Як багато з нас хотіли б, щоб усі наші бажання виконувались, варто лише про них подумати, а ми самі не докладали до цього жодних зусиль? Чим ви були б готові пожертвувати задля виконання заповітної мрії? Ах, мрії… Іноді так хочеться втекти від реальності у світ мрій, залишаючись дитиною, яка не несе жодної відповідальності за свої вчинки, і мати поруч когось, хто завжди нас захистить. Це було б чудово, чи не так? Але реальність значно жорсткіша. Кожне бажання, кожен вчинок, кожна завдана шкода — усе має свою ціну й наслідки. Саме цей урок довелося засвоїти головним героїням ігор Pocket Mirror ~ GoldenerTraum та Little Goody Two Shoes, розробленим студією AstralShift. Сідайте зручніше, адже сьогодні я розповім вам усе, що можу, про цю студію, їхні ігри та за що я їх люблю.
AstralShift — португальська компанія-розробник відеоігор, яка наразі співпрацює з KOMODO та Square Enix. І хоча офіційно вони народилися в 2022 році, насправді перша їхня робота, Pocket Mirror, побачила світ ще в 2016 році і була створена за допомогою RPG MAKER VX ACE. Гра зайняла своє місце в пантеоні визначних проєктів цього рушія та здобула популярність серед ком’юніті завдяки неймовірному візуальному й музичному супроводу: атмосферним композиціям, які надовго запам’ятовуються, та чудово анімованим паперово-ляльковим театральним сценкам. Як кажуть самі розробники: «Ми прагнемо піднести свої ігри до витворів мистецтва через багатий чуттєвий досвід». І я чітко пам'ятаю, що, побачивши Little Goody Two Shoes вперше, я миттєво закохалася в цей проєкт із думкою: «Це не просто гра, це витвір мистецтва». Пропоную залишити LGTS на солодке, а розпочати з того, з чого почався шлях AstralShift — Pocket Mirror.
Pocket Mirror ~ GoldenerTraum
Pocket Mirror Classic – це містично-детективна пригода, де ми в ролі юної дівчинки, що страждає на ретроградну амнезію, намагаємось відновити свої спогади та вибратись з дивного і безумовно небезпечного місця в якому ми опинились. За словами розробників, під час створення гри вони надихались різними японськими іграми на RPG MAKER того ж жанру, а саме Ib та The Witch's House, які спонукали їх створити власну історію. Що може створити команда з п’яти талановитих людей і всіх охочих допомогти, які працювали безкоштовно й виключно на чистому ентузіазмі? Давайте дізнаємось детальніше.
У грі присутні всі наші улюблені елементи горрорів на RPG Maker: втечі від переслідувачів, завдання типу «подай-принеси», а також загадки, більшість із яких потребуватиме від вас уважного читання та гарного знання англійської. Деякі загадки виявилися настільки незрозумілими для мене, що мені довелося шукати гайди. Наприклад, вам треба запам’ятати вірш і вловивши правильні акценти в тексті, пройти лабіринт у повній темряві, орієнтуючись лише на звук. Тільки зробіть зайвий крок — і вас поглине безодня, після чого доведеться починати все спочатку. Ще один приклад, спробуйте визначити на слух правильну послідовність музичних ключів. І можливо в ремастері мелодію переробили, але мені ці ключі звучали майже однаково, хоча на слух я ніколи не скаржилася, тому сиділа з ними доволі довго. Ось вам ще приклад однієї з моїх улюблених загадок: знайти злочинця серед п’яти людей, які брешуть і вказують один на одного. Будьте уважні і тоді жодна загадка не стане для вас перепоною!
А тепер перейдемо до найголовнішого – сюжету. Я спробую не вдаватися до більшості деталей, щоб сильно не заспойлерити гру, але, обговорюючи персонажів, цього ніяк не уникнути, тому майте на увазі: СПОЙЛЕРИ ПРИСУТНІ, а ви попереджені. Наша головна героїня – це юна дівчина, яка геть нічогісінько не пам’ятає про те, хто вона. Єдине, що вона може пригадати, – це настанова матері: «Тримай свої спогади якнайближче до серця. Ніколи не втрачай його, зрозуміла?». Біля себе вона знаходить золоте кишенькове дзеркальце й розуміє, що це – єдина річ, яка може пролити світло на її минуле. Вона мандрує кімнатами, сповненими водночас і дитячими, і химерними речами: от вас запрошують на звану вечерю при королеві, а от ви вже збираєте кінцівки для плюшевих зайчика та лисички, які були понівечені їхніми заздрісниками. Гра балансуватиме між горрором і чарівною казкою аж до фіналу. Я обожнюю подібний сетинг, а так як побачити його вдається доволі рідко, цінність PM непомірно зростає.
