Я знаю кунг фу або огляд Sifu

Вітаю, друзі. Сьогодні хотілось би поговорити про гру, яка вже вийшла певний час назад але лише зараз дісталась Стіму, зламавши по дорозі кілька ігрових журналістів. Обирайте зручний для себе формат і приємного читання/перегляду!

Також хочу згадати що цього разу мені допомагав Nazarchik, тому вкрай рекомендую познайомитись з його баченням Sifu на його каналі!

Довгий шлях до Стіму

Я слідкував за новинами стосовно Sifu ще до релізу, однак тоді пограти в неї не вдалося, основною причиною, звісно ж, був початок повномасштабної війни, яку розпочала росія, та й вихід гри в ларьку Свіні й Гальонкіна якось не викликав особливого бажання йти в ЕГС, а тому я побігав в «народній» версії 10-20 хвилин і став чекати нормального релізу на ПК в Стімі. Втім я не міг не помітити, як більшість ігрожурів кричали про високу складність гри і про те, що вони не змогли навіть пройти другий рівень. Не те, щоб я вірив заявам подібних людей, ігрові навички яких викликають серйозні сумніви, проте все ж Sifu стала асоціюватися в мене з високою складністю.

Як би там не було, гра з’явилась в Стімі, я її пройшов і можу сказати, що це доволі якісний продукт, який геймплейно можливо і був розрахований на нішеву аудиторію, але спокійно зібрав аудиторію масову і став доволі успішним. Але чи дійсно гра така складна як її описують? Загалом – ні, після того, як ви навчитеся базовим механікам всю гру можна пройти використовуючи виключно ухилення та спам слабких і сильних атак, повністю забувши про чималу частку прийомів. Однак поганою вона від цього не стає, бо навіть в такому вигляді пропонує купу захоплюючих боїв як з цілим натовпом різноманітних ворогів, так і з босами, шо є сюрреалістичним розбавленням звичної атмосфери гонконгських бойовиків, якою просякнута вся гра.

Бета тест в EGS

А от з технічною складовою не все так добре, як хотілось би. Я не знаю, як так вийшло що хоча гра провела рік в ЕГС, але й досі при старті трапляються рандомні вильоти, пов’язані з Unreal Engine, а в парі сцен помітно просідає ФПС, що, враховуючи графічну складову і вимоги гри, просто смішно.

В стилі Юбісофт

Сюжет в грі максимально клішований для подібного жанру: учень одного з майстрів кунг фу, зраджує свого вчителя (aka сіфу) та з іншими такими ж зрадниками нападає на його оселю, вбиваючи майстра. За всім цим спостерігає син сіфу (ну, або донька, тут можна обирати стать персонажа), однак зрадники швидко знаходять малого та вбивають і його заодно. І на цьому було все, якби в хлопця не було містичного амулету, котрий повертає його до життя і дає шанс помститись, а тому через певний час і після серйозних тренувань головний герой у віці 20 років починає свій шлях помсти, на якому йому треба здолати п’ятьох зрадників, винних в смерті його батька.

Кожен з них досяг певного успіху в житті, а тому хтось займається розповсюдженням наркотиків в міських нетрях, хтось проводить підпільні бої в нічному клубі, у когось своя виставка в музеї сучасного мистецтва а комусь взагалі вдалося досягти вершини корпоративної піраміди і стати однієї з 10 найуспішніших жінок в світі. Вбивця ж сіфу, відомий на ім’я Янь, став займатися допомогою людям, згідно слухів зцілюючи, здавалося б, невиліковні душевні і фізичні рани, таким чином правильність вчинків головного героя піддається сумніву. Втім, в грі більше однієї кінцівки а найочевидніший спосіб досягнення цілі не є єдиним.

Розкриття ж історія ворогів теж подається цікаво, оскільки треба знаходити інформацію про них на рівнях, втім для відкриття деяких дверей на початкових рівнях потрібні ключі, які можна отримати лише на наступних, а тому це ще один елемент, що спонукає до перепроходження.

