Мотивація - сильний рушій. Або як я отримав свою першу(і поки що єдину) платину.

Я не трофі хантер, але так як моя улюблена серія ігр це Devil May Cry і мені було замало перших двох проходжень DMC5, наслухавшись Bury the Light я набравшись вдосталь мотивації вирішив вибити платину.

Для того щоб отримати її я пройшов гру 7 разів!(а я цьому тільки і радий). 6 разів за Данте/Неро/Ві і 1 раз за Вергілія. Всього у грі 55 досягнень. Найскладніше було отримати ось це, де всі місії на всіх рівнях складності(про них далі), окрім однієї, треба закінчити з рангом S(по статистиці Steam лише 1.1% гравців мають це досягенння).

Перші 3 складності на яких треба пройти гру.
Human і Devil Hunter досить прості, моби б'ють слабо і отримують збільшену шкоду. Нічого складного, може бути навіть трохи нудно, бо ефектні комбо не поробиш через те, що вороги досить швидко помирають.
Son of Sparda - тут вороги отримують нові атаки, завдають більше шкоди і отримують менше. Також менше різного лута на місіях.
Як на мене, це найбільш збалансований режим для проходження гри.

Dante Must Die - вороги надзвичайно агресивні, шкода по ним зменшена і вони отримують нову абілку "Devil Trigger" за певних умов, включаючи босів!

На цій складності(спойлер - не тільки на цій) я пізнав, що таке біль!

По-перше щоб отримати ранг S треба набрати 6000 поінтів. Також треба було звикнути, що не треба танчити обличчям шкоду від ворогів(я навіть умудрився не з першої спроби пройти пролог), бо вони можуть зтерти вас за невелику кількість ударів. Хоч і не без проблем, але почав проходити місію за місієй набираючи необхідну кількість поінтів...доки не дійшов до восьмої. В DMC5 є місії в яких занижується кількість поінтів стилю і щоб набрати необхідну кількість треба вижати з себе всі соки, а також можна було використати тактику just dance(за доп. насмішок можна набивати стиль).

На цій місії я навчився комбінувати Devil Breakers Неро і це бляха нереально круто! Особливо якщо ще й комбінувати з механікою Exceed, то взагалі виходить шедевр.
Свої відоси з комбо я не робив, тому взяв з ютуба

Далі на мене чекали такі ж місії(10 і 12) з заниженням стилю, але вже за Данте. Тут я навчився використовувати Quadruple S(при отриманні SSS рангу в бою дає можливість активувати режим Sin Devil Trigger, зробити в ньому 1-2 удари і повернутися в звичайну форму не витрачаючи при цьому шкалу). Взагалі у Данте настільки великий арсенал можливостей, що можна окремий допис створювати.

Це було дуже складно, але я впорався. Після того як я переміг боса в кінці 12 місії у мене в голові лунала лише ця фраза з музикальної теми Данте

YOU CAN NOT KILL ME! I AM SUBHUMAN!

А емоції були начеб-то переміг складного боса з Dark Souls.

Також варто згадати 11 місію. Сама вона не складна, але бос в кінці настільки часто мене лупцював, що я запам'ятав фразу Данте перед цим босом

Oh, they're just gonna let me through! Boy wouldn't that be the day.

А ще у боса крута музикальна тема

Далі складностей майже не було аж до 18 місії. Це остання місія де занижується ваш стиль. Про неї нічого писати не хочу я просто її ненавиджу).

Останні 2 місії - це бос файти з наймотивованішим персонажем, якого я тільки знаю.
The Man. The Myth. The Legend - Вергілій

І насправді після 8, 10, 12 і 18 місій це було досить не складно.

Heaven or Hell - На цій складності що гравець, що будь-який ворог(включаючи босів) помирають з одного удару.
Спідран за пару годин.

Hell and Hell - Тут як і на складності Heaven or Hell гравець помирає з одного удару, а от вороги мають такі ж самі характеристики як і на складності Son of Sparda. Також тут у вас є 3 золоті орби, за доп. яких можна продовжити грати з того ж місця після того як вас вбили, але за це ви отримаєте штрафи в кінці місії при підрахунку ваших поінтів стилю.
Ще років 15 десь назад коли тільки познайомився з Devil May Cry і дізнався про складність Hell and Hell, я думав що ніколи не буду проходити на ній, бо це взагалі щось занадто складно. Але сталося не так як гадалося.
Перші складності вже виникли на босі в кінці третьої місії. Бос сам не складний, але є одна атака, яку я довго не розумів як задоджити.
Відносини з босом у мене були такі ж самі як у Данте з паралельного всесвіту із цією мерзотною тварюкою.

Насправді після Dante Must Die було вже легше проходити, але все ті ж самі 8, 10, 12 і 18 місії доставили проблем.
Остання складність, остання місія.
FUCKING DONE!

Але на цьому пригоди не закінчились, адже до платини мені не вистачало пройти режим Bloody Palace(це ігровий режим, доступний у всіх іграх Devil May Cry, окрім першої, в якому персонаж гравця протистоїть багатьом групам ворогів і босів, кожна з яких знаходиться на нижньому поверсі, доки він не дійде до кінця палацу, всього стадій 101, якщо тебе вбивають треба починати все спочатку) за всіх чотирьох іграбельних персонажів.

Легше за все було пройти його за Данте, цей режим начеб-то створений для нього.
За Ві було досить легко, доки я не дійшов до Цербера на 90 стадії. Починаючи з 81 стадії всі вороги мають характеристики як на Dante Must Die, тому цей песик вирубав моїх звірят з 1-2 удара і приходилось танцювати гопака поки вони відновлюються. І все ж таки через декілька спроб я пройшов цей режим і за Ві.
Вергілій. За нього те ж було не дуже складно, хоч і складніше ніж за Данте. Проблеми були, знову ж таки як і у Ві, починаючи з 90-х стадій.
Неро. А от за нього було прям реально складно, особливо проти босів, яких ти не зустрічаєш граючи за Неро при проходженні сюжету. Найважчим було те, що з 98 по 101 стадії треба пройти чотирьох босів поспіль, а хілка, якщо я не помиляюсь, дається тільки після другого Урізена на 99 стадії. Ну і за трьох персонажів - Неро, Вергілій, Ві - було пиздець як складно проти третього Урізена. Особливо остання стадія, коли в його мув сеті з'являються якісь карате прийоми, махає ногами руками тільки так. Він мені нагадав чемпіона Гундіра з DS3.
В сумі не мало часу витратив на Bloody Palace. До речі після проходження цього режиму у кожного персонажа є дуже пафосний ендінг. Загалом витратив 166 годин(приблизно стільки ж я награв в DOS2).

Підсумовуючи це все.
Було дуже складно, бувало і підгорало, чому ж я проходив це все? Бо при проходженні я отримував нереальне задоволення, мені хотілося ще і ще. Я постійно вивчав нові прийоми, комбо, використовував їх у файтах під драйвову музику. Ну і звісно ж круті персонажі.

Я не знаю хто ви, якщо змогли дочитати це до кінця, але я дякую кожному і кожній хто це зробив, можливо після цього вам те ж захочеться вибити платину в своїй улюбленій грі.

До нових зустрічей шановні!