Мій ігровий 2024

2024 рік вже зовсім скоро залишить нас, і тому я вирішив розповісти вам про те, у що я грав цього року, та як мої ігрові вподобання перевернулись з голови на ноги.

Тут я зібрав саме ті ігри, що більше всього мені запам'ятались. Деякі з них під кінець року я пам'ятаю гірше ніж останні пройдені, тому про декілька ігор буде сказано менше ніж про інші.

Серія Persona

Цей рік для мене нарешті став тим, в якому я марафоном пройшовся по всім частинам серії Persona. Почав я це все діло з ремейку 3 Персони, що вийшов в лютому. Ця серія залишила в мене лише позитивні емоції, тому для мене зараз вона є однією з найулюбленіших.

Оскільки мій марафон зайняв в мене майже весь рік, то згадати про найпершу частину за яку я засів в лютому (P3 Reload) в мене виходить поганесенько. Тому я напишу лише про дві останні що я пройшов, а огляд на саму першу Персону в серії вже є в мене на сторінці, тому кому цікавий детальний огляд - ласкаво прошу!

Persona 4 Golden

Четверта частина серії зустріла мене неймовірною атмосферую, яку більш ніде в серії я не бачив. І саме ця частина в мене викликала найбільше емоцій завдяки її касту, що на мою точку зору найкращий в серії. Атмосфера маленького містечка де всі одне одного знають також знайшла місце в моєму серці, так як я виріс в подібній місцевості.

Саундтрек четвертої Персони один з найкращих не тільки в серії, але й взагалі з почутих мною. Він не тільки доповнює атмосферу, а ще й заводить вас при початку нового бою, та дає вам ще одну причину пролити скупу чоловічу в сумних моментах.

Однією з найслабших сторін цієї частини є ії геймплей. Він все ще непоганий та не дає заснути більшу половину гри, але каюсь, ближче до кінця мені прийшлось підкрутити отримання XP після бою через те, що я вже не міг терпіти боссів яких потрібно місити цілу годину. В четверту Персону я почав грати одразу після закінчення Персони 2 ЕР, і для мене було великою несподіванкою не зустріти в ній механік що були в минулих частинах. Як на мене, те що вони вирізали можливість комбінувати скілли напарників, дуже сильно спростило і так просту бойову систему, та забрало в неї майже будь-яку глибину.

Але незважаючи на це - Persona 4 залишила у мене дуже позитивні емоції, та я запам'ятаю її надовго. Якщо Атлус все ж таки зробить ремейк цієї частини, то це буде, напевно, найкраща Персона.

Persona 5 Royal

Персона 5 для мене стала найслабшою частиною серії, але приємною грою взагалом. Як на мене, в цій частині найбільше постраждав саме каст персонажів. Якщо в минулих іграх серії, незважаючи на використання одних і тих самих архетипів персонажів персонажі виходили різними та цікавими, то тут, чомусь, у Атлус не вийшло. Звісно вийнятки є, але після шедеврального (на мою точку зору) касту 4 частини дивитись на каст Персони 5 дуже боляче.

Основний сюжет та злодії у ньому можна описати одним словом - Mid. Сценаристи торкаються доволі гострих проблем з якими зіштовхнулось суспільство та люди особисто, але про глубокий сенс, як-ось в 3 частині тут мови навіть і не йде. Це міг би вийти дуже міцний сюжет якби Атлус більш детально занурили гравців в ідеї, які вони хочуть донести, а не сказати "Ну ось, тіпа, дорослі погані, а ось, тіпа, діти корочє...не бояться показати свою темну сторону, та тіпа її приймають вооо..."

Саундтрек, як і в усіх минулих частинах серії тримає дуже високу планку, і ости саме з п'ятої частини принесли цій серії дуже велику славу не лише в колах поціновувачів JRPG. Саме я дуже сильно фанатів ще від осту оригинальної 5 частини, та коли я вперше почув Take Over на анонсі Royal в мене взагалі знесло дах. Мене вражає як з кожною частиною Аtlus вдається стрибнути вище голови та видати бенгер за бенгером.

Геймплейно частина вийшла найприємнішою та найвідполірованішою. Комбінування спеллів з 2 частини не підвезли, теургії з 3 частини не імплементували - і це мене дуже засмутило. Але при прокачці соц. лінків геймплей поглиблюється іншими механіками, і я цим залишився задоволений.

Загалом, 5 частина - хороша гра. Хоча для мене вона найслабша в серії. Це дуже непогана перша гра для тих, хто хоче ознайомитись з серією та жанром JRPG в цілому.