Ціллю подорожі нашої героїні є відновлення власних спогадів, а також, вочевидь, втеча з цього дивного місця. Протягом гри нам зустрічатимуться доволі специфічні персонажі, кожен із яких у певній мірі маніакальній манері бажатиме захистити або допомогти головній героїні. Кожна глава має свою яскраво виражену лідерку, з якою ми будемо тісно взаємодіяти. Спілкуючись із кожною з них, головна героїня пригадуватиме, що вже знала їх раніше, що вони їй близькі настільки, як не стануть близькими друзі або родичі. Є в них щось таке, що змушує головну героїню болісно пригадувати, що вона закреслено червоним фломастером. Також у грі нам зустрінеться персонаж, якого наразі ми назвемо просто Дивним Хлопчиком. Він є тим, хто розповідає нам найбільше про наших супутниць, розкриває певні таємниці, але це аж ніяк не схоже на допомогу. Хто він такий? Що він хоче від нашої головної героїні? Можливо, він і є головним антагоністом гри? Лялькарем, що смикає за ниточки з тіні, наче це все для нього лише забавка? Відповідь на це питання ми дізнаємось… Ні, ми не дізнаємось про нього аж нічогісінько до самого фіналу Little Goody Two Shoes, і повірте мені, він набагато важливіший, ніж здається.
Хто ж тоді головний антагоніст Pocket Mirror? Насправді, головним вашим ворогом у цій грі стане… Ви. Тобто головна героїня. Тобто її відображення. Тобто насправді всі перепони, вороги та страхи були створені головною героїнею. AstralShift підіймають питання формування особистості людини. Згадайте себе в дитинстві й подивіться на себе в дзеркало зараз. Чи ви все ще та сама людина? Як ви змінювались протягом свого життя? Можливо, ви приміряли на себе маски когось іншого, щоб подолати ту чи іншу життєву ситуацію? Саме так чинила наша героїня впродовж свого недовгого, але доволі невеселого життя в деструктивній родині. В одному з фіналів гри ми дізнаємось, що наша головна героїня страждає на дисоціативний розлад ідентичності, який сформувався як захисний механізм у відповідь на виклики реальності, у якій вона мала справлятися з: фізично та психічно хворою матір’ю, батьком, який радше проводив свій час не з родиною, та старшим братом-близнюком, який геть не був зацікавлений у спілкуванні зі своєю сестрою. Кожна з дівчат, яких ми зустрінемо протягом гри, відображає частину головної героїні — будь то дитяча інфантильність, заперечення бачити світ таким, яким він є, або ж навіть самокатування.
Для мене дуже важливим у кожній грі є головний герой: він може як повністю зруйнувати гру для мене, так і змусити мене обожнювати її. Головна героїня Pocket Mirror — це рафінована добрячка, занадто мила й добра маленька дівчинка, і до неї я відчуваю геть нічого. Так, впродовж сюжету вона росте над собою, покращується, але це амплуа «наймилішої дівчинки-зайки» залишиться з нею до самого фіналу, незважаючи на кількість страшних і травмуючих подій, які їй довелось пережити. Її ж альтернативні особистості — ось вони вже будуть цікавішими. Ті, хто добре мене знає, не здивуються, що моя улюблена дівчинка — це Гарпі (Harpae). Шкода, що не дуже добре розкрили Егліетту, але вона саме той друг, якого багатьом не вистачає, щоб і підтримувати, і стримувати нас.
Достатньо я вам розповіла спойлерів до гри й, сподіваюсь, зацікавила ознайомитися з нею самостійно, тому тепер перейдемо до моїх вражень від гри в цілому. Почну я з доволі дивного вислову: не купуйте гру в Steam. Га? Ні-ні, що ви, я кажу не про піратство, а про те, що ви абсолютно безкоштовно можете зіграти в Pocket Mirror Classic на офіційному itch.io. Ремастер, який наразі можна купити в Steam, відрізняється лише перемальованим візуалом, одним секретним фіналом (який, як на мене, зовсім того не вартий) та аніме-опенінгом. Сюжетно ви не отримаєте АБСОЛЮТНО нічого нового, навіть секретний фінал не дасть вам хоч якоїсь лорно-важливої інформації. Можливо, колись там, у майбутньому, коли ви станете фанатом студії, тоді вже це зовсім інша розмова.
