Екстремальний спорт, виробничий хаос і відео зі стриптизерками.
Зазвичай розробники намагаються пропихнути в свій проєкт якусь дивну фічу, а видавець їм забороняє це робити. Але бувають і зворотні випадки. Саме така ситуація сталася із BMX XXX - студія Z-Axis хотіла зробити спортивну гру про трюки на велосипеді, але видавець Acclaim наполіг, щоб в неї додали відео зі стриптизерками, жарти про гівно і злягання собак.
BMX XXX - це майже зліпок початку 2000-х, в якому змішалися Jackass, оголені дівки, поп-панк і расистські приколи. Для повного комплекту не вистачає тільки Брітні Спірс і «Секретних матеріалів». Історія розробки цієї гри іноді нагадує пародію, але від того вона стає тільки більш захопливою. На те, якою в результаті вийшла BMX XXX, повпливали GTA 3, серіал Happy Tree Friends і фінансові труднощі.
Взагалі я хотів почати розповідь з переліку - як їх називає Google - спеціалісток із розваг для дорослих, які приймали участь у створенні гри. Щоб інтернет-мандрівники не витрачали час і одразу брали справу в свої руки, так би мовити. Але ніяких відомих спеціалісток до розробки не залучали. Всі дівчата в грі - працівниці нью-йоркського стрип-клубу, їх звати Логан, Калі, Дон і Саманта. Щасти знайти їх в інтернеті, якщо раптом виникне таке бажання.
Іронія в тому, що в грі з підзаголовком XXX ніякого XXX-контенту немає навіть близько. Можна зробити собі героїню, яка кататиметься на велосипеді без ліфчика, а у відео кілька разів показують справжні сіськи. Це рівень ігор про Ларрі Лаффера, перших частин God of War або Dragon Age. Яка-небудь Моніка Беллуччі в найкращі роки показувала сильно більше у мейстрімних фільмах з кінотеатральним прокатом. Не кажучи вже про Сідні Свіні, яка, здається, принципово не з’являється одягненою в кадрі. Здавалося б, нічого страшного. Якби щось подібне було у фільмі, серіалі або книзі, ніхто б не звернув уваги, але BMX XXX прямо бойкотували і забороняли. Але це вже розмова про лицемірство, про яке буде трохи пізніше.
Шон Розен, який був продюсером серії BMX, розповідає легенду, що все почалося в магазині, куди він прийшов купувати велосипед для свого сина. По телевізору показували касету Expendable Youth - нарізку усіляких трюків екстремальних спортсменів, серед яких були Тоні Хоук і - що важливо для нашої історії - велосипедист Дейв Мірра. Шон Розен так надихнувся побаченим, що в той же день написав пітч гри про BMX’и і пішов з ним до керівництва Acclaim, яке дало проєкту зелене світло.
Спершу до розробки думали залучити когось із внутрішніх студій видавця, але Розен каже, що всі вони були дуже посередніми фахівцями і він не хотів віддавати їм гру. Шон звернувся до студії Z-Axis, яка в 1999 році випустила симулятор скейтбордінгу Thrasher Presents Skate and Destroy, який вийшов всього на півтора місяці пізніше першої Tony Hawk's Pro Skater. Гра про Тоні Хоука стала хітом і запустила моду на проєкти про екстремальні види спорту, а Thrasher доїдала те, що залишилося від більш успішного конкурента. Пишуть, що гра від Z-Axis була складнішою в освоюванні і більше давила на реалізм, що, мабуть, і відвернуло від неї чималу кількість аудиторії.
Втім, Шона це не хвилювало. Він запропонував команді ідею свого проєкту і та одразу погодилася зібрати прототип. Z-Axis була невеликою студією без постійного фінансування, тож варіанту відмовлятися у неї не було. Розробники взяли рівень із Skate and Destroy, нашвидкуруч зробили модель велосипеда, посадили на неї якогось персонажа і відправили демо Розену. Він каже, що Z-Axis справилася буквально за кілька днів. Прототип всім сподобався і Acclaim підписала зі студією контракт на розробку трьох ігор.
Команда взялася за роботу, але не вистачало ще одного елементу - медійного обличчя, яке б допомогло просувати проєкт. Вдалося домовитися з Дейвом Міррою, професійним BMX-райдером, який допоміг залучити спонсорів і домовитися з іншими професійними спортсменами про участь у грі. Він також допомагав розробникам скласти список трюків і приймав участь в записі motion capture. Ну, і звісно проєкт отримав його ім’я в назві - Dave Mirra Freestyle BMX.