Lies of P

Lies of P став для мене одним з небагатьох соулслайків не від Бабадзакі, який мені по-справжньому сподобався. Нажаль, в Bloodborne у свій час мені пограти не вдалося, але пригоди Піноккіо мені хоч трішки її замінили.

Ця гра має дуже стильний візуал та неймовірну атмосферу. Хоч я і грав на мінімальних налаштуваннях, я все ще з відкритим ротом ходив по деяким локаціям та був просто в захваті від місцевого дизайну. Монстри, локації, головний герой, NPC та навіть просто зброя - у кожній деталі тут відчувається любов розробників та їх старання.

Ходити по зруйнованим вулицям міста, що заповнене маріонетками які хочуть тебе вбити, чути лязкіт іх механізмів при пересуванні та атаці - неймовірно. А після складного бою з декількома сильними ворогами встати на одному місці видихнути, та почути цю пісню, дивлячись на це сюрреалістичне оточення....неперевершено.

Геймплейно гра завжди підкидує гравцю щось нове, як-ось нові варіанти руки, або зброї. Звісно ж, гра геймплейно це не рівень Dark Souls. Видів ворогів не те щоб багато, та й їхні навички не відрізняються оригінальністю. Босси та їх музика мені майже не запам'ятались. Локації другої половини взагалі не рівень першій, за деякими вийнятками, а від фінального данжу я отримав позитивні емоції лише на початку, та ближче під кінець.

Загалом, хоч гра і викликала у мене багато позитивних емоцій, все ж таки негативні також були. Але я все таки рекомендую її всім поціновувачам souls-like. Її атмосфера просто занурить вас у себе та незважаючи на мінуси, як-ось дизайн локацій та слабкі босси, вона в кінці дасть вам одне з тих самих відчуттів, які дають вам ігри From Software коли ви їх проходите.

Metaphor: ReFantazio

Ось і ще одна гра від Atlus у моєму списку. Цю гру я чекав ще з моменту її анонсу, і коли я її нарешті дочекався я не міг від неї відірватись. Хоча ця гра геймплейно може нагадувати останні Персони, все ж таки вона від них відрізняється, і досить сильно.

Бойовою системою ця гра ближче до SMT, ніж до Персони, що може бути незвичним для багатьох гравців, що знають Атлус лише по Персонам. Але до цього швидко звикаєш та починаєш отримувати насолоду вже після 5-6 годин гри.

Сюжетно гра мені сподобалась більше ніж 5 Персона, хоч все таки в ній є свої мінуси. Гра хотіла бути казкою, але вийшло знову так, як з п'ятою частиною всім відомої серії Атлус. Теми в грі підіймаються глибокі, але у авторів або ж не хватає сміливості, або ж бажання іх правильно подавати. Але все ж таки сюжетно гра вийшла хорошою, та мені він сподобався.

Атлус вже в який раз змогли мене здивувати та видати шикарний ОСТ який я вже заслухав до дірок. Це не похоже ні на що з минулих ігор цієї компанії, та створює саме той настрій який потрібен цій грі. Битви з боссами, битви зі звичайними ворогами - неважливо, ви все одно отримаєте багато позитивних емоцій. А саундтрек фінальної битви....краще послухайте самі.

Метафор для мене виявився бенгером, яким я його і очікував. Тому я однозначно рекомендую вам ознайомитись з цією грою, навіть якщо ні в Персони ні в JRPG ви до цього не грали. Цікавий сюжет з несподіваними поворотами, неймовірний саундтрек та затягуюча бойова система затримають вас тут надовго.

Yakuza Kiwami та Yakuza Kiwami 2

Чергова гра серії Yakuza, що потрапила до моїх рук — Yakuza Kiwami 2. Після проходження нульової частини я взяв перерву в серії та відклав її на декілька років, але ось зараз мої руки дійшли до 2х частин Ківамі. Хотілось би розказати про другу частину, тому що для мене вона дуже сильно перевершила першу.

У порівнянні з першою частиною, Kiwami 2 стала ще більш плавною й кінематографічною. Тепер тут один стиль бою, але він настільки відшліфований, що ніякої одноманітності не відчувається. Удари спочатку відчувались дивно, але після декількох годин гри ти звикаєш і тобі починає дуже подобатись. А добивання — це окремий вид мистецтва (особливо ті, що відкриваються зі звичайними прохожими).

