Dishonored 2 як ідеальна гра для проходження з одним життям

Вітаю шановні!
Нещодавно я пройшов Dishonored 2 на максимальній складності в режимі Iron Mode(помер - все спочатку) і хочу поділитися досвідом, як це було і чому з трьох проходжень саме такий спосіб проходження приніс мені найбільше задоволення. Також я вибив платину в ній, тому трошки і про досягнення поговоримо.

Останні пару років я проходжу більшість ігор на останній або передостанній складності, залежить від ситуації. Dishonored 2 не стала виключенням, але до цього ще й додалося проходження з одним життям і враховуючи всі можливості та покращення у порівнянні з першою частиною, саме друга частина ідеально підходить для цього.

Максимальна складність, але деякі пункти змінені. Колесо - Real-time, підкріплення - Normal, Lean Visibility - Slightly hidden(не вкрав, а надихнувся у декого). Думаю це більш, ніж балансно.

Ціна помилки

По-перше треба сказати, що проходити гру можна двома різними ігровими стилями, а саме стелс або вбивство всіх і всього. У грі досить багато можливостей як для одного так і для іншого стилю гри. Я проходив по стелсу(принаймні намагався :D), бо на мою думку це набагато цікавіше.
Тож, граючи в звичайному режимі маючи можливість в майже будь-який момент засейвитись, маючи автосейви гравець не сильно буде думати над тим, що зараз він помре і доведеться все починати спочатку. У нього є це право на помилку, адже можна буде просто завантажитись і пройти конкретний сегмент гри ще раз. Натомість, граючи з одним життям майндсет повністю змінюється. Перед тим як щось зробити ти 100 разів подумаєш і обдумаєш це, гра змушує ретельно планувати свої дії, адже кожна помилка може стати фатальною.

Продумування стратегії та адаптація до ситуацій

На перший погляд при проходженні локацій гра може здатися дуже нелінійною і має купу шляхів, але насправді їх зазвичай лише два як і два ігрових стилі. Перший шлях заточений під стелс і ви будете зустрічати менше ворогів, але більше всяких пасток, в той час як другий шлях очевидно заповнений ворогами. Тож, отримавши мапу(що я не завжди робив) можна досить ретельно спланувати свій шлях. Проте, якщо ви збираєте всі руни і амулети, то піти якимось одним шляхом і зібрати все не вийде. Тут вже доводиться імпровізувати і будувати свій власний шлях(що я і робив, бо зібрати якщо не все, то більшість дуже хотілося), адже колектеблс розкидані по всій локації. І тут вже мені доводилося адаптуватися до ситуацій, які виникали та використовувати весь свій арсенал можливостей. Якщо була можливість пройти по стелсу - я проходив. Якщо ж мене вже помітили і треба було приймати файт - я приймав файт, бо загрузитися в мене можливості не було. Але якщо можна було втекти - я тікав, бо швидкі ноги пизди не отримають.

Скріншот взятий з канала babur відео Dishonored 2. Секрети левел дизайну Arkane. Дуже раджу даний канал

Челендж

Як я вже казав, то останні пару років проходжу ігри на останніх складностях, бо мені банально цікавіше так грати. Dishonored 2 має великий і цікавий арсенал зброї та навичок, завдяки яким грати одне задоволення. Короче кажучи дуже якісний іммерсів-сім з відмінним левел-дизайном і враховуючи, що вона відносно коротка, то проходити її з одним життям було одне задоволення. Звісно ж я не пройшов з першого разу, я помирав досить багато і чомусь більшість смертей була на 2-4 місіях, можливо, тому що звикав до жанру, бо я давно в щось подібне не грав. Я помирав, але мені все одно було цікаво грати, намагатися зібрати всі руни з амулетами, пройти по стелсу. Чи були моменту тільту? Так, пару моментів було. Перший це коли гра вбивала мене без причини, наприклад, коли я використовував блінк Емілі і вона чомусь починала летіти через пів локації і помирала або ж були випадки коли я помирав спригнувши з висоти двох метрів. Другий момент - це коли я двічі помер на восьмій місії в одному і тому ж місці, але тут вже суто моя тупість.

Якщо ж вам хочеться якогось челенджу, то Dishonored 2 з пермасмертю це те, що треба. Цей підхід не лише підвищує напруження та адреналін під час проходження, але й надає гри більшої глибини. Ви навчитеся краще розуміти механіку гри, використовувати всі доступні ресурси та можливості, а також знаходити інноваційні рішення для уникання небезпеки. Проходження з пермасмертю допоможе розвинути ваші навички планування, реакції та адаптації до складних ситуацій. Крім того, відчуття задоволення від успішного завершення гри з одним життям буде неймовірним. Кожен новий рівень і кожна подолана перешкода стають справжнім досягненням. Dishonored 2 з пермасмертю – це виклик, який варто прийняти, якщо ви шукаєте захоплюючий та складний ігровий досвід.

Платина та досягнення в ній

Окрім такого проходження я вирішив піти далі і вибити платину. Спойлер я її вибив і вона стала моєю лише третьою платиною після DMC5 та Lies of P. Щоб я пішов вибивати платину у грі має співпасти декілька ключових факторів: 1. Гра мені має сподобатись або навіть дуже сподобатись. 2. В ній не має бути якихось геморних ачівок типу спідрана або збирати всякі непотрібні колектеблс. І от саме другий пункт не підходить під дізоноред, але я все ж зробив виключення та вибив. Всього подібних ачівок у грі 4 і якщо збирати картини і сувеніри більш менш цікаво і приємно, то от збирати 60% монеток, які розкидані повсюду було дуже і дуже душно. Їх важко помітити і сенсу збирати їх більшість немає, бо мені і так цілком вистачало грошей на все, що хотів і навіть надлишок був великий. Ті ж платівки в Lies of P мені було цікаво шукати і окрім того, що вони приносять задоволення при прислуховуванні(це вже стимул їх збирати), вони ще й впливають геймплейно, бо отримуємо людяність. Монетки нічого з цього не роблять. Взагалі на тему колектеблс можна подискутувати і цілий допис написати, але це вже якось іншим разом.

Були й цікаві досягнення, які пов'язані з абілками героїв. Як, наприклад, зв'язати двох персонажів за допомогою доміно незадовго до того, як один із них уб'є іншого або ж вбити ворога його ж кулею. Круті і креативні досягнення побудовані на механіках гри, однозначно лайк розробникам за них. Але моєю улюбленою ачівкою стала Eureka

Відкрийте замок Джиндоша, не знаходячи ніде розгадку. Необхідно розгадати загадку без допомоги підказок.

Я вирішив заморочитися і вирішити її без будь-яких підказок, без гугла, редіта і подібного. Не думав, що буде тут щось подібне, але мені подобаються такі подібні загадки і в цілому ігри-головоломки. Той же портал я просто обожнюю. Довелося нормально так напрягти собі мізки, але все ж вийшло вирішити і від цього я отримав неймовірне задоволення!

На останок скажу, що Dishonored 2 - це просто неймовірна, практично ідеальна гра в жанрі іммерсів-сім, а також ідеальна гра для проходження з пермасмертю, єдине чого мені не вистачило це діалогів з вибором і їх вплив на фінал, але це я вже забагато хочу.
Як бачите, я стримав слово і цей допис вийшов куди раніше, ніж через 2 місяці після попереднього, а от на рахунок наступного нічого обіцяти не буду :D
Сподіваюсь вам сподобався допис і було цікаво читати, до зустрічі шановні!