Цей клан - єдиний доказ того, що ми колись ходили по цій землі.
👉 Вихід третьої Якудзи показав, що хоч світ гри міг ще багато чого запропонувати, але з історією потрібно було щось робити, оскільки якщо спочатку Кірю, як завідувач притулку, і викликав інтерес, то за кілька глав, присвячених винятково проблемам дітей, це відверто набридало, і було зрозуміло, що це не те, чого чекаєш від серії, навіть подальші пригоди в Камурочо слабо рятували, бо історія була надто вже притягнута за вуха. Розробники це врахували і провели роботу над помилками, представивши в четвертій частині аж чотирьох протагоністів, пов'язаних деталями загальної історії та своїми особистими мотивами.
👉 Yakuza 4 практично в усьому краща за третю частину, починаючи з сюжету і закінчуючи опрацюванням бойової системи. При цьому творці розуміли, що вже досить розкрили Кірю ще до початку третьої частини, а тому тут він більше як данина поваги, ніж головний герой або хоча б рівнозначний усім іншим, що вже там казати, якщо під час проходження сюжету та доступних побічних історій його частина відкривається останньою, та ще й близько сорокової години гри.
Я принесу свою справедливість у світ, навіть якщо доведеться битися з самою долею!
👉 Варто відзначити цікаву деталь - всі ігри після першої частини пов'язані не стільки з подіями, що відбуваються тут і зараз, скільки з тим, що хтось зробив у минулому і героям доводиться стикатися з наслідками. Не стала винятком і четверта частина, історія якої починається ще з 1985 року, коли ворожнеча між кланами Тоджо і Уено призводить до того, що двох братів за присягою - Тайгу Саеджиму і Горо Маджиму, відправляють на завдання з вбивства глави клану Уено і його наближених. Ось тільки щось йде не за планом і Маджима так і не з'являється на зустрічі, а Саеджима, змушений взяти все в свої руки, вбиває 18 осіб і відправляється до в'язниці, де наступні 25 років чекає на приведення у виконання смертного вироку.
👉 У нинішній же час клани ось уже як 25 років мирно існують, але вбивство одного з капітанів Уени представником клану Тоджо ставить цей мир під загрозу і витягує на світ купу брудних секретів, пов'язаних як із подіями двадцятип'ятирічної давнини, так і з "інцидентом із 10 мільярдами ієн", що стався в першій Якудзі.
👉 Як я вже сказав, протагоністів цього разу четверо, і нехай кожен з них переслідує свої особисті мотиви, але події, що відбуваються, зводять їх один з одним і змушують об'єднати зусилля. Шин Акіяма був безхатченком, але 2005 року під час вибуху у вежі Міленіум зміг зібрати достатньо грошей, що літали в повітрі, щоб побудувати свій капітал і згодом позичати гроші нужденним, пропонуючи їм пройти незвичайні тести. Тайга Саеджима, який провів у в'язниці останні 25 років, втікає, дізнавшись, що все, вчинене ним, було безглуздо, і намагається з'ясувати, хто ж організував ту змову і що стало з його сім'єю. Масайоші Тамімура - детектив, що працює в поліції і намагається з'ясувати, хто ж убив його батька-поліцейського, який вів справу про вбивство 18 осіб із клану Уено 25 років тому.
👉 Останнім героєм виступає Кадзума Кірю і в нього, насправді, доволі слабкі мотиви для розслідування всієї цієї справи, тож він тут більше за звичкою, ніж через свій вплив на історію. Сама історія, до речі, вийшла вельми непоганою, всяко кращою за те, що було в третій частині, і рясніє купою НЕСПОДІВАНИХ ПОВОРОТІВ і прихованих мотивів у звичному для серії стилі, хоча місцями і скочується в зовсім уже феєричний абсурд і ідіотію, навіть за мірками серії, а у фіналі і зовсім перетворюється на якесь аніме, коли чотири герої б'ються з чотирма антагоністами на даху вежі Міленіум у вихорі мільярдів ієн, що розлітаються в різні боки.
