Знайте що? Творити - це кайф.
Бо щоб ти не створив - відео, малюнок, музичний трек чи текст - все гідно поваги… особливо коли це якісно зроблено. А навіть якщо якості не вистачає, так хоча б з ентузіазмом.
Останнє важливо, коли ти хочеш спробувати щось нове для себе - в голові лише амбіції, а ось досвід та навички вже треба добувати в процесі... Чи приховувати їх відсутність за чимось більш видатним у твоєму виконанні.
Добрий день пані та панове, з вами Пенгон, та я розповім як це - зробити гру для джема, не маючи жодних знань в справах програмування, трендів та смаку.
Обіцяю, буде цікаво.
P.S. Ця стаття - скорочена версія мого ж відео
Знайомтесь - Ukrainian Visual Novel Jam від Пана Тернокса (як раз на його сайті ми й сидимо), розробника ігор, але буду з вами відвертим — з його роботами я не знайомий. Симулятори фондової біржі ніколи не були улюбленою темою, як і закиданий жінками екран, але зараз не про мій список фобій.
Бо для нас важливо те, що цих джемів по візуальних новелах Тернокс провів вже 5 штук, і цей, шостий, з припискою “Micro” мене зацікавив особливо, бо правила:
На всю новелу треба залучити не більше:
– тисячі слів.
– одного фона.
– одного спрайта з можливістю міняти міміку.
– одного музичного треку.
– одного звукового ефекту.
– та один голос для акторства.
Ось ми й отримуємо ідеальний набір для мене, що вже давно хотів спробувати в ділі Годот, але який був включений максимум пару разів - так, чисто ознайомитися.
Ну що ж, тепер доведеться знайомитися ретельніше.
Перші дні
Настає п’ятниця, таймер невгамовно йде до початку Джему…
І майже весь перший день я трачу на нову Black Ops 6, бо який в неї приємний мультиплеєр, я не можу.
Інші вихідні були більш продуктивні, хоча чи можна так назвати мої спроби розібратися в годоті без знань коду - питання чисто риторичне. Напевно, мої уявні релігійні погляди не дозволяли зробити це все ще ДО Джему, але йой, що було то забуло, та і головне, що вихід все ж таки знайшовся!
Пропоную вашій увазі те, що навіть кінченому довбню (перевірено на практиці) дозволяє робити хоч щось - Dialogic. Модуль для Годоту, що бере на себе систему діалогів... і напевно ще щось, але я хз - ледве використовував і дрібку його потенціалу, але якщо навіть ця крапля дозволяє тобі зробити повністю робочу, хоч і з обмовками, гру, то які проблеми?
Жаль тільки, що білд ще в альфі, є баги. В мене, наприклад, могли не відтворюватися аудіо семпли.
Але з такою перемогою йдуть і поразки, бо хоч сам Dialogic працює ідеально, спокійно компілюється та не дере мізки, але все, що йде вже навколо нього...
Дива не відбулося, туторів не знайшлося, а тому вже на початковому етапі розробки прийшлося позбавитися деяких цікавих ідей, такі як:
– панорамне 360 фото.
– щоб камера мала інерцію та йшла за курсором.
– Інтерактивне оточення.
Бо це або не працювало, або не знаходився код, або мене вистачало десь на дві хвилини документації, після котрих йшли цілі години депресії, апатії та повного розчарування в собі та своїх розумових можливостях.
Але коли це 16 раз на тиждень, ти якось вже звикаєш, та і на що не підеш заради мистецтва!
Ідея та сюжет
З чого починається кожне мистецтво, ще до вибору інструмента для його створення?? Це, звичайно ж, ідея, яку вже можна взяти за хвіст, розкрутити та придати напрямок для всієї подальшої розробки.
Як добре, що над цим питанням мені не прийшлося довго міркувати. Коли у тебе в голові 15 терабайтів різноманітного фурі-гей порна, то ідеї ці не те що самі йдуть - вони риються у свідомості як черв'яки після дощу, тільки встигай ловити.
А тому... знайомтеся це - підліжковий монстр у звичайній квартирі, але тут він не заради бажання жерти чи налякати нашого героя — він прийшов залицятися.
О так, старий добрий гейський флірт ще ніколи не був настільки несподіваним. Ба більше - він має сенс!
Бо в нас тут не просто монстр в пошуках легких стосунків, він - власник цієї квартири, що через оренду шукає собі приємну компанію на ніч...і так, краще не ставити питань цьому драфту та її логіці в цілому — від такого вона може остаточно померти.
