Ігровий наїдок: у що я грав цього травня

Привіт! Мені захотілося трішки відпочити й поговорити з вами про відеоігри, у які пограв цього травня. Розповісти є про що, оскільки, як мені здається, місяць видався доволі продуктивним. Можливо, ця писанина допоможе людям, які ще не визначилися, чи слід грати в перелічені мною проєкти. Ще один момент: я не розповім про всі ігри, які встиг спробувати за цей час. Зупинюся на тайтлах, у які награв хоча б три години й сформував думку про них. Розібралися — тепер до справи.

Final Fantasy VII Rebirth

Маю цікаву історію знайомства з серією ремейків Final Fantasy VII. Так склалося, що мені не подобаються японські ролівки. Я ознайомлювався з різними представники жанру: Yakuza, Dragon Quest, Octopath Traveler і тп — але жоден з них не зміг зацікавити надовго. Десь був нудний ігровий процес, десь максимально пласкі персонажі, а десь надто високий градус японського безумства (у деяких моментах від Yakuza боліла голова🌚).

Із серією Final Fantasy я не знайомився спеціально, оскільки побоювався такої величезної серії ігор, та й минулий досвід відбив у мене все бажання знов поринати в цей жанр. Але так вийшло, що моя дівчина є великою фанаткою фінальної фантазії, яка не закінчується вже декілька десятків років. Вона переконала мене спробувати першу частину ремейку Final Fantasy VII. Підійшов я до цього зі скепсисом, але спробував — і мені сподобалося, попри дуже погані додаткові активності.

Потім вийшла Rebirth, і я її придбав без якихось сумнівів, провів у ній два місяці й награв приблизно сотню годин. Але цього виявилося замало, і тому цей гейтер японських ролівок почав друге перепроходження на високій складності. Чому гра так мені сподобалася? По-перше, вона бере слабкі сторони першої частини й недурно їх прокачує: процес дослідження локацій став набагато цікавішим, додаткові активності на декілька голів кращими — дуже багато якісного контенту. По-друге, момент, який мені сподобався ще в першій частині, — це те, як у грі побудована подача сюжету та взаємодія з персонажами. Розробники змогли збалансувати оці ось типові японські “що відбувається, бляха” моменти й серйозні та драматичні елементи. У Rebirth це покращили, додали більше взаємодій з персонажами. Хоча вони доволі поверхневі, але роботу свою виконують: за напарниками цікаво спостерігати, ти до них звикаєш.

Чи раджу я гру? Однозначно. Зверніть увагу на серію ремейків Final Fantasy VII, особливо якщо ніколи не грали в японські ролівки й хочете спробувати. А якщо вам не сподобалася перша частина, то дайте Rebirth шанс, бо розробники провели серйозну роботу над помилками.

Dave the Diver

Давно поглядав на цей проєкт і от нарешті пограв і пройшов. Чи змогла затягнути гра? Так. Чи надовго вона це зробила? Ні. Я думав, що буду грати в неї десятки годин, повністю пройду весь контент, навіть виб’ю всі досягнення. Не так сталося, як гадалося. Спочатку гра сприймалася як геймерський клондайк: хороший візуальний стиль, круті ролики, велика кількість механік. Але з часом починаєш розуміти, що велика кількість цих механік негативно впливає на їх якість, бо всі вони дуже поверхневі й швидко себе вичерпують. Тому вийшло так, що в один момент я покинув увесь додатковий контент, пробіг сюжет й забув.

У жодному разі не кажу, що гра погана, я можу її рекомендувати. Проте радив би не сильно заглиблюватися в додаткові активності, так вона вас не втомить, а буде працювати як такий собі атракціон, який здатен розважити й зацікавити годин на двадцять.

Days Gone

Божечки, як же хочеться полюбити цю гру, але в мене не виходить. Це десь третя спроба занурення в постапокаліптичний Орегон — і знов невдала. Мені дуже подобається вигляд локацій Days Gone й атмосфера загалом. Не менше я кайфую від головного героя гри, за ним цікаво спостерігати через його живу поведінку.

Але, на жаль, переваги Days Gone не покривають її недоліків, бо все інше в грі зроблено дуже нудно: нудно досліджувати локації, нудна бойова система, сюжет я теж не розсмакував. Крім цього, дратує пошук палива для свого мотоцикла. Ця механіка могла б працювати, якби транспорт не треба було заправляти настільки часто (уявіть, якби в GTA вас кожні 10 хвилин змушували заїжджати на заправку).

Дуже прикро, бо я бачу в грі втрачений потенціал, через це вона програє іншим іграм Sony з відкритим світом.

