Гонка крізь час. Золота ера Need for Speed

В далекі-далекі часи, коли компанія Electronic Arts ще не асоціювалася с жадібними та меркантильними покидьками, чудова команда EA Black Box робила не менш чудові ігри. Якщо більш докладніше - аркадні перегони всесвітньо відомої серії Need for Speed. Студія була настільки талановитою та плодовитою, що їй якимось чином вдавалося робити по новій повноцінній грі кожного року. Творити дива в такому скаженому темпі Black Box звичайно не могла безкінечно. Однак був один досить насичений та вдалий період їх існування, який подарував нам не один, не два, а цілих три культових проєкти, які б я відніс до золотої ери Need for Speed.

Якщо бути до кінця чесним, то біла полоса у Black Box почалася ще в 2002 році, коли світ побачила їх Hot Pursuit 2. Безумовно гарна гра та, будьмо відвертими, зовсім не вона запам‘яталася всім фанатам автоперегонів того часу. Роком пізніше пішла в реліз Need for Speed Underground, і ось вона розірвала взагалі все. На тлі неймовірної популярності самі знаєте яких фільмів гра швидко отримала мільйони прихильників та досі має культовий статус. Гравці навіть сьогодні сперечаються яка частина краще: перший Underground, продовження з цифрою 2 або Most Wanted. На днях я пройшов всі три гри, і тепер, маючи свіжі враження та емоції, мені є що сказати. А отже вам тепер є що почитати (не дякуйте).

Одразу хотів би прояснити, що ця невеличка стаття зовсім не має наміру визначити переможця. Навпаки, як виявилось при останньому проходженні, всі три гри відчуваються абсолютно по-різному. Їх складно порівняти та дати поверхову характеристику «кращий/гірший». І якщо Most Wanted з його поліцейськими погонями виділяється з цієї трійки, то в дитинстві мені та моєму оточенню завжди здавалося, що різниці між першою та другою Underground майже немає. На другу частину свого часу ми повісили дещо зневажливий ярлик «Андерграунд у відкритому світі». І були щиро впевнені, що він повністю відповідає цій грі. Та коли я нещодавно перепроходив її на Steam Deck, мене зненацька осяяло. Ми помилялися.

Underground та Underground 2, як це не дивно, - зовсім різні ігри. Так, концепція звичайно однакова - стріт-рейсинг в нічному місті. Але структура гри, відчуття авто, атмосфера світу - все це сильно відрізняється. Відчуття від першої частини можна описати якось так: ви немов ракета летите на скаженій швидкості вперед ніби по тунелю. І хоча наш гоночний маршрут зазвичай не страждає від нестачі поворотів, та майже всі вони не круті. Олімпік-Сіті - не місце, де потрібно завжди памʼятати про гальма та кидати машину в занос, щоб проходити складні повороти. Ми ніби вкрали тачку, та летимо на ній вперед у далечінь, чуючи як на шаленій швидкості проноситься трафік. Місцеві драг змагання - справжній апогей цього відчуття. Тебе втискає в крісло, все навколо розпливається і здається, що ти зараз здійсниш гіперпросторовий стрибок і опинишся десь на Татуїні.

А ось сиквел викликає інші почуття. Гра набагато рідше дає нам насолодитися рафінованою швидкістю, пропонуючи натомість відкритий світ, який живе перегонами, кожна вулиця якого - гоночна траса. Бейв‘ю на перший погляд здається схожим на Олімпік-Сіті, та це почуття оманливе. Система доріг та архітектура міста зовсім інша, а дощ, який тут падає майже без перестану, створює особливу густу атмосферу, притаманну тільки Underground 2. Перегони може й поступаються першій частині по драйву та відчуттю швидкості, та вони вимагають від гравця більших вмінь, адже місцеві маршрути більш складні та як правило мають велику кількість поворотів. Це був би майже ідеальний сиквел, якби у розробників було більше часу на доопрацювання нуднуватого фіналу, та якби вони вирізали більшу половину клятих URL-змагань (хто знає, той знає).

Минає ще рік, і на ринок виходить Need for Speed Most Wanted. Я не знаю, якому дияволу Black Box продали свої душі (і можливо душі своїх дітей), щоб встигнути зробити ТАКЕ за один рік. Зараз це здається майже неможливим. Повністю нове, пропрацьоване до дрібниць місто, абсолютно нова фізика, революційна на той момент система поліцейських погонь. Ми знову отримали зовсім іншу гру. Щоб ефективно давати відсіч місцевим поліціантам розробникам довелося кардинально переробити механіку їзди - машина відчувається більш маневреною, важкою, вона ніби вгризається в асфальт. Як на мене це найфановіша фізика авто серед цих трьох проектів. Вона просто створена для веселощів. Навіть коли ви випадково врізаєтесь лоб в лоб з автомобілем з трафіку, ви не підлітаєте в повітря, як це було в попередніх іграх, а лише трохи втрачаєте швидкість. Немає часу на розчарування, педаль у підлогу - і повний вперед! Most Wanted тримає гравця від початку до кінця: своїм драйвом, історією, кінематографічними вставками, структурою прогресії, коли вам потрібно по черзі виконувати завдання місцевих топ-гонщиків і після цього перемагати їх самих.

Не знаю, ким потрібно бути, щоб розповідати про ці ігри й не згадати про саундтрек. В даному випадку це невідʼємна частинка ігроладу, яка буквально намертво вшита в атмосферу. Проведіть простий експеримент - повністю відключіть музику в налаштуваннях, і ви зрозумієте про що я. Вся магія зникає. Коли в меню звучить Get Low від Lil Jon, ти одразу розумієш куди ти потрапив, і що на тебе чекає. А при прослуховуванні Broken Promises гурту Element Eighty під час однієї з гонок я ридав (і мені зовсім не соромно) як герой Метью Макконагі в фільмі «Інтерстеллар». Те саме й з Underground 2. Ремікс Riders on the Storm за участі пана Снупа - це візитна карточка гри. Це те що вас зустрічає при першому запуску і потім буде асоціюватись з цією грою все ваше подальше життя. Ну і як же без крутого важкого року в Most Wanted. Виявляється, були часи, коли ми ганяли під Static-X, Disturbed та Bullet for my Valentine. Авто мчить далеко за 300, починається приспів, і ти - завзято киваючи в ритм головою - з усієї сили вдавлюєш кнопку «нітро». Хіба щось може бути краще за це?

Ні разу не пошкодував, що перепройшов ці три легендарні гри. Кожна зі своєю душею, атмосферою, фірмовим незабутнім саундтреком. Кожна дарує унікальні, зовсім інакші відчуття. Три аркадні гонки з тої епохи, коли лише за рік можна було встигнути зробити повноцінний, завершений проєкт. Та ще й такої якості та такого наповнення, що навіть через багато років в це можна грати з великим задоволенням. Мені звісно складно уявити, що б відчули при їх першому проходженні нові гравці в наші дні, та особисто для мене всі три гри з легкістю пройшли перевірку часом. Хотів би просунути лапу через часовий портал та потиснути талановиті руки панам з EA Black Box. Вони були капець якими крутими.