I wish I could stay in this moment forever. I guess I actually can now. But then it wouldn't be a moment.
👉 Незважаючи на те, що Life is Strange була не першої грою французької студії Don’t Nod, саме з нею в подальшому і стала асоціюватися дана студія, а майже всі їхні наступні ігри, зокрема Vampyr, Tell Me Why, Twin Mirror, Harmony: The Fall of Reverie та Lost Records: Bloom & Rage так чи інакше повторювали цю формулу, коли протагоніст повертається в рідну місцевість і намагається розкрити її таємниці, використовуючи для цього новоотриману силу. Це вже не говорячи про саму серію Life is Strange, котра стала одним з найвизначніших представників жанру адвенчур / інтерактивного кіно і навіть без самих Don’t Nod їх працю успішно (і не дуже) продовжували Deck Nine.
👉 Але все це сталося пізніше, а десять років тому, наприкінці січня вже далекого 2015 року, вийшов перший, безкоштовний епізод гри, яка пропонувала атмосферу в дусі Твін Пікс, здібність з відмотування часу назад, прямо як в Принці Персії, та інтригуючу пригоду, по ходу якої доводилося приймати непрості рішення, наслідки яких були відчутні і впливали на подальші події.
👉 Враховуючи те, що вперше я проходив LiS саме “в онгоїнгу”, в результаті чого моє проходження розтягнулось майже на рік, протягом якого і виходили епізоди, мої стосунки з цією грою особливі. Це не просто гра, яка входить до списку моїх улюблених творінь і завдяки якій я, крім всього іншого, почав набагато активніше грати саме англійською. Це один з тих проєктів, до яких мені хочеться повертатись знову і знову і, дивлячись на те, що вже ціле десятиліття залишається незмінним, розуміти, наскільки змінився я сам, як помінялось моє відношення до персонажів, які рішення я буду приймати в складних ситуаціях, врешті-решт, який фінал я оберу. Для мене Life is Strange це гра… про життя, і те, як воно впливає на нас.
👉 Огляд приквелу:
--> Life is Strange: Before the Storm
I'd like to drop a bomb on Arcadia Bay and turn it to fuскіng glass...
🎭 Макс Колфілд, головна героїня гри, після закінчення школи отримує можливість стати студенткою академії Блеквел, яка знаходиться в її рідному містечку Аркадія Бей. П’ять років тому Макс змушена була покинути рідний дім в зв’язку з тим, що її батько отримав роботу в великому місті, зараз же вона повертається туди на навчання в спробі стати професійним фотографом. Під час одного із занять героїня бачить видіння жахливого шторму, котрий насувається на місто, а намагаючись прийти до тями в шкільному туалеті стає свідком вбивства невідомої дівчини, яке вчиняє Нейтан Прескот - син найзаможнішої сім’ї в Аркадії Бей. У спробі хоч щось зробити Макс випадково відкриває для себе, що має здібність керувати часом та переноситься назад на своє заняття в класі.
🎭 Отримавши другий шанс героїня рятує дівчину, вчасно увімкнувши сигнал тривоги, і незабаром з’ясовує, що весь цей час незнайомкою була її подруга дитинства Хлоя Прайс, з якою вони не бачилась останні п’ять років. Маючи на своїй стороні неймовірну силу з маніпулювання часом подруги вирішують розкрити таємниці Аркадії Бей і дізнатися, що ж насправді відбувається в академії Блеквел, та беруться за справу Рейчел Ембер - найпопулярнішої студенти, яка одного дня просто зникла і вже добрі шість місяців ніхто про неї не чув…
🎭 Будучи в своїй суті сумішшю аркади та інтерактивного кіно гра має відносно нелінійну структуру і чимало рішень, які приймає гравець, так чи інакше вплинуть на історію та те, як інші персонажі відноситимуться до Макс. Life is Strange дуже сильно надихається як згаданим Твін Піксом, так і багаточисленними фільмами про подорожі в часі, а тому можна не тільки зустріти десятки всіляких відсилок, але й самостійно побудувати не одну теорію стосовно того, як насправді працюють здібності Макс.