Paper Mario: The Thousand-Year Door (2024)

Я дуже чекав виходу Paper Mario: The Thousand-Year Door на Switch, оскільки, попри змішані відгуки, мені сподобалася Origami King, якщо не брати до уваги бойову систему, від якої на середині гри вже нудило. І от нарешті дочекався, почав грати й залишився задоволеним. Хочеться зазначити, що гра 2004 року, хоч і трішки облагороджена, відчувається набагато комплекснішою, ніж Origami King. Тут банально більше механік та краща бойова система. Досліджувати світ також цікавіше, бо гра поступово дає тобі різні здібності й має більш виражені елементи метроїдванії. А я таке люблю.

Paper Mario: The Thousand-Year Door також має всі ті елементи, за які я полюбив Origami King: приємний візуальний стиль, цікаві персонажі та смішні діалоги. Можливо, у тисячолітніх дверях менш кмітливі жарти, але це можна пояснити поважним віком гри, тоді жартували по-іншому й більш прямолінійно. Проте це все одно не завадить усміхнутися від деяких моментів.

Тому, якщо ви щасливий володар Switch і хочете чогось незвичного у всесвіті Маріо, то раджу спробувати. До речі, тут можете почитати мій огляд на Origami King.

Pokémon Omega Ruby

Неочікувано сюди прокралася гра з 3DS, та ще й покемони! Я не є фанатом цього всесвіту, але завжди хотілося спробувати вклинитися у всю цю штуку. Свого часу потикався в Pokémon Legends: Arceus і загалом зрозумів, чому ці ігри так люблять. Але сам ігровий процес, його центральний елемент із полюванням на дивних тваринок, здався мені нудним уже через декілька годин. Тому прийняв рішення вже не намагатися стати фанатом жовтої миші й спокійно грати в щось інше.

Так було деякий час, але потім мені знову захотілося пограти в покемонів, захотілося цього репетативного ігрового процесу. Щоб задовольнити свого внутрішнього браконьєра, я вирішив пограти Pokémon Omega Ruby, бо цікаво було, як там з покемонами на 3DS. Пограв. Через декілька годин мені знов набридло, але я зрозумів одну штуку. Для мене покемони у відкритому світі працюють гірше (принаймні в нинішньому вигляді), ніж на більш обмежених локаціях. Відкриті світі в останніх частинах серії доволі пусті, там мало сторонніх активностей, окрім самого полювання на покемонів. Тому нащо обтяжувати гравця великими локаціями, якщо ти робиш на них все те саме, що й на маленьких — не знаю. Можливо, з виходом нової консолі від Nintendo підхід до створення відкритих світів у покемонах зміниться. Ну, я б цього дуже хотів.

У висновку хочу сказати, що знайомитися із серією з Pokémon Omega Ruby я б усе-таки не радив, спробуйте щось більш сучасне. Але для мене це хороший варіант, тому якщо мені захочеться подібного геймплею, то я скоріше повернуся в цю гру, аніж в Arceus.

Багато Mario Kart 8 Deluxe

У мене досить цікаві взаємини з цією грою. Я люблю Mario Kart 8 Deluxe, але не міг в неї грати систематично й довго. Можливо, це пов’язано з несприйняттям жанру відеоігрових перегонів, ну не йде воно мені. Але ось у мене з’явилося бажання пограти в щось швидке та сесійне. Вибрав я Mario Kart 8 і дуже сильно залип, майже на весь місяць. Гра розкрилася для мене по-новому, принесла багато задоволення. Я просто брав персонажа та транспорт, які мені подобаються, не звертаючи увагу на показники. Просто роз'їжджав красивими трасами під приємну музику, навіть займав перші місця!

Як на мене, головна перевага Mario Kart 8 Deluxe в тому, що гра не змушує тебе збирати потужні комбінації, грамотно використовувати предмети та вивчати траси. Цього всього можна не робити, щоб отримувати задоволення (але механіку дрифта все-таки слід опанувати🌚). Я ніколи не думав, що зможу розслабитися, граючи в перегони, але це сталося.

Тому якщо вам хочеться на Switch чогось динамічного та фанавого (або якщо хочете зруйнувати дружбу з друзями), то Mario Kart 8 Deluxe — хороший вибір. До речі, якщо в когось буде бажання разом пограти в нінтендівський форсаж, то якось мені відпишіть, організуємося.

Вийшло якось так. Доволі вдалий місяць, багато хороших ігор потрапило до рук. Сподіваюся, вам теж було цікаво почитати. Якщо не буде ліньки, зустрінемося вже в липні з підбіркою ігор червня👀