Огляд «Пункт Призначення: Родове прокляття» (без спойлерів)

Death runs in the family!

Нарешті світ побачив нову частину багатьом відомої франшизи «Пункт призначення», яка подарувала багатьом людям цілу низку фобій — навіть якщо смерті, пов’язані з ними, у фільмі показані не дуже реалістично.

Нова глава серії отримала підзаголовок Bloodlines («Кровні зв’язки»), яку в нас адаптували як «Родове прокляття». Це наче й має сенс, але водночас не було необхідної потреби в такій адаптації. Та все ж — це не критично.

Оцінки та відгуки на фільм

Фільм тільки нещодавно вийшов, а вже отримав дуже схвальні відгуки як від критиків, так і від глядачів: понад 90 % на Rotten Tomatoes та 74 бали на Metacritic — що досить багато як у порівнянні з багатьма сучасними фільмами, так і в розрізі самої франшизи, яка, попри популярність першої частини, мала не дуже високі оцінки та відгуки.

Оцінка критиків / оцінка глядачів / оцінка на Metacritic:

• Пункт призначення 1: 40 % / 68 % / 39
• Пункт призначення 2: 52 % / 58 % / 38
• Пункт призначення 3: 44 % / 57 % / 43
• Пункт призначення 4: 28 % / 35 % / 30
• Пункт призначення 5: 63 % / 53 % / 50
• Пункт призначення 6: 92 % / 90 % / 74

«Родовому прокляттю» прогнозують дуже хороший фінансовий старт та дохід, що допоможе йому стати фінансово найуспішнішою частиною антології — а то й одним із найкращих фінансових успіхів серед жахів. І з’являється закономірне питання: що ж такого в новій частині, що зробило її шалено успішною на тлі попередніх культових частин? Звичайна ностальгія, викликана 14-річною паузою? Хороша рекламна кампанія? Чи сценарій укупі з хорошими акторами, режисурою та іншими чинниками? І взагалі — чи все так ідеально у фільмі, як може здатися? Нумо розбиратися.

Зав'язка сюжету (без основних спойлерів)

Одразу кажу: у своєму огляді на фільм я намагатимусь уникати вагомих спойлерів. Та все ж, тут будуть моменти щодо основи сюжету, про які я мушу розповісти.

Почнімо з зав’язки. Як і в попередніх частинах серії, у нас є подібна загальна структура події: катастрофа, людина, яка передбачає цю катастрофу, та рятує всіх, хто мав загинути, а потім усі, хто вижив, помирають за загадкових обставин, викликаних втручанням самої смерті. А герої намагаються розірвати цикл, щоби зруйнувати плани (чи то ж «дизайн») смерті та врятуватися самим.

І тут зроблю ремарку для багатьох, хто говорить, що смерті в цій франшизі нереалістичні. Воно-то наче й так, але не забувайте, що всі події підтасовує невидима рука самої смерті, яку в оригінальному сценарії першої частини хотіли зробити живою сутністю. Але від цієї ідеї відійшли та зробили антагоніста невидимим.

Так от. Як я вже сказав, з першого погляду — все як у попередніх фільмах. У 60-х роках дівчина на ім’я Айріс передбачила руйнування високоповерхового скляного танцмайданчика та врятувала всіх людей, запобігши початку катастрофи. Проте смерті таке не сподобалося. А тому, як і завжди, вона йде слідом за тими, хто врятувався, і забирає не тільки тих, хто вижив колись, але й їхніх нащадків — адже, за логікою смерті, вони не повинні були народитися.

І знову ремарка. Якщо хтось скаже, що в цьому сюжеті все тупо, бо в другій частині була вагітна жінка, яка мала народити дитину, щоби всіх врятувати — бла-бла-бла — то одразу скажу: вам варто переглянути уважніше той фільм. Адже правило, що «нове життя здолає смерть», не стосувалося народження дитини. Це просто герої, як і глядач, сприйняли цю тезу саме в такому тлумаченні.

Повертаємося до сюжету. Проте події обертаються навколо родини Кемпбелів — нащадків Айріс, а не її самої чи людей, які вижили в тій катастрофі. Сімейство Кемпбелів є, так би мовити, останньою ланкою плану смерті, яку вона намагається «залатати», а отже, всім їм судилося загинути. Ну, точніше, тільки тим, хто має пряме кровне споріднення. Хоча і тут буде один сюрприз, про який я вам не скажу — бо спойлери.

