Midnight Scenes: The Highway

Ви потрапили у вимір жаху. Ласкаво просимо в Midnight Scenes.

👉 Жанр point'n'click квестів існує вже досить давно, а тому немає нічого дивного в тому, що, маючи на руках сучасні інструменти для створення ігор і сильне бажання творити, навіть одна людина може зробити свою гру в цьому, часто не дуже вимогливому до ресурсів, жанрі. Саме така історія і трапилася з Октаві Наварро, який зміг не просто створити свою гру, а й згодом зробив її частиною цілого альманаху хорор-квестів, який наразі налічує три історії.

👉 Як і в будь-якому подібному альманасі, між окремими історіями немає чіткого зв'язку, схожість простежується в ірраціональній і лякаючій атмосфері загадковості та містики, коли звичайні люди потрапляють у незвичайні ситуації, які повністю змінюють їхнє уявлення про реальність. У цьому плані Midnight Scenes нагадує вже забуту багатьма "Сутінкову зону" (зрозуміло, оригінальний серіал 1959 року, сірі тони гри тільки додають схожості) або, якщо завгодно, передачу "Night Springs" з Алана Вейка. І в грі справді хороші всі аспекти - обрана стилістика, звукове виконання, нагнітання атмосфери і розвиток історії. Але є один нюанс...

Клер Барнс скоро дізнається, які жахи ховаються в темряві пустельної дороги.

👉 Історія розгортається однієї ночі ближче до опівночі (не дарма ж у гри така назва), а героїнею виступає Клер Бернс - дівчина 29 років, яка їде машиною додому, в чому їй не особливо допомагає колесо, що приспустило. Втім, дерево, що впало якраз посеред дороги і в процесі збило стовп лінії електроживлення, допомагає Клер ще менше. Через такий неприємний інцидент дівчина змушена покинути автомобіль і шукати допомогу. І краще б вона цього не робила.

👉 Про подальший розвиток історії більше нічого не скажу, оскільки ми підійшли до головної проблеми гри - її тривалості. У міру всього проходження атмосфера невідомості та нереальності того, що відбувається, лише посилюється, але повноцінної кульмінації дочекатися не вдасться, і все через те, що гра проходиться буквально за 15 хвилин. Так, тоді як у будь-якому іншому горорі героїня мала б перейти у фазу зіткнення з чимось жахливим і ухвалити рішення, як діяти далі, у Midnight Scenes все закінчується лише зіткненням, після якого історія закінчується обривистим фіналом, знову ж таки, через малий хронометраж.

👉 І, насправді, це єдина проблема гри. На відміну від інших хоррорів вона не намагається завалювати гравця скрімерами, а лише пропонує добре вивірену атмосферу. З геймплеєм теж ніяких проблем, він досить простий, але зберігає всі елементи жанру - дослідження оточення, пошук предметів, їхнє комбінування між собою і використання в потрібних місцях. При цьому в оточенні є не тільки предмети для використання, а тому оглядати різноманітні фото та предмети, що підкидають варіантів для пояснення того, що відбувається, цілком цікаво.

👉 Візуал у грі чорно-білий, навіть якщо точніше - це суцільні сірі тони, які добре передають атмосферу, а також мінімалістична піксельна графіка, виконана, водночас, доволі якісно, якщо зважати на те, що над грою працювала одна людина.
👉 Звук також добре підібраний і занурює в те, що відбувається, нехай і ненадовго.

Midnight Scenes: The Highway - це:

👌 Вряди-годи корисне опудало
👌 Болторіз для ламання ланцюгів, закритий ланцюгами
👌 Highway to hell
👌 Затишний сімейний будинок за вигідною ціною
👌 Danger! Danger! High voltage!
👌 Можливість залишитися в машині та просидіти до ранку (ні)

Вельми атмосферна хорор-історія на один вечір із приємною піксельною графікою і колірною гамою, добре підібраним звуковим супроводом та інтригуючою історією, яка могла б бути кращою, якби гра була хоча б удвічі довшою.

