Я пройшов The Legend of Zelda: Breath of the Wild і засмутився

Я вже давненько хотів пограти в The Legend of Zelda: Breath of the Wild, бо вона стільки шуму наробила у 2017 році, але в мене не було Nintendo Switch, щоб зіграти в дану гру. В мене вже з'явилися думки спробувати на емуляторі протестувати гру, та мені пощастило стати власником Nintendo Switch Lite й заодно отримати картридж з грою. Тож зараз буду ділитися своїми враженнями після проходження Breath of the Wild.

Візуальний компонент гри дуже красиво стилізований і має казковий вигляд. Колірна палітра соковита, а дизайн радує очі своїм різноманіттям та увагою до деталей. Опале листя під деревами дуже класно виглядає, а висока трава прикольно взаємодіє з головним героєм :) Звісно, дальність промальовки місцевості досить близька, але я швидко перестав звертати увагу на це. Мапа наповнена різноманітними кліматичними зонами й від цього різноманіття отримуєш задоволення та й гра таким чином не набридає в візуальному плані. А завдяки вдалій стилізації, Breath of the Wild ще не скоро втратить актуальність й довше зберігатиме свою графічну привабливість.

Також не можу не похвалити приємний музичний супровід, який нагадує мелодії з дитинства часів гри на Денді. А ще музика дуже і дуже різноманітна й це добре передає та задає настрій кожної сцени чи подорожі світом гри. Єдина проблемка в мене була з деякими композиціями, бо вони чомусь викликали в мене тривожність чи то пак краще сказати сум за втраченими роками дитинства. Ось такі емоції в мене викликали деякі композиції й це було дуже не очікувано, але досить цікаво.

Ігровий процес з одного боку досить звичний для action ігор у відкритому світі, досліджуєш та виконуєш основні й додаткові завдання, борешся з ворогами, прокачуєшся і так далі, а з іншого боку є купа цікавих механік. Наприклад мені подобається, що можна залізти практично будь-куди, аби тільки витривалості вистачило. Прикольно літати на параглайдері чи збирати різні інгредієнти й потім готувати страви та еліксири. До речі, стосовно готування. Гра повідомила мені, що я можу готувати їжу, але не розповіла як саме (або я був не уважний), тому коли я таки додумався, як це робити, то був просто в захваті. Та з часом все це починає перетворюватися в репетативність, бо від цього страждають всі ігри у відкритому світі.

Невеличкий відступ. На стартовій локації, де проходить навчання основним механікам гри, я відкрив для себе таку прикольну штуку, що допомогла головному герою перебратися через урвище. А саме, я додумався зрубати дерево й воно впало точно на інший бік й таким чином утворився місток. Прикольно, подумав я і більше ні разу це знання мені не знадобилося протягом всієї гри. Пригадався ще один момент на цій же стартовій локації. Гра вчить, що деяких ворогів можна ліквідувати, якщо просто штовхнути каміння з гори й це дійсно так. Але й це я використав всього кілька разів за все проходження, бо місцин з камінням і ворогами внизу не так вже і багато. Зате я пам’ятаю, як в оглядах гри, в рік її релізу, про цю можливість з каменями говорили в кожному огляді. Чи це значить, що оглядачі проходили тільки стартову локацію…?

Боївка досить звична і проста, тож тут у мене не було ніяких сюрпризів чи негараздів. Єдине, що мені не дуже подобається, так це механіка ламання зброї, луків та щитів. Точніше не так, мені не сподобалося, що я не можу відремонтувати щось з вище названого і продовжити це використовувати. Тож замість цього доводиться підбирати екіпірування ворогів чи знаходити щось в скринях, щоб було чим битися. І з початку мене це не так сильно й турбувало, але з часом ця система ламання почала просто бісити. Тому що я витрачав на ворогів сильну зброю з класним додатковим пошкодженням від різних стихій, а мені випадала з них слабка та малоефективна зброя. Тож цю механіку я сильно незлюбив у Breath of the Wild і певний період гри намагався уникати сутичок з ворогами.

Ну і як не згадати про головоломки в храмах, після розгадування яких отримуєш сферу для збільшення кількості здоров’я чи витривалості. Але для одного покращення потрібно чотири такі сфери й відповідно пройти чотири храми. Все б нічого, бо на початку гри що мені траплялися досить прості головоломки, але далі стали траплятися такі, що без Гугла не розберешся і це вже проблема. Тому що прокачування здоров’я та витривалості відіграє дуже важливу роль й дозволяє досліджувати нові регіони мапи з комфортом, а ці головоломки в храмах сильно сповільнюють це дослідження мапи. Звісно, можна спробувати обійтися і без прокачування та чи вам сподобається, що в новому регіоні головного героя вбиватимуть з одного удару звичайнісінькі вороги? Мені таке не сподобалося, тож довелося дивитися проходження головоломок на Ютубі. Але то можливо тільки у мене так, бо я завжди погано вмів розгадувати головоломки.

