Ілюзіоніст із Gearbox.
Ренді Пітчфорд - не просто президент Gearbox Entertainment і продюсер серії Borderlands. Він ще й музикант. Такий собі. Кінопродюсер. Теж такий собі. Професійний ілюзіоніст. Власник журналу про фокуси і фокусників. І взагалі досить слизький тип, який полюбляє фінансові махінації, зберігає порнуху разом з конфіденційними документами компанії і вміє генерувати навколо себе якісь ідіотські скандали.
«Магічна» сторона Ренді ще зіграє в сьогоднішній історії, тож треба зупинитися на ній трохи докладніше. Ренді - внучатий племінник фокусника Річарда Валентайна Пітчфорда, який виступав під сценічним псевдонімом Кардіні. Маючи такого родича, хлопець і сам зацікавився «магією» і усім, що з нею пов’язано. Навчаючись в університеті, він підробляв іллюзіоністом у голлівудських генделиках - показував людям фокуси за гроші. А пізніше його запросили виступати у Magic Castle - штаб-квартирі Академії магічних мистецтв. У 2022 році Ренді придбає цей real-life Гоґвортс. А за шість років до того, у 2016, Пітчфорд стане власником журналу Genii, який публікується з 1936 року і слугує такою собі індустріальною пресою для усіляких магів і факірів.
Простіше кажучи, Ренді дуже любить і поважає мистецтво фокусників. Поки що просто зафіксуйте цю інформацію.
Поки я збирав матеріали про Пітчфорда, наткнувся на смішну штуку. Студія Gearbox була заснована в Техасі у 1999 році під назвою Gearbox Software. У 2015 з’явився видавець Gearbox Publishing, а у 2019 відкрили Gearbox Entertainment, яка стала материнською компанією для обох цих контор. І отут починається прикол, адже у 2019 році у штаті Міссісіпі була заснована ще одна Gearbox Entertainment, яка займається організацією весіль. До цієї компанії Ренді Пітчфорд не має ніякого стосунку, але, якщо чесно, я б не здивувався.
Тепер переходимо до скандалів, брехні і просто дурних ситуацій. Їх у Ренді було чимало, і ледь не кожен випадок заслуговує на окрему розповідь, але сьогодні мова піде конкретно про інцидент з флешкою. Втім, щоб портрет героя був зрозуміліший, я коротко розкажу про найяскравіші халепи Пітчфорда.
Халепи Пітчфорда
Початково Borderlands виглядала як типовий постапокаліпсис кінця 00-х: коричневий фільтр, похмурий настрій, ніякого сел-шейдінгу. Коли гра була готова вже на 75%, розробники злякалися, що вона просто загубиться на фоні Fallout 3 і першої Rage та вирішили кардинально змінити зовнішній вигляд Borderlands. На GDC 2010 креативний директор Gearbox розповідав, що це було щось типу творчого провидіння: студія знайшла новий візуальний стиль гри, просто надихнувшись власними концепт-артами.
Проте Шерлоки із інтернету докопалися до справжнього джерела натхнення Gearbox - короткометражки Codehunters, яка вийшла у 2006 році. Люди почали порівнювати кадри і сцени із гри з короткометражкою і прийшли до однозначного висновку - Gearbox поцупила свій новий візуальний стиль із Codehunters. Видання Kotaku напряму запитало про це у розробників, на що Ренді Пітчфорд прислав розлогу відповідь, яка ні на що не відповідала. Якщо скоротити, він сказав, що художники студії напевно надихалися Codehunters, але так само робила і Valve, яка явно дивилася на мультфільм «Суперсімейка», працюючи над Team Fortress 2. Простіше кажучи, Ренді перевів стрілки і уникнув відповіді.
А коли журналісти взяли коментар у Бена Гібона, автора сценарію і режисера Codehunters, з’ясувалося, що Gearbox зв’язувалася з ним ще до зміни візуального стилю гри і навіть запрошувала попрацювати над грою у якості постановника катсцен, але співпраця так і не відбулася.
Цікава ситуація виходить. Всі в студії знали про короткометражку Гібона, явно черпали із неї стиль і образи, пропонували режисеру співпрацю, але навіть не згадали про Codehunters під час промови на GDC 2010.
Паралельно з розробкою Borderlands відбувалася історія з Aliens: Colonial Marines. Ще в 2006 році SEGA анонсувала, що отримала права на розробку ігор за франшизою «Чужий». У виробництво запустили два проєкти: рольову гру від Obsidian, яка так і не доживе до релізу, і шутер від першої особи від Gearbox. Початково його планували випустити у 2009 році, але до гравців Colonial Marines дісталася тільки у 2013. Причина всьому - успіх Borderlands.
