VAMPYRський Dark Souls?

#ігри #огляд #vampyr #dontnod #soulslike #лонґрід

Так, розробники дійсно використали деякі особливості серії Souls, але добре, що вони не створили нову Dark Souls, тільки вже в Лондоні. Хоча, я б і не відмовився від такої гри :) А запозичили вони не так вже і багато, а саме – використання витривалості для ударів і відскоків, тож за нею потрібно слідкувати, щоб у найвідповідальніший момент не залишитися майже нерухомим, і «відродження» ворогів на тих самих місцях де їх вже знищив гравець, після прокачки біля місцевого «багаття» - ліжка. Але тут є відмінність, після смерті, головний герой не переміщається на точку прокачки, як це було в Dark Souls, а відроджується на чекпоїнті та і всі накоплені очки для прокачки, не залишаються на місці гибелі, тож за це не потрібно переживати, як це було у все тій же Dark Souls. Гра досить складна, але як тільки я почав грати в Vampyr по правилам Souls, то гра стала трохи легшою для мене.

Сюжет

Події гри відбуваються в Лондоні, на початку XX століття, якщо я не забув як правильно визначати століття. Видатний лікар на ім’я Джонатан Рід, повертається з війни до дому і з ним стається нещастя – він помирає, а точніше – його перетворюють на вампіра (в грі, вампіри називають себе - екон). Прокинувшись, Джонатан в приступі страшного голоду, вбиває свою сестру і тепер жадає тільки одного, знайти того, хто перетворив його на екона і помститися за смерть сестри. Та не тільки це стане основою для сюжету гри, буде і ще одна складова – знайти причину епідемії в Лондоні і усунути її.

Основна історія частенько підкидувала неочікувані повороти, що інтригувало і змушувало з цікавістю проходити гру все далі і далі. Зі мною такого вже давно не було, в основному, усі сюжетні «неочікувані» повороти в інший іграх, я вгадував набагато раніше, ніж вони відбувалися, та не в Vampyr. Сценаристи молодці!

Порадували і додаткові завдання. Їх не надто багато, але в кожному розповідається маленька історія одного з мирних жителів, тільки в кількох потрібно було просто знайти і повернути предмет, та в основному – вони були цікавими. Шкода тільки, що коли в ході завдання постає вибір кому з персонажів здавати результати виконаного квесту, то цей вибір ні на що не впливав. Та все ж, гравець може взаємодіяти з жителями іншим способом і це матиме свої наслідки.

Оскільки головний герой вампір, то йому потрібно пити кров і тут розробники придумали цікаву механіку. Щоб отримати більше крові для прокачки, необхідно дізнаватися подробиці про мирних жителів. Це можна зробити поговоривши з іншими персонажами, або прочитавши одну з записок чи пройшовши додаткове завдання. І от, якщо дізнатися все, поговорити з мирним жителем на всі нові теми, то заповниться шкала крові і якщо рівень гіпнозу позволяє, то такого персонажа можна відвести в затишне місце і поглинути його кров. Після цього, доля пов’язаного з поглинутим персонажа змінитися.

Прокачка

Отримувати очки прокачки можна кількома способами. Поглинанням крові мирних жителів, про яке я писав вище і виконанням додаткових завдань, або дізнаванням нової інформації і звісно ж в бою. Та за знищення ворогів, яких у грі чимало різновидів як людей, так і монстрів, дають набагато, ні не так НАБАГАТО менше досвіду. Наприклад, за поглинання одного мирного можна отримати від 1000 очок, а за знищення мисливця на вампірів 5 очок. Так як я одразу вирішив, що буду відігравати хорошого вампіра, який боротиметься із спокусою пити кров, то на старті гри я дуже страждав. Добре, що хоч за виконання завдань, як основних так і додаткових дають значно більше очок, ніж в бою, але все одно менше ніж за поглинання крові. Гра наче спеціально підштовхує бути істинним вампіром і висмоктувати кров, та і деякі жителі не такі вже і мирні, і в такі моменти мені було важко стриматися.

А прокачувати є що. Це і просто збільшення здоров’я, витривалості, запасу крові (аналог мани), кількість переносимих патронів і баночок для поповнення того ж самого здоров’я, витривалості та запасу крові. А ще ж є купа вампірських вмінь. Я прокачував: удар кігтями, паралізацію противника, яка ще й викликала кровотечу і поповнювала мій запас крові, відновлення здоров’я за рахунок тієї ж крові, і ультимативну здібність, коли головний герой за кілька секунд атакує кожного противника навколо (та я її прокачав не сильно, то ж і пошкодження були не значні). Та цих здібностей є ще багато і кожен може вибрати, що йому більше підходить, плюс до цього, кожну атакувальну здібність можна прокачувати у двох напрямках. Словом, є де розгулятися.

Та і це ще не все, бо у Джонатана є зброя ближнього і дальнього бою і кілька допоміжних засобів. І все це також прокачується, урізноманітнює бої та доповнює основну прокачку, але все це робиться вже за зовсім інші ресурси, які можна знаходити в ящиках, сміттєвих баках чи з тіл ворогів.

Атмосфера

Сюди я відніс графіку, дизайн і музику. І всі ці аспекти на високому рівні. В графічному плані, Vampyr виглядає шикарно. Нічний Лондон просто заворожує і кожна його частина по-своєму красива. І дощовий порт з його розкиданими біля берегів суднами, і кладовище з химерними та водночас дивовижними надгробками, і багатий район з красивими вітринами ресторанів, магазинів та парком. А внутрішній дизайн будинків, то взагалі відвал щелепи. Таких красивих і різноманітних інтер’єрів, я не бачив з часів Assassin's Creed Unity, а вони там були шикарними. Та і музичний супровід не відстає в якості! Композиції різноманітні і прекрасні, а для кожного району вони свої і я був приємно вражений, як скрипка може звучати по-різному і створювати різний настрій. То вона звучала приємно і радісно, то меланхолічно і сумно, то зловісно і жахливо.

А ще, атмосферності грі додає увага розробників до дрібниць, таких як намокання одягу головного героя і подальше його висихання в приміщенні та зміна анімації ходьби під час підіймання і спускання по сходах, а ще, після смерті жителя, на кладовищі з’являється його могила, мало хто звертає увагу на такі дрібнички під час розробки. Ну і не можливо не похвалити сценаристів, за хороше прописування всесвіту гри. Вони придумали свої терміни для місцевих вампірів та інших створінь, їх історію і щось типу міфології і це не може не радувати. Якщо вони захочуть, то можуть створити цілу франшизу, де можна розповідати про різні епохи і робити різних відомих історичних осіб вампірами, пробачте – еконами, і все це буде гармонійно вписуватися в придуманий ними всесвіт.

Підсумок

Можна ще довго розповідати про цю прекрасну гру. Звісно, є в неї і кілька мінусів, особисто в мене було три-чотири виліти, а плащ головного героя часто заплутувався за ноги і стирчав попереду, волосся персонажів, в деяких епізодах, було якось дивно підсвічене і здавалося білим, але все це не значні проблеми та плюси гри їх всі переважують. Я отримав величезне задоволення від проходження і хочеться перепройти її, щоб спробувати інші здібності, подивитися іншу кінцівку, бо вона тут не одна і зжерти нарешті тих покидьків, яких я помилував :)