Трохи думок про гру і кілька історій із її розробки.
В Mafia: The City of Lost Heaven лицьову анімацію створювали за допомогою джойстиків. Типу тих, які використовують для авіасимуляторів. Аніматор слухав звукову доріжку і синхронно крутив джойстиком, змінюючи вираз обличчя персонажа. Те, що ця гра дожила до релізу - вже велика удача.
Чеська студія Illusion Softworks починала роботу над взагалі іншою грою. У проєкту була кодова назва Gangster, і це мала бути гра про автомобільні перегони, щось типу Driver, в якій поліцейський бореться з бандюками, не вилазячи із машини. Але щось не складалося, гра не виходила. Все змінилося, коли за сценарій взявся художник студії Даніель Вавра. Він все переписав, зробивши історію про молодого хлопця, який потрапляє у мафіозну сім’ю. З цього моменту гра зрушила з мертвої точки. Може здатися дивним, що художник раптом став сценаристом, але це легко пояснити. В кінці 90-х в Illusion Softworks працювало трохи більше 10 людей, а отже всі займалися всім. Вавра, окрім сценарію, також відповідав за дизайн і режисуру гри.
В процесі розробки Mafia змінила рушій, втратила мультиплеєрний режим, гру декілька разів переносили і в результаті вийшла вона у 2002 році. І не можна сказати, що її хоч хтось чекав. Автори не поспішали ділитися інформацією, а ігрові ЗМІ з підозрою дивилися на гру від маловідомої чеської студії. Але Mafia стала хітом, хоча, здається, цього не очікував ніхто. Щоб зрозуміти причини її популярності, треба подивитися на гру очима гравця із початку 2000-х. Це зараз немає проходу від ігор з відкритим світом і гарно поставленими катсценами, а тоді з цим було трохи простіше. Mafia дійсно вражала графікою, масштабом, постановкою і операторською роботою. Раптом гра не поступалася за видовищністю гангстерським фільмам.
Все складалося непогано, але «Мафії» трохи не пощастило з датою виходу. Майже за рік до неї вийшла GTA 3, і багато хто почав порівнювати ці дві гри, що зовсім неправильно, як на мене. Формально вони схожі, так. І там, і там відкритий світ і історія про бандита, але на цьому спільні риси закінчуються. GTA - це симулятор карикатурного гопника і пісочниця, в якій достатньо активностей, щоб самостійно себе розважити. А історія… ну, це точно не найсильніша риса GTA 3, хоча майстерну сатиру від Rockstar ніхто не відміняв.
В Mafia все рівно навпаки. Велике і детальне місто - всього лише декорація, яка створює потрібний настрій, в ньому майже нічого не відбувається за рамками сюжету. Конфлікти і події - приземлені. А головне у грі - історія, натхненна кращими гангстерськими фільмами - від «Хрещеного батька» і «Славних хлопців» до «Кримінального чтива». GTA 3 і Mafia - це, якщо хочете, протилежні сторони спектру. Сюжет Mafia навряд би нормально працював у відкритому світі, заповненому додатковими активностями. Щось подібне спробували зробити в Mafia 3, і вийшло не дуже. Гра просто розвалися на дві окремі частини: круто поставлену історію і посередній грінд у відкритому світі.
Окрім сюжету і ТІЄЇ САМОЇ ГОНКИ, про Mafia найчастіше згадують те, що вона була реалістичною. Як показала Kingdom Come: Deliverance, історичність і наповнення ігрового світу великою кількістю дрібних деталей - це частина творчого підходу Даніеля Ваври. Саме за допомогою реалістичних дрібниць він занурює гравця в атмосферу своїх ігор, але не перегинає з цим і не душнить. Баланс ігрових умовностей і дрібних деталей рівно такий, щоб давати враження реалістичності, а не перетворювати гру на симулятор мужичка 20-х років минулого століття.
Наприклад, під час перезарядження головний герой втрачає всі невідстріляні патрони в обоймі. Гільзи продовжують лежати на землі, поки ти не покинеш локацію. В машині може закінчитися паливо, якщо довго не заїжджати на заправку (хоча це ще треба постаратися). Поліція штрафує за перевищення швидкості. Автомобіль супротивника можна вивести з ладу, якщо прострелити йому колеса. Розкид у зброї настільки відчутний, що до цього треба реально звикати. А щоб завантажити ящики у вантажівку, доведеться самостійно їх носити. І так далі - таких дрібниць ще багато. І всі вони працюють на те, щоб гравець краще повірив у реальність того, що відбувається на екрані.
Існує думка, що якби в Mafia було менше поїздок і взагалі не було відкритого світу, гра працювала б краще. Я впевнений, що це точно не так. Без міста-декорації і довгих поїздок на місії і назад зникла б велика кількість цих самих дрібниць і особливого неквапливого темпу гри. Тут ситуація як з Red Dead Redemption. Такі ігри просто не можуть бути швидкими, інакше вся магія зникне.
Поїздки не сповільнюють гру, вони як раз задають їй необхідну швидкість. Машини в Mafia - один з найважливіших елементів. Гравець проводить в них ледь не половину усієї гри, і дуже швидко розуміє, що ганяти на повній швидкості - не найкращий вибір. По-перше, доведеться постійно мати проблеми з поліцією, а по-друге, машини 30-х років не дуже для такого пристосовані. Вони повільні, важко керуються, їх часто заносить і вони тяжко їдуть в гору. У Illusion Softworks вийшов майже автосимулятор. Справа у тому, що після зміни концепції розробники вирішили не викидати напрацювання для гоночної гри, а просто перенесли їх у новий проєкт.
