I see the lights flickering above
I'm heading down to where I do not know
I'm still not sure what pushed me off the edge
Endlessly falling, heading into the abyss
👉 У французької студії Don’t Nod за більш ніж десяток років її активної праці зібралось доволі переконливе і різнобарвне портфоліо з ігор, які ранжуються від візуальної новели і аж до РПГ з елементами соулс-лайку. Але іронія полягає в тому, що й досі найвідомішим їхнім творінням залишається гра, яку вони створили ще на початку свого творчого шляху і яка мала колосальний вплив на подальшу історію студії. Мова йде, звісно ж, про Life is Strange, яка не просто вийшла чудовою історією, успіх якої самим Don’t Nod і досі не вдалося повторити, але й виросла в окрему серію, якою в наш час займаються вже зовсім інші люди.
👉 Втім, спадок Life is Strange і досі живе в нових проєктах Don’t Nod і давно варто визнати, що їхні ігри це далеко не завжди те, де варто шукати логіку або глибокий геймплей, в першу чергу це творіння, до яких звертаються за емоціями. І саме такою є нова Lost Records: Bloom and Rage, яка певною мірою наслідує LiS і головною її цінністю є саме розказана історія, на фоні якої всі недоліки гри є не такими вже й суттєвими. Шкода тільки, що, зважаючи на той факт, що видавцем в даному випадку виступають самі Don’t Nod, гра дещо страждає від бюджетності, що особливо помітно в певній незавершеності історії, або, принаймні, кліффхенгерах, які натякають на розширення цього всесвіту в нових іграх.
When I met you, for the first time in my life, I didn’t feel so alone.
🎭 Головна особливість гри полягає в тому, що дія розгортається одразу в двох часових періодах. В сучасності, ну, або, якщо точніше, в 2022 році, головна героїня Свонн Холловей повертається в містечко Велвет Ков, де колись жила в дитинстві і зустрічається зі своїми колишніми подругами, а причиною даної зустрічі є те, що одній з них хтось прислав пакунок, який може бути дуже важливою частиною їхнього спільного минулого та музичної групи Bloom and Rage, яку вони колись організували.
🎭 27 років тому (так, це не єдина відсилка до Кінга, яка зустрінеться), в далекому 1995 році, Свонн познайомилася з Отем, Норою та Кет і літо 95-го стало для чотирьох дівчат справжньою пригодою, про яку вони чомусь забули і лише зібравшись в сучасності поступово починають пригадувати, що ж тоді відбулося та чому вони дали клятву ніколи більше не зустрічатися.
🎭 Тут ми маємо класичних Don’t Nod, а розділення гри на дві “касети” чітко розмежовує історію на веселу й безтурботну пригоду та похмуру реальність, коли доводиться стикатися з наслідками своїх рішень. Звісно ж, не обійшлося без чогось містичного і таємничого та подекуди гра має вайби Дивних Див, хоча розказана історія могла б і обійтись без всякої містики, зосередившись суто на психології мозку, який бореться з травматичними подіями.
🎭 Як би там не було, Don’t Nod вдалося зробити якщо і не кращу історію ніж в LiS, то точно не менш емоційну, хоч, через очевидно обмежений бюджет, вона вийшла набагато локальнішою та камернішою (no pun intended), але разом з тим, це дозволило краще співпереживати героїням та глибше проникнутись історією.
🎭 Втім, без мінусів, звісно ж, не обійшлось, і вони тут теж класичні для Don’t Nod. Перше - це те, що під кінець гри дуже багато питань залишаються без відповідей. Та, в емоційному плані гра все ще прекрасно працює, але хотілось би хоч трохи більше конкретики, а не необхідність лізти на форуми за фанатськими теоріями, більшість з яких виявиться нічого не вартою. Ну, і друге - це вже згадана незавершеність. Остання пара сцен доволі таки недвозначно натякає на те, що мали б бути ще якісь події, але оскільки ніхто не обіцяв третю касету, не говорячи вже про те, що й другу довелось чекати два місяці, залишається сподіватись лише на те, що гра отримає або пряме продовження, або ж автори розширять показаний світ в якомусь іншому своєму творінні.
The only way we can protect ourselves is if we forget.
🌷 А от з геймплеєм вийшла доволі цікава ситуація. Звісно ж на перший погляд це типова адвенчура де добру половину гри ми просто мандруємо локаціями і розглядаємо різні предмети - тут ніякої революції не сталось. І враховуючи те, що ніяких надприродніх здібностей у Свонн, на відміну від протагоністів серії Life is Strange, немає, можна було вважати, наче в цьому плані геймплей буде виключно для галочки. На ділі ж все зовсім не так і можна виділити три елементи, завдяки яким гра виділяється на фоні подібних адвенчур: камера, діалогова система та наратив.