🎭 Гра піднімає чимало тем, поміж них те, як подорожі в часі здатні впливати на життя інших людей, як можна відкрити скриньку Пандори в намаганні змінити минуле і викликавши ефект метелика, та чи дійсно варто користуватись силами, які настільки непередбачувані, що буквально здатні спричинити катастрофу. Крім того, особисто для мене це завжди була історія про втрачену дружбу, яку вже неможливо повернути, якими б надприродніми силами ти не володів, на що і натякає один з фіналів.
Always take the shot. My number one rule in photography.
🐞 Геймплейно гра ділиться на адвенчуру, коли можна досліджувати локації, взаємодіяти з предметами і вирішувати нескладні головоломки, та інтерактивне кіно, де під час поставлених сцен треба робити вибір, величина впливу якого дуже сильно варіюється. Загалом, це доволі стандартна схема для, приміром, тих же ігор від Telltale, але Don’t Nod вводить одну змінну, яка дозволяє дивитись на все це по-новому. Звісно ж, мова йде про маніпуляції часом.
🌌 Макс пам’ятає все, що з нею відбувалось, тому нерідко здатна використовувати щойно отриману інформацію щоб повернутись в минуле і, приміром, повести розмову в зовсім інше русло. В сегментах адвенчури це працює ще цікавіше адже всі отримані предмети залишаються в героїні навіть після відмотки і так, до прикладу, можна вкрасти в когось ключі прямо з рук а потім зробити так, щоб людина взагалі не знала, що вони в неї зникли. Це вже не говорячи про те, що після відмотки Макс залишається на тому ж місці, що й на її початку, а тому це, фактично, легальна телепортація, якій теж знайдеться використання.
💼 Окремо варто відмітити щоденник героїні, в якому відображається весь хід подій, переписку з іншими персонажами та отримання інформації з купи всіляких записок, оголошень і тому подібного. На мій погляд, в грі є лише дві упущені можливості. Перша - переписка з персонажами неінтерактивна, тоді як можна було б додати варіанти відповідей, що впливали б на сюжет. Друга - можливість робити опціональні фото достатньо цікава, але, на жаль, 95% досягнень зав’язані саме на ній, а не на прийнятих рішеннях, що просто смішно, враховуючи варіативність гри.
Wherever I end up after this... In whatever reality... All those moments between us were real, and they'll always be ours.
🎨 Навіть не намагаючись створювати якийсь фотореалізм (та й не маючи на це достатнього бюджету) Don’t Nod провели чудову роботу зі стилізації, завдяки якій гра виглядає дуже атмосферно, а окремі кадри і катсцени не описати ніяк інакше крім як absolute cinema. Завдяки цій стилізації гра навіть через десяток років виглядає цілком непогано, а тому її Remastered версія точно не варта своїх грошей. Ще одна річ, завдяки якій я обожнюю ігри Don’t Nod - це любов до деталей і якщо ви, як і я, любите заглядати в кожен куток - грі є чим вас здивувати. Ну, і не можу не згадати про круте інтерактивне меню, яке міняється від епізоду до епізоду і ще глибше занурює в чарівну атмосферну таємничого містечка.
🎷 Якщо мене попросять назвати 10 ігор з найкращим звуковим супроводом, ні, нехай навіть 5, там точно буде Life is Strange. Настільки точно підібрати композиції до кожної сцени, щоб передати її настрій, атмосферу чи емоційність здатні одиниці творців і це, на мою думку, одне з визначень мистецтва. Obstacles, To All of You, Mountains, Mt. Washington, Spanish Sahara та багато інших давно живуть в моєму плейлісті і я вдячний Don’t Nod за це.
Life is Strange – це:
👌 Вбивця - дворецький
👌 Вечірка в стилі кінця світу
👌 Діра в інший всесвіт
👌 DNNDRK та інші цікаві номери авто
👌 Місто білок
👌 Стендап програма жартів з часом
👌 Миколина погода
🔷 Одна з найкращих ігор в які я грав і до якої постійно повертаюсь, прекрасне творіння, яке поєднує таємничу атмосферу, використання надприродних сил, підліткову драму і багатий на деталі сюжет. Гра, яка задала настільки високу планку, що мало кому вдавалося її досягти, та черговий доказ того, що ігри - це мистецтво.🔷
🔰 Діагноз – Fly like a butterfly 🔰
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Топ коментарі (0)