У цьому матеріалі Кирило Свідерський, геймдевелопер та викладач GoITeens, розповість, як навчає своїх студентів і що насправді потрібно, щоб стати геймдевелопером.
Як я навчаю геймдеву
Я завжди порівнюю геймдев з кухнею. Майже кожен може приготувати обід вдома, але щоб стати топ-шефом у престижному ресторані, потрібні роки практики та професійні навички. Так само й у геймдеві: одні ставляться до розробки ігор як до хобі, інші – як до професії. Я переконаний, що для досягнення успіху важливо сповідувати другий підхід.
Я не просто викладаю код – я формую підхід до роботи. Геймдев – це не про талант, а про витримку, наполегливість і дисципліну. Це класно простежується на прикладі моїх студентів.
Коли почався третій навчальний рік в GoITeens, я шукав студентів на індивідуальні задачі. Курс курсом, але я сказав стужентам: ваше життя залежить в першу чергу від вас, ви повинні мати свої цілі, своє розуміння до чого ви йдете. На пізньому етапі навчання я очікую, що вже студенти відповідають за себе самостійно – тоді навчання проходить ефективно.
Мій випускник Антон, коли прийшов до мене, не знав нічого про програмування. Я сказав йому зробити 30 задач за тиждень. Він зробив. Потім ще. І ще. Тепер він працює на Unreal Engine, закриває різні задачі і є надійним спеціалістом.
Те саме з моїм учнем Ярославом, якому ще немає 17 років, але він уже працює зі штучним інтелектом у геймдеві. Його історія якраз про те, що завзяття у гейдеві переважує таланти. Коли я завчасно заходив на урок, Ярослав завжди був одним з перших присутніх учнів. Під час навчання він був ініціативний.
Коли на третьому семестрі група робила свій перший великий проєкт, майже усі діти в команді стикалися з проблемами, вигоранням, а Ярослав просто працював. Він тоді для мене розкрився. На початок курсу він для мене не був найсильнішим, але в своїй команді під кінець він став сильнішим завдяки своїй стабільності і терплячості.
Дивлячись на випускників, я бачу, що моя філософія працює. Остап Леонов – ще один мій студент – почав працювати у 16 років, у 17 приєднався до моєї компанії, у 20 – став тімлідом із зарплатою понад 5000 доларів. Як? Повний фокус і працездатність. Він знав, що хоче, і йшов до цього. Коли я питав його під час навчання о 10 ранку чи він за компом, він вже щось робив. А якщо йому було від мене щось потрібно, він чекав до останнього – навіть тоді, коли я звільнявся тільки о 10 вечора.
Те саме можна сказати про Данила Норкіна та Івана Бузиного, які ще під час навчання отримали роботу в ігровому стартапі й тепер мають цінний продуктовий досвід.
Unity чи Unreal Engine?
У нас більшість дітей починають свій шлях з Unity. Я вважаю, що для новачка, який хоче створити новий продукт, а не просто навчатись, Unity простіший. Я не кажу, що він загалом більш простий, але саме для початківців, які хочуть творити, там є менше нюансів, на які треба спиратись. Unreal Engine – більш монструозний рушій, заточений під великі проєкти та команди.
Часто мене питають, з чого починати. Unity чи Unreal Engine? Я не вірю в універсальні рецепти. Але якщо ти починаєш, і тобі потрібен результат – Unity. Якщо ти хочеш будувати великі проєкти – Unreal Engine.
Я завжди наголошую, що рушій – це не магія. Це просто інструмент. Головне – твоя здатність навчатися.
Томас Ленг казав: “Я не вірю в талант, але вірю в залізну дупу”. Я згоден. Талант без праці нічого не вартий. Геймдев вимагає витривалості. У цій сфері не перемагає той, хто найрозумніший, а той, хто може стабільно працювати.
Чудес не буває. Люди, які чесно працюють, приділяють цьому час, не роблять просто домашні завдання, а роблять себе – вони досягнуть більшого.
Чому геймдев – це більше, ніж просто розробка
Геймдев – це не тільки про технічні навички. Це про здатність працювати в команді, приймати рішення, брати на себе відповідальність.
Я завжди кажу студентам: “Я можу допомогти, дати можливість, але ти сам вирішуєш, як нею скористатися”. У цьому сенсі геймдев нагадує спорт. Як у тій школі боксу, де ім’я ще треба заслужити. Там учень спочатку отримує смішне або навіть образливе прізвисько, і тільки після того, як він доведе свою силу та витримку, його починають називати інакше.
Може, це не педагогічно, але це працює. Якщо є система і люди йдуть по ній, то система їх кудись виводить. Якщо викладачі вважають, що математика не потрібна і домашка не важлива, то система їхніх учнів вперед не витягне.
Я підтримую контакт з тими учнями, хто схожий на мене, цікавиться іграми. Саме ці діти й формують майбутнє індустрії. Хоча ринок ІТ став більш конкурентним, я вірю: якщо студенти у 17-18 років виходять на свою першу роботи, то значить цей вихід не такий вже і неможливий.
Я бачу, що ринок змінюється. Бачу, як зростає попит на Unreal Engine, як навіть у кінематографі використовують технології з геймдеву. Наприклад, у новому фільмі “Володар перснів: Війна Рогіримів” є Senior Unreal Engine девелопери. Це показує, що майбутнє у нас є.
Люди завжди будуть грати в ігри. Можуть падати зп, можуть бути скорочення, але люди завжди будуть розважатися – сфера розваг все ще буде потрібна.
Топ коментарі (0)