Хороша, погана, вторинна Call of Duty: Ghosts

Чи була Call of Duty: Ghosts настільки поганою, як про неї кажуть?

Періодично я люблю повертатися до Medal of Honor: Allied Assault і до старих частин Call of Duty, просто тому що вони веселі і короткі - можна справитися за два-три вечори. В 2021 я вирішив перепройти Call of Duty: Ghosts, щоб таки остаточно для себе з’ясувати, чи була вона настільки поганою, як прийнято казати в інтернеті. В результаті у мене з’явилася певна кількість заміток про сюжетну кампанію, які тоді нікуди не пішли, а зараз я їх трохи причесав і зібрав у невеликий матеріал.

ПК-версія Call of Duty: Ghosts цілих десять років тримала звання найнижче оціненої гри основної серії. Змістити її зміг тільки перезапуск Modern Warfare III. Причин для такого ставлення було кілька. Cтудія Infinity Ward вирішила грати максимально обережно: розробники не стали вигадувати нічого нового, а просто повторили те, що працювало в їхніх попередніх іграх. До того ж Ghosts була першою грою серії для покоління PS4 та Xbox One - люди очікували якогось прориву та і самі розробники теж підливали масла у вогонь, розповідаючи про свій новий рушій. А поверх цього були ще ПК-проблеми і звичні розмови про щорічний конвеєр.

Call of Duty: Ghosts представляли і просували як справжній next-gen для нових консолей. Під час анонсу гри розробники показували деталізовану собаку і те, як для неї знімали motion capture, наголошували, що історію для Ghosts пише не аби хто, а Стівен Ґеґген, який у 2000 отримав Оскар за сценарій для фільму «Трафік», а пізніше, у 2020, отримав дві номінації від Золотої малини за «Дулітла». А також чимало часу приділили розповіді про те, як їхній абсолютно точно новий рушій підтримує усілякі модні шейдери і технології, а також здатен показувати майже фотореалістичні локації і високодетальних персонажів. Окремо сказали, що навіть у риби буде якийсь особливо просунутий штучний інтелект. Це, мабуть, найбільший прикол тієї презентації. Вже пізніше з’ясувалося, що рушій все ж не був новим - розробники просто дуже сильно оновили свою стару технологію.

Повноцінного next-gen’у не вийшло. Ghosts була типовим cross-gen проєктом: трохи чіткіша і красивіша графіка, ніж на попередньому поколінні, але без карколомного прориву, хоча його наче як обіцяли. У Full HD гра йшла тільки на PS4 (та і то лише після патчу першого дня), а на Xbox One видавала 720p і не сильно відрізнялася від версії для Xbox 360. Але на консолях Ghosts хоча б працювала «із коробки».

Гравцям на ПК зовсім не пощастило. З незрозумілих причин гра вимагала щонайменше 6 ГБ оперативної пам’яті і відмовлялася запускатися, якщо її було менше. За даними Steam, у листопаді 2013, коли вийшла Ghosts, у більшості гравців на платформі вже ще було менше 6 ГБ оперативної пам’яті, тож це було досить дивним рішенням зі сторони Activision. Особливо враховуючи те, що насправді гра використовувала близько 2-3 ГБ памʼяті, а цифра у системних вимогах була якимось незрозумілим маркетинговим ходом.

За два тижні після релізу Infinity Ward випустила патч, який прибирав це штучне обмеження і дозволяв запускати Ghosts на комп’ютерах з 4 ГБ оперативки. Втім, до того гравці вже підсуєтилися і самі зробили фікс, який виправляв дану проблему. На сторінці Call of Duty: Ghosts в Steam досі вказано, що гра вимагає мінімум 6 ГБ оперативної пам’яті, але зараз таким навряд когось можна злякати.

Як пише Digital Foundry, ПК-порт Ghosts взагалі був досить хріновим у плані оптимізації. Навіть відеокарта GTX Titan не могла забезпечити стабільні 60 кадрів у Full HD при максимальних налаштуваннях графіки.

Але то таке. Залишимо ПК-проблеми і перейдемо до іншого. З історією від голлівудського сценариста теж якось не склалося. Взагалі отак без підготовки важко згадати, коли подібні колаборації були по-справжньому успішними. Хіба що у Джеймса Ганна і Suda51 вийшло з Lollipop Chainsaw. Але там і гра не стільки про історію, скільки про дурку і треш.

На презентації Call of Duty: Ghosts Стівен Ґеґген казав, що його основною задачею було написати емоційну історію і зробити правдоподібних персонажів, схожих на живих людей. Незрозуміло, навіщо це потрібно Call of Duty, та і вийшло у Стівена так собі.

Головний герой - Логан - німий і безликий аватар, з яким, за ідеєю, має асоціювати себе гравець. До цього прийому питань немає, він чудово працює у десятках ігор, але він не підходить для типу емоційної історії, якою намагається бути Ghosts. Логан ніяк не реагує на вбивство батька, не спілкується з напарниками, не ставить питань і навіть не відповідає по рації, коли його, ретарда такого, шукають в джунглях. Я розумію і приймаю ігрові умовності, але ж це вже не імерсивність, а якийсь позор. Мейсон із Black Ops постійно розмовляє і це ніяк не руйнує занурення, а навпаки допомагає.

По суті, за Логана говорить його брат Хеш, який також слугує ходячим брифінгом і пересувним маркером завдань - у будь-якій незрозумілій ситуації треба йти за Хешем. Сама історія теж досить стандартна для серії і незрозуміло, навіщо для неї був потрібен оскароносний сценарист. США знову під ударом - на цей раз їм загрожує союз країн Південної Америки, який називається Федерація. Про особистість головного злодія Рорка все зрозуміло з перших секунд його появи на екрані, але персонажі невідомо нащо намагаються тримати інтригу фразами типу: «Зараз не час про нього говорити, ми пояснимо все потім».

