Саме так у вівторок, 18-го квітня, на конференції з міністрами на тему безпеки у шкільних закладах президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва назвав відеоігри.

      Він пов'язує ігри зі сценами насильництва та жорстокості з інцидентами, які нещодавно здійснювались у школах кількох штатів Бразилії.

      Президент Республіки заявив, що доступ дітей та підлітків до ігор з насильницьким змістом негативно впливає на їх поведінку, оскільки це ігри, які "навчають вбивати".

      Немає гри, яка б говорила про кохання, говорила про освіту. Ігри навчають дітей вбивати. Там більше смертей, ніж у Другій світовій війні. Просто заберіть гру у цих дітей. Це мій син, твій син, мій онук, твій онук.

...

      Можливо, у вас дуже рідкісний виняток, у якому цього не сталося, але я сумніваюся, що у вас є дитина 8-ми, 9-ти, 10-ти, 12-ти років, яка не звикла витрачати багато свого часу, граючи в це *****. Сьогодні діти грають з людьми з іншої країни, проводять ночі, граючи, і все це призводить до цього насильства серед дітей.

      В інший момент виступу Лула також критикував соціальні мережі, що, за оцінкою президента, отримують прибуток від насильства і мало борються з мовою ненависті та дискримінацією в Інтернеті та поширенням неправдивих новин.

      Так звані платформи, так звані великі компанії, які заробляють гроші на поширенні насильства, стають все багатшими та багатшими. Деякі мають найбагатших співробітників на планеті Земля. І вони продовжують поширювати будь-яку брехню, критерію немає.

      У відповідь на заяви Лули, Бразильська асоціація розробників електронних ігор ( Abragames ) розкритикувала коментарі президента, що ігри з насильством пов'язані з нападами, які нещодавно сталися у бразильських школах. За оцінкою асоціації, голова держави був безвідповідальним і виявив свою неосвідченість у цьому питанні.

      Перекладати на ігри відповідальність за насильницькі дії - це покладатися на помилковий і легковажний привід для виправдання невдач у громадській безпеці, освіті, економіці, охороні здоров'я та багатьох інших атрибутах держави.
      Сказати, що “ігри вчать дітей вбивати” щонайменше безвідповідально і виявляє невігластво як і слова, що "немає гри, яка говорить про кохання, немає гри, яка говорить про освіту'.
      Ігри говорять про любов та освіту, а також про культуру, соціальне включення, різноманітність, подолання, повагу, спорт та багато інших надзвичайно важливих тем, які не завжди мають роль, яку вони повинні мати у суспільстві.