Діагноз - Я вже бачив це... у Сутінковій зоні

Midnight Scenes Episode 2 (Special Edition)

Ви потрапили у вимір жаху. Ласкаво просимо в Midnight Scenes.

👉 Оригінальна Midnight Scenes, зроблена зусиллями лише однієї людини, незважаючи на свою вкрай малу тривалість вийшла вельми атмосферним і незабутнім проєктом, який добре передає дух класичної "Сутінкової зони" та зробленим у схожій стилістиці і з відповідними колірними рішеннями. Але перша частина була лише пробою пера, точкою входу в цілий альманах, що наразі розрісся до трьох ігор. Сиквел, а якщо точніше, друга історія (адже прямого зв'язку між іграми немає) за авторством того самого Октаві Наварро вийшла гарною роботою над помилками - збільшена вдвічі тривалість (усе ще замало, але вже тягне на повноцінну історію), більше локацій, повноцінна розповідь із різними персонажами та діалогами між ними та така сама опрацьована атмосфера таємничого й моторошного, що трохи змістила акцент для більшої динаміки.

👉 Взагалі, Midnight Scenes у такому вигляді має вигляд непоганого класичного хорору без обридлих елементів сучасних представників жанру, на кшталт усюдисущих скрімерів, втеч від невразливих супротивників і постійного використання ліхтарика/відеокамери, сподіваюся, ігри альманаху й надалі виходитимуть, оскільки це чудовий спосіб провести вечір.

Вимкніть світло і розслабтеся. Опівнічні сцени розпочнуться після цього короткого слова від нашого Спонсора.

👉 На відміну від The Highway тут історія розгортається значно стрімкіше і вже зі старту, познайомившись із головним героєм - вченим на ім'я Річард Гріффін, ми в ролі протагоніста прощаємося з дружиною і, пославшись на необхідність термінового відрядження, а також ледь не втративши квиток, сідаємо на борт. Від чого так тікає Річард? Що він так дбайливо охороняє у своєму кейсі? Чи зможе він втекти на літаку? - ось питання, відповіді на які нам належить дізнатися, а заразом і покопатися в минулому протагоніста, що не так давно працював у секретній лабораторії й одного нещасливого вечора замість того, щоб піти з усіма на вечірку, вирішив затриматися допізна.

👉 Втім, обійдемося без спойлерів, лише для затравки зазначу, що в один момент історія копіює відомих "Лангольєрів". На відміну від оригінальної гри тут події розвиваються значно стрімкіше, але, при цьому, витримано чудовий пейсинг між відносно спокійними епізодами і тими, де герой явно поспішає щосили, побоюючись за своє життя. Ще однією перевагою гри є те, що все тримається здебільшого на атмосфері, адже невідомість лякає сильніше, а тут цього сповна. Загалом історія логічна, закінчена (а не обривається на півслові як у першій частині), а її фінал чудово передає дух уже не раз згаданої "Сутінкової зони".

👉 У геймплейному плані другий епізод недалеко пішов від першого. Це все ще point'n'click квест, де нам доведеться збирати предмети, комбінувати їх між собою, досліджувати оточення, що не завжди обов'язково для просування сюжетом, і застосовувати знайдені предмети в потрібних місцях. Через зміну темпу гри геймплей трохи спростився, через що взаємодії стали майже інтуїтивними і виконуються вельми швидко (не те, щоб раніше це займало багато часу, але все ж таки), хоча є й винятки, на кшталт головоломки з кодами, логіки в якій, крім банального перебору всіх комбінацій, я так і не знайшов.

👉 Візуально все стало краще. Піксельна графіка в сірих тонах з оригіналу нікуди не поділася (та й не повинна була), але якість виконання помітно зросла. Це стосується більшої кількості анімацій, детальнішого й анімованого оточення, портретів персонажів під час діалогів і загальної кількості локацій.

👉 Звуковий супровід радує слух - чимала частина атмосфери побудована саме на ньому, а нагнітання саспенсу тут виконано просто чудово.

