Геніальність студії Shaft на прикладі Monogatari

Вступ

Увага, можуть бути невеликі спойлери
Усі чули про Shaft, чи то через Мадоку, чи то через інші їх, меньш популярні роботи. Але всі їх проекти об'єднує одна річ - режисура. Дивний монтаж, фірмені "повороти голови", "мертвий" задній план і ще багато інших прийомів. Сьогодні я хочу вам повідати мої спостереження про їх стиль після перегляду майже усіх частин "Monogatari". Тут буде багато шизотеорій, котрі можна дуже легко розбити, але вважайте що попали на таку собі кухню на вечірці, де п'яний знайомий вам вже хвилин 20 якусь маячню розповідає.

---

Опенінги

Кожне аніме починається з опенінгу, що задає фон для майбутніх подій, він або сумний, якщо це трагедія, або веселий при комедійному настрою твору. Унікальність "гатарей" продивляється і тут, бо в кожній арці свій опенінг зі своїм персонажем, арка в середньому йде серії 3-4 (іноді більше), тому набриднути вам опенінг просто не може, але в цьому є і мінуси, заслухатися ним не дають і приходиться на ютубі виправляти це діло.
Опенінги співають сейю персонажів - тобто якщо це арка Майой, то і співати буде вона (виключенням є тільки арка Шинобу, там просто якись хор, бо сейю відмовилася співати). І тексти пісень як раз таки розкривають нам події, звісно на нас, українців, воно не діє, бо японську мало хто знає, але текст у пісні для японців, напевно, слугують ще одним рівнем занурення.

Ось, іди праворуч. Потім йдіть ліворуч.
Ой, якою б дорогою я не піду,
Я закінчую ніде. Як набридливо!

Мій максимально неправильний переклад з англ, але суть ви уловили

З візуального ж плану, вони теж підкреслюють персонажів, наприклад романтичний настрій і постійне показування Арарагі як більш "сірого" персонажа в опенінгу Renai Circulation (може позначати, що для Надеко він нерозділене кохання чи то взагалі спойлери на наступну її сюжетну арку)

З цим опенінгом доволі круто граються, коли в другій арці Надеко нам показують частини його, але вже у реверсі, наче повертаючи час назад, коли ще Надеко мала прокляття змії (але в цей раз вона йде до нього добровільно). І текст стає більш наглішим, якщо так можно сказати, замість

"Дякую боже що зустріла тебе"

стає

"Мені не потрібен світ, котрий не робить так як я бажаю
Єдину річь котру я хочу - все, все, все, все"

Я б міг вам розписати ще про опенінги, наприклад той з Гахарою і Кайкі, котрий віддає вайбами аніме 80-90х і постійно робить зміну мальовки на нього, але тоді пів статті буде про опенінги, а воно вам не треба.
Думаю я зміг вам передати хоч трошки свого СПГС, а поки підемо далі.

---

Задні плани

Як я казав на початку, особливістю шафтів є так званий "мертвий задній план". Так як оригіналом є новелла і там зазвичай не описують світ навколо (якісь деталі описують, але не розповідають розташування багатоповерхівок і тд, бо це може занадто загрузити мозок читача непотрібним), то думаю саме з цієї причини було вирішино зробити фони "мертвими".

Вони все ще залишаються красивими, іноді навіть дуже, але при цьому не перетягують ковдру на себе і зазвичай підкреслюють персонажа, щоб ми могли його краще бачити. Кольори теж грають велику роль у взаємодії з глядачем, тут і там у статті я буду про них згадувати як додатковий елемент оповідання.

Красивий, але одноманітний в своїх кольорах світ, котрий підкреслює головних героїв і замість краси, глядач зазвичай дивиться на персонажів, бо саме вони увагу привертають.
Дуже Шафти полюбляють фабрики, герої часто проходять повз них. Якийсь символізм за цим я не побачив, але впевнений що хтось зможе це якось інтерпретувати.
А ось що цікаво так це школа, де жила Шинобу.

