Нещодавно я робив невеличкий екскурс в історію гоночної франшизи Need for Speed, а якщо конкретніше - зачепив кращі роки цієї серії. Це були часи Underground та Most Wanted, справжніх діамантів в портфоліо EA Black Box. В ті часи продажі NFS били всі рекорди, а фанати билися в конвульсіях від щастя. Та ніщо не триває вічно, тим паче, якщо намагатися робити по новому хіту щорічно. Існує думка, що вдача розробників закінчилася в 2006 році з виходом Carbon. Ця та наступні частини вже не претендували на звання гоночних шедеврів. «Black Box видохлася», - говорили експерти. Та чи справді це так? Взявши на озброєння свій Steam Deck, я вирішив освіжити в пам‘яті ще три гри Need for Speed, щоб зрозуміти, в який момент турбований двигун розробників почав виходити з ладу.
Свого часу Carbon здавався мені непоганою грою. Ніби все було при ній: відкритий світ, гарний автопарк, тюнінг, копи. Та зараз проєкт викликає стійке почуття, наче він зроблений по інерції. Так ніби ти їдеш на машині, починається крутий схил вниз і ти перестаєш тиснути на педаль. Авто набирає швидкість без участі двигуна. Воно не їде. Воно котиться. Black Box використали ту ж формулу, що і в Most Wanted, змінивши лише день на ніч та істотно скоротивши список головних суперників. Коли я пройшов гру за чотири години, в голові повисло лише одне питання «І це все?». Якщо в гоночному жанрі існувало б таке поняття як сюжетне доповнення, то саме так я б і назвав NFS Carbon. Події розгортаються незадовго після фіналу Most Wanted, коли наш безіменний безликий герой за кермом вже культової BMW M3 GTR тікає від знайомого екс-поліцейського Нейтана Кроса. Та як і раніше поганяти на цій тачці нам довго не вдасться, і незабаром гравцю знову пропонують дертися з самих низин до вершини.
Але не все так банально, як здається на перший погляд. Як і в кожній частині серії Carbon має свою унікальну фішку. На цей раз нею стали заїзди по нічному каньйоні. Досить атмосферне місце з крутими та небезпечними поворотами, не вписавшись в які можна навіть вилетіти з дороги і впасти в прірву. Напруга підсилюється бадьорою музикою; доводиться витрачати всю свою концентрацію, щоб доїхати до фінішу не тільки першим але ще й цілим. Серед нововведень також можна відмітити супутників - членів нашої команди, які допомагають нам вигравати гонки. І хоч вони часто туплять, треба визнати, що з ними якось веселіше та не так самотньо на цих нічних вулицях. Однак які б не були мінуси та плюси Carbon, все зводиться до одного висновку: 4-5 годин - і гра пройдена. Чи розчарований я її тривалістю? Безперечно так. Але чи розчарований я тим як саме провів цей час? Однозначно ні. Це було весело, а отже проєкт було б як мінімум нечесно вважати провальним.
Та що на нас чекало через рік? Добре памʼятаю, як в 2007-му EA здивувала фанатів кардинальною зміною тематики в ProStreet. Більш ніяких тобі вуличних гонок та поліціантів. Лише легальні змагання по спеціально підготовленим трекам. Як не дивно, але це перша Need for Speed, яку свого часу я не пройшов до кінця. Коли я дійшов до певного етапу, мені вона здалася занадто складною та не такою цікавою, як попередні частини. І лише зараз я зрозумів, що на той час був просто не готовий до таких разючих змін. Я не дав грі шансу розкрити себе як слід, не захотів її вивчити. Просто закинув її, зіткнувшись з першими труднощами. Добре, що зараз я маю набагато більшу силу волі і готовність пізнавати щось нове.