Головною героїнею фільму є Стефані — онучка Айріс, яка в нічних кошмарах постійно бачить те саме видіння, що й її бабуся в молодості. І так вона згодом дізнається від неї, що за всіма членами родини полює смерть, а тому потрібно їй протистояти. Для цього бабуся дає їй свій щоденник-записник, який складала протягом багатьох років, щоби зрозуміти план смерті.

Хух, думаю, цього вам достатньо для розуміння основи сюжету. А тому більше зациклюватися на ньому не будемо — майже. Просто все це було необхідно для розуміння того, що акценти в цій частині, порівняно з іншими, змінилися. Адже тепер у центрі подій не сама особа, яка передбачила всі смерті, а інша особа — що вже виглядає трохи свіжо порівняно з попередніми фільмами.

Недоліки фільму (чого мені не вистачило) [некритично]

Проте на цьому підґрунті вже виникає чимало сюжетних моментів, які нам, на жаль, не дуже — а то й зовсім не — пояснюють. І це створює кілька слабких сторін фільму. Зокрема:

Відсутність знаків та видінь, чи, як це англійською звучить, foreshadowing-сцен, які натякають на те, хто і як загине. Такі моменти є, але їх дуже мало — щось на рівні «Пункту призначення 5», де їх також було обмаль. Ніколи не думав, що похвалю 4 частину «Пункту призначення», але навіть у ній були ті стрьомні 3D-видіння та зачіпки на фоні, які натякали на долю героїв.

З трейлерів здавалося, що щоденник з малюнками буде інструментом у руках героїв, який допоможе їм побачити майбутнє — як це було з фотографіями у третьому фільмі. Адже на ньому робили постійний акцент і навіть ціле окреме промо. Але, по факту, нічого такого й не було…

Також мене, як і, думаю, багатьох, могло розчарувати відсутність прямого зв’язку нової частини з попередніми. І тут можна звинуватити як трейлер, так і фанатів, які самі собі нафантазували теорій та намагалися все звести під спільний знаменник — начебто всі попередні герої серії це нащадки тих, хто вижив на тій вежі, чи Айріс якимось чином була причетна до їхніх катастроф, щоби продовжити собі та іншим життя. І таких теорій було немало.

Окрім того, сподівань навіювали фрази, які натякали на те, що ми побачимо «народження смерті», що можна було сприйняти як те, що події цього фільму розкриють так званого «Нульового пацієнта» у світі «Пункту призначення» чи щось на кшталт того. Проте нічого такого немає. Тому всі ці слогани досить дезінформативні.

Але про все це можна забути. У новій частині навіть немає згадок попередніх катастроф, окрім пари малюнків, які ми побачили ще у трейлері. І то невідомо точно, чи справді йдеться про попередні частини, а не про випадки смерті інших людей, які вижили після подій 60-х. Та й то — їх показали так швидко, що їх можна пропустити й не помітити. Ну, і є ще один момент, який допоміг поставити крапку в одному з найчастіших срачів на Reddit стосовно розв’язки однієї з частин.

Тобто до чого я веду: «Пункт призначення: Родове прокляття» — цілком самостійна частина серії, якою були 3-та та 4-та, хоч і з деякими відсиланнями на попередників. Зокрема такими, які зрозуміють тільки фанати або якщо ви нещодавно переглянули всі фільми, щоби освіжити події в них.

Що ще любить робити шостий фільм — так це паразитувати, деякою мірою, на другій частині, а саме на епізодах із колодами. Це ж треба, щоби та сцена так запам’яталася, щоби вона мала такий вплив на референси. Але водночас — це своєрідний мінус, адже іншим референсам не приділили стільки уваги чи взагалі не додали. Наприклад, те саме культове число 180, яке фігурувало в попередниках, тут практично відсутнє. Глядачі наче помітили тільки два епізоди з ним — і то такі незначні, що ви їм навряд чи приділите увагу під час першого перегляду. І це мене засмутило, адже я думав, що нам розкриють якийсь сенс цього числа, навіть якщо в оригінальних фільмах воно не мало ніякого сенсу.

Але завжди можна здійснити реткон чи доповнити канон — як-от це зробили з Вільямом Бладвортом, тим самим коронером, якого зіграв Тоні Тодд. Тут розкрили його передісторію. Та навіть так залишаються певні питання щодо його загадкової поведінки в попередніх частинах, яка більше нагадувала слугу смерті. Але, як тут виявиться, все не зовсім так. І знову-таки — спойлерити не буду.

Проте сама сцена з Тоні Тоддом, а саме його діалог, здатна розчулити, особливо якщо ви знаєте подальшу долю актора. Його слова у фільмі можна назвати прощальним листом і нагадуванням, яке дуже влучно вписується в роль як самого персонажа, так і актора. Тут залишається лише поаплодувати.