Але навіть попри логіку, треба відокремлювати головне — ідеї з монстром-орендодавцем та стегнами непогані, але все інше - ледве робоче сміття.
Тому і в сміття пішла «підліжковість» монстра — тепер він у нас демон, але все ще орендодавець, що здає для пропащих душ невеличку однокімнатку.
І тепер саме головний герой візьме на себе право розвивати міжвидові одностатеві стосунки, бо силою він це ніяк не зробить, а ось своїм дивною, чисто людською поведінкою та чарівністю — запросто. Бо тільки людина готова бачити навіть в самій темній щелині просвіт краси...
З таких цікавих питань залишається лише одне — як демон вперше зустрічав свого молодого орендатора, коли той тільки прийшов оглянути квартирку? Та сидів собі у ванні та типу «мився», Головне не цокати копитцями по кахлю.
Ось проходить час, спілкування є, залицяння з обох сторін також. Все чудово, все гарно, Але... треба ж переводити ці стосунки в щось більше, ніж просто чатинг?
А тому наш герой і починає шукати хоч якусь можливість витягнути свого орендодавця на... так, нехай це вже буде побаченням.
І тут вже починається все саме цікаве, бо демон не може ж просто погодитися прийти в бар? Було б багато тупих запитань, ще більше — криків та непорозуміння.
А тому доводиться робити свої типові демонічні речі — брехати на благо кращого. Здебільшого для себе.
Герой вже в барі, чекає на свого «татусика», що так слізно обіцяв прийти, але замість нього — лише нове повідомлення в чаті з вибаченнями.
Залишається лише одне — повертатися додому. Втомлений та розчарований, наш герой одразу йде спати, але вже там його очікує...
..А там вже треба не тільки розписувати свої вологі збочені фантазії, а починати витворювати їх в реальності. Бо якщо гру цю не витягнути цікавими технічними моментами, якимось геймплеєм чи пазлами, то залишається лише одне — старий добрий гарно написаний текст та приємний, хоч і наспіх намальований, візуал, а тому треба вже починати малювати.
Герої
Ну що ж, настав час знайомити вас з головною родзинкою «Гергоців» — Наберій!... Ось вам його вже пізній Концепт-арт, але всією його харизмою ви ще встигнете насолодитися, обіцяю.
Пекельний герцог, володар 19 легіонів душ та відваги безмежної... а також до болю гарячий татусик, який дихає вам десь по груди, тому що він приблизно 150-160 сантиметрів росту, але почнемо ми розгляд з його більш «високих» здобутків — звучне ім’я.
Мені самому було б довго вигадувати гарне ім’ячко, та й часу нема, а тому я пішов до гугла із запитом «Демони імена», та вже по другому посиланню зустрічаю своє ж спасіння — статтю Вікіпедії на твір «Демони Гоєтії»
Якщо коротко та зрозуміло — це книга-посібних о демонах 16 століття, де прописані аж 70 дивних створінь з самих різних куточків Пекла. Але як я говорив вище — голів там демонічних багацько, але чому саме вибраний Наберій? Бо дуже підходить!. Ось тільки подивіться на його опис:
Набе́рій (лат. Naberius) — двадцять четвертий демон, вважається найвідважнішим маркізом, має під своїм командуванням 19 легіонів духів. Говорить хрипким голосом, але красномовний і привітний. Може допомогти людині опанувати будь-яке мистецтво, але особливо риторику. Відновлює втрачені достоїнства та звання, хоча, відповідно до Вейєра, також може позбавляти достоїнств та звань. Постає у вигляді ворона або чорного журавля. Був вперше згаданий Йоганном Вейєром у 1583 році. Існує думка, що Вейєр вважав грецького Цербера і Наберія одним демоном
Зараз, для більшої зручності, назвемо Демони Гоєтії «оригіналом».
Так ось — з оригіналу беремо базу про його відвагу (що як раз і описує відсутність у Наберія якогось жаху напряму розмовляти зі смертними, навіть якщо вони ну ніяк не пов’язані з призовом самого Наберія), його красномовність та привітливість, і це вже кайф!
Тільки є в нас невеличка проблема... «в оригіналі» Наберій був маркізом, а мені не подобалося, як це звучало, хоча…
Дивиться, книга написана в 16 столітті, Маркіз йде нижче по титулованості, ніж Герцог, і ось питання — чи достатньо 5 століть для кар’єрного росту в Бюрократичному кругу Баала? Напевно, що так.