Реліз першої частини відбувся в 2000 році, а в 2001 вийшло розширене видання оригінальної гри з підзаголовком Maximum Remix і повноцінний сиквел. В різних джерелах називають різні цифри сукупних продажів цих ігор: від 2 до 3 мільйонів копій. До показників Tony Hawk's Pro Skater було далеко, але це все одно серйозний результат. Керівництво Acclaim розуміло, що не зможе стати лідером, але їх цілком влаштовувало друге місце. Працююча формула вже була готова, залишалося тільки робити нові ігри і отримувати прибутки.
В триквелі розробники захотіли додати історію, персонажів і діалоги, щоб гра вийшла за рамки простого катання на велосипеді і заробляння очок. За оригінальним задумом, планували зробити щось типу роуд-муві: команда райдерів мала подорожувати Сполученими Штатами, кататися на великах в усіляких цікавих локаціях і виконувати різні місії.
В тих малочисельних інтерв’ю розробників, які вдалося знайти, всі згадують цей період роботи з великою теплотою. У них на руках був успішний проєкт, дружня команда і офіс, розташований в майже безлюдному індустріальному парку, де можна було спокійно дуркувати. Розробники підривали пітардами старі телевізори, грали в гольф, дивилися «Футураму», каталися на BMX-ах по офісу, ледь не збиваючи прибиральниць, а дехто тижнями міг жити на роботі - в їхній будівлі були облаштовані ліжка і душові кабіни, тож молодим пацанам було досить комфортно. Все було занадто добре і щось точно мало піти не так.
Команда періодично збиралася на наради, щоб придумати, чим ще їхня гра може відрізнятися від конкурентів, яких ставало все більше. Як згадує Глен Іган, який був проджект-менеджером серії, на одній з таких нарад було вирішено зробити гру з дорослим рейтингом. По-перше, розробникам не подобалося, що їм доводиться цензурувати матюки в піснях, які вони додають в свої ігри, щоб вписатися в дитячий або підлітковий рейтинг. А другою причиною такого рішення стали відео Бема Марджери Camp Kill Yourself, які пізніше мутують в Jackass. Команда Z-Axis захотіла додати в третю частину Freestyle BMX усякого прямолінійного гумору і небезпечних та дурноватих випробувань.
Видавець Acclaim, натхненний успіхами GTA 3, вчепився в ідею зробити гру для дорослої аудиторії. З цього моменту Dave Mirra Freestyle BMX 3 почала перетворюватися на BMX XXX. Тепер вже і видавець почав думати, як ще можна виправдати дорослий рейтинг і зробити проєкт ще більш відмінним від конкурентів. На одному із брейстормів хтось пожартував, що можна додати в гру стриптизерок. Всі спершу посміялися, а потім задумалися. Зак Сміт, який тоді займався маркетингом в Acclaim, розповідає, що компанія була не в найкращому фінансовому стані: їй потрібні були великі продажі і вона була готова йти на будь-які ризики. Якщо додати в гру оголених дівок, про неї точно говоритимуть - приблизно така була логіка у керівництва видавця. Про гру і дійсно дуже багато писали і говорили, от тільки в продажі це майже не конвертувалося.
Продюсер Шон Розен зміг домовитися про співпрацю з нью-йоркским стрип-клубом Scores, який наче як вважається дуже культовим та елітним місцем. На Вікіпедії пишуть, що з ним пов’язані якісь бандюки, а також його любив відвідувати Рассел Кроу, коли ще поміщався в екран.
Співробітники Acclaim самі вибрали підходящих дівчат, самі зняли відео з ними і просто принесли розробникам готовий матеріал, який треба було додати в гру. Команда Z-Axis не мала ніякого вирішального слова в цій ситуації, їх просто поставили перед фактом, що в новій грі будуть стиптизерки. Такі зміни в настрої і направленості гри потягли за собою необхідність перероблювати вже зроблену роботу, міняти рівні і вносити правки в дизайн. Розробники були трохи шоковані від того, куди їх завело бажання зробити гру дорослішою, але вони вирішили прийняти весь навколишній хаос і видати найкращу гру, яку тільки зможуть. Геймдизайнер BMX XXX Тін Герреро описує ситуацію наступними словами: «Ми будували скейт-парк, а збудували стрип-клуб».
Щоб написати побільше усілякої дурістіки для гри, студія найняла Воррен Граффа, співавтора серіалу Happy Tree Friends, в якому лісові звірята постійно здихають страшною смертю. І він таки написав. В BMX XXX з’явилися: карикатурний сутенер з сексуально невдоволеним пуделем, азіатський продавець на ім’я Лонг Ханг Кок, проповідник-мормон, закоханий в гігантську надувну жінку, продавець морозива, який просить зібрати для нього жовтий сніг, німецький торговець хот-догами, який в кожному реченні згадує свою сосиску, роботяга, якому треба допомогти просратися, і все інше в подібному дусі. Розробники регулярно запитували у видавця, чи вони раптом не перегнули палку, на що представники Acclaim завжди відповідали, що треба більше. Більше жартів про гівно, більше сексуально стурбованих персонажів, більше всього.