📹 Власне, головна “зброя” Свонн це відеокамера, якою вона постійно користується для зйомки, що потрібна як для основного сюжету, та і для різних “колекційних предметів”. Відео діляться на окремі “спогади” і назнімавши достатньо матеріалу для одного з них можна не тільки переглянути зняте, але й послухати коментарі самої Свонн.
💬 Діалогова система в грі поки що взагалі найкраща з тих, що я зустрічав в інтеративному кіно, адже тут доступні варіанти відповіді залежать від того, які рішення ви приймали раніше, які у вас відносини з іншими персонажами та й банальний огляд оточення безпосередньо під час діалогу може відкрити нові варіанти. І це вже не говорячи про те, що діалоги не зупиняються раптово щоб ви могли дати відповідь, нерідко для використання кожної окремої репліки обмежений час, а якщо ви не поспішатимете і дасте людині виговоритись, то цілком можливо, що з’являться і нові варіанти відповіді.
🕒 Завдяки тому, що в грі дві часові лінії і основні події відбуваються в 2022 році, тоді як 1995 - це спогади, ваш вибір в теперішньому може буквально міняти минуле, про яке ви ще не дізналися. Найпростіший приклад - коли ви на початку гри згадуєте в телефонній розмові кота, який був у Свонн за часів її проживання у Велвет Ков, в залежності від того, яке ім’я ви оберете, зовнішність пухнастого в минулому зміниться відповідно. Подібний наратив дозволяє робити деякі досить незвичні речі, але обійдемося без спойлерів.
🔗 Якщо ж вас, як і мене колись, обурював той факт, що в оригінальній Life is Strange незалежно від прийнятих вами рішень по ходу гри в фіналі все зводилось до вибору одного з двох варіантів, то вам буде приємно дізнатись, що Lost Records йде іншим шляхом і тут наслідки ваших рішень та дій дійсно мають вплив на всіх етапах гри і, фактично, ключова сцена перед фіналом має майже цілий десяток варіацій, що залежать від купи факторів, не говорячи вже про те, що й фіналів в грі декілька.
💡 Окремо хочу відмітити, що в грі є деякі достатньо оригінальні рішення, що задіюють всі вищезгадані елементи, по типу камери, або ж прийому ненадійного оповідача, але, на жаль, всі вони приходяться саме на другу касету (яка ще й коротша за першу) і лише підтримують враження що гру доробляли похапцем, тільки б встигнути до дедлайну (тим паче перенесеного).
There’s just one more thing I need to do… before summer’s over.
🎨 Don’t Nod давно довели, що чудово вміють працювати зі стилізацією але, очевидно, не хотіли зупинятись на досягнутому, а тому LR використовує Unreal Engine 5 в якості рушія, завдяки чому гра виглядає дійсно фантастично і навіть бюджетність та камерність локацій не стає цьому на заваді. Тим паче що гра просякнута ностальгією за 90-ми (нехай вони тут і ідеалізовані) а тому дослідження локацій приносить суцільне задоволення, тоді як гарно поставлені катсцени нагадують справжнє кіно. Єдиний мінус, як не складно здогадатись, в традиційній для більшості ігор на UE5 хріновій оптимізації.
🎷 Враховуючи те, що це гра від авторів Life is Strange, а в центрі історії, крім всього іншого - музична група із чотирьох дівчат, зі звуковим супроводом в грі все просто прекрасно. Порівнювати з LiS не буду, але саундтрек вельми гідний того, щоб бути доданим до плейлиста, тоді як безспосередньо в грі він ідеально доповнює сцени.
Lost Records: Bloom and Rage – це:
👌 Всі жінки - відьми
👌 Outlast 2 здорової людини
👌 Довгоочікуваний сиквел The Wolf Among Us
👌 Осінь влітку
👌 Можливість заглянути в безодню
👌 Неочікуване камео Степана Гіги
👌 Той самий інвентар з Resident Evil 4
👌 Відомий клоун Шилінгсмарт
🔷 Люди, які колись прославились завдяки Life is Strange, вчергове довели, що і досі здатні створювати душевні та емоційні історії, що показують звичайних людей, які потрапляють в епіцентр незвичних подій. Нехай гра дає відповіді далеко не на всі підняті питання або ж має відчуття незавершеності, але це саме те творіння, заради яких я й граю в ігри Don’t Nod та, сподіваюсь, колись Lost Records стане окремою ігровою серією, як це відбулося з LiS.🔷
🔰 Діагноз – Remember Us, Remember Me 🔰
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Топ коментарі (0)