Перша гра серії принесла багато грошей і Gearbox вирішила одразу взятися за сиквел, щоб не втратити момент. У 2010 було вирішено передати Aliens: Colonial Marines на аутсорс студії TimeGate, розробникам стратегії Kohan: Immortal Sovereigns, доповнень для F.E.A.R. і шутера Section 8. Gearbox передала новій команді всі свої напрацювання по грі. Як стверджують колишні співробітники TimeGate, це були якісь розрізнені асети, які не складалися в гру. Не було схоже, що над цими матеріалами працювали чотири роки. Виходить, що Пітчфорд дурив голову керівництву SEGA: брав у них гроші, основну частину витрачав на Borderlands і Duke Nukem Forever, а вже залишки кидав на непріоритетну Colonial Marines.
У гри не було ні готового сценарію, ні бачення фінального продукту. Все ускладнювалося ще й великою кількістю начальників. Продюсери із SEGA хотіли, щоб було як в Call of Duty, а топ-менеджмент TimeGate і Gearbox не погоджувався з цим. Colonial Marines тягли в різні сторони, постійно викидаючи вже зроблену роботу: вирізали місії, персонажів, сюжетні шматки і цілі рівні.
В середині 2012 Gearbox закінчила роботу над Borderlands 2 і забрала проєкт назад собі. Гру знову почали міняти, тому що нікого не влаштовувало те, що вийшло у TimeGate. Colonial Marines дороблювали і перероблювали поспіхом в останній рік, тому що SEGA просто не погодилась би на ще один перенос релізу.
В результаті фінальна версія виглядала сильно гірше за демо, яке показували на E3. Але Ренді Пітчфорд до останнього захищав гру. На сайті Eurogamer є велике інтерв’ю, в якому журналіст намагається з’ясувати у Ренді, чому все пішло не за планом і Colonial Marines вийшла такою, якою вийшла, на що Пітчфорд постійно відповідає, що йому все подобається і якість гри залежить від сприйняття. З такою риторикою боротися неможливо, та і саме інтерв’ю читати теж дуже важко - воно беззмістовне.
Були у Пітчфорда і менш драматичні халепи. Наприклад, він намагався хоч якось привабити людей до свого арена-шутера Battleborn. Якщо не пам’ятаєте, що воно таке, я нікого не засуджую. Battleborn вийшла в 2016 і мала стати конкурентом Overwatch’у, але вже за три тижні після релізу гру почали продавати з великою знижкою, а за кілька місяців онлайн впав до кількох сотень людей в найкращому випадку. В якийсь момент диски з Battleborn почали продавати буквально за копійки, так що вони коштували дешевше болванок. Я не зміг знайти картинку, яка це підтверджує, але точно її пам’ятаю. І от саме до цієї мертвонародженої гри Ренді намагався привернути увагу за допомогою мальованої порнухи. Він постив у себе в Твіттері посилання на сабредіт r/BattleBornRule34. Не виключено, що його створили самі співробітники Gearbox, щоб зловити хоч якогось хайпу, але це не допомогло.
А ще Пітчфорд казав, що у студії немає планів робити Battleborn умовно-безкоштовною. А потім знаєте що? Гру перевели на free-to-play модель розповсюдження.
Перед релізом Borderlands 3 у Ренді Пітчфорда сталася арка протистояння з акторами озвучки. В анонсуючому трейлері люди побачили Різа із Tales from the Borderlands, якого озвучував Трой Бейкер, і одразу ж кинулися питати у актора, чи повернеться він в триквелі основної серії. На що Трой відповів, що буде щасливий повернутися до ролі, якщо Gearbox його запросить. Під цей твіт прийшов Ренді і в своїй звичній манері написав щось дуже розмите про те, що він любить Бейкера і пишається тим, що він озвучував одну з ролей в серії Brothers in Arms, над якою Gearbox працювала до появи Borderlands.
Вже на цьому етапі стало зрозуміло, що ніякого Бейкера у грі не буде. Потім він і сам це підтвердив на одному конвенті. На це Ренді відповів, що чув від аудіо-директора студії, що Бейкер сам відмовився. А Трой у свою чергу сказав, що Пітчфорд все вигадує і він не відмовлявся, його просто не запросили озвучити роль. Коротше, сталася прям драма - нікого нікуди не запросили.
Схожа тряска відбулася і з Девідом Еддінгсом, який озвучував Клептрепа у перших двох іграх і різних спінофах. Його спитали, чи повернеться він до ролі, на що той відповів, що в Borderlands 3 робот розмовлятиме чиїмось іншим голосом.