Midnight Scenes - Episode 2 - це:

👌 They don't live
👌 Найневдаліший корпоратив
👌 Таємниця єгипетських пірамід
👌 Тому що в літаку все залежить ВІД ГВИНТА!
👌 One night at Freddy's
👌 Топовий ігровий ПК за розумні гроші
👌 Меддісон у ролі Меддісон

Чудове продовження для альманаху і чудова робота над помилками - збільшена тривалість, багатша деталізація, чудова атмосфера і саспенс, побудований на звуковому супроводі - якщо шукаєте щось на вечір, то до другого епізоду, що майже в усьому кращий за перший, безперечно варто придивитися.

Діагноз - Я вже бачив це… в Night Springs

Midnight Scenes: The Nanny

Ви потрапили у вимір жаху. Ласкаво просимо в Midnight Scenes.

👉 The Nanny - вже третя гра в альманасі Midnight Scenes, що є ігровим аналогом "Сутінкової зони" і зроблений працями однієї людини - Октаві Наварро. Виконаний у стилі старих піксельних ігор, альманах містить химерні та незвичайні хорор-історії, підкріплені геймплеєм у вигляді простенького point'n'click квесту, а розвиток автора помітний з кожною наступною грою протягом півтора років. Якщо спочатку в The Highway була досить коротка (хвилин на 15), але цілком атмосферна історія про дівчину, яка потрапила в аварію посеред ночі, а Episode 2 розповідав про вченого, відкриття якого змусило його в жаху рятуватися втечею впродовж півгодини проходження, то в The Nanny на нас чекає історія двох дітей, батьки яких поїхали і залишили їх із доглядальницею, котра була не проти прогулятися з дітьми в лісі на їхнє прохання, що вилилося в ще одну історію, гідну цієї збірки, яка триває вже майже цілу годину, що є серйозним досягненням для автора.

👉 Утім, крім помітно збільшеної тривалості, гра відрізняється від двох попередніх епізодів й іншими аспектами - найпомітніший з яких - зовнішній вигляд. Перші два епізоди не просто надихалися оригінальною "Сутінковою зоною", а й теж були виконані в сірих тонах, характерних для вже доволі старого серіалу, що додавало більше атмосфери до розказаних історій, дія яких, як і самого серіалу, відбувалася в середині 20 століття. Тут же історія розгортається ближче до сучасності, у 80-ті, і не просто надихається хорорами тих років, а й використовує характерний кольороколір, який сильно відрізняється від уже звичної суміші чорного, білого і різних відтінків сірого. Спочатку незвично, але потім розумієш, що подібне рішення дуже доречно вписується в історію, що розповідається

У сьогоднішньому епізоді двоє невинних дітей зіткнуться зі своїми найдавнішими страхами, і їх переслідуватимуть таємниці з могили.

👉 Як я вже сказав раніше, історія розгортається у 80-ті, у жовтні 1986-го, а героями виступають Олівер і Тіна - брат із сестрою. Їхні батьки змушені поїхати у відрядження і залишають дітей одних удома, доручивши нагляд за ними знайомій дівчині-старшокласниці Віолетті, для якої ця робота не в новинку. Оскільки Тіна засмучена тим, що їй на день народження подарували таку саму іграшку, як і торік, Олівер і Віолетта вигадують розвагу у вигляді походу до лісу, розташованого неподалік від будинку, просто за озером. Олівер, крім усього іншого, хоче потрапити до лісу, бо не так давно загубив там свою іграшкову вантажівку, а також чув від матері історії про розмальовані дерева, яким уже сотні років, а тому хлопчикові не терпиться побачити їх самостійно. Утім, дерева та загублена іграшка - не єдине, що чекає на дітей та їхню няню в лісі, і незабаром їхні життя зміняться назавжди.

