Що сьогодні по радіо?
Після кількох днів відпочинку — час повертатися до оглядів! Попереду ще купа цікавих новел з Ukrainian Narrative Game Jam.
Цього разу не вдалося пройти повз Radio Noise від Pipelines. Гра одразу привернула увагу обкладинкою — вона ніби кричить: «СТАРШИЙ БРАТ СПОСТЕРІГАЄ ЗА ТОБОЮ!».
Тема радіо одразу нагадала про Not For Broadcast, у яку я обіцяю собі пограти вже кілька років. Оформлення сторінки та загальна стилістика гри більше нагадують Papers, Please. Саме зі згадкою цих двох надзвичайних ігор я й запустила Radio Noise.
Гра одразу зустрічає гудінням та шумом екрана, передаючи гнітючу й моторошну атмосферу. Дві кнопки — «Почати» або «Вийти» — додають дискомфорту: ніби в гравця немає вибору — або коритися системі, або закрити гру. Жодного звичного привітного меню з налаштуваннями, деталями гри чи підказками.
Гравець виконує роль інспектора радіоновин, і його основне завдання — транслювати «правильні» новини. У курс справи нас вводить нотатка від нашого боса Адама Шакеріна, який зовсім не приховує, що стежитиме за нами. Вимоги щодо того, що транслювати, «спускаються згори» — щодня ми отримуємо записку з відповідними вказівками.
Керування відбувається через вибір радіохвилі. На деяких — транслюються новини, на інших — просто музика. Новини є різні: ті, що вигідні компанії, і опозиційні.
Одразу стає зрозуміло, що вибір гравця має значення — і навіть наслідки. Зокрема й для самого гравця. Швидко дізнаємося, серед іншого, що «зникла» колега з іншого відділу — ймовірно, через невиконання вказівок.
Результати своїх дій гравець бачить лише наступного дня: екран на столі транслює новини, а записки від боса змінюються.
У грі є дві кінцівки — залежно від вибору, гравця чекає або підвищення, або те, що зазвичай трапляється в тоталітарних режимах із тими, хто виступає проти влади. Увесь вплив гравця на сюжет можна чудово підсумувати цитатою з «1984»:
«І якщо всі інші сприймають брехню, яку нав'язує Партія, за правду, якщо всі записи розповідають одну і ту ж історію — тоді брехня залишається в історії та стає правдою».
— Джордж Орвелл, 1984
Сама гра здається дуже короткою, хоча відчуття завершеності присутнє. Хотілося б, аби гравцю дали трохи більше часу перейнятися світом та наслідками своїх вчинків. Наприклад, познайомитися з тією самою колегою, яка згодом зникне — навіть якщо б наше знайомство трапилося у вигляді записки від неї з привітанням або попередженням про нечесність цього місця. Цікаво було б побачити більше сюжетів новин і впливу гравця. Сподіваюся, розробники продовжать роботу над грою та розширять її.
З моїх (дуже суб'єктивних!) вражень, світ і роль гравця в ньому трохи відчуваються нелогічними. З опису сторінки гри ми дізнаємося, що гравець — це «інспектор радіоновин, який контролює інформаційні канали, що транслюються громадянам». Але щойно починається гра — гравець виставляє частоту на радіо (фізичному радіо з повзунком), з якого транслює новини. Якщо він інспектор — чому він вибирає частоту для трансляції? Якщо ми слухаємо новини по звичайному радіо — хіба вони вже не в ефірі?
На продовження (моєї дуже суб'єктивної думки!) було б логічніше, якби гравець мав можливість позначати «недружні» радіостанції, щоб ті зникали з ефіру — разом зі свободою слова. Така роль більше пасує інспектору й підсилює атмосферу цензури. Для повного занурення бракує лише заповнити якусь форму і поставити печатку. Зі схожих механік можна згадати Death and Taxes — там чудово реалізовано вплив вибору на світ через механіку і бюрократію.
Але, можливо, я вже надто розпещена схожими іграми й чіпляюся до сетингу. Та й звернула на це увагу лише з третього проходження, коли сіла робити нотатки та писати огляд (саме тоді, до речі, й помітила повзунок гучності в головному меню — він заховався поруч із логотипом).
Окремої похвали заслуговує оформлення сторінки гри — одне з найулюбленіших у цьому джемі. Просте, але дуже точно передає тиск і напружену атмосферу, чудово занурюючи в ігровий світ.
Чого не вистачило у грі?
- Трохи більше самого світу та його персонажів — щоб їхні долі справді хвилювали.
- Логічнішої посади й ролі гравця, як описано вище.
Трохи з залаштунків гри
Як людина, якій завжди цікаво хто це зробили й чому, в якому контексті, я вирішила побалакати з розробниками гри та поставити декілька питань.
Поспілкувалася з командою через rodiona_sojfer
1. Звідки прийшло натхнення?
Натхнення прийшло з трьох різних, але глибоко вражаючих джерел. Це We Were Here Together з її інтригуючою механікою налагодження радіозв’язку. Papers, Please, що занурює в похмуру рутину тоталітарної держави і водночас викликає глибокі емоції через прості, але сильні вибори. І також роман Джорджа Орвелла "1984" — як потужна основа для створення світу, де контроль, страх і надія переплітаються в тіні антиутопії
2. Чи плануєте далі розвивати проєкт? Чи це закінчена гра? Хочеться більше.
Поки зарано казати остаточно. Спочатку нам хочеться дізнатися результати й оклик на джемі, щоб зрозуміти, в якому напрямку далі розвиватися.
Наразі ми вже маємо певні ідеї та плани, до подальшого розвитку гри.
Головне, що мотивація в нас присутня!
3. Які були виклики?
Було багато технічніх викликів, але одним з основним було зробити інтерфейс, який буде інтуїтивно зрозумілим. Після першого тижня, ми провели невеличке тестування, і з'ясували, що гру в деяких моментах необхідно доробити.
4. Що трапилося з босом в кінцівці з підвищенням посади? Сподіваюся, що він не зник безслідно :(
Ні, не зник! Наш бос, Адам Шакерін, теж отримав підвищення й перейшов на наступний поверх, оскільки робив все за вказівками Лідерів)
А яку ж посаду він посягнув, оце вже невідомо нікому…
Підсумки і TL;DR
Цікава і коротка гра, яка спобається поціновувачам тегів “вибір має значення” і “антиутопія”. Гра має дуже добре реалізований візуальний стиль, що дуже вдало передає атмосферу світу, в якому опиняється гравець. Дуже рекомендую пограти! Дякую команді за таку цікаву гру.
Топ коментарі (0)