Еддінгс взагалі не актор. Він займав у Gearbox посаду віцепрезидента з розвитку бізнесу, а Клептрепа озвучував просто по приколу, бо йому це подобалося. У 2017 він покинув компанію і вперше попросив грошей за озвучку, у відповідь на що його попросили пройти нахер.
Описуючи цю ситуацію, Девід згадав про якісь 12 мільйонів доларів, які не дійшли до рахунків студії. І от саме це підводить нас до основної теми.
Ренді Пітчфорд і флешка з ЦП (наче як)
Ця судова драма, як і годиться, починається з позову до суду. У листопаді 2018 року Gearbox звинуватила свого колишнього головного юрисконсульта Вейда Каллендера в обмані і нецільовій розтраті грошей студії. В позові стверджується, що Каллендер взяв у компанії в борг 300 тисяч доларів на купівлю житла, але повернув лише частину грошей і знищив документи, які підтверджували займ. Також Вейду оплатили проходження програми MBA в каліфорнійському університеті. Каллендеру пропонували навчання у якомусь місцевому, техаському виші, але він відмовився. Взамін Вейд обіцяв повернути всі гроші, витрачені на навчання, і працювати в Gearbox до пих пір, доки його додаткова освіта не відіб’ється по емоціях, так би мовити. Кошти він так і не повернув, а зі студії пішов менше ніж через рік після здобуття MBA.
Окрім цього, в позові є цілий комедійний розділ про те, як Вейд витрачав гроші компанії на особисті потреби. Стверджується, що з корпоративної картки Gearbox він оплатив собі сімейний відпочинок і відвідування Disneyland’у, купівлю членства у стрілецькому клубі і аксесуарів для зброї, а також придбав якийсь інфоциганський курс, який мав допомогти йому схуднути і отримати шість кубиків пресу.
Такий багатообіцяючий початок вже як би натякає, що у цьому юридичному протистоянні зійдуться дуже особливі люди. І ці підозри повністю підтвердилися. Вже за місяць, у грудні 2018, Вейд Каллендер подав зустрічний позов проти Gearbox і особисто Пітчфорда. В ньому він навалив чимало цікавих подробиць.
Починається позов зі слів про те, що Ренді - маніпулятор і моральний банкрут, який безсоромно експлуатував свого старого друга Вейда Каллендера. Судячи з твітів Пітчфорда, вони з Вейдом і дійсно були старими друзями, аж поки не перестали ними бути. А далі вже йдуть звинувачення. За словами Каллендера, у 2016 Ренді таємно отримав від видавця Take-Two Interactive бонус у розмірі 12 мільйонів доларів на рахунки власної компанії Pitchford Entertainment Media & Magic. Ренді називав це «Executive Bonus». Ці гроші наче як були авансом за майбутні роялті від продажів ігор, але співробітники Gearbox їх так і не побачили. Халепа тут у тому, що в студії діє система, за якою розробники отримують менші зарплати, ніж в середньому по індустрії, але після кожного релізу їм виплачують роялті. Простіше кажучи, Ренді кинув власних співробітників.
Також в позові йдеться про те, що у Пітчфорда і Каллендера були якісь фінансові непорозуміння через їхню спільну компанію, яка займається нерухомістю. І розповідь про те, як Ренді організував всередині Gearbox такий собі закритий клуб для топ-менеджменту під назвою «Кабінет», кожен член якого мав отримувати невелику частку прибутків компанії. Але це все не дуже цікаво.
По-справжньому круті звинувачення починаються далі. За словами Каллендера, у 2014 році Пітчфорд залишив у техаському ресторані Medieval Times USB-накопичувач, на якому були конфіденційні документи Gearbox і її партнерів, серед яких 2K Games, Sega, Sony і Microsoft, а також «колекція порно з неповнолітніми». Флешку знайшов один зі співробітників ресторану, подивився, що на ній було і зв’язався зі студією, щоб повернути знахідку. Коли це сталося, Каллендер був у відрядженні, розбирався з судовим позовом щодо Aliens: Colonial Marines, і не мав змоги перевірити вміст флешки. Він попросив своїх помічників скопіювати дані з накопичувача, але цьому завадив Пітчфорд: він забрав флешку і наказав знищити усі її копії. Тож Каллендер ніколи на власні очі не бачив тієї самої «колекції порно з неповнолітніми», але йому про неї розповідали.