Якщо вже мова про це, треба розповісти про ту саму гонку, яка для багатьох розділила гру на дві частини. А для декого і взагалі стала неканонічним фіналом, тому що пройти далі вони просто не могли. Головна причина, чого так сталося, насправді весела. Як я вже казав, Illusion Softworks починала робити гоночну гру, а тому у багатьох розробників на робочому столі було ігрове кермо, на якому вони гру і тестували. А більшість гравців, ясна річ, керували болідом з клавіатури. Звідси і різниця у сприйнятті складності. Але історії про те, як люди купували собі кермо виключно заради однієї місії в Mafia - не вигадка.
Втім, все могло бути ще важче. Як пізніше розповідав Вавра, початково гонка була ще складнішою. Її трохи спростили перед релізом, тому що один із співзасновників студії ніяк не міг її пройти. Рівно з такою ж бідою стикнулися і гравці. Особисто я у 2002 році витратив на цю місію два тижні. Патча з вибором складності тоді ще не було, та і скачати його я б все одно не зміг. Це оновлення випустили пізніше і зараз гонку можна пройти на Very easy з першої-другої спроби. Тепер це трохи більше схожу на Fairplay.
Але усі ці страждання із заучуванням траси були того варті. Якщо перші п’ять місій в Mafia - це здебільшого їзда по місту (розробники потім самі зізнавалися, що переборщили з цим), то після гонки починається вже справжнє гангстерське кіно. Майже кожне завдання в Mafia - це окрема історія, часто зі своїми особливими ігровими механіками. Перестрілки, погоні і мирні епізоди зібрані у хорошій пропорції: тобі постійно підкидають щось нове і не дають занудитися.
Зараз ти проводжаєш дівчину додому і захищаєш її від хуліганів, а через годину підриваєш готель і влаштовуєш різанину у церкві. Іноді Mafia взагалі починає нагадувати дуже спрощену версію Hitman. Наприклад, місія, в якій треба зіграти роль п’яного матроса на кораблі. Можна тупо забити свою ціль відром або діяти грамотно і дістати схований в туалеті пістолет. А під фінал гри дають постріляти зі снайперської гвинтівки і пограбувати банк. Є навіть одна стелс-місія у багатому маєтку, але от вона зовсім крива. Добре, що на ній хоч не забороняють вирішити все силою.
І все це не просто розрізнені епізоди, а чітка історія трансформації простого хлопця в бандита, який заплутався у житті. Mafia не сильно романтизує злочинців, але одночасно з цим і не займається моралізаторством, вона просто показує, що за кожне рішення героя чекає відплата. Якщо не хочеш грати за правилами, дуже швидко втратиш баланс і загинеш. За таку приземленість гру, мабуть, і пам’ятають. В Mafia немає однозначно хороших чи поганих. Суцільна сіра мораль, якщо хочете. Ще один штрих до реалістичності.
Mafia: The City of Lost Heaven - це та гра, до якої можна повертатися по мірі дорослішання, щоб по-новому подивитися на цю історію. Правда, на сучасних операційних системах доведеться трохи підрихтувати гру власноруч, тому що видавець 2К не сильно подбав про гравців. Версія, яку продають в Steam, страждає від незрозумілого падіння fps і розтягує картинку. Втім, спільнота вже все порішала. Є притомний гайд, який знімає більшість проблем.
Але найкращий варіант - мати фізичну копію гри або ключ від старої версії. Справа у тому, що в 2017 році «Мафію» перевипустили в Steam, вирізавши всю ліцензовану музику, а вона робила ледь не половину атмосфери. Тепер доводиться їздити по місту у повній тиші, репчик із фінальних титрів теж прибрали, а на деяких місіях взагалі трапляється таке, що на сцені грає оркестр, а звуку немає. Музику, якщо що, можна повернути за допомогою мода.
А якщо не хочеться колупатися в налаштуваннях і накатувати усілякі фікси, завжди є ремейк 2020 року. Його робили вже зовсім інші люди, але їм вдалося вловити настрій оригіналу. Так, Definitive Edition стала більш «голлівудською»: десь додали вибухів, десь збільшили кількість ворогів, трохи переписали діалоги і змінили зовнішність героїв, але загалом це та сама гра. Історія та сама, події (майже завжди) ті самі, але от точка зору на них трохи інша. Вона не краща і не гірша, просто інша. А в деяких епізодах ремейк навіть перевершує оригінал. Сцена, в якій Томмі освідчується Сарі, може вибити із рівноваги навіть найстійкіших. Ну і геймплей, ясна річ, став більш звичним для сучасного гравця. В оригінальну Mafia дійсно іноді важко грати: керування і стрільба не найзручніші, а чекпоінтів мало. На це жалілися навіть у 2002 році, так що байка про те, що раніше ігри були хардкорними і це всіх влаштовувало - перебільшення.
Дехто жалівся, що із Definitive Edition прибрали сцену незграбного сексу Томмі і Сари. Ну, дивіться. По-перше, її замінили більш логічним для тієї ситуації епізодом. А по-друге, місія з гонкою нікуди не зникла, так що головна сцена сексу все ще на місці. Особливо на класичній складності.
Якщо не грали в ремейк чи оригінал, або в жодну з них, просто спробуйте. Ці дві гри добре доповнюють одна одну. Та і кращої історії про класичних гангстерів в іграх поки ніхто не зробив. Так, оригінальна гра місцями наче знущається над гравцем, але не треба боятися цієї хардкорності. В плані імерсивності і атмосфери навіть через 22 роки після релізу Mafia добре тримається.
Топ коментарі (0)