Час вже і про сюжет розповісти свої враження. З першого погляду в Breath of the Wild дуже простий та майже казковий сюжет про те, що головному герою, на ім'я Лінк, котрий прокидається від столітнього сну після програної битви проти могутнього зла в обличчі Ганона, потрібно врятувати принцесу Зельду та зупинити лиходія. І у простому чи казковому сюжеті немає нічого погано, я люблю казки. Та як же класно розкриваються минулі події гри, коли знаходиш спогади. Це одразу робить і поточний сюжет цікавішим та більш наповненим чи типу того. А єдине, що пов'язане з сюжетом і що мене засмучує, так це відсутність повної озвучки. Бо тільки у відеороликах персонажі говорять, а в діалогах вони мовчать і можуть просто виразити якусь емоцію типу зітхання, сміху, здивування тощо. Я навіть хотів винести це як недолік гри та потім пограв у трилогію S.T.A.L.K.E.R. на Switch і згадав, що і там немає повної озвучки всіх діалогів й це не робить ігри менш цікавими чи поганими. Ну і ще фінал, котрий я отримав, мене трохи спантеличив. Тому що завершальна заставка була надто коротка та малоінформативна, тож я не відчув сатисфакції від перемоги над фінальним босом.

Ще один невеличкий відступ. Коли я дійшов до другого селища, то там мене попросили принести синє полум'я до дослідницької лабораторії, щоб головному герою відкрили нову руну для використання. І це виявився фотоапарат, що стало для мене великою неочікуваністю, бо я думав, що ця гра - це типове фентезі, а тут фотоапарат. Після цього з’явилася можливість фотографувати ворогів та рослинки, щоб заповнювати внутрішньо ігрову енциклопедію. Навіть деякі додаткові завдання побудовані на механіці фотографування певних споруд, ворогів чи рослинок, щоб потім показати це фото квестодавцю.

І от ці додаткові завдання в Breath of the Wild мені не дуже сподобалися, бо у своїй більшості, вони були нудні та не те щоб цікаві. Збери 55 грибів, вполюй певного виду м'ясо, вбий кам’яного голена, принеси кілька шматків руди й так ще багато разів. Я таких завдань, за своє ігрове життя, встиг вже дууууже багато вмконати і мені їх просто не цікаво робити. А тут ще й нагорода часто зовсім не радувала і в основному давали просто рупії, місцеву валюту. Так, були й не погані завдання за які можна отримати можливість купити власний будинок, або здобути досить корисний одяг, що спростить пересування по снігу чи піску. Ну і завдання, щоб розблокувати доступ до деяких храмів зі сферами для прокачування були хоча б корисними.

Завершальний відступ і буду підбивати підсумки. На сайті Metacritic The Legend of Zelda: Breath of the Wild отримала 97 балів від критиків та 88 від гравців. І якщо чесно, то я не розумію, чому оцінка від критиків така висока, бо в грі явно є проблеми, через котрі така оцінка викликає в мене здивування. Це я про систему ламання зброї, прокачування героя через храми та нудні додаткові завдання. Тож на мою суб’єктивну думку, оцінка від гравців видається більш адекватною, в порівнянні з оцінкою від критиків. І це я все до того, що така висока оцінка сильно завищила мої очікування від гри й мене засмутив той факт, що Breath of the Wild не виправдала ці очікування.

Підсумки
Якщо в загальному, то The Legend of Zelda: Breath of the Wild мені сподобалася. Гра чудова хоч і не подарувала мені зовсім новий досвід, але багато класних механік я побачив тут в перше і мені чомусь здається, що їх більше ніде не застосовуватимуть. Хіба що вони присутні в наступній частині серії. В грі дуже красива та соковита графіка, приємний музичний супровід, не поганий сюжет й досить проста та водночас челенджова боївка. Ну і навіть просто бігати відкритим світом, роздивлятися його красоти й знаходити унікальні місця було досить цікаво. Та всі ті аспекти гри, що мені не сподобалися, це я знову про механіку ламання речей, прокачування тільки за допомогою сфер з храмів з головоломками та нудні додаткові завдання, не давали мені повною мірою насолодитися грою. Тож мені трошки сумно, що через певні суб’єктивні причини, я не отримав того ж захвату від The Legend of Zelda: Breath of the Wild, що й деякі інші гравці. І ще мені прикро, що дана гра не змогла закохати мене в серію The Legend of Zelda й в інші частини я скоріше за все грати не буду. Та все ж, я задоволений і радий, що зміг пограти в цю гру і скласти власне враження про неї, ну і під час відключень світла вона мене дуже сильно виручала можливістю пограти у щось цікавеньке та приємне.