👉 Як і в попередніх епізодах, хорор будується не на скрімерах (яких тут майже немає), а на грамотно вивіреній атмосфері та саспенсі, котрий нагнітається впродовж усієї історії. Незайвим буде відзначити й те, що натяки на подальші події є вже на самому початку гри, але достатньо уваги їм приділяєш тільки під час повторного проходження. Персонажів стало більше, ніж у двох попередніх епізодах, як і діалогів між ними, в які тепер додалися опції вибору реплік. На сюжет це ніяк не впливає, лише на те, в якому порядку вони будуть у діалозі, тож варіативність сумнівна, але в рамках історії це не особливо важливо.

👉 Геймплей особливих змін не зазнав - так само вивчаємо локації, знаходимо на них предмети, які потім або комбінуємо між собою, або застосовуємо до оточення, жодної складності немає, усе так само лінійно і потрібно лише для сильнішого залучення гравця до того, що відбувається. Також додали досягнення, не всі з яких лінійні та даються за просте проходження гри - іноді потрібно взаємодіяти з предметами та об'єктами, які не чинять жодного впливу на перебіг сюжету.

Вимкніть світло і насолоджуйтеся цією моторошною історією

👉 Як я вже сказав, третій епізод на відміну від попередніх двох вийшов яскравим і кольоровим, до чого швидко звикаєш і що добре використовується для розставляння акцентів. Водночас помітне натхнення старими іграми, як у самому виборі колірної палітри, так і в ефектах, на кшталт викривлень по кутах зображення або загальної заокругленості, покликаної імітувати ЕПТ-монітор.

👉 Звуковий супровід так само радує, задає тон розповіді та тримає на собі левову частку атмосфери, відсилаючись, при цьому, до культових хорорів 80-их.

Midnight Scenes: The Nanny- це:

👌 Надсучасна дитяча рація
👌 Найкращий симулятор ворони
👌 Дошка уіджі для зв'язку з Utopia Show
👌 Найкращі ласощі для білки
👌 Улюблена багатьма телепрограма Support your indie devs
👌 Батіна схованка з condomes
👌 Найповніша колекція карток по опівнічним зомбі

Ще одна атмосферна робота в альманасі та гарний приклад творчого розвитку, що призводить до більш опрацьованої історії, атмосфери хорорів 80-их і шикарного звукового супроводу. Особисто я з нетерпінням чекатиму на нові епізоди альманаху.

Діагноз - Я вже бачив це в... Сам удома

Midnight Scenes: From the Woods

Ви потрапили у вимір жаху. Ласкаво просимо в Midnight Scenes.

👉 Серія піксельних хорорів від Октаві Наваро стала для мене справжньою знахідкою, адже далеко не кожен зможе розповісти цікаву історію в такому досить обмеженому форматі, грамотно будувати саспенс, тримаючи гравця в постійній напрузі, та ще й загорнути все в формат шоу містичних історій по типу «Сутінкової зони». Тому особливим задоволенням для мене було спостерігати за тим, як з кожною новою грою серії навички автора постійно покращувались, як і якість та довжина його історій, проходження яких виросло з 15 хвилин до майже двох годин а стиль перейшов від класичних чорно-білих хорорів до фільмів жахів із виразними мотивами з 80-х та 90-х.

👉Нова From the Woods не стала виключенням, і хоча я якось пропустив момент її релізу, цей новий проєкт подарував мені не менше позитивних емоцій ніж попередні, і навіть більше, адже історія стала більш комплексною, в ній тепер піднімаються зокрема теми булінгу, проблеми представників ЛГБТ та інтеграції в суспільство людей, які довгий час провели за його межами, не говорячи вже про те, що все це загорнуто в обгортку класичного хорору зі знайомими але добре працюючими прийомами і чималою кількістю відсилань.

Елайджа, вісімнадцять років. Його життя назавжди зміниться з прибуттям нового пацієнта до Центру Фернвуд Крік.

👀 Перша відмінність від інших ігор серії, яка зустрічає нас в From the Woods це той факт, що це не окремий епізод, як було раніше, а пряме продовження попередньої гри – The Nanny, а тому для повного розуміння історії краще ознайомитись і з нею.

