"Kosaka-san" або ідеал коротких візуальних новел

Короткі візуальні новели дуже рідко користуються популярністю порівняно з великими представниками цього жанру. Воно й зрозуміло: доволі часто малий хронометраж не встигає прив'язати до героїв, розкрити глибоко якісь теми, занурити у себе. Тільки почав — а ось вже титри і часто думаєш про таку роботу "ну, непогано, є свої плюси", після чого забуваєш про неї.
А тепер уявіть собі:

1. Безкоштовна доджінші новела
2. Приємний візуальний стиль
3. Довжина близько години
4. За цю годину показується емоційна історія, в якій фігурує купа тем

Презентую: "Kosaka-san". Або ідеал короткої візуальної новели.
Історія починається з того що звичайний японський школяр, нездатний витримувати атмосферу в його класі під час перерви, шукаючи відчуження підіймається на дах школи, де до свого здивування зустрічає цікаву дівчину, яка хотіла здійснити суїцид і яка після недовгої бесіди з імпровізованим чаюванням розповідає йому пророцтво: через два дні світу настане кінець. До Землі несеться здоровий метеорит. Докази? Червона зірка в небі. Головний герой, піднявши голову, до свого здивування дійсно бачить червону зірку.
Подальшим курсом бесіди виявляється, що наближаючийся апокаліпсис і є причиною її бажання здійснити самогубство. Мовляв, вона не хоче загинути від метеориту — від чогось що вона не може контролювати. Вона не хоче "плисти за течією". Вона не хоче підкоритися світу. Вона хоче піти з нього на своїх умовах. Вона хоче здійснити "оптимістичний суїцид"

Якось так виходить що головний герой погоджується (насправді просто захоплюється нею) закінчити життя разом з нею і для цього вони вирішують "досягти щастя" — тому що оптимістичний суїцид можливий тільки за щасливої причини. Так вони вирушають на побачення наступного дня.
А далі — далі спойлери.
Фінал цієї історії мені на момент перехопив подих.
Але це не єдине чим я був вражений. Вразило мене і те, як у таку коротку, — а я нагадаю: трохи більше години, — історію було вкладено стільки тем: починаючи від суб'єктивності світів людей та їх єднання, теми фрустрації через невідповідність твого справжнього "я" до твого "ідеального" "я", до того як ми любимо "надумувати" щось у своїй голові та фарбувати світ у кольори цієї проблеми, тоді як насправді оточуючі люди про нас взагалі нічого і близько такого не думали.

Особливо сподобалося як "слайсові" діалоги зв'язані з головними загадками та посилом. Наприклад, в один момент однокласник головного героя — веселий хлопець з Нігерїї без почуття такту — робить зауваження про те що в картах світу різних країн центром карти є саме країна в якій ти знаходишся. Здавалося б, нічого звичайного, але цей момент дуже красиво розкривається в ретроспективі коли думаєш про "Косаку-сан" як твір в цілому. І це не єдиний такий момент.
Окрім цього: це дуже мила романтика. Головна героїня приємна дівчина і думки головного героя — починаючи від його втечі від реальності та обов'язків від інших людей через безсенсовну працю, закінчуючи тим як він зустрічаючись з Косакою на станції боявся що їх побачить хтось зі школи — дуже резонували з моїми "моментами слабкості" з минулого та думками що я соромився визнати.

А ще я дуже люблю коли романтика відбувається між двома схожими сором'язливістю людей, це дуже мило :3

Окремої уваги заслуговує і арт-стайл: простий, але в дуже приємних кольорах.
Не такого очікуєш від короткої доджінші—

— в яких звичайно або фото-фони, або, скажемо так, не завжди найестетичніша мальовка (хоча часто і з душею)

Ще більше вражає те що ця ВН була релізнута безкоштовною (та безкоштовно перекладена). Феноменальний самородок, іншими словами. Рідко знайдеш щось таке коротке, але настільки плотно написане і розкриваюче стільки тем крізь свій недовгий текст разом з приємною гріючою душу романтикою та емоційним фіналом. Дуже рекомендую
Можливо, стимулом пограти для когось буде — якщо я не дав причин достатніх — і те, що "Kosaka-san" явно натхненна такою класикою японських візуальних новел як "Subarashiki Hibi". Вона як наслідує головні теми і робить референси до "СубаХібі" у сюжеті (на щастя для тих хто не любить контент СубаХібі — хентаю та шокових сцен нема), так і відсилається до цього твору візуально: деякі ЦГ явно базуються на ЦГ з вищеназваної роботи.
Але Косаку не варто сприймати як плагіат або якесь смислове продовження. Референси в ній — це не більше ніж референси. Це абсолютно самостійний твір що красиво розкриває свою тему і є абсолютно цілісним у самому собі.
Тому — читайте, читайте та ще раз читайте. Або не читайте. Як вам заманеться

Посилання на новелу: https://mdzabstractions.com/index.php/2020/09/05/release-kosaka-san/
Посилання на vndb: https://vndb.org/v24634

Дякую за увагу!