Чи сподобалася мені гра? У більшості своїй — так, але під час проходження у мене багато сюжетних моментів залишалися білими плямами в думках, аж поки мені все це не пояснили у вікі, гайдах, оглядах чи музичному відео на YouTube-каналі композиторки, і я відчувала від цього певний дискомфорт. Вам треба бути НЕЙМОВІРНО уважними до деталей, щоб повністю скласти пазл цієї історії, чого мені, на жаль, не вдалося без сторонньої допомоги, навіть попри те, що я спочатку пройшла приквел, де вже давалися відповіді на певні важливі питання. Pocket Mirror став для мене грою з чудовим сетингом, прекрасною музикою та атмосферою, непоганими персонажами й історією, але… Але не зачепив мене настільки, щоб я хотіла повертатися до цієї гри. Навіть попри те, що після проходження мені хотілося дізнатися відповіді на низку таємниць гри, я з легкістю видихаю від того, що пройшла її, перегортаю останню сторінку й ховаю цю історію в далеку шафу.
Little Goody Two Shoes
Тепер, шановне панство, поговорімо про гру, яку я точно ніколи не забуду, і ще раз задам питання: що буде, якщо дати команді неймовірно талановитих людей, які практично «на колінці» створили такий визначний для свого часу й ресурсів проєкт, як Pocket Mirror, але тепер дати їм гроші та підтримку видавця? Ми отримаємо диво артдизайну, майже кожну сцену якого можна розібрати на шпалери для робочого столу. Ми отримаємо цілісну історію без білих плям, у якій сюжетні повороти кидатимуть нас від щирого сміху до пронизливого жаху. Ми отримаємо чарівну атмосферу старих аніме з нотками класичних діснеївських мультфільмів і домішками хворого сну, де випотрошені тварини сусідять із милою старенькою, яка пече нам булочки. Ми отримаємо — Little Goody Two Shoes.
Коли ви вперше побачите цю гру, вона майже миттєво захопить вас своїм візуалом і музикою. Кількість деталей просто вражає: ви ніби не дивитесь на красиву гру, а справді опиняєтесь на мальовничому полі чи в казковому лісі. Творці експериментують із різними стилями в певні сюжетні моменти, постійно дивуючи, що додає грі особливої чарівності. І, попри всю цю красу, ніщо в цьому світі не ідеальне. Хоча гра не є складною й не вимагає багато ресурсів, між кожною локацією ви зустрінетесь із завантажувальним екраном, нехай навіть і на короткий час. Це не критично, але трохи неприємно. Крім того, внаслідок певних дій ви можете зламати собі проходження та закинути гру, що також не є хорошим знаком і хотілося б, аби цей момент був краще передбачений розробниками. Особисто я з цією проблемою не стикнулась, але чула про подібні інциденти. Пам’ятайте: різноманіття — ключ до успіху.
Little Goody Two Shoes важко віднести до якогось одного жанру. Я б назвала цю гру симбіозом дейтинг-симулятора з горрорною адвенчурою, доповненого домішками детективу та легкими акцентами виживання. Звісно, розробники не могли забути своє коріння, і в грі ви знайдете класичні для RPG Maker погоні та головоломки. Їх стало значно менше і, на мій суб’єктивний погляд, вони стали простішими. Хоча AstralShift, мабуть, не були б собою, якби не додали головоломку, де вам доведеться бігати майже в суцільній темряві, а всі ваші підказки подані у вигляді дивно римованих віршиків.
Вам доведеться прожити цілий тиждень у тихому та майже закинутому селищі Кіферберг десь у Німеччині. Кожен день поділений на відповідні частини: світанок, ранок, полудень, сутінки, вечір і, найцікавіше, відьомська година. В грі вам потрібно романсити одну з трьох дівчат і заробляти собі на життя. В один період часу ви можете виконати тільки одну дію. Доволі наближено до реальності, вам так не здається? Або ви живете життя, або витрачаєте кожну годину, щоб заробити більше, ніж у вас є. Що ж унікального в відьомській годині? Саме тут і відбуватиметься все найстрашніше та найцікавіше, і саме тут вам знадобляться ресурси, які ви купуватимете на зароблені гроші або знаходити. В грі є такі характеристики, як: здоров’я, голод і розум. Найважливішою з цих трьох характеристик, яку потрібно постійно підтримувати, є голод, адже він витрачатиметься щоразу, коли змінюється час доби. Саме тому я закликаю вас ретельно обдумати, на що витратити вашу «енергію» в той чи інший час, адже ви ризикуєте софтлокнути гру, якщо помрете від голоду, і вам доведеться багато перегравати.