За стільки років Black Box вдалось зробити щось кардинально нове, те, що нарешті дарувало зовсім інші відчуття. Звикнувши до переробленої фізики, починаєш отримувати насолоду від їзди. Відтепер потрібно дбати про своє авто, бо за пошкодження в кінці гонки доведеться платити гроші за ремонт. А якщо перестаратися, то можна й взагалі уробити тачку в гівно, після чого гонка закінчиться передчасно. Ще одна яскрава риса ProStreet полягає в величезній відмінності між доступними типами гонок. Їх тут всього чотири, але для кожного потрібен свій спеціально налаштований автомобіль. У вас не вийде на одній і тій же тачці спочатку палити гуму під час дріфту після чого швидко перестрибнути в драг-гонки. Доведеться розширювати особистий автопарк та буквально планувати тактику - обирати декілька авто з різними налаштуваннями перед початком чемпіонатів. Все це примушує гравця максимально заглиблюватися в гру. І в якийсь момент починаєш по-справжньому кайфувати; мені дійсно хотілося повертатися в гру знову і знову, аж поки я не здолав всіх так званих королів. Black Box знову вдалося вирулити зі складної ситуації - встигнути зробити за рік гарну гоночну гру. Ось тільки на цьому їх неймовірна вдача скінчилася.
2008-ий особисто я вважаю роком падіння EA Black Box. Наобіцяв справжню революцію в жанрі, розробники викотили Undercover - досить посередню гру, яку б я охарактеризував як «Most Wanted з AliExpress». На перший погляд ніби присутні всі фірмові атрибути вдалих попередників, як то відкритий світ, гонки з копами, тюнинг, сюжетні заставки з живими акторами. Та коли починаєш придивлятися, диву даєшся наскільки ліниво все зроблено. Перше, що мене збентежило - місцева фізика. Чомусь саме вона не давала Black Box спокою, і вони завжди її перероблювали; ось тільки на цей раз вийшло напрочуд паскудно. Свого часу я витримав лише годину-півтори їзди, після чого вже не повернувся до гри. Аж до цих пір.
Людина звикає до всього: до тортур, російської музики, і навіть - як виявилось - до фізики Need for Speed Undercover. Провівши в грі пару годин, ти наче входиш в транс: спринт, кільцева гонка, ще одна кільцева, знову спринт… Машина, яка по відчуттям важить не більше ніж 300 кілограм, по якійсь чудернацькій траєкторії входить в повороти і їде собі далі під дивну музику. Після гонки вам не потрібно нічого шукати чи кудись їхати - внизу екрану дратівливо пульсує кнопка «натисни вниз»; ти натискаєш - і тебе телепортує до найближчого змагання. Гра ніби шепоче тобі: «Розслабся, відключи мозок, він тобі зараз не потрібен». Єдине, що повертає до реальності, так це сюжетні місії. Іноді перед ними нам показують безглузді крінжові заставки, де актори натужно намагаються зробити вигляд, що відбувається щось важливе. Далеко не всі місії вдалі та оригінальні, але вони вносять хоч якесь різноманіття в рутинний процес. Ще одна цікава фішка гри - дуелі на шосе, де потрібно відірватися від суперника в щільному потоці трафіка. Непогано, та цього явно недостатньо для звання хорошої гри. Undercover очікувано провалилася в продажах і наступні три роки однокористувацьких гонок від канадської студії ми вже не бачили.
За останні два місяці я пройшов шість частин Need for Speed від Black Box, і, як мені здається, мені вдалося прослідити повний цикл зльоту та падіння серії в нульових. Якщо Underground і Most Wanted стали її піком, то Undercover її ледве не згубила. Канадці до кінця трималися на плаву. Carbon хоч і був інертним, все ж здатен генерувати фан та яскраві емоції. ProStreet взагалі здивував різкою зміною курсу - гра була точно не для всіх, але поціновувачі легальних гонок отримали дійсно якісний продукт. Та на Undercover, на жаль, запалу розробникам вже забракло. Коли з року в рік штампуєш хіти, на які з надією та великими очікуваннями чекають мільйони фанатів, то рано чи пізно вигориш, не втримаєш керування і вилетиш з траси.
Топ коментарі (4)
Ігри серії початку 2000-х все ще найкращі. Досі інколи граю в Underground та Most Wanted.
Згоден. Ще думаю перепройти Hot Pursuit 2. Ось тільки вагаюся, яку версію: для PC чи PS2 🤔
PC2.
прикольно що вони проїздяться за 3-4 години, но зазвичай в таких іграх є дод. матеріял, якісь фанові режимі гри або онлайн, "сонік адвенчур" теж пробігається за пару годин, але там купа другорядних режимів з іспитами і навіть ретромод)
пару зауважень по тексту: вдача і удача в укр. мові мають різні значення.
не "диву даватися", а "дивом дивуватися", "подивовуватися".
не "до цих пір", а "досі".