Але це — лише ім’я, а ось Дизайн вже...
Ну що ж, не буду брехати, але наш пекельний герцог Наберій — не просто мій найкращий дизайн оригінального персонажа, а ще й один з самих візуально колоритних героїв у всьому Джемі. Сміливе зауваження? Ще яке, але на зауваження це в мене є невеличка історія додатком, бо...
Самий перший дизайн одягу для Наберія - я довго міркував над кольором його сорочки.
Я ненавиджу, як звикли малювати демонів та їм подібних. Ці всі дизайни як «я людина, тільки обмазалася томатом та ще з рогами» це такий несмак та відсутність хоч якогось цікавого бачення.
Не треба малювати кожну розумну расу як людину з іншим відтінком шкіри, не треба додавати цій людині звірячі роги, вуха чи хвости, не треба робити гібридів, в яких все ще привалює гуманоїдні риси обличчя, бо це все візуально нецікаво, це сміття і цього треба уникати завжди.
Саме страшне, що в ігроіндустрії це не якась одинична проблема. Раком поганого дизайну нелюдів страждають не те що ААА студії, а що саме жахливе — навіть інді. Люди немов зовсім розучилися робити дивних цікавих героїв, що рекламують твій проект, замість цього даруючи нам лайно.
Як приклад - Penny's Big Breakaway, дуже чудовий 3D-платформер від розробників Sonic Mania, але який пройшов непоміченним. І як мені здається - ніякий дизайн головної героїні в цьому частично винен.
Тому Наберій і може нагадувати козла, чи пса, але лише нагадувати та лише частинами, бо в основі своїй ми бачимо не тварину — ми бачимо пекельну тварюку. А чому вона так гарно одягнута та причесана, немов тільки вийшла з барбершопу — так йоу, це ж міське фентезі, де життя просте та життя пекельне невпинно змінюється під вагою людських трендів та еволюції, яким навіть сам диявол не може суперечити.
Але при цьому не тупо копіювати те, що в моді, а доповняти своїм, трішки дивним, я б навіть сказав збоченим, але баченням краси та ідеалу під впливом свого нескінченного буття серед смертних. Тому і клички не пиляні, і багато золотих прикрас, шикарні густі вуса, як було популярно століття назад, а замість штанів — ледве не антична пов’язка на стегнах, тому що який ідіот буде натягувати на копитця чортові штани?...
Ну і туди ж ідея з черепом-маскою, яка спочатку була і не маскою, а саме обличчям Наберія, але такого дизайну в інтернетах вже багацько, плюс в діло йшла куди як більша проблема — міміка. Ось так в нас і з’явилася маска-череп, що в раз змінює амплуа, при чому що обидва варіанти виглядаюсь чудово і не відчуваються зайвими, бо десь цьому 150+ пекельному герцогу треба бути тим, хто жахає, а десь — жахати своєю красою до мокрих штань, і для другого треба було гарно попрацювати над різними дрібницями.
Ось навіть чорна підводка вік — хто ж таке помічає? А ле на сам перед вони роблять очі Наберія куби більш виразними. Їх жовта райдужка в раз вибивається контрастом з чорною підводкою та вже рудим обличчям, від чого кожна зміна очей помітна та фактурна, легко зчитується гравцем.
Бо такі деталі — це дуже, дуже важливо.
А друга, хоч і менш яскрава, але не менш важлива зірочка в цьому блакитному небі - це Ян, наш головний герой. Виглядає він якось так...
...і так, тепер різниця в рості помітна ще краще, тому що привіт - я не люблю твори, де головний герой — маленьке слабеньке ніщо, особливо коли він ще й низенький, бо я вже готовий блювати від засилля "невеличких" головних героїв в іграх.
Але окрім моїх дилем зі справами ростовими, є ще й друга, куди більш значуща проблема — це коли замість героя в нас безіменний шматок лайна без характеру, та навіть місцями без гарного дизайну.
Так, в грі у Яна немає зовнішності — пам’ятаємо правила про один спрайт, але навіть без свого повноцінного візуалу він ділить самі цікаві перли в діалогах з Наберієм, бо ці “перли” не працювали б зовсім, якщо замість цікавого героя з харизмою наш демон залицявся до якогось сумного шматка лайна.
Йде в плюс ще і сторітелинг за допомогою візуала, бо як показати гравцю, що він грає за справжню людину, зі своїми смаками та хобі, не витрачаючи більше слів?