Гру анонсували на E3 2002 року і тоді вона ще називалася Dave Mirra BMX XXX. Ігрові журналісти намагалися зображати професіоналів і розповідати про те, яка в грі фізика, які в ній трюки і таке інше, але все одно періодично зривалися і писали, що класно, бо дівки з сіськами на веліках. Нікого не засуджую, якщо що. Можна зрозуміти.
Про гру писали, говорили, вона була на обкладинках журналів Game Informer та IGN Unplugged, а продюсер каже, що у трейлерів були якісь неймовірні перегляди. Щоб закріпити успіх, видавець запустив сайт, на якому обіцяли, що в грі будуть сутенери, ригаки, сучки, шмари, стриптизерки, космонавти, прибульці і собаки, які люблять злягатися. Окрім цього, була ще рекламна кампанія під заголовком «This is BMX?», в рамках якої публікували постери, які вочевидь мали образити почуття усіляких непідготовлених людей, і конкурс «Міс BMX XXX». Його суть була в тому, що дівчата мали присилати свої фотки, аудиторія сайту їх би оцінювала, а переможницю повезли б в Нью-Йорк на тусіч в тому самому стрип-клубі Scores.
Acclaim взагалі дуже любила такий епатажний маркетинг. Наприклад, компанія пропонувала людям розміщати рекламу Shadow Man: 2econd Coming на могилах їхніх родичів. Казали, що це непогана пропозиція для бідних сімей.
В рамках рекламної кампанії Turok: Evolution обіцяли заплатити 10 тисяч доларів тим батькам, які назвуть свою дитину Туроком.
А просуваючи Virtua Tennis 2, Acclaim грозилася взяти купу голубів, намалювати на їхніх крилах логотип гри і випустити ці «живі білборди» під час Вімблдонського турніру. Коротше кажучи, веселий був видавець.
Acclaim вдалося привернути увагу до BMX XXX. Гра була на хайпі, рухалася до релізу і здавалося, щось ось він успіх. Але на цьому етапі у проєкту почалися проблеми.
Спершу із гри втік Дейв Мірра та інші професійні спортсмени. Кажуть, що коли спонсори Дейва побачили, яка гра носитиме його ім’я, хлопцю пояснили, що після такого ні про які спонсорські контракти він може навіть не мріяти. Acclaim, звісно, могла знову змінити концепцію гри, щоб не втрачати рекламне обличчя, але в компанії вирішили, що справляться і самі. Свого часу сайт GameSpot писав, що Acclaim навіть була рада такому повороту подій, тому що тепер вона мала повний контроль над контентом гри і не мала ні з ким нічого узгоджувати. Геймдизайнер Тін Герреро казав в інтерв’ю, що, можливо, між спортсменом і видавцем почалися проблеми через фінансові питання, тому і стався розрив. Що там було насправді, ми вже не дізнаємося, але факт залишається: Дейв пішов, а проєкт змінив назву з Dave Mirra BMX XXX на просто BMX XXX.
В 2003 році, вже після релізу гри, Дейв подасть позов до суду на Acclaim. Він вимагатиме 20 мільйонів доларів за те, що компанія наче як його обдурила. Йому обіцяли дурнувату пародію типу «Аероплану» з Леслі Нільсеном, але після підписання контракту гра почала дрейфувати в сторону голих дівок. Це наче як завдало неймовірної шкоди його репутації.
Продюсер Шон Розен пізніше розповідав, що це все брехня. Мірра точно знав, на що підписується. Шон особисто літав до нього додому, щоб пояснити нову концепцію. Каже, що Дейв катався по підлозі від сміху і був усім задоволений.
Даний позов закінчився нічим. Сторони домовилися у досудовому порядку, ніхто нікому нічого не виплатив і навіть була заява, що у Дейва контракт з Acclaim аж до 2011 року і вони вже разом працюють над новою грою для наступного покоління консолей. Ця уявна гра так ніколи і не вийшла і, скоріш за все, навіть не перебувала в розробці.
На цьому халепи не закінчилися. Незадовго до релізу, восени 2002, гру почали бойкотувати американські мережі магазинів. Wal-Mart, Toys "R" Us та KB Toys оголосили, що не продаватимуть у себе ці порнографічні покатульки на велосипеді. Це була дійсно серйозна проблема. На початку 2000-х не існувало цифрової дистрибуції ігор на консолях. Що магазини поклали на полиці - те люди і купують.