Вона якась дивна, не знаходите? Нащо там дерево? А відповіді насправді нема, бо сам директор аніме сказав, що це йому просто прийшло у голову, але думається що є в цьому символізм, хоч і скоріш за все витягнутий з пальця. Ім'я Арарарарарагі можна перекласти як дерево, на це навіть напирає Кайкі при знайомстві, кажучі, що його ім'я є протилежністю Койомі. Ну і "Арарарарарагі- дерево" у Кізу, тобто можна сказати, що шкільне дерево красиво перегукується з іменем ГГ. І доволі цікаво, що саме біля неї (або саме у ній) основні події відбуваються.

Так як першоджерело новела, то аніме має багато розмов і тут теж фони відіграють свою роль, персонажи постійно щось роблять під час розмов, життєва річ, але перебільшена у гатарях, ось звичайна розмова у аніме, я відключив субтитри, щоб було з мінімальною кількістю спойлерів.

Як бачите, ракурси постійно міняються, персонажи взаємодіють трохи з оточенням (сидять на партах, наприклад, котрі доволі часто так з'являються як елемент оточення героїв і завжди виглядають так дивно).

---

25 кадри

На протязі усієї статті ви бачили оці самі "25 кадри" з назвою кожного розділу. Тут вони просто для краси, але в аніме вони відіграють свою наративну роль.
Увага, зараз буде велика кількість СПГС!
Так ось моя теорія полягає в тому, що це кліпання.
Давайте трошки детальніше. Як я казав раніше, першоджерело це новелла в котрій усі події відбуваються від першої особи (іноді ця особа змінюється з Арарарагі до інших персонажей, як то було наприклад в арці "Тигр Цубаса", де Ханекава головна героїня). І тому я думаю що автори могли впринципі зробити прийом для позначення цього. Давайте приведу приклад, котрий мені запам'ятався:

Сцена у машині, коли дівчина шепче головному герою на вушко (1:13) з'являється "рожева сцена", котра думаю і так зрозуміло, що показує пікантність сказаного, ми не чуємо що вона каже, але через емоції Арраарарарагі та рожевий можемо плюс мінус зрозуміти про що вона.

Як я і казав раніше - кольорі важливий аспект режисури Моногатарі.
Плюс мінус люди в інтернеті, ну і я звісно, притримуються думки про особливе значення для деяких кольорів (а їх багато).

• Перший і найвживанніший це чорний кадр, він просто показує кліпання, нічого важливого не робить, але без нього було б не так круто.
• Другий, червоний, теж часто використовують, але вже щоб позначити збуджений стан героя, він може злитися, або рум'яніти або ще якось емоцініювати. Інші ж кольори в різних ситуаціях можна по різному адаптувати, як наприклад рожева сцена у прикладі вижче, або сцена в авто, нажаль на відео не попало, але там був момент з чорною сценою, але сцена була коричнева, бо у той момент Койомі світило щось у лице і він при закритті очей бачив світло-коричневий.

---

Інше

Є ще декілька прийомів цієї студії котрі на мою думку зроблені просто заради краси, я не можу нічого сказати особливого про ті самі "Шафтівські повороти", іноді вони просто так з'являються, може щоб додати якого пафосу і розбавити довгі діалоги, але судячи з того, що фанаткою їх є Гахара, то можна сказати що вона просто шуткує так). Також фокус на лицях в дивних позах (не рахуючи повороти голови), теж думаю були зроблені для розважального елементу. Ще відомою рисою є посилання, Monogatari полюбляють робити відсилки на різні твори, але половину ми не зрозуміємо, бо це або Дораемон або якісь інші "бумерські" аніме, хоча є і з популярних медіа, такі як Титани, Оселя Зла та інші. Ось топ моїх улюблених:

Посилання на Шоушенк

Ну і на блейдранна

---

Висновок

Отже, сьогодні я вам повідав трохи про свою любов до Shaft, однієї з кращих анімаційних студій. Звісно я не зміг і половину висловити наскільки сильно я люблю їх стиль, багато забув, багато ще не зрозумів, але меньш прекрасною її режисура не стає, а тільки кращою від розуміння нового шару авторської задумки.
На мою думку, Monogatari - краща адаптація з колись існуючих, із нетерпінням чекаю на нові адаптації, бо автор ще пише, Койомі вже працює поліцейським і його чекають ще інші пригоди.
А вам дякую за прочитання цієї СПГС маячні! Прекрасного вам дня!
P.S Гахара - краща дівчинка тайлту.