Та легко — закидати задник всяким різним сміттям, хай то гітара, плакат з відвертим показом вподобань Яна, відкрита шафа чи робочий одяг, повішений на край ліжка - все це залишки першої ідеї, коли замість лінійного сюжету у гравця був вибір теми через навколишні речі.
Тільки не бийте за частину з недомальовкою - там була спина Наберія
Що Я цими розповідями хотів розкрити - я хз, ідея вмерла хутчіше, ніж я спробував розкрити її потенціал, та і добре, бо зараз я навіть не уявляю, як би за ці 1000 слів виглядав підбір коротких незв’язних реплік.
Але як би я тут все не розписував, ідеалом тут і не пахне, бо найсильніше, що є в цій грі, так це герої, діалоги між ними та візуал.
Бо сюжет....
Сюжет та його проблеми
Тягнути не буду - весь сюжет це просто залицяння цих двох,але навіть для цього 1000 слів виявилося недостатнім, і саме це виплило в, як на мене, головну проблему «Гергоців», бо текст... так, він добре написаний та його легко та приємно читати..
Окрім деяких місць, за які мені потрібно відірвати руки та всунути їх туди, від куди юбісофт дістають свої останні релізи
Але є серед мого дуже яскравого самовідсмокчування одне «але» — текст цей зовсім не компактний. І це вже новела зі скороченим розміром!
Бо планів та ідей в мене було куди як більше, розмір сюжету вже був за 1400 слів, і це навіть без прописаного кінця! Тому прийшлося багато пиляти. Вибори, гілки, відповіді на лорові питання та інше дуже цікаве, але не дуже важливе, полетіло в смітник.
Порізав непогано, гарно, але ось писати кінцівку все ще було потрібно. Як вмістити її в ті 100-200 слів, які я фактично відривав з тексту, все ще не знав.
І це при гарній підводці, де комедія переходить до більш осмислених розмов, а також сама дрібка драми та почуттів — не занадто великих, щось все це перетворити в типову сміттєву яой-аніме драму від жінок для жінок, але вже достатньої, щоб твір не відчувався як нескінченний фарс чи набір 100 кращих гейських анекдотів.
Так, трішки спішно, але знову ж — 1000 слів, вже нікуди більше тягнути, та й по тексту це має гарний вигляд, хоч не тяжко побачити «слід» від місця відрізаних реплік, але сама кінцівка...
Це погано. Це просто погано
Підсумки джему
До цього моменту я розписав таку чудну картину, що мов навіть не зважаючи на деякі «недоліки», цю гру самі янголи принесли, але... в реальности, на жаль, все це не так казково.
Ось голосування пройшло, Пішов топ 20 кращих, і коли я бачив, як спочатку йдуть посередні роботи, я вже понадіявся на перемогу... ну як на перемогу — я сподівався на десь 5-10 місце зі 109 новел, але чим ближче список доходив до топ-5, тим сильніше до мого роздутого его доходило - ні, Пенгоне, твоїх «Герцогів» не було вище не тому, що твоя новела на призових місцях.
Її в цій двадцятці нема зовсім.
І, на жаль, так це і було.
До переможців в мене ніяких питань, бо вся трійка - це все гарні новели, ба більше — в першій двадцятці багато гарних творів, але я навіть не уявляв, що сильніше за всього вдарить мене момент вже після, коли вийде весь список, і вже там...
21 перше місце.
Одразу ж на чортовій другій сторінці йдуть «Герцоги» та ця миленька черепушка Наберія... і напевно, для дилетанта, що вперше заліз в Годот, це дуже непоганий результат.
Але я збрешу, якщо скажу, що обійшлося без скупих чоловічих сліз. Але якою б не була гіркою поразка та подушки, з неї завжди треба вибрати всі проблеми та недоробки, щоб в майбутньому це не повторювалося, і.. йоу, тут такого лайна цілий список.
Проблеми та недоробки Герцогів
В Герцогах багато об’єктивних проблем:
1) Непостійність церковного складу в реченнях Наберія. Якщо коротко - Це коли замість "Моє дитя", Наберій би вимовляв це як "дитя моє". Це гарна ідея, реально гарна, але на жаль через поспіх я не всюди її прописав, а тому ця плавуча постанова слів б’є читача своєю неоднорідністю.
2) Місця з суржиком, не видалені пробіли та лапки, та речі аля "ціпок за стегно" — треба було краще фільтрувати текст.
