Руки, ноги, дві сокири. Рецензія на Rune

Загальна інформація

Гра побачила світ 18 листопада 2000 р. Будучи заснованою на скандинавській міфології, сюжет закручений навколо ворожнечі Локі та Одіна на фоні Раґнароку. А Раґнар, молодий воїн-вікінг, має боротися зі своїми ворогами. Це всілякі монстри: зомбі, гноми, інші вікінги, тощо. По ходу гри, як і в більшості ігор такого типу, накопичується краща зброя.

Пізніше в грі гравець знаходить дошки величезних розмірів, хоча більшість зброї зберігає свою корисність до кінця гри. Руни розкидані по всьому ігровому світу, і дають певні бонуси. Загалом, гра представляє такий собі класичний пригодницький бойовик і слешер.

Цікаво, що Rune також має режим багатокористувацької гри, і навіть мала свою успішну спільноту, що грала на офіційних і фанатських серверах.

Опис гри та враження

Після колупання в налаштуваннях, я встановив, що гра має звичайні три рівня складності. Після обрання другого, середнього, гучно заграла музика. І одразу кат-сцени вразили мене своєю красою і атмосферою в стилі Gothic.

Потім вже була прогулянка по селищу. Це тільки закріпило у мене враження, це було атмосферно, автентично, лампово. Гра не бідна на деталі і різні елементи, виднілися кущики, деревця, які взаємодіяли з героєм, хитались, якщо підійти впритул.

Незабавом настав час наступної неймовірної кат-сцени. Думаю, це той фактор, який з першого погляду змусить гравця з цікавістю поринути в гру. Сюжет я не переказуватиму, щоб не псувати враження тим, хто захоче пройти.

Але його суть в тому, що герой слідує за антагоністом по різним світам, і потрохи дізнається про його плани. Крім того, є лиха і хороша кінцівки історії.

Автори надихалися саґою про Вьольсунґів, проте не вдалися до її відтворення, залишаючи історію оригінальною. Звичайно, варто відзначити, що в іграх подібного типу сюжет зазвичай лише фон і доповнення. Проте приємно, що в даному випадку не просто не забили, а й постаралися зробити щось автентичне.

Управління одразу здалося зручним, знову можна привести аналогію з той ж Gothic або ще World Of Warcraft. Тобто камера відносно героя ходить доволі вільно, самим героєм керувати легко.

Гра розроблена на Unreal Engine, тому гра технічно краще середньої гри на той час (хоча графічно вона трішки програвала). Інноваційною особливістю є те, що будь-що, що впало після мертвого ворога (включаючи частини тіла), можна підняти та використати. Кінцівками можна розмахувати як палицями, а голови можна носити та використовувати як зброю. Вороги, чиї праві руки були відрубані, втечуть із бою. А якщо відрубана ліва, можуть і далі битися.

Незважаючи на використання рушія, який дозволяє стрільбу, в грі взагалі немає дальнього бою, хоча можна метати будь-яку наявну в руці зброю.

Також в грі є головоломки зі стрибків, коли через вдирання по відступам скель, уламків, треба дістатися певної точки. Це може бути так і секретне місце з зброєю чи щитом, так і звичайне проходження рівня. Примітно, що це відчутно з перших хвилин. Хитромудра і продумана геометрія рівнів яскраво відображає максимально використані можливості рушія.

Цікавий той момент, що в грі нема інвентаря. У вас є два місця для зброї, щит з запасом міцності, і ще руни. Здоров'я не відновлюється просто так, щоб відновити, треба з'їсти... ящірок. Крім того, трапляються фруктові дерева, медовуха, чим теж можна відновитися. Але це і спрощує гру, виключаючи різні штуки з зіллями, всіляким шлаком в інвентарі, тощо.

Ігровий процес дуже простий: проходиш рівень, тим чи іншим шляхом (можна навіть не вбивати всіх ворогів), береш нову зброю, б'єш боса, проходиш далі. Хоч це звучить нудно, але сам процес може затягнути мінімум до першого боса, та й покращення героя іноді бувають цікавими, що дає стимул проходити далі до нового.

Трішки про згадувані тут руни, по локаціях, через які пробиватиметься гравець, будуть розкидані маленькі руни з різними ефектами — одні піднімають кількість рунної енергії, інші піднімають «стелю» цієї енергії, а треті збільшують максимальний запас здоров'я. Також є тут і руна люті, що відразу перетворює нас на берсерка, який завдає збільшеної шкоди і практично не відчуває поранень. В лють можна впасти не тільки піднявши руну, а й набити її рівень самостійно, ефективно знищуючи противників (спеціальна шкала знизу на скріншоті, справа буде ще друга спеціально для руни).

Саундтрек

Підіб'ємо підсумки

Гра дуже непогана як для свого часу, і зараз це справжнє задоволення та поповнення власної колекції. Звичайно, другий раз не завжди захочеться пройти, але один раз вже залишить по собі приємні враження. Як мінімум, ще раз порубати воріженьків моцним мечем ніхто не завадить.

Спершу, можна відмітити легкість гри, тут нема перевантаження різними деталями, ціль максимально проста, управління не напружує, хоча в початку можуть бути проблеми з незвички. Але після звикання можна буде різати хоч босів на шашличок.

Прямо очевидних мінусів тут не знайшов, єдине питання залишилось до ШІ ворога. Жодної тактики чи логіки. Ще хіба що деякі головоломки виявляться заскладними для сучасного гравця, але то суб'єктивно. У когось варить, у кого не дуже.

Варто відзначити, що є перевидання гри 2012 р., що можна знайти у Steam під назвою Rune Classic. Це невелике змінення гри, і ті, хто грали в оригінал, помітять різницю. Проте це вже окрема історія.