На наступний день після того, як Каллендер подав позов до суду, вийшов 75 випуск подкасту The Piff Pod, в якому Ренді був запрошеним гостем. Це чисте співпадіння, адже подкаст записали раніше, але саме в ньому Пітчфорд розповів свою версію ситуації з флешкою. Причому для цього не було жодних передумов. Протягом години Ренді розмовляв з ведучими про усілякі штуки зі світу професійних фокусників, але під кінець Пітчфорда перемкнуло і він чомусь вирішив розповісти, яка порнуха йому подобається. Спершу він прогнав історію про те, як у дитинстві давав п’ять доларів бомжу, щоб той купив йому журнал з голими дівками у магазині, а зараз його син-підліток має доступ до безкінечної порнухи в інтернеті.
Ренді вирішив стрибнути у цю кролячу нору, вибачте, і розібратися, що зараз дивляться. Особливо йому припали до душі відео вебкам моделей, а одного вечора Пітчфорд знайшов її - дівчину, яка вразила його в саме серце. Він описує побачене наступним чином:
«Жінка мастурбувала, а коли вона наблизилася до оргазму, із її вагіни полилася велетенська кількість рідини. … Це не був сквірт, я бачив сквірт, це було щось інше. Рідина була білого кольору. І тоді я зрозумів, що вона не секс-працівниця, а йобана чарівниця. … Нам треба помістити її фото на обкладинку журналу Genii».
Ренді настільки вразило побачене, що він придбав ролик у моделі і скачав його на флешку, щоб пізніше розгадати секрет її фокусу з рідиною. Також він повідомив, що нікнейм моделі на сайті був «Only 18», тож все легально. А далі Пітчфорд підтвердив, що забув флешку в ресторані, а якийсь хлопчина повернув її, за що отримав від студії мерч, ігри і «swag», що би то не означало.
Щоб ви розуміли, PR-відділ Gearbox відправляв журналістам посилання на цей подкаст у відповідь на питання про ситуацію з флешкою, тож це типу офіційна позиція. Проте потім щось сталося і зараз цей випуск The Piff Pod доступний без шматка про порнуху Ренді. Повну версію можна скачати і послухати тільки через веб-архів.
Але і це ще не все. У своєму позові Каллендер заявив, що Ренді витрачав гроші студії на проведення закритих вечірок під назвою Peacock Parties, на яких дорослі чоловіки трясли мудями перед неповнолітніми на потіху Пітчфорду. Представники Gearbox, ясна річ, усе заперечували і називали позов Вейда таким, який будується на завідомій брехні і вмілому використанні канцеляриту і лапок. Окремо зазначили, що в театрі Peacock проходять цивільні вар'єте шоу, на яких виступають відомі артисти, і на цих заходах, звісно, ніхто не показує дітям пісюни. До того ж назва Peacock Parties повністю вигадана Каллендером - ні Пітчфорд, ні його дружина ніколи так не називали свої вечірки.
Як пише видання Ars Technica, у заяві Gearbox все представлено так, наче Peacock Theater - це відкритий заклад, у який може потрапити кожен бажаючий, хоча насправді це закритий клуб, куди пускають тільки за запрошеннями, що буквально написано на сайті театру. Також представники компанії заявили, що виступи знімаються на відео, але їх не можна публікувати у відкритому доступі, тому що не всі артисти дали на це згоду. Gearbox навіть запрошувала представників преси переглянути записи у приватному порядку, щоб переконатися, що на цих шоу не відбувається нічого забороненого. Але, здається, ніхто так і не скористався цим запрошенням. Хоча мені вдалося знайти статтю за 2018 рік, опубліковану ще до всіх судових позовів, в якій журналіст VG247 описує свій похід у театр Пітчфорда. Ні про які збочення там дійсно згадок немає.
До цькування Ренді також опосередковано приєднався вже раніше згаданий Девід Еддінгс, який запостив два типу дуже загадкових твіта. В першому він просто написав «Так, це правда». А в другому за допомогою емодзі з зеленою галочкою - що вже серйозно - заявив, що Ренді брехун, шахрай і, можливо, збоченець.
І здавалося б, проти Ренді висунули дійсно серйозні звинувачення, можна було очікувати FBI open up з вибиванням дверей і потрошінням особистих речей Пітчфорда, але нічого такого не відбулося. Сторони якось мляво поштовхалися до осені 2019 року, після чого просто домовилися у досудовому порядку. В результаті ми не знаємо - і вже, мабуть, ніколи достеменно не дізнаємося - чи витрачав Каллендер гроші студії на шість кубиків пресу, чи дійсно у Ренді була флешка з ЦП, чи розгадав він фокус тієї вебкамниці. Нічого не дізнаємось.
Залишається лише спекулювати. Може люди реально наговорюють на Пітчфорда, а він ні в чому не винен. Або у нього дуже хороші адвокати. Або багатим можна сильно більше, ніж усякій челяді.
Топ коментарі (1)
Крута стаття!