3) Про відсутність налаштувань, зміни розміру екрана, навіть кнопки назад — це все те, що в ренпаї вже є, а для Годота треба самому писати, але це необхідно, бо комфорт читача — це те, чим нехтувати не треба.
Я не буду здивований що саме через це, а не через «тупі фурі хейтери» аж 14 людинок з 74 поставили одиницю чи двійку в рейтингу - є за що.4) Кінцівка — це дуже важливо у будь-якому творі, і те, що я єю знехтував, було, напевно, головною проблемою на рівні з технічним станом, що не дало Герцогам розкритися.
5) Арт, яким би він гарним не був, постраждав від мого поспіху та неуважності — як, наприклад, проблема с анатомічно лівою рукою, бо вона неправильно зігнута і за це мені найбільше соромно. Бо як-не-як, я художник, і така річ в мене викликає лише огиду, бо саме арт був головною силою зацікавити народ, а тут така помилка ледве не дилетанта. Також не дуже гарно вийшло з відсутністю контрового світла від вікна, але це вже глибша проблема — світ від вікна йде занадто близько до основного світла від лампи, тому навіть стилістично це б виглядало дивно.
6) Самоцензура. Дуже погана ідея, я так вбив як мінімум один перспективний жарт.
Ось в у нас є речення Яна, все чудно, все типу мило та гарно, вибудовуємо сетап для гуморесок...
Але вже у наступному рядку йде не панчлайн, а майже невинне бажання пограти на гітарці (і ні, на жаль це не Евфемізм на бажання Яна пограти на вже інструменті Наберія)
Це вбитий жарт та марно витраченні слова, але не в першому варіанті цього тексту — в ньому йшла річ про те, що Ян кидав фото свого пісюна ледве не самому дияволу, і мов «йоу, чуваче, які вибачення»?
Читалося це вже якось так:
“А за… що? Що не зміг відмовити настирливому мені в побаченні, який зі свого боку навіть не здогадувався, що весь цей час грав на гітарі...
Та кидав фото свого пісюна диявольському поріддю з 30 легіонами…
Фінал
Але сподіваюся, що всупереч всім цим об'єктивним недолікам, «Герцоги» якщо і не сподобалися, то хоча б вас зацікавили (ну якщо ви до цього в них грали, звичайно)
Можливо за яскравих героїв та їх характери, можливо за арт, можливо хоч і театральний та місцями перевантажений, але добре написаний текст, палкий флірт, гумор та саму дрібку драми.
І за це вам — особлива дяка, бо стільки приємних слів та правильної критики я вже не чув давно, та навіть якщо ви дочитали до сюди - теж велике вам дякую.
І навіть якщо ви не знали ні про Герцогів, ні про Джем, а просто зайшли сюди чисто заради інтересу — ви спокійно можете й самі пограти в джем-версію «Герцогів» — я її не патчив після кінця джему, але не тому, що я вже встиг закинути проект.
Ще напочатку його розробки я хотів зробити зі свого невеличкого проекту повноцінну гру, а тепер, роблячи це відео та бачучи, як навіть після Джему все ще є люди, котрим до вподоби ця пекельна парочка, бажання зросло до вже повноцінного препродакшену.
В мене є драфт більш повноцінного сюжету та ідеї просування відносин цих двох гарнюнь, перші скетчі їх концепт-дизайну, які ви вже встигли помітити, та невеличкий звіт правил цього світу. Наприклад ви знали, що Наберій ні при якому випадку не каже «боже мій»?
Але це все — лише початок, бо попереду вивчення годоту, а не просто краж... пошуки робочого коду в інтернеті, і це вже навряд чи буде швидко, а тому... якщо цікаво подивитися на розробку «Герцогів» — можете підписатися на ютуб канал.
А також.. так, можливо для таких слів уже запізно, але ви вже самі бачили - це дуже гейська та дуже фурі ідея, а такі речі в нас не люблять, але мені вже так начхати.
Зараз, коли кожен твій день може бути останнім, чи важливі думки інших про твої смаки?
Треба творити, і творити якісно, поки є можливість, і за цю можливість я лише хочу подякувати пану Терноксу — можливо твої ігри мене ну зовсім не цікавлять, але те, що ти робиш для всього українського геймдеву — безцінно, бо саме завдяки тобі я, як і велика кількість різних людей з абсолютно різними ідеями, приходять та граються з новелками, бо...
Кожен з нас повинен мати можливість спробувати себе в чомусь новому.
Дякую за увагу та мирного вам неба над головою.
Топ коментарі (0)