Позитивні аспекти фільму та легкі недоліки поміж них

Що ж, тепер поговорімо про атмосферу фільму. Хтось віднесе це до мінусів, хтось — до плюсів чи поставиться нейтрально, але фільм не має моторошної чи гнітючої атмосфери страху, як було в перших трьох фільмах. Якщо ви пам’ятаєте, то початкові сцени з титрами були виконані досить кріпово — нам показували різні ракурси кімнати героїв, які натякали на смерть, містику, щось зловісне та неминуче, від чого було не по собі. У третій — це були анімовані кадри елементів парку розваг, які відсилалися на тематику долі, фатуму та виборів, що мають наслідки. Проте наступні фільми, включно з шостим, не мають таких сцен.

Проте загальне сприйняття нової частини все ж приємне. Фільм знятий за сучасною кінематографічною школою, якщо так можна сказати: якість картинки, ракурси, постановка кадрів та сцен — усе на це вказує. І попри це ти все одно віриш, що це — «Пункт призначення», а не якийсь інший фільм. Без вагань скажу, що початок нового фільму та сама сцена катастрофи — це мій топ-1 у франшизі. Вона суперова, я готовий переглядати її вічно: музика (зокрема на танцмайданчику), пейзажі, діалоги — вони тут прекрасні, як і пара акторів у центрі уваги.

Якщо говорити про основних героїв, то серед них можна побачити акторів, яких ви де-не-де вже бачили, та, можливо, геть вам невідомих. Але грають вони чудово. Дуже подобається хімія між персонажами — проте її хотілося ще більше. Деяким, навпаки, не сподобалася тема сімейних стосунків, кажучи, що сімейна драма у «Пункті призначення» — це тупо. Як на мене, навпаки — це новий погляд і підхід, а найголовніше — краще розкриття героїв, їхніх стосунків у родині тощо. А не проста м’ясорубка. Звісно, «Пункти призначення» — це в першу чергу про всі ці смерті, але завжди можна це розбавити хорошими персонажами та діалогами, а не лайном-атракціоном, якою була 4-та частина. Герої харизматичні, запам’ятовуються, мають свій вайб, а тому ви точно матимете свого улюбленця.

Щодо смертей — скажу так: вони прикольні, криваві та жорстокі. Проте більшість із них — досить швидкі, їм не вистачає якогось розтягування, щоби було відчуття, як персонаж страждає (навіть якщо всіх їх дуже шкода) — але саме в цьому весь смак. Єдине, що може зіпсувати враження від цих смертей — це чутливість до графіки. CGI-ефекти вам можуть не сподобатися. Не можу сказати, що вони прям погані, але деяким вони не були до вподоби. Особисто мені було норм, я не примхливий до таких моментів, та й порівняно з 4-ю частиною тут усе набагато краще.

Першу годину фільму смертей, по суті, немає — не враховуючи початок. А потім вони якось ідуть дуже швидко одна за одною. І не знаю, кому як, та кумедно спостерігати, як швидко одна за одною по них іде смерть, не даючи нормально перепочити.

До речі, про слово «кумедно». Воно тут досить доречне, адже фільм отримав ще більше чорного гумору й постіронії, але при цьому не перетворюючись на якусь тупу комедію. У попередніх фільмах були такі епізоди, але не так яскраво виражені. Для прикладу такого чорного слешер-гумору можна згадати першу частину — епізод біля поїзда, третю частину — на святкуванні, коли вивіска розчавила МакКінлі, тощо.

Підсумок та оцінка

Що ж, я наче охопив усі аспекти, про які хотів сказати, упускаючи сильні спойлери і все таке. Є, звісно, кілька моментів, які можуть викликати питання, або кінцівка в когось може залишити змішані відчуття. Проте все це вже міститиме спойлери.

Навіть якщо з цього огляду вам може здатися, що у фільму я відзначив чимало мінусів, що може вказувати на те, що фільм поганий, то це не зовсім так.

Як фанат франшизи та жанру подібної містики, я люблю багато різних деталей та теорій, які збуваються, щось дослідити та отримати додатковий кайф від відсилань. Комусь це може бути надто критично, комусь — навпаки.

У моєму випадку наявність цих недоліків ніяк не занижує загальну оцінку фільму. А тому я сміливо можу поставити 8,5–9/10. З часом, коли емоції пройдуть, можна буде ще раз переглянути фільм, щоб зрозуміти, яке місце в рейтингу я йому дам. Але наразі «Пункт призначення: Родове прокляття» — це топ-3 у франшизі.