Якщо ж ми детальніше розглядатимемо наші денні активності, то на вибір у нас є декілька міні-ігор, виграючи в яких ми зароблятимемо гроші. Вони стилізовані під старі 8-бітні іграшки на гральних автоматах. В іншому випадку, якщо ви вважаєте, що ці гроші вам не потрібні, краще провести час зі своєю вайфу, і ви можете сходити з нею на побачення. Вам відкриватимуться подробиці їхніх стосунків, а також вам доведеться правильно відповідати на певні запитання, щоб не засмутити свою найкращу дівчинку та отримати від неї ще одне сердечко.
Зовсім забула згадати ще одну важливу характеристику – рівень відьомських підозр. Оскільки в селищі панує істерія щодо якоїсь відьми, яка заважає жити місцевому населенню, то хто ж стане головним претендентом на цю роль, якщо не руда молода дівчина, яка усамітнено живе в лісі? Щоб уникнути цих підозр, вам потрібно буде належним чином спілкуватися з городянами та навіть стати жертвою шантажу.
Ми розібралися з основними геймплейними механіками, тож тепер час перейти до сюжету, і він тут, без жодних сумнівів, чудовий. В грі є 10 фіналів, один з яких вважається секретним та має свою окрему сюжетну гілку, 6 з них є поганими/хорошими фіналами залежно від обраної дівчинки, а ще 3 погані фінали, які спиратимуться на певні дії, але це вже територія спойлерів.
В цій грі ми дізнаємось передісторію матері головної героїні Pocket Mirror, а саме Еліз де Х… Тоді вона була ще просто Еліз. Її ще малятком знайшла в лісі бабуся Голлі, виростила її як свою рідну доньку, але, на жаль, час бере своє, і стара жінка вмирає, залишаючи Еліз саму-самісіньку. Тепер дні Еліз сповнені лише роботою, роботою і ще раз роботою на жителів Кіферберга, для яких вона є служницею по всіх справах, аби тільки гроші платили. От скажіть мені, хто хотів би прожити все життя в Бог зна якому селищі, виконуючи всіляку брудну роботу? Саме тому Еліз постійно мріє про те, що колись неймовірно збагатиться, житиме в красивому замку і більше ніколи не працюватиме. Казка, чи не так? Саме тому наша головна героїня майже не роздумуючи вирушає на пошуки Його, сутності, яка зможе втілити будь-які бажання, якщо зробити рівноцінну жертву. В той самий час в Кіферберзі починається суцільна паніка, що напередодні важливого фестивалю містечко починає атакувати невідома відьма і всіляко псує жителям життя. Хто ця відьма? Можливо, це ми? Які жертви хоче Він і наскільки далеко зайде Еліз, щоб здійснити своє бажання? Вам доведеться прожити цей дивний тиждень разом з головною героїнею і розкрити купу таємниць, що приховує темний ліс, Кіферберг та сама головна героїня.
Мені дуже не хочеться розкривати вам багато сюжетних деталей, адже я закликаю всіх і кожного ОБОВ’ЯЗКОВО ознайомитись з грою та дізнатись всі деталі самостійно. Що мені подобається в LGTS, на відміну від PM, тобі нічого не казатимуть напрямку, але дадуть достатньо підказок, щоб в голові у тебе сформувалась вірна картинка, але при цьому було достатньо місця для інтерпретації. Все відчувається чітко зваженим, нам розповідають рівно стільки, скільки треба і про те, що треба, не розпаляючись на сторонні історії, які треба ще вигадати, як підв’язати до того, що відбувається. Якщо ви будете достатньо уважні, то у вас не виникне жодних запитань до історії, мотивацій персонажів, а також ви майже ніколи не загубите сенс того, що відбувається. Сталось так, що я грала гру з великою перервою, але повернулась в неї настільки ж легко, наче зупинилась грати за день до того.
Окремо я хочу відзначити персонажів. Еліз – моє кохання. Вона чудова головна героїня, не дивлячись на те, що буває різкою, грубуватою і зверхньою. В той самий час їй притаманні чуйність, допитливість, амбітність і бажання захистити рідних людей. Вона на все, що з нею відбувається, реагує гармонійно, не байдуже. Вона лякається, роздумує, сумнівається, але все одно йде вперед задля своєї цілі. Вона не пуста, вона жива, і саме за це вона так сильно мені подобається.
