Left 4 Dead - гра, про яку всі забули

Пам'ятаю як на моєму ПК з'явилася ця гра. Диск я позичив у свого однокласника і прийшовши до дому, швидко встановив таємничу гру під назвою Left 4 Dead. І хоч мене трохи лякало, що гра про зомбі апокаліпсис, та цікавість все ж перемогла. І я ні разу не пошкодував, бо забавка виявилася дуже хорошою, атмосферною і досить веселою.

Гра складається з п'яти кампаній по п'ять місій, які не пов'язані між собою сюжетно, а грати доводиться за одного з чотирьох персонажів на вибір. Можна проходити гру як самому, так і з друзями, до трьох людей. В кінці кожної компанії, герої втікають від зомбі на якомусь транспорті й підводиться статистика, хто скільки та що зробив за всі місії, а далі стартує нова кампанія. Грається це все досить жваво і весело, особливо з друзями.

Ігровий процес доволі простий, можна стріляти з різних видів зброї: пістолет, дробовики, гвинтівки, пістолети-кулемети, снайперська гвинтівка, а також можна носити з собою аптечку, щоб лікувати себе чи свого напарника, бомбу, яка пищить і приманює до себе зомбі. Навіть, якщо проходити в соло, то з гравцем постійно бігатимуть троє інших персонажів, що трохи полегшує відстріл орд мерців.

А протистояти доведеться не тільки простим хоч і напрочуд швидким зомбі, а й унікальним. «Hunter» - противник, що застрибує на гравця і валить його з ніг, «The Boomer» - товстий зомбі, що вибухає слизом від пострілів, або якщо буде дуже близько від гравця і на такого гравця будуть нападати всі прості зомбі, «The Smoker» – наділений довжелезним язиком за допомогою якого, він охоплює шию персонажа та не дає йому рухатися поки його атакують інші інфіковані, «Tank» – це велетенська гора мускулів з великим запасом здоров’я, який може кидатися різними уламками по гравцях, і найнебезпечніший противник, на мою думку, – «Witch», яку чути вже з далекої відстані по її характерному плачу, що наганяє страх, а її довгі нігті отруєні й тому від одного ж удару персонаж падає на землю і починає повільно помирати, а Відьма тим часом може почати атакувати наступну жертву, або спробує добити першу, якщо поблизу не знайде когось іншого.

Внаслідок всіх цих унікальних зомбі, грати в Left 4 Dead стає набагато цікавіше і веселіше, бо ніколи не вгадаєш з якого боку чекати на небезпеку і яка саме вона буде. Є в грі й мультиплеєр, де одні гравці грають за персонажів основної гри, а інші за цих самих унікальних зомбі. Ми з другом не грали в цю частина першої частини серії, а от в другій, трохи зацінили цей режим і грається він досить весело.

А ще, мені дуже подобається химерна атмосфера гри. Створюється вона шляхом похмурого і моментами моторошного візуального стилю. Нічні вулички міста на яких йде дощ, похмурий туманний ліс, церква з невеличким кладовищем, покинуті офісні будівлі з напівтемними коридорами й все це доповнене не менш химерною музикою і звуками ходячих мерців. Особливо моторошно музика звучить, коли випадково (чи навмисно 😉) вистрілити в авто під сигналізацією, що сповістить найближчих зомбаків, що «вечерю» подано. Все це так добре придумано і реалізовано, що моментами пробирає тривожністю, але потім відстрілюєшся від десятків противників і з веселим улюлюканням біжиш далі 😁

Я люблю першу частину Left 4 Dead і з задоволення перепройшов її з другом два рази, але на жаль вона зараз нікому не потрібна. Тому що є друга частина, а вона містить в собі й всі кампанії першої. І хоч мені подобається продовження, та все ж перша Left 4 Dead для мене більш ностальгічна.

Посилання на мою рецензію гри в Steam тут - Left 4 Dead