Натхнення - це цикл. Від моделі до художника. Вливається в роботу, а потім представляється глядачеві.

Too old to die young

Розробники знайшли елегантне і, в той же час, дуже ефективне рішення по демонстрації всього потенціалу бойової системи на початку гри – зробили навчальний рівень де треба керувати Янгом – головним антагоністом, і дали можливість користуватися всіма доступними в грі прийомами. Втім, коли розпочинається основна гра перше, з чим ви познайомитесь, це унікальна для бітемапів механіка старіння. Оскільки в героя є талісман, який воскрешає його після кожної смерті, то в грі немає звичних чекпоїнтів і рестартів, натомість вік героя зростає і чим частіше він помиратиме, тим більше років додаватиметься з кожним наступним разом.

Така механіка може не мати суттєвого впливу на геймплей в межах одного рівня, однак вона критично важлива коли річ йде про всю тривалість гри, адже максимальний вік героя, до якого діятиме талісман – це 70 років, після цього наступна смерть стане останньою і доведеться починати рівень спочатку. Відповідно, якщо ви прийшли до фінального боса в такому віці, то в вас буде лише одна спроба. Подібне змушує перепроходити попередні рівні з мінімальним збільшенням віку перед тим, як рухатись до наступних. Це прямо суперечить звичним ігровим проходженням і частково скочується в грінд, але все ще працює як спосіб самовдосконалення гравця.

God Hand на мінімалках

Коли справа доходить до бою то маємо тривимірний бітемап в якому головному герою доведеться битися як з цілими групами різних ворогів, так і з могутніми босами. Масові бої тут наближені до реальності, а тому вороги як правило не чекають поки ви закінчите з їх товаришем і нападають групами, внаслідок чого після одного пропущеного удару від супротивника може одразу ж послідувати ще кілька від його друзів. Хоча деякі послаблення все ж є, а тому ніхто вам не перешкоджає проводити добивання там гемселити лежачих на землі ворогів.

Прямо як в Sekiro

Крім шкали здоров’я у всіх ворогів та самого героя є ще й шкала структури, місцевий аналог концентрації із Sekiro, що витрачається на блокування атак і якщо дана шкала повністю заповниться, то головний герой на певний час втратить рівновагу а ворогів же можна буде добити одним ударом. Для того, щоб бої були ще цікавішими в грі присутньо чимало різної зброї, починаючи від звичайних палиць і бейсбольних біт і закінчуючи холодною зброєю. Крім того певні предмети на рівнях можна використовувавти в якості одноразової зброї, зокрема пляшки та цеглу, а після прокачки однієї з навичок кількість інтерактивних об’єктів стане ще більшою, оскільки з’явиться можливість штовхати в ворогів різні предмети, що валяються під ногами.

C-C-Combo Breaker

Nazarchik:

Трошки повернемося назад, до структури. Зазвичай її робили в іграх такою, аби постійно була напруга в гравця. А так Сіфу зробила найдивнішу річ, яку я коли-небудь бачив - вона стала між дизайном Квейку та іграми із відновлювальним ХП або щитом. Квейк має таку особливість - якщо ти не атакуєш ворога в тебе забирають здоров’я та щит, що змушує гравця діяти. В іграх із відновлювальним ХП якщо ти почав атаку - ти маєш її закінчити, ти маєш розуміти свій бій, бо інакше твої старання підуть марно. А так Сіфу займає трохи дивну та все ж таки цікаву позицію, адже структура в Сіфу не відповідає за захист у ворога, вона дає вам можливість убити його добиванням.
Але попри це гра все ж таки має броню. Схований в грі параметр, який залежить від сили, частоти, та чіткості ваших атак. І якраз ця механіка позволяє вам оглушати ворогів. І існування нібито подвійної броні, справді додає азарту та прикольності, особливо з Янгом, єдиним босом у якого відновлюється структура.