Щодо інших персонажів, вони також чудові і викликають різні емоції. Всі романтичні інтереси розкривають себе по-різному, як разом з Еліз, так і окремо. Вони не замкнуті в певному типажі, як можна подумати, лише подивившись на них. Фрейя, не дивлячись на те, що вона мила і тендітна, має визначну фізичну силу і майже відкрито каже, що її не цікавить шлюб. Лебкухен, звісно ж, чиста і правильна монахиня, варто їй позбутись нагляду старого й нудного пастора, здатна кричати жарти і роздавати смішні прізвиська перехожим прямо з даху дзвінниці. Розенмарін, таємнича мандрівниця, може як змусити вас нескінченно умилятись її дитячій простодушності, так і відверто лякати, коли мова йде про потойбічне. Вони відчуваються справжніми й живими дівчатами зі своїми сильними сторонами, вадами й страхами, і хочеться кожній з них приділити якомога більше уваги.
Жителів містечка Кіферберг також не можна назвати просто статистами. Так, не всі з них гратимуть значну роль в сюжеті, але вони розкриватимуть одне цікаве питання, яке підіймається творцями LGTS. Ви буквально на собі відчуєте, чому не хочете бути поряд з цими людьми, чому Еліз так відчайдушно хоче втікти подалі від цього міста. Ви будете злитись на них, ненавидіти, боятися, можливо, навіть комусь співчувати – так само, як це робить Еліз.
На відміну від Pocket Mirror, в якому розглядається ріст особистості відносно самого себе, Little Goody Two Shoes підіймає питання становлення і виживання особистості в соціумі. Еліз сильно відрізняється від містян, вона прагне яскравого і визначного, в той час як вони не хочуть, щоб хоч щось зрушило з місця їх спокійне життя та сильно бояться змін. Як ви вже, мабуть, зрозуміли, в грі дуже великий акцент буде зроблено на так званому «Полюванні на відьом». Відвести від себе підозри ви можете через спілкування з містянами, і саме воно розкриває деякі цікаві деталі.
Якщо ви будете занадто добрі, будете прислухатись і погоджуватись з натовпом, натовп вас підтримає. Якщо ж ви відстоюватимете власні бажання і думки, натовп зробить вас своїм ворогом. Варто лишень поспілкуватись з цими самими людьми наодинці – хтось навіть підтримуватиме вас, захоче допомогти. Однак ці ж самі люди, які вчора були ласкаві до вас, спалять вас на багатті сьогодні, якщо цього потребуватиме більшість. Як багато з вас, шановне панство, поводитиметься так, як цього вимагає в моменті більшість? Чи спробуєте ви стати на місце людини, яку звинувачують, керуючись лише домислами, без явних доказів, та захистите її, виступивши проти натовпу? Якщо ж ви та сама безвинна людина, на яку збираються повісити всі можливі гріхи, чи не зламаєтесь ви під натиском інших людей, допустивши зрадницьку відносно самого себе думку: «Чи може це насправді Я винен? Можливо, я все робив не так, робив неправильно»?
І це ще далеко не все, над чим вас змусить задуматись гра. Еліз прагне досягти своєї мрії найлегшим можливим шляхом. Варто лише принести Йому дарунки – і він виконає всі ваші бажання? Хто б не хотів, щоб його мрія здійснилася так само легко? Життя, на жаль, жорстокіше, і нічого не дається «просто так» та «задарма». Чим сильніше і об’ємніше ваше бажання, тим більшою є його ціна. Кожна подібна «угода» має свої підводні камені, і ви й оком не встигнете кліпнути, як ваше бажання обернеться навколо вас. LGTS показує нам, що, здавалося б, найлегший шлях не завжди є правильним і, можливо, навіть не найлегшим. Це життя, сповнене безліччю можливостей втілити ваші мрії та бажання, варто лише не опускати руки й працювати для їхнього досягнення. Можливо, саме так ви зможете досягти щастя, про яке навіть не мріяли?
Я не збрешу, якщо скажу, що вважаю Little Goody Two Shoes однією з кращих ігор за останні роки, і мені дуже сумно через те, що про неї так мало говорять. Мені хотілося б це виправити. До того ж, з LGTS можна ознайомитись у вигляді демо, яке наразі доступне в Steam. Що Pocket Mirror, що LGTS проходяться приблизно за 10 годин — це доволі небагато, але ці години насичені. Ці ігри зачаровують і лякають одночасно. І цей страх можуть викликати як химерні створіння, так і те, на які страшні речі здатна людська душа. Сподіваюся, що змогла зацікавити вас, і ви вирішите поринути в дивний і прекрасний світ ігор чудової інді-студії під назвою AstralShift.
Бережіть свої спогади найближче до серця. Ваші мрії — прояви найпотаємнішої жаги, що часто призводять до славної радості, але й іноді до згубного горя. Все, що вам треба — не загубити себе.
Більше оглядів різноманітних ігор і лор Колодязя Дивакуватих Сутностей в Telegram.
Топ коментарі (1)
Дякую за огляд, обидві гри однозначно відправляються в список бажаного