усі попередні ігри Dontnod робила, маючи видавця, чи то Capcom, Square Enix, або Xbox Game Studio, в даному ж випадку розробникам довелося самостійно видавати гру, через що та на рік полетіла в ЕГС. Хотілося б вірити, що на цій угоді вони заробили достатньо, тому що за рік після релізу пхати її в Стім із ціною в 500 гривень (нехай і з прикрученою на старті знижкою) - дуже сміливе рішення, особливо коли за ті самі гроші можна взяти Cyberpunk 2077 або Resident Evil Village (зі знижкою), який явно вищим рівнем. І якщо подивитися на кількість гравців, які одночасно грають, то можна дійти закономірного висновку, що через рік гра зовсім нікому й не потрібна, адже проблема не тільки в ціні, а й у відвертій посередності - уявіть найнудніші моменти з LiS, виріжте звідти все незвичайне, додайте вкрай нудного головного героя, персонажів із тієї самої LiS, але в новому вигляді та з картонним опрацюванням, детективну історію, яка не викликає інтересу на жодному етапі, - і отримаєте Twin Mirror. А ще це виглядає як пародія на Sherlock Holmes: Chapter One, що б це не означало.
Небезпечний шлях у темряву... Непогана метафора для мого життя зараз.
👉 Історія стартує з того, що головний герой на ім'я Сем Хіггс повертається у своє рідне містечко Бассвуд на похорони кращого друга Ніка, який потрапив в автокатастрофу. Сем покинув місто два роки тому, коли, будучи журналістом, написав статтю про нехтування технікою безпеки в шахтах, які годували добру половину міста, через що підприємство було згодом закрито. І хоча це була правильна справа, деякі з жителів, зокрема ті, хто втратив роботу, стали ставитися до героя не надто приязно, через що Сем і поїхав, так за два роки і не відвідавши нікого з друзів.
👉 Тепер же він намагається розібратися в тому, що сталося, і обіцяє Джоан, дочці Ніка, з'ясувати, через що загинув її батько, який так само працював журналістом і, ймовірно, розкопав щось значуще. У сюжетної зав'язки дуже багато спільного з першою LiS за одним єдиним винятком - гра абсолютно не вміє користуватися перевагами свого "жанру", через що історія взагалі не чіпляє на жодному з етапів. Ось, наприклад, герой після повернення напився в барі, а вранці прокинувся з похмілля і з закривавленою сорочкою у ванні. Від такого повороту чекаєш чогось у дусі Fahrenheit, з напруженими ситуаціями і таємницями, а отримуєш сумне опитування знайомих. І так у кожній сцені, від самого прологу, коли герой просто їде і розмірковує в машині, до будь-яких стресових ситуацій (екшену тут немає взагалі) або одкровень.
👉 Посилює все сам головний герой, який нудний трохи менше ніж повністю і взагалі незрозуміло, як він став журналістом. Утім, є у нього і секрет у вигляді уявного друга, який допомагає в роботі та розслідуванні (привіт, Sherlock Holmes Chapter One), а також палаців розуму, де герой може розглядати докази та моделювати ситуації, і нехай звучить це цікаво, та й стилізація доволі чіпляє, але на ділі це та ж сама редактура пам'яті з Remember Me, але більш бюджетна.
Коли світ бушує, ти стоїш спокійно в центрі.
👉 Геймплейно це адвенчура, як і LiS, у рамках кожної глави Сем має змогу переміщатися локаціями, оглядати або підбирати предмети, збирати пам'ятні речі, спілкуватися з персонажами, обираючи один із кількох варіантів відповіді в діалогах, і проводити розслідування на місцях або в палацах розуму. Один із головних мінусів - вибір, що нібито має бути моральним і складним, у більшості випадків максимально однозначний.
👉 Єдиним винятком, який тільки все погіршує, є момент із вкрай важливим життєвим рішенням. Ось тільки до цього моменту гра не спромагається розкрити елементи цього вибору, хоч і вдає, ніби гравець уже має знати все сам, через що це виглядає як відвертий фарс. Уявіть, що ви подивилися дві серії серіалу, а вас просять оцінити весь сезон, або, наприклад, розповісти про характер персонажа, який з'являвся лише в одній серії на десять секунд. Ось так само безглуздо це виглядає в грі, особливо з урахуванням її тривалості, яка повинна була б бути рази в два довше для нормального розкриття сюжету і персонажів.
👉 В решті геймплей доволі нудний, адже здібностей, як у LiS, тут немає, а доступ до палаців розуму виключно сюжетний, через що все зводиться до ходьби та вивчення оточення.
Щоб бути щасливим, іноді потрібно зосередитися на людях, а не на... речах.
👉 На відміну від LiS тут не стали вдаватися до стилізації, а спробували опрацювати графіку більш технічно. Загалом із цим завданням успішно впоралися, і нехай не варто чекати чогось видатного, локації та персонажі мають просто нормальний вигляд, а атмосферу створюють завдяки місцевому колориту, як-то лісиста місцевість американської глибинки, містечко, яке готується до щорічного святкування дня шахтаря, чи поселення вигнанців, які втратили роботу в шахті. Недоліки теж є, на кшталт місцями убогої лицьової анімації або занадто різких переходів від розмов до геймплею.
👉 Якщо я захочу зробити топ ігрових саундтреків, то відразу ж включу туди оригінальну Life is Strange. Twin Mirror і близько не наблизилася до цього рівня, нехай саундтрек і не відверто поганий, але він забувається через хвилину після виходу з гри, що для студії, яка створила LiS, повний провал.
Twin Mirror - це:
👌 Бюджетний Герлок Шолмс і диктор Ватсон
👌 Можливість пограти в Пак-мена
👌 Ток-шоу "Двері" з Дмитром Нагієвим
👌 Злі майнери без RTX 3080
👌 I hear voices in my head, they council me, they understand…
👌 Головоломка, спонсорована Microsoft
👌 Cybertruck за доступною ціною
👌 Майстер на всі руки за викликом
👌 Тема дзеркал не розкрита
Twin Mirror виглядає як бюджетна спроба створити нову Life is Strange, але не здатна запропонувати нічого настільки ж запам'ятовуваного - історія посередня і жодного разу не інтригує за весь час проходження, геймплей максимально простий, а все цікаве в ньому прив'язане до сюжету, саундтрек абсолютно не запам'ятовується, а цінник в 500 гривень за восьмигодинну адвенчуру виглядає як насмішка. Гра вийшла максимально бляклою і якщо вже хочете її взяти, то дочекайтеся хоча б пристойної знижки, адже це явно нижче того рівня, на який здатна Dontnod.
Діагноз – Life Mirror: Twin is Strange
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Топ коментарі (1)
Та, шкода, що Dontnod стагнує з кожною наступною грою і навіть на рівень першої LiS вийти не може. Побачимо, що її очікує у майбутньому. Дякую за огляд!