Що ж стосується самої бойової системи, то в грі є прості комбінації а також на одну кнопку причеплено чотири різні дії для захисту - блок, парирування а також два види ухилення від високих або середніх атак та від низьких окремо. І це вже не говорячи про те, що ще одна кнопка крім бігу дозволяє робити швидкі відскоки в будь-яку сторону, таким чином ухиляючись з лінії атаки супротивника. Загалом, для проходження гри достатньо просто хоч приблизно розуміти як атакують вороги і використовувати ухилення на місці, а тому складність точно не така висока як про це говорили різні ігрожури. Хоча, якщо у вас були проблеми із проходження навчання в Cuphead то ця гра дійсно може виявитися для вас занадто складною.

Крім всього вищезгаданого у героя є окрема шкала фокусу, під час використання якої час сповільнюється а якщо достатньо енергії то можна використати один із відкритих прийомів на якомусь супротивнику для того щоб, наприклад, миттєво збити його з ніг.

Кунг фу на прокачку

В грі присутня прокачка, що реалізована двома способами. Перший – звична купівля нових прийомів, однак їх можна втратити при перепроходженні рівнів, а тому є варіант з витратою більшої кількості досвіду для перманентного відкриття. Другий же спосіб це статуетки на рівнях, де використовуються аж три валюти – за досвід прокачується шкала фокусу, потужність зброї та скидається лічильник смертей, за очки, зароблені на рівні, прокачується відновлення фокусу і структури, вік же дозволяє прокачувати міцність зброї, відновлення здоров’я та структуру. Крім того деякі прийоми доступні для покупки лише до досягнення певного віку а при старінні шкала здоров’я героя постійно зменшується, натомість же зростає його шкода.

Є ще й цікава дилема для перепроходжень, оскільки на кожному рівні є шорткати, що дозволяють дістатись до боса набагато швидше, так, наприклад, можна взагалі пропустити весь музей, за винятком двох стартових охоронців, однак в такому випадку гравець пропустить статуетки і менше прокачається.

Test your might

Після проходження ж гри все тільки починається, оскільки гравець отримає доступ до випробувань, де заробить очки і зможе купувати різні модифікатори та чіти, по типу золотої незламної зброї чи сповільнення часу за бажанням, зможе навіть кастомізувати мувсет та вік на початку рівня і робити багато інших речей, не говорячи вже про доступ до косметики у вигляді костюмів.

Також в гру добавили окремий режим з аренами, що є новими рівнями і пропонують купу цікавих випробувань, серед яких можна зустріти і прості битви де треба якомога менше старіти, і захоплення зон, і навіть відсилки до фільмів у вигляді битви з місцевими агентами Смітами під дощем та зі слоумо або ж зачистку кількох поверхів будівлі в стилі Рейду. Подібних карт з випробуваннями чимало а додатковою нагородою будуть нові костюми та очки для покупки читів і модифікаторів. Ну і не зайвим буде згадати про досить якісний фоторежим з багатими налаштуваннями а також можливість записувати повтори своїх боїв та потім їх редагувати, використовуючи в повторах, наприклад, вільну камеру.

Чи не перетнув би ти кожну лінію? Порушив би кожне правило?

Китайський мінімалізм

В грі простий, майже низькополігональний візуал, але самі локації не тільки кардинально відрізняються, але й мають чимало деталей, в той час як зміна ракурсів камер чи кольорової палітри сильно міняє дух поєдинків.

Звуковий супровід в повному порядку і звуки влучання по ворогам або їх крики перед атакою чудово передані.

Sifu - це дуже якісний бітемап з цікавою core механікою у вигляді старіння, на якій побудована вся гра і яка вчить тому, що кунг фу це шлях постійних спроб та помилок. Має достатньо контенту для перепроходжень, випробувань і просто приємного проведення часу, а тому раджу всім поціновувачам жанру.