В Acclaim були впевнені, що гра розірве усі чарти, і не підготувалися до можливого бойкоту. Генеральний директор компанії справедливо обурювався, що до їхньої гри приміняють якісь особливі вимоги, хоча у BMX XXX такий самий дорослий рейтинг як і у тисяч інших ігор та фільмів. Він наводив статистику дорослих гравців, казав, що покупці самі в змозі вирішити, чи підходить їм той чи інший продукт, але вже було пізно. Розробники потім неодноразово казали, що не розуміють цього лицемірного підходу, коли насилля вважається прийнятним для широкої аудиторії, а показ жіночих грудей - страшне табу. І тут з ними важко не погодитися. Wal-Mart спокійно розміщав у себе на полицях ту ж таки GTA 3, не кажучи вже про те, що ця мережа магазинів торгує реальною зброєю, але дівки на велосипедах - це вже перебір.
Насправді це стара тема. В Європі традиційно спокійніше ставляться до демонстрації оголеного тіла, а в Америці більш прийнятними вважають різанину і вбивства. Цю ситуацію підтверджує і вимога компанії Sony, яка змусила розробників прикрити жінкам соски в PS2-версії гри для американського ринку. Але в Європі BMX XXX вийшла на PlayStation без цензури. Найвеселіше, що у Microsoft і Nintendo з цього приводу взагалі не було питань. На GameCube і оригінальній Xbox гра була доступна без скорочень по всьому світу. Окрім Австралії, звісно. Там, як завжди, все заборонили і студії довелося сильно різати гру, щоб отримати віковий рейтинг в цій країні.
І навіть деякі розробники із команди Z-Axis соромилися своєї участі в цьому проєкті - вони попросили замінити свої імена в титрах вигаданими.
Всього за пів року BMX XXX пройшла шлях від нової хайпової штуки до напівзабороненої маргінальної ігрульки. Бойкот від великих магазинів і відсутність медійного імені на обкладинці зробили свою справу. Про гру писали The New York Times та Playboy, але це не допомогло. BMX XXX вийшла в листопаді 2002 і одразу провалилася. За весь час було продано від 160 до 200 тисяч копій. На цьому моменті студія Z-Axis могла і закінчитися, але можна сказати, що їй пощастило. Ще під час розробки BMX XXX команду придбав видавець Activision, який тоді дуже сильно вірив у ігри про різні екстремальні види спорту. Для них навіть завели спеціальний суббренд Activision O2. Правда, швидко стало зрозуміло, що серія Tony Hawk's Pro Skater така одна і більше людям не потрібно. Ніхто не хоче купляти ігри про усіляких серфінгістів і сноубордистів. Activision O2 закриють вже у 2003 році.
І на цьому закінчується історія BMX XXX. Після релізу гри видавець Acclaim проживе ще два роки і збанкрутує в 2004. А в березні цього року стало відомо, що група інвесторів придбала торговельну марку та відновила компанію. Кажуть, що збираються видавати інді-ігри та проєкти за класичними франшизами.
Студія Z-Axis під керівництвом Activision прожила трохи довше. В лютому 2008 її перейменували в Underground Development, а вже в квітні того ж року оголосили про її закриття. Формально студія проіснує до 2010.
За весь цей час вона розробить всього одну гру - X-Men: The Official Game. А також допомагатиме іншим командам Activision.
Глен Іган та Тін Герреро у 2007 році відкриють студію Sanzaru Games. Вона випустить четверту частину серії про Слая Купера, портуватиме ігри для Sony та SEGA, а останні її проєкти - дилогія VR-екшенів Asgard's Wrath.
Шон Розен в 2006 спродюсує гру Marc Ecko's Getting Up, займеться промисловим розведенням коропів коі, а в 2010 стане директором з продуктового розвитку в компанії Yoostar, яка раніше випускала однойменні ігри. Це було щось типу караоке, але не про пісні, а про кіно. Люди мали знімати себе на камеру і грати замість акторів у сценах із відомих фільмів.
Дейв Мірра після банкрутства Acclaim попрацює над грою Dave Mirra BMX Challenge у співпраці з видавцем Crave Entertainment.
А у 2016 році спортсмен вчинить самогубство.
Ну, і раз сьогодні була тема про екстремальний спорт. Пам’ятаєте, був журнал Extreme? Він же ХЗМ. На пізньому етапі він в основному писав про музику і вуличну культуру, а на початку в ньому публікували чимало статей про усілякі екзотичні види спорту.
Ніякої історії не буде. Це вам так, на подумати про часи, коли все було набагато простіше.
Топ коментарі (1)
Ммм, новий відосік найсе)))