💧 Події ж From the Woods розгортаються через десять років в центрі ментального здоров’я Фернвуд Крік, де й знаходиться протагоніст гри Елайджа. В нього діагностували тривожність та деякі інші розлади, через що він і проходить лікування, однак навіть в даному закладі почувається не дуже впевнено через класичне розділення на «крутих», до яких він явно не належить, та «лузерів». Ситуація погіршується ще й через нетрадиційну сексуальну орієнтацію героя, про яку підозрюють місцеві хулігани на чолі з сином головного спонсора центру і всіляко псують життя Елайджі.

💮 Втім все змінюється коли в центр потрапляє новий пацієнт на ім’я Олівер, якого, по слухам, знайшли в лісі, де він провів останні десять років. Зараз же батьки Олівера, щасливі після його повернення але стурбовані його станом, направляють хлопця до центру з надією що там йому допоможуть. Як і Елайджа, Олівер теж не дуже вписується в оточення, адже він мовчазний, відлюдькуватий а іноді й поводить себе відверто дивно, наприклад, розмовляючи з деревом в саду. Однак це не заважає намаганням Елайджі шукати спільну мову з хлопцем і бачити в його особі потенційного друга. В той же час в самому центрі починають коїтись дивні а подекуди і жахливі речі і зовсім незрозуміло, чи їх причиною є прибуття нового пацієнта, або ж щось інше.

🔦 Історія вийшла доволі захопливою, подекуди нагадує твори Стівена Кінга та добре розкривається за відведений хронометраж. Окремо порадувало те, що в грі знайшлося місце багатьом темам крім самого хорору, зокрема вже згаданим проблемам представників ЛГБТ або ж булінгу. Сам Елайджа вийшов досить цікавим персонажем і є таким собі «лузером-жартівником», який хоч і стає жертвою хуліганів але за словом в кишеню не полізе та й загалом не соромиться коментувати чи не всі ситуації, які йому трапляються на очі. А враховуючи те, що герой хоче стати письменником і писати різні хорор історії, не варто дивуватись тому, що він буде вигадувати чимало подібних історій просто спостерігаючи за іншими пацієнтами.

📪 Варто віддати належне і стилю подачі історії, адже добра половина гри це сеанс Елайджи у психотерапевта, на якому він розповідає про події, які вже сталися в центрі і лише ближче до фіналу нас переносять в теперішній час.

🔎 Геймплейно, на жаль, суттєвих змін не відбулося і це все ще класичний point’n’click квест в якому ми досліджуємо оточення, мандруємо різними локаціями та дуже рідко знаходимо предмети, які потім можна використати з інвентаря. Це трохи розбавляється цікавими міні-іграми, а з урахуванням і так невеликого хронометражу гри особливого провисання в геймплеї не стається. Також в грі не раз доведеться обирати репліки в діалогах або навіть окремі дії, однак особливого впливу на сюжет це не матиме.

Quoth the raven, “Nevermore!”

🎨 Візуал серії з кожною новою грою лише покращується, а тому тут маємо досить якісну піксельну графіку, гарні загальні плани та увагу до деталей в невеликій кількості наявних поставлених сцен.

🎷 Робота зі звуком на висоті і гра може похвастатись як атмосферним саундтреком, так і гарно підібраними звуковими ефектами для напружених моментів.

Midnight Scenes: From the Woods – це:

👌 JoeJoe’s Bizarre Adventure: Phantom Roots
👌 Бойова гуска, 1 шт
👌 Класичні сцени з гачімучі
👌 Звичайні іменні ворони
👌 Камери спостереження в туалеті
👌 Акційний тариф Нової пошти
👌 Все ще улюблена багатьма телепрограма Support your indie devs

Прекрасне розширення серії Midnight Scenes і ще одна якісна хорор історія на вечір, з приємним візуалом, якісною роботою зі звуком та підняттям важливих проблем. Вкрай рекомендую, як і попередні ігри даної серії.

Діагноз – Я вже бачив це... у Стівена Кінга

---

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім