Йошіакі Каваджірі — майстер темного фентезі та нуарного екшену, один із тих режисерів, завдяки кому Pinterest і Tumblr повняться епічними скріншотами та GIF-анімаціями. І ви точно бачили щось із його робіт, наприклад Cyber City Oedo 808 або Vampire Hunter D: Bloodlust.
Cyber City Oedo 808 (1990) / Vampire Hunter D: Bloodlust (2000)
Знаєте той тип японських митців, чий життєпис схожий на ілюстрацію вислову «просто береш і робиш»? Йошіакі-сан — один із таких, йому наче судилося стати відомим. Одразу після школи він влаштувався аніматором, кілька років працював над телевізійними серіалами та швидко зрозумів, що хоче не просто малювати чужі ідеї, а створювати власні світи — наповнені неоновими містами, карколомними бійками, демонічними змовами та… принадними жінками.
Що то за японський автор, якщо немає твору про феодальну Японію? «Манускрипт ніндзя» (1993) — одна з найкращих історій про самураїв та демонів із тих, що я бачив
Режисерський дебют Каваджірі відбувся в 1984, а справжній національний успіх наздогнав вже через три роки, після другої роботи, що стала втіленням його авторського стилю.
Ласкаво прошу до міста, що не знає жалю, але натомість дає надію, до міста, яке не просто так зветься «лихим»
Wicked City (1987) — адаптація однойменного роману Хідеюкі Кікучі, автора, який створив цілу низку історій про демонів, вампірів і надприродні інтриґи. Його почерк — це поєднання містики, жахів і відвертих сцен, що перетікають одне в одне, наче сон при температурі 38° у задушливому номері придорожнього мотелю. Фабула, яку він вигадав, ідеально співпала зі світоглядом Каваджірі, і це був справжній подарунок долі. Хлопці буквально знайшли один одного, тож у майбутньому Йошіакі ще не раз екранізуватиме твори Хідеюкі.
Небезпека може спіткати вас навіть у власному ліжку
Надворі кінець ХХ століття. Люди живуть своїм звичним життям, навіть не підозрюючи, що за хмарочосами та неоновими вогнями ховається інша реальність: Темний світ, населений демонами. Але поки що все під контролем, адже таємна угода підтримує крихкий баланс між двома вимірами. Єдина проблема — її термін добігає кінця, і тепер головне завдання забезпечити її продовження.
Подивіться на цю майстерну роботу з кольорами
Ось чому агент Такі Рензабуро отримує доручення охороняти ексцентричного дипломата-медіума, від якого залежить доля мирного договору. Напарницею Такі стає… демонеса Макіе. Це рішення його зовсім не тішить, бо за роки служби він бачив достатньо, щоб не довіряти мешканцям Темного світу. Але Макіе не схожа на тих чудовиськ, із якими він бився раніше. Її бойові навички бездоганні, вона мовчазна, відсторонена… і, що найгірше для нього, небезпечно зваблива.
Холодна та рассудлива Макіе / Дивакуватий дипломат Джузеппе
Ну й звісно, ця місія швидко перетворюється на кривавий хаос, де ніщо не є тим, чим здається. Вороги виходять із тіней, а Такі доводиться не лише боротися за життя, а й вирішувати, кому серед цього пекла насправді можна довіряти…
Як це часто буває з японською анімацією, Йошіакі Каваджірі виступив не лише режисером Wicked City, але й особисто відповідав за дизайн героїв та ключові художні рішення. І одна з найбільш вражаючих особливостей фільму — зображення демонів-жінок. Каваджірі майстерно поєднує красу та моторошність, створюючи образи, які водночас приваблюють і лякають. Вони втілюють спокусу та небезпеку, підкреслюючи тонку грань між бажанням і страхом.
Погодьтеся, виглядає справді моторошно
Тут взагалі багато чого знаходиться у пограничному стані. Оскільки події стрічки розгортаються вночі, більшість сцен утопають у відтінках синього, що підсилює відчуття таємничості та напруги. Це рішення не лише створює візуальну єдність, а й підкреслює ідею того, що межа між світлом і тінню постійно розмивається.
Дуже естетичні загальні плани з автівкою головних героїв
«Лихе місто» поєднує елементи нуару та наукової фантастики, і ця не така вже й популярна суміш робить його ідеальним генератором шпалер. Я почав робити скріншоти безпосередньо під час першого перегляду, але швидко зрозумів, що процес перетворюється на покадрове збереження всієї стрічки. Довелося спочатку отримати задоволення, а вже потім повертатися до роботи.
Яке місто, такі й богослужіння
Правду кажучи, головний сюжетний твіст не стане несподіванкою для спостережливого глядача, але завдяки талановитій режисурі, вражаючому художньому стилю та увазі до деталей Wicked City залишається яскравим прикладом того, як «мультік» може передавати складні емоції та занурювати в гіпнотичні світи — навіть через 38 (!) років після релізу.
Але краще приберіть дітей від екранів — бо й дорослому глядачеві сьогодні стрічка може здатися надто… безсоромною?! Деякі сцени й справді балансують на межі відвертої провокації, але в цьому і є частина її шарму. Це не просто трилер чи бойовик, а іконічне доросле аніме, яке не боїться бути химерним і навіть дещо вульгарним. Таких історій вже майже не знімають, і саме тому Wicked City є важливою частиною анімаційної спадщини — фільмом, що досі вражає своїм стилем і безкомпромісністю.
Таке ж обличчя було і в мене наприкінці перегляду
Дякую за увагу! Якщо вам сподобався цей матеріал, запрошую підписатися на Disks ’n Dinosaurs — блог про поп-культуру 80-90-х років: атмосфера VHS, чудернацькі скарби пройдешнього та фантомна ностальгія за часами повної творчої свободи.
Топ коментарі (2)
Кайф, було реально цікаво 😌
Файно дякую!