Саундтрек тут заслуговує окремої похвали. Хоч бойові теми мені не так швидко сподобались як в оригіналі, але я все ще з задоволенням їх переслуховую. Ну а музика фінального босса тут мене пробрала аж до мурашок...

Сайдквести у другій частині для мене виявились хідден гемом. Я просижував години у Маджіма Констракшн та хост-клубі. А історія про якудз в памперсі мені буде снитись в страшних снах....

Про сюжет складно сказати коротко, тому я просто скажу вам, що він тут на голову вище першої частини і в рази 2 драматичніше та захоплююче.

Якщо вам сподобалася перша частина та Зеро, то друга сто відсотків вас затягне. Хоча, новачкам в серії я б не радив починати своє знайомство саме з неї через сюжет та деякі сайди які тісно зав'язані на минулих подіях.

Ruined King

Як фанат оригінальної гри, я з нетерпінням чекав цю гру, але на релізі я так і не зміг пройти її на піратці через те, що ближче до середини вона мене задушила. І ось, вирішивши дати їй ще один шанс я не пожалкував!

Хоч бойова система і покрокова - гра зовсім не здається повільною чи нудною. Використання шкали ініціативи додає тактичної глибини, і насправді я такого в JRPG ще не бачив. Але тут є свої мінуси - персонажі. Самі персонажі дуже класні, про що буде йтись далі, але геймплейно гра взагалі не дає вам вибору в вашій пачці. Якщо ви граєте на високих рівнях складності, то вам обов'язково потрібен танк, хілер та ДД в команді. А це означає, що у вас обов'язково буде Браум, та Іллаой(або Арі) в любому випадку, і вільний слот для "фантазії" або ж фанбойства у вас залишається лише один - ДД.

Події гри розгортаються в моїй улюбленій локації - Білджвотері. Історія добре прописана, і навіть якщо ви не знайомі з лором Ліги Легенд, то гра доступно подасть вам необхідну інформацію. Хоча знання лора оригінального всесвіту дасть вам час від часу можливість посміхнутись від пасхалки або згадки когось знайомого з ЛоЛ.

Саундтрек тут просто середнячковий. Я не можу сказати що він поганий, але й классним його не назвеш. Тому ось вам один з треків що мені запам'ятався. (трек мого улюбленого героя з ЛоЛ хд)

Tales of Berseria

Ось і ще одна гра, яку я відкладав з далекого 2018 року. Навіть не пам'ятаю, чому я тоді цю гру закинув, але я не жалкую, що пройшов ії лише зараз. Це гра, що стала для мене чимось більшим, ніж просто чергова японська РПГ.

Геймплейно гра дуже незвична як для свого жанру. Вона відбувається в реальному часі та дає вам змогу проводити комбо, які ви можете власноруч будувати з прийомів, що вам відкриваються по ходу прокачки ваших персонажів.

Але основне, що мені сподобалось - сюжет, який вміє тримати в напрузі й вражати поворотами, особливо ближче до фіналу гри. Хоч це і звичайна історія про помсту та злодія, що хоче позбавити людство емоцій - вона дуже добре подається. Основним плюсом тут є каст персонажів - кожен з них унікальний, та кожному хочеться співчувати. Їх розвиток — це окрема історія всередині загального сюжету, і спостерігати за тим, як ці персонажі змінюються - це справжнє задоволення.

Ну а про саундтрек...Що тут говорити коли його створив Мотоі Сакураба, який писав ОСТ до Дарк Соулс? Краще послухайте самі. Ну і опенінг від FLOW - один з найкращих опенінгів в японских іграх на моїй пам'яті.(напевно через те, що ця група подарувала мені ностальгічні опенінги з Наруто, які я пам'ятаю ще з дитинства)

Для мене Берсерія - це гра, яка зачіпила мене за живе і змусила замислитися. Якщо ви шукаєте JRPG із сильним і драматичним сюжетом, то ця гра стане чудовим вибором.

Ys 1, Ys 2 та Ys Origin

Про ці три гри в мене вийде окремий допис до кінця року, ось настільки мені вони сподобались))

Мої ігрові враження від 2024

Було ще багато ігор які я пройшов, та які я закинув. Але саме ці ігри що я згадав тут зробили для мене цей рік дуже особливим і несподіваним. В цьому році я нарешті зміг оцінити всю красу японських рольових ігор та отримати від них безліч задоволення.

Я сподіваюсь, що вам було цікаво почитати про мій ігровий досвід в 2024, та ви, можливо, знайшли для себе гру яку ви б захотіли пройти.

Буду радий коментарям, та дякую вам за увагу!