👉 Окремо хочеться похвалити роботу над побічними історіями, у трійці був дикий перегин з їхньою кількістю (119 штук, Карл!) і місцями відвертий копіпаст, тут їх скоротили майже вдвічі (до 63) і детальніше опрацювали, пов'язавши з характером і мотивами кожного з героїв, той самий Кірю більше розкривається в побічних історіях. Крім цього є окремі активності, які не оформлені як побічки, але мають сюжетне підґрунтя, наприклад, війна Кірю з кольоровими бандами.
Справжній якудза використовує геймпад
👉 Маючи чотирьох протагоністів на руках, немає нічого дивного, що найбільше змінилася бойова система. Так кожен з героїв має свій унікальний стиль і прокачується окремо. Акіяма примітний тим, що атакує чи не одними тільки ногами і з блискавичною швидкістю. Саеджима це втілення грубої сили та повільних, але неймовірно потужних атак (згодом стиль перекочує до Кірю в Zero). Тамімура має найменше здоров'я, але компенсує свою слабкість можливістю парирувати та контратакувати, а також всілякими захватами. Сам же Кірю є найбільш збалансованим, поєднуючи грубу силу зі швидкими атаками.
👉 Прокачування також змінилося, якщо раніше було лише чотири гілки на вибір і з рівнями в них, то тепер рівні отримали самі персонажі, а за їхнє підвищення нараховуються сфери, які можна витратити на купівлю окремих прийомів і здібностей. Здоров'я та енергія при цьому зростає автоматично з кожним рівнем. Так само можна тренуватися у різних майстрів, вивчати стародавні техніки або шукати "одкровення" - останні перетворилися ледь не на повноцінні міні-історії. Крім того, повернувся знайомий за третьою частиною IR-7 у віртуальній реальності. Тепер це не тільки повторна сутичка з переможеними раніше босами заради нових прийомів, а й один із важливих елементів прокачування.
👉 Окінаву цього разу не завезли, хоча саме Камурочо розширили, додавши можливість відвідувати дахи і підземну частину, на кшталт тунелів і парковки. Щоправда, по ходу історії деякі частини, на кшталт маленької Азії, доведеться спочатку відкривати, граючи за відповідних персонажів. Повернулася більшість міні-ігор, деякі з яких покращили: караоке (тут уперше з'явилася Machine Gun Kiss), риболовля, походи по хостес клубах, дартс, більярд, боулінг, гольф, битви в Колізеї, ігри в аркадних автоматах і все інше, що звично для серії. А ще тут можна збирати сміття і здавати його еко-активісту. Зробимо Камурочо чистим разом!
Детективе, у мене стільки грошей, що я не знаю, що з ними робити
👉 З часів третьої частини графіка трохи підросла, особливо порадував дощ. В іншому це все той же непоганий рівень деталізації, який місцями виправили і підкрутили, що особливо помітно на моделях героїв і різному оформленні міста.
👉 Саундтрек, як і завжди в серії, на висоті, починаючи з композиції, що відкриває групу, і закінчуючи бойовими темами, різними у всіх персонажів.
Yakuza 4 - це:
👌 Всіма улюблені скрімери від Сеги
👌 Хлопець із татуюванням дракона тигра [/strike]
👌 Справжні якудза, що ламають обличчя геймпадом
👌 It's a trap на службі правопорядку
👌 Російська рулетка на три мільйони
👌 ГУМОВІ КУЛІ!
👌 Скарбничка на 100 мільярдів ієн
👌 Справжня черепашка-ніндзя з Камурочо
👌 ♂Fisting♂ за 10 тисяч ієн
Складно не помітити розвиток після посередньої третьої частини. Цікаві герої зі своїми історіями, доопрацьована і різноманітна бойова система, приємний звук і візуал - серія явно не стояла на місці і нововведення четвертої частини в кінцевому підсумку можна назвати успішними.
Діагноз – Traitor’s requiem
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Топ коментарі (2)
ну це база ))
І, як завжди, вельми дякую за огляд :3