Я відчув себе справжнім детективом в L.A. Noire

Я почав слідкувати за грою, ще з моменту її анонсу для PC, бо мене дуже зацікавила технологія захоплення емоцій персонажів. Для цього використовували 32 камери високої чіткості, які розташовуються з різних ракурсів. Я з захопленням дивився відео, де записували акторів і потім, показували як це виглядає у грі. Це було щось надзвичайне, міміка персонажів була на зовсім новому, недосяжному рівні і мені хотілося поскоріше самому все це спробувати.

Події гри, розгортаються в 1947 році, в місті Лос-Анджелес. Головний герой, на ім’я Коул Фелпс працює патрульним поліцейським, але після успішного розслідування, його підвищують до детектива. Тут і починається найцікавіше. Гра повністю розкривається, а сюжет набирає обертів, показуючи цікаві розслідування, історію життя головного героя і нагадує хороший детективний серіал. А я люблю хороші детективні історії :)

L.A. Noire зацікавила мене, не тільки технологією захоплення емоцій, а і приміненням її в ігровому процесі. Спочатку, детектив приїздить з напарником на місце злочину і оглядає/шукає різні докази, а потім настає та сама цікавинка - допит свідків і підозрюваних. Коул задає питання і потрібно визначити, по міміці допитуваного, чи він відвертий чи щось приховує. Для цього потрібно вибрати одну з трьох реакцій, Повірити, Засумніватися, Звинуватити в брехні. І ці допити дуже цікаво проводити, але інколи вони трохи бісять. Буває видно, що персонаж явно щось приховує, але якщо немає доказу його брехні (його можна пропустити чи не знайти), то ця зачіпка буде провалена, бо варіант Засумніватися буде хибним і доводиться перезапускати збереження, або надіятися, що і без цього доказу можна буде розкрити справу.

До позитивних моментів гри, я хочу віднести прекрасну атмосферу 40-х, яка створюється за рахунок прекрасного музичного супроводу і дизайну автомобілів та персонажів. Одяг, зачіски і поведінка людей, добре справляються з передачею духу тих часів. А ще, можна увімкнути чорно-білий режим і атмосферність тільки зросте, а проблеми графіки стануть менш помітні.

Так, з графічної точки зору, L.A. Noire зірок з неба не хапає і навіть на момент виходу, в 2011 році, гра виглядала занадто «мильнувато». Ще, до не надто потрібних і спірних речей, я б відніс відкритий світ гри. Він їй явно не потрібний і тільки розтягує ігровий час, за рахунок довгих поїздок по місту. Зробили б гру лінійною і вона б тільки виграла від цього. Та це моя особиста думка, можливо, комусь і було цікаво розсікати містом на автомобілях тих часів. Добре, що можна віддати керування машиною напарнику, а самому в цей час розібратися з доказами, або пропустити поїздку до точки призначення, але така опція стає доступною, тільки після закінчення діалогу з цим самим напарником. За можливість пропуску поїздок, особисто від себе, висловлюю подяку розробникам.

L.A. Noire – це дуже атмосферний і цікавий детектив, в декораціях Лос-Анджелеса 40-х років і я отримав багато задоволення і хороших емоцій від проходження гри. Хоч деякі аспекти гри, трошки зіпсували загальне враження, та все ж гра хороша і я можу сміливо її порекомендувати.

Посилання на мою рецензію гри в Steam тут - L.A. Noire