The Witcher 3 - гра року.

Так, The Witcher 3 - моя гра 2024 року.

Я грав у третього Відьмака в 2016 році і тоді вона не викликала у мене якихось емоцій - хороша гра, пройшов, в основному головний сюжет, не особливо звертаючи увагу на побічні квести, отак швиденько пробіг і забув. Потім вийшли доповнення, які отримали чудові відгуки гравців і я купив Game of The Year Edition, яка пролежала в моїй бібліотеці аж до цього року.

Тож, нарешті, захотілось мені чогось фентезійного і я, взявши два мечі, погнав кришити монстрів, і не тільки їх, по всьому світу. Але цього разу я не оминув увагою квести і відьмачі замовлення, а це, я вам скажу, як уже кваліфікований мисливець на монстрів, велика і смачна частина гри. Вони цікаві, майже кожен квест має свою маленьку історію. От, наприклад, розумні монстри об'єдналися і заманили Геральта в пастку, щоб смачно його відгамселити. Та всілякі привиди і хитрожопі відьми, які так і хочуть наєбунькать відьмака задля своєї вигоди. І у них це виходить, визнаю, я купився і не раз.

Та і взагалі у світі Відьмака повно всіляких істот, людей,ельфів, які хочуть тебе обдурити (діти в тому числі - не вірте дітям у всесвіті Відьмака, моя вам порада).

Це все створює доволі живий світ в якому цікаво проводити час, цікаво стежити за історією, персонажами і головним героєм, який, у моєму випадку, приймає те, що Цірі стала дорослою, самостійною, і довіряє їй та її вибору.

Мені не хотілося, щоб гра закінчувалася, хотілось ще побути в цьому світі. Тож, після фіналу основної історії, я вирушив у Туссен. Прийшов час ознайомитись з DLC Blood and Wine.

Це, я вам скажу, офігенне доповнення: цікава історія; світ лицарів і вродливих леді, заради яких ці лицарі готові загинути, іноді доволі безглуздо, аби тільки отримати прихильність дами свого серця; і, як виявилось, світ вампірів, стародавніх вампірів, які тут дуже круті.

Вампіри в Blood and Wine можуть всипати по самі помідори, це неймовірна сила, яка знищує все на своєму шляху. Тож, якщо побачите самотню жінку в капюшоні, моя вам порада, уматуйте подалі, бо отримаєте повну торбу.

А ще Туссен - це Корво-Б'янко, власна вілла Геральта, де можна відпочити і бахнути винця.

Blood and Wine - це саме та частинка гри, якої мені не вистачило після проходження The Witcher 3. Після цього доповнення я зрозумів, що от тепер вже я в Відьмака награвся. Фух, нарешті.

Але... Є ще одне DLC - Hearts of Stone. Його я проходив під час основного сюжету і це доповнення нормально так вписано в гру(можна навіть познайомитися з жінкою, яка була закохана у Весеміра, і йому про це розповісти).

Та головний діамант Hearts of Stone, не рахуючи Девіда Бекхема в ролі Ольгерда фон Еверека, - це Гюнтер О'Дімм, або Скляна Людина, або Пан Дзеркало - антагоніст спостерігати і слухати якого одне задоволення. На мою скромну думку Пан Дзеркало - один із найкращих падлюк у відеоіграх.

Hearts of Stone - гідне доповнення, яке варто уваги.
Ось така у мене гра року 2024.
Дякую, що прочитали. З прийдешнім Різдвом всіх мешканців Кутка!