Заявлений на початку типу постапокаліптичний сетинг досить швидко кудись зникає, і замість зруйнованих міст нам показують стандартні для серії заводи, хмарочоси, засніжені аванпости і джунглі. Повстанці із головних героїв теж такі собі. Замість того, щоб ховатися від ворогів і проводити тихі диверсії, вони постійно ломляться у саме пекло, використовуючи найновішу зброю і усілякі гаджети, які невідомо звідки беруться - їх же наче із космосу розбомбили. Минулорічна Black Ops 6 трохи елегантніше працює з темою агентів, які воюють проти всього світу.

Якщо бути зовсім душнилою, можна було б ще помандіти про те, що історія якась занадто прямолінійна та і з мотивацією героїв все слабенько, але я таким займатися не буду. Call of Duty - це розважальний бойовик, тож все в рамках жанру. Хороші пацани мають завалити поганих пацанів, тому що вони Ghosts і це їхня робота.

Краще поговорити про собаку-компаньйона на ім’я Райлі. З ним сталася неочікувана штука. В першому трейлері показали кілька епізодів з собакою і окремо продемонстрували його модель у розповіді про оновлений рушій. Розробники взагалі не планували приділяти багато часу Райлі, але реакція інтернету все змінила. Люди прониклися цим собакеним і почали його форсити. Продюсер гри каже, що після такої реакції спільноти вони навіть думали розширити роль собаки в сюжеті, але все ж прийняли рішення нічого не змінювати. Райлі став скоріше рекламною мордою Call of Duty: Ghosts, хоча в самій грі у нього небагато екранного часу. Безпосередньо поуправляти ним дають хвилини три максимум, а в більшості місій Райлі взагалі не приймає участь. Але зате він дуже симпатично їздить на джипі, а в одній сцені навіть саджає гелікоптер.

Після виходу Ghosts Райлі став постійною великодкою у іграх серії і супутніх матеріалах.

Взагалі Call of Duty: Ghosts - це гра про втому. Досить часто під час проходження виникає відчуття, що студія Infinity Ward сильно втомилася від серії. Кожні два роки, починаючи з 2003, вони випускали нову частину Call of Duty і в якийсь момент свіжі ідеї просто закінчилися. Ghosts більше схожа на компіляцію найкращих хітів, ніж на самостійний продукт. Розробники брали сцени і ситуації не тільки зі своїх попередніх ігор, а і звідусіль, куди могли дотягтися. Найвідоміший приклад - покадрово повторена сцена із Modern Warfare 2. Або епізод захоплення літака в повітрі, який дуже сильно натхненний The Dark Knight Rises Нолана. І рівень в джунглях, який напряму цитує завдання зі сканером на засніженій базі із MW2, але в декораціях фільму «Хижак».

В іншому все теж як за методичкою: штурм кімнати в slo-mo, стелс-місія, управління гелікоптером, дроном чи іншою приблудою, багато перестрілок - і так по колу. Причому Ghosts ще й не одразу розганяється. Перша третина гри виконана в коричневих тонах і нагадує будь-який шутер середньої руки епохи Xbox 360 і PS3, але чим далі по сюжету, тим яскравішою стає картинка і навіть геймплей трохи розквітає.

Ще розробники зловживають ситуативними ігровими механіками. Дають тобі якийсь гаджет, пишуть на екрані, що треба натиснути, щоб ним скористатися, і майже одразу ж відбирають його. Радіокерована снайперська гвинтівка, сканер, що відмічає ворогів, стробоскоп на гвинтівці - усім цим вийде покористуватися кілька хвилин в найкращому випадку. Хоча для чого потрібен той стробоскоп, я не розумію досі. Можливо, для відсіювання людей з епілепсією, бо користі від нього взагалі ніякої.

В QTE іноді пропонують натиснути максимально неочікувані кнопки. В одній зі сцен чомусь треба нажати клавішу «T», хоча в моїй розкладці вона взагалі не використовувалася і на неї не було повішено жодної дії. В мирних епізодах камера починає дуже сильно хитатися, наче Логан тільки-но ходив у боулінг разом з Романом. А буквально у другому великому бою треба воювати проти боса-гелікоптера, що вже взагалі схоже на тролінг.

АЛЕ про всі ці проблеми Call of Duty: Ghosts починаєш задумуватися вже після проходження. В процесі ж все досить весело, незважаючи на те, що я казав раніше. Якщо ти грав у попередні частини, ти вже майже все це бачив, але все одно іноді гра показує круті сцени, як це вміє робити тільки Call of Duty. Особливо під кінець кампанії, коли дають постріляти в космосі і покататися на танку, який ганяє зі швидкістю спортивної машини. Або фінальне протистояння на потязі, який от-от злетить з рейок, чи сцена, коли підводний човен виринає із-під льоду. Іноді мій внутрішній підліток був прямо у захваті, бо я люблю такі штуки. Ну і звісно порятунок рядового собакена зі зруйнованого Вегаса. Прямо дуже зворушливий епізод.

Я витратив на Call of Duty: Ghosts приблизно шість годин, послухав на фінальних титрах трек Eminem’а і ні про що не жалкую. Гра швидко вивітрюється із голови і за бажанням до неї колись можна буде повернутися ще раз. Власне, таким і має бути попкорновий бойовик.

Ну і до речі, Call of Duty: Ghosts не має ніякого стосунку до персонажа Гоуста із Modern Warfare. Це наче очевидно, але люди в інтернеті іноді плутаються. Ghosts мала бути початком нового всесвіту у рамках Call of Duty, але не склалося.