Кому потрібні чари, якщо є рушниця? Огляд гри Blackthorne

В давні часи, коли Земля була молодша (десь станом на 1994 рік), існувала собі ігрова студія Blizzard. І робила вона не командні шутери, не безкінечне MMORPG з сумішшю "мильної опери", а переважно ігри для одного-двох гравців, на домашні консолі та ПК.
Ще під старою назвою "Silicon & Synapse" вона встигла випустити такі непересічні ігри, як аркадну головоломку The Lost Vikings та ізометричні перегони Rock N' Roll Racing

Подивившись на популярність класичного платформера Prince of Persia та Flashback, Blizzard і собі вирішила зробити платформер, але у своєму стилі. Так з'явився Blackthorne

Трохи історії

Планета Туул стояла на порозі темних часів. Верховний правитель Торос не міг обрати кому з двох нащадків передати свою владу. Думав він думав, та не надумав нічого кращого ніж вбити себе, залишивши синам розгрібати усю кашу замість батечка.
Тіло його перетворилось на два каменя - світла та темряви, які були розподілені між двома королівствами братів.

Йшли роки, поки в одному королівстві шанобливо ставилися до каменю світла, вважаючи його за святиню, в іншому королівстві зневажливо ставилися до каменю темряви, кололи ним горіхи і буцали ногами.
Така неповага не пройшла даремно і люди "злого королівства" перетворилися на жахливих монстрів, схожих на орків (життєво...)

Пройшов ще деякий час, і злий повелитель Сарлак вирішив напасти на доброго короля Влароса, щоб заволодіти чарівною силою каменю світла. Вларос, що був нащадком Тороса, теж довго не думав, а вручив камінь світла своєму сину Кайлу. Придворний чарівник телепортував принца не куди-небудь, а на нашу Землю, десь у 1970-1980-ті.

Минуло 20 років, Кайл підріс, відслужив в армії та навчився добряче стріляти з рушниці. Аж тут, в момент, коли Кайл намагався зловити машину біля траси, магічна сила перенесла його на батьківщину. На місці Кайл з'ясував, що "все дуже погано", його народ у рабстві, а Сарлак сидить на троні та зловісно хихоче. Отже настав час показати йому хто вдома хазяїн...

Good. Bad. I’m the guy with the gun

Ядро ігроладу Blackthorne схоже на те, що ми мали у Prince of Persia. Гравець ходить по рівням, перестрибуючи через ущелини, натискаючи на важелі, перемагаючи ворогів та вирішуючи простенькі задачі, на кшталт "натиснути кнопку та добігти з точки А у точку Б за певний час".

Але не все аж так просто. Від іншої гри, Flashback, у спадок Blackthorne дісталась вогнепальна зброя, а саме рушниця (яка є не тільки в головного героя, а й в "орків" теж), здатність ховатися від пострілів у тінь (єдиний спосіб уникнути шкоди під час перестрілок) та інвентар.

В інвентар головний герой може класти різні корисні речі - зілля зцілення, ключі, вибухівку, щоб підривати деякі двері, та навіть радіокеровані бомби, які можуть знищувати генератори силового поля, що знаходяться у важкодоступних місцях.
Згодом головний герой отримує декілька покращень для рушниці.

Також Кайл постійно зустрічає своїх співвітчизників, які можуть поділитися з ним, як корисними предметами, так і майже беззмістовними порадами. Надалі вони піднімуть повстання та навіть зможуть допомагати знищувати "орків".

Пізнай себе і свого ворога

З друзями усе ясно, а що ж з ворогами?
Їх небагато типів, але для перемоги над кожним з них потрібна своя стратегія.

Звичайні солдати з дробовиками. Є декілька підвидів, різних кольорів, які відрізняються кількістю здоров'я, додатковим обладнанням та кількістю пострілів, що вони зроблять перед тим як заховатись у тінь. Деякі солдати мають вибухівку, деякі - дистанційні бомби.

Наглядач за рабами озброєний батогом. Великий та злий. Лупить боляче, постріли з рушниці ігнорує, може бути вбитий тільки вибухівкою.

Зрадник, що перейшов на службу до "орків". Має при собі пістолет з якого стріляє як Клінт Іствуд у молоді роки. Добре, що на рівнях зі зрадниками вже присутні "наші", які можуть допомогти у перестрілці.

Кам'яне створіння. Має здатність, як трансформер, складатись у шар та давити гравця. Може прикидатись брилою та влаштовувати пастку. Від нього можна сховатись в тіні.

Турелі та ходячі бомбочки. Перші вилазять зі стелі, коли натискаєш плиту-пастку. Бомбочки просто ходять туди-сюди та підриваються при контакті. Від них можна сховатись в тіні, але краще перестрибнути.

В яку версію ти хочеш зіграти? (тільки не в Sega 32х!)

Існують три основні версії Blackthorne - на ПК під MS-DOS, для Super Nintendo, та Sega 32x. Оскільки Nintendo славетна своєю продукцією для дітей та всієї родини, то вони одразу поставили питання руба - "В орків стріляти, то ми поважаємо, але крові не повинно бути!". На SNES гра вийшла під назвою Blackhawk. Інших істотних відмінностей від версії на ПК немає.

А ось версія на Sega 32х... автор ледь стримує нудотні позиви... Версію Sega 32x віддали на аутсорс іншій студії розробників. І ті наробили...

Комусь там прийшла в голову думка, що треба у гру додати "графона". І всі лампові приємні "спрайти" були змінені на типу 3D. Я знаю приклади, коли такий графічний стиль виглядав добре. Далеко не треба ходити - Donkey Kong Country. Але тут зовсім не той випадок. Також в порт на Sega 32x було додано декілька рівнів у зимовому антуражі, які виглядають, на мій особистий погляд, чужинцями серед основного складу рівнів.
Також змінили і частину музичного супроводу, що теж не пішло на користь грі.

Потенційний гравець може сам спробувати зіграти у цей порт, та вирішити для себе чи такий він поганий, але тільки після проходження версії для DOS або SNES, щоб не зіпсувати собі перше враження.

Післямова

Blackthorne не стала найвідомішою грою від Blizzard, але в сетингу цієї гри, у її візуальному стилі, помітні "паростки", які потім займуть своє місце у Warcraft.

Світ Туул - це своєрідний передвісник світу Азероту.
І хоча всесвітньої слави Blackthorne не отримала, проте вона все одно має цікавий ігролад, та деякі знахідки, яких немає ні в Prince of Persia, ні у Flashback.

Ця